Тема: порівняльна морфо-анатомічна характеристика плоских червів

Лабораторна робота № 7

Тема: ПОРІВНЯЛЬНА МОРФО-АНАТОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛОСКИХ ЧЕРВІВ

Мета роботи: ознайомитися та порівняти морфофункціональні особливості плоских червів на прикладі планарії молочно-білої, печінкового та ланцетоподібного сисунів, стьожкових червів.

 

Матеріали і обладнання: мікроскопи,постійні мікропрепарати: біла планарія, поперечний зріз планарії, поперечний зріз печінкового сисуна, ланцетоподібний сисун, карликовий ціп’як, членики стьожкових червів; вологий препарат печінкового сисуна, вологі препарати стьожкових червів.

 

 

Тип Плоскі черви Plathelminthes (Platodes)

Клас Війчасті черви (Турбелярії) Turbellaria

Підклас Неоофори Neopphora

Ряд Тригілчасті Tricladida

Вид Молочно-біла планарія Dendrocoelum lacteum

 

Клас Сисуни Trematoda

Ряд Фасциоліди Fasciolida

Вид Печінковий сисун Fasciola hepatica

Ланцетоподібний сисун Dicrocelium lanceatum

 

Клас Стьожкові черви (Цестоди) Cestoda

Ряд Циклофілідеї Cyclophylidea

Вид Карликовий ціп’як Hymenolepis nana

Свинячий солітер

(Озброєний ціп’як) Taenia solium

Бичачий солітер

(Неозброєний ціп’як) Taeniarhynchus saginatus

Ехінокок Echinococcus granulosus

 

Ряд Псевдофілідеї Pseudophyllidea

Вид Стьожак широкий Diphyllobotrhrium latum

 

 

Тип Плоскі черви - (Plathelminthes, Platodes)

Плоскі черви є найбільш примітивними з білатеральних тришарових тварин. До примітивних ознак слід віднести: наявність паренхими, відсутність порожнини тіла, видільна система протонефридіального типу, травна система без задньої кишки і анального отвору (є тільки передня та середня кишки), нервова система типу ортогон, відсутність кровоносної та дихальної систем, статева система – гермафродитна. Більшість представників цього типу має червоподібне тіло, сплощене у спино-черевному (дорсовентральному) напрямку. По формі вони нагадують пластинку, стрічку. Важливою особливістю будови – є наявність шкірно-м’язового мішка.

До типу Плоских червів відносять 9 класів, з яких 3 вільноживучі, а 6 – виключно паразитичні. Найбільш багаточисельним є клас Війчасті черви (Turbellaria), клас Сисуни (Trematoda), клас Моногенеї (Monogenea) і клас Стьожкові черви, або Цестоди (Cestoda).

Клас Війчасті черви – Turbellaria

Молочно-біла планарія - Dendrocoelum lacteum – вільноживучий плоский черв, зустрічається в водоймах – морях, річках, ставках. Шкірно м’язовий міхур має війчастий епітелій та декілька шарів м’язів. Травна система представлена розгалуженим кишечником: одна передня гілка та дві сліпі задні гілки, які сходяться в середній частині тіла, де просвічується циліндрична мускулиста глотка, що на черевному боці відкривається ротовим отвором, анального отвору нема. Нервова система має конективи та комісури і має назву – ортогон. Органи чуття – прості вічка, статоцист. Видільна система протонефридіального типу.

Планарії – гермафродити, статеві залози – гонади. Чоловіча система представлена парними сім’яниками, сім’явивідними канальцями, які впадають у сім’явивержний канал, який проходить крізь копулятивний орган - пеніс, який в свою чергу, відкривається у клоаку, у яку виходять і жіночі протоки. Жіноча статева система представлена парними яєчниками, яйцепроводами з розташованими на них жовточниками. Яйцепроводи впадають у піхву, яка відкривається у клоаку, де і відбувається запліднення. Розвиток турбелярій проходить з метаморфозом (мюлеровська личинка). Планарії хижаки, що живляться дрібними водяними тваринами.

Роздивіться готовий мікропрепарат планарії, знайдіть головні лопаті, глотку, гілки кишечнику, видільну систему. Замалюйте в альбомі зовнішню будову планарії на поздовжньому та поперечному розрізах, позначте особливості будови.

Молочно-біла планарія Dendrocoelum lacteum

Схема внутрішньої будови планарії

Поперечний зріз план арії

Клас Сисуни – Trematoda

Печінковий сисун – Fasciola hepatica – великий листоподібний черв, паразитує в жовчних протоках великої рогатої худоби, овець, кролів, іноді людини. Це основні хазяїни, проміжний – молюск малий ставковик.

Тіло гельмінта вкрите тегументом – епітелієм з цитоплазматичним шаром. Зовнішня частина епітелію представлена шаром без’ядерної цитоплазми з багаточисельними мітохондріями, вакуолями та кутикулярними шипиками, а внутрішня – базальною мембраною з цитоплазматичними тяжами. Під базальною мембраною розташований шар кільцевої, косої та поздовжньої мускулатури.

