Розділ 1. Витоки української художньої кераміки

В цій глині вже хтось був. Вона жива.

Вона така м’яка і в пальцях пружна!

Яка легка у глині голова!

Яке обличчя у скульптури мужнє.

В цій глиняній високій голові

Є стільки Духу від Отця

І Сина!

Їй тільки очі дай живі –

І все своє життя

Згадає глина...

(М. Пасічник)

Дослов’янська доба

Народне образотворче, декоративне та прикладне мистецтво своїми коренями сягає глибокої давнини. Одним із видів прикладного мистецтва є кераміка.

Історія розвитку української кераміки– важливе інформаційне джерело розвитку культури народу взагалі.

Найбільш достовірними інформативним джерелом про культуру народу може бути тільки фактичний матеріал: предмети, створені руками людини, предмети археологічних знахідок, експонати музеїв та особистих колекцій.

Як свідчать археологічні знахідки, вже доба неоліту, яка датується 4-3 тис. до н.е., відзначалася величезними змінами у розбудові людської цивілізації. Одним із важливих досягнень людей стало виникнення першого керамічного посуду.

Перший глиняний посуд був простий за формою, погано обпалений. Ліпили його з глиняних джгутиків і обпалювали на відкритих вогнищах. До глини домішували траву, пісок. Зовнішня поверхня посудини старанно орнаментувалася. Хоч і примітивним був цей посуд, але він створив для людини можливість робити запаси продуктів харчування, вживати варену їжу тощо.

На сьогодні в межах України виявлено близько 700 поселень доби неоліту. Цю епоху в Україні яскраво репрезентує трипільська культура. У межах України відомі сотні трипільських поселень. Про рівень матеріального і культурного розвитку трипільців свідчить їх керамічне виробництво. Посуд трипільців можна розділити на дві великі групи: кухонний і столовий. Кухонний був простим за формою, з нанесеним небагатим орнаментом. Значно досконалішим був столовий посуд. Для його виготовлення використовувалася якісніша глина, цей посуд добре випалювався. Орнамент на столовому посуді більш вишуканий. Серед орнаментальних знаків зустрічаються зображення людей і тварин. У трипільців особливого розвитку набула глиняна пластика. Вони виготовляли з глини жіночі статуетки, фігурки тварин, моделі помешкань. Ці чудові вироби образотворчого мистецтва дають нам яскраве свідчення досить високого рівня розвитку трипільців. На пізньому етапі трипільська культура зазнала великих змін. Кількість розписної кераміки зменшується. У гончарстві домінує шнуровий орнамент. Пластика стилізується і поступово зникає зовсім. Для кераміки неоліту характерні досить широкі форми. Посуд відносно тонкостінний, добре випалений. Орнаментація небагата, але своєрідна: візерунок розміщувався лише у верхній частині посудини. Численні знахідки зображень тварин дають підстави вважати, що людина неолітичного періоду поклонялася тваринам і силам природи. Про рівень розвитку мистецтва говорять і прикраси, зокрема кістяні напівкруги пряжки з пишною орнаментацією.

Культура кіммерійсько-скіфської доби

Першим народом, ім'я якого зафіксоване в письмових джерелах були кіммерійці. Згадку про них знаходимо в гомерівській «Одіссеї»: «Врешті дістались ми течій глибоких ріки Океану, Там розташовані місто й країна людей кіммерійських, Хмарами й млою вповиті». Початок І тис. до н. е. ознаменувався істотними змінами в господарстві, культурі і побуті давнього населення України. Глиняні жіночі статуетки з підкресленими жіночими прикметами дають уявлення про тогочасний релігійний світогляд і про початки формування ще в тодішню епоху культу Роду і Рожаниць, поширеного у дохристиянських віруваннях східних слов'ян. Кіммерійське мистецтво мало прикладний характер. Складні орнаменти прикрашали руків'я кинджалів, деталі вузди, наносилися на посуд. Основу декору становили різноманітні геометричні фігури – спіралі, ромби, квадрати. Самобутня кіммерійська культура складалася і розвивалася в період із IX ст. до н.е. і була перервана на початку VII ст. до н. е. новою хвилею кочових племен зі Сходу – скіфів, із якими пов'язаний наступний етап у давній історії нашої країни. Основою скіфського мистецтва був так званий звіриний стиль. Зображення птахів, риб, оленів, вовків прикрашають зброю, кінську вузду, предмети побуту. Традиції скіфського звіриного стилю надовго пережили своїх творців і простежуються у мотивах давньоруського мистецтва. Зразки скіфського монументального мистецтва представлені зображеннями першопредка у вигляді суворого воїна. Розкопки скіфських могил дали достовірні свідчення про рівень розвитку скіфського мистецтва. На всіх знахідках – витончені композиції, багаті сюжети, що ніколи не повторюються.