Травна система починається ротовою присоскою з ротовим отвором, потім йде коротка передглотка і глотка зі спеціальними м’язами, короткий стравохід, дві гілки ентодермальної кишки з великою кількістю сліпих відростків.

Видільна система печінкового сисуна протонефридіального типу і представлена непарним екскреторним стволом з розгалуженою системою менших за діаметром (вентральні, бокові, дорсальні) каналів. У задньому кінці тіла знаходиться видільна пора.

Нервова система сисуна – ортогон, представлена парним мозковим ганглієм, від якого відходять нерви до ротової присоски й 3 пари нервових стволів до заднього кінця тіла. З них розвинені два черевних нервових стволи. Між поздовжніми стволами проходять комісури.

Чоловіча статева система представлена 2 розгалуженими сім’яниками з сім’япроводами. На рівні черевної присоски вони зливаються в непарний сім’япровід, який входить в мішкоподібну сумку цирусу (статеву бурсу), пронизує совокупний орган цирус і закінчується чоловічим статевим отвором поблизу розгалуження кишечнику. Жіноча статева система представлена непарним трубчастим розгалуженим яєчником з яйцепроводом, який утворює розширення в місці з’єднання 3 протоків (жовточників, Тільця Меліса та лаурерова канала). Від розширення відходить матка в напрямку до переднього кінця тіла, її вільний кінець відкривається статевим отвором в бурсі поряд з чоловічим. В матці формуються яйця паразита.

Сисун гермафродит і має дуже високу плодючість, за тиждень відкладається до 1 млн. яєць. Запліднені яйця виходять з печінки хазяїна в кишечник, а потім з калом назовні. Розвиваються тільки у воді, де через декілька тижнів виходить личинка – мірацидій, покрита війками. Він не живиться і розчинивши покриви молюска, проникає в його печінку, втрачає війки і перетворюється в спороцисту, яка має мішкоподібну форму.

В спороцисті є яйцеклітини, які шляхом партеногенетичного розвитку дають нових личинок – редій. Редії виходять з спороцист. В них аналогічно з яйцеклітин розвиваються хвостаті личинки – церкарії, що мають присоски, які виходять з молюска, мігрують, відкидають хвіст і прикріпившись до водних рослин, перетворюються в адолескарій. Кінцевий хазяїн саме ними і заражуються (хвороба називається – фасцильоз). В кишечнику паразити звільняються від оболонок і проникають в печінку, де через 4 місяці досягають статевої зрілості.

Ланцетоподібний сисун – Dicrocelium lanceatum – збудник дикроцеліозу. Статевозріла особина довжиною 5-12 мм, тіло звужене, задній кінець заокруглений. Паразитує у печінці овець. Проміжний хазяїн – суходільні молюски, що призвело до ряду специфічних пристосувань у паразита до переходу між проміжними хазяями в умовах суші.

Роздивіться готовий макропрепарат та вологий препарат печінкового сисуна. Знайдіть передню та задню присоски, глотку, стравохід та гілки розгалуженого кишечнику. Травлення у паразита – внутріклітинне. Уважно роздивіться будову травної системи сисуна, яку і замалюйте разом з видільною системою. Знайдіть дуже розгалужену жіночу та чоловічу статеві системи. Зробіть в альбомі малюнки (Догель,1975, ст.151, мал. 139).

Вивчить мікропрепарат ланцетоподібного сисуна, зверніть увагу на будову паразита, замалюйте загальний план будови, зробіть позначки (Догель,1975, ст.150, мал. 137).

ПЛОСКИХ ЧЕРВІВ

Печінковий сисун – Fasciola hepatica – паразитує в жовчних протоках великої рогатої худоби, овець, кролів, іноді людини. Це основні хазяїни, проміжний – молюск малий ставковик.

Запліднені яйця виходять з печінки в кишечник, а потім з калом назовні. Розиваються тільки у воді, де через декілька тижнів виходить личинка – мірацидій, покрита війками. Він не живиться і розчинивши покриви молюска, прогникає в його печінку, втрачає війки і перетворюється в спороцисту, яка має мішкоподібну форму.

В спороцисті є яйцеклітини, які шляхом партеногенетичного розвитку дають нових личинок – редій. Редії виходять з спороцист. В них аналогічно з яйцеклітин розвиваються хвостаті личинки – церкарії, що мають присоски. Вони виходять з молюска, мігрують і прикріпившися до водних рослин, перетворюються в адолескарій. Кінцеві хазяїни саме ними і заражуються. В кишечнику вони звільняються від оболонок і проникають в печінку, де через 4 місяці досягають статевої зрілості.

Ланцетоподібний сисун – Dicrocelium lanceatum – збудник дикроцеліозу. Статевозріла особина довжиною 5-12 мм. Яйця паразита коричневі (38-45 мкм), мають кришечку на гострішому полюсі. Життєвий цикл складний. Остаточний хазяїн – травоїдні тварини, рогата худоба, свині, рідко людина. Перший проміжний хазяїн наземний молюск, другий – мурашки. Інвазійна