Культура Сарматів

Традиції скіфського мистецтва продовжили сарматські племена, які прийшли зі Сходу у III ст. до н. е. Одним із головних релігійних культів сарматів був культ коня. Про це свідчать розписи на керамічних предметах. У ІІ ст. до н е – І ст. н.е. майже в кожному жіночому похованні знаходили вишукані вази, плакетки з єгипетського фаянсу у вигляді левів, жуків-скарабеїв, жабок.

Тісні зв'язки сарматів із античними містами Північного Причорномор'я. Ці міста мали тісні контакти з кочовиками та племенами лісостепу, а отже, і значний вплив на розвиток культури скіфо-сарматських племен. Про це свідчать численні знахідки предметів античної культури у похованнях і поселеннях скіфів і сарматів. Елементи релігійної системи скіфів перейшли до сарматів, а згодом сармати передали їх у спадок слов'янам. У знахідках Півдня України періоду багатобожжя на вазонах зображені античні божества, які свідчать про те, що античні цивілізації здійснили свій вплив на культуру Північного Причорномор'я. У VII ст. до н. е. вплив античної цивілізації виявився у спорудженні фортець, у виготовленні кераміки, високохудожніх прикрас. Поряд зі скіфами під цивілізуючу дію давньогрецьких держав півдня України підпадали й інші племена, що проживали тоді на цій території. Зокрема це стосується сарматів, антів. Швидке поширення серед місцевого населення прогресивних методів металообробки, гончарного ремесла свідчить про досить високий рівень розвитку місцевої економіки та культури. Про це свідчать, наприклад, знахідки глиняних тиглів, ливарних формочок, посуду. Мистецтво стає важливим атрибутом життя: одяг прикрашається вишивками, побутові речі із глини та металу – орнаментом

Держава антів існувала до початку VII ст. і була зруйнована навалою аварів. Тоді ж зникає назва «анти», а її замінює назва «слов'яни».

Слов'янська доба

У VII ст. слов'яни займали вже величезну територію. Про суспільне життя наших предків-слов'ян маємо небагато відомостей. Зумовлювала світогляд давніх слов'ян єдність із природою. На початкових етапах своєї історії праукраїнці спиралися на міфологічну картину світу, обожнюючи сили природи, вірячи у духів, які супроводжували людину від її народження до смерті. Це, власне, і стало основою релігії, яка отримала назву «язичництво». Розписи слов'ян залишили для нас багато свідчень про те, що слов'яни були сонцепоклонниками. У слов'ян було багато сонячних емблем: білий кінь, що біжить по небу, яйце – джерело зародження, як і сонце, Андріївська «калита». Значне місце у язичницькому світогляді належало рослинному та тваринному світові. В українських видах народної творчості поширена персоніфікація дерев. У давніх слов'ян такі дерева, як дуб, бук, липа, верба та калина вважалися незвичайними, бо їх любили боги й жили на них. Тому символічними були їх зображення на виробах. У художній свідомості калина уславлена своєю незрівнянною красою. Як дуб – символ міцності, надійності, верба символізувала повноту життя, довголіття, калина – символ вроди та вірності. Саме з тих давніх часів широке використання у розписах глиняних виробів стали традиційними зображення листя дерев та кущів, кетягів калини, ягід у народній звичаєвості, зокрема весільній: нею прикрашали святковий посуд. Зображувалося багато квітів: барвінку – символу молодості, кохання та чистого шлюбу, маку – символу дівочої краси, жита – символу плодючості і хмелю, який ще до наших часів слугує символом родючості. У традиційних уявленнях українців значне місце посідав і різноманітний тваринний світ. В орнаментах присутні звірі, а особливо птахи. Голуби в багатьох народів вважаються символом щирої та вічної любові, ластівка приносить весну на землю і щастя в дім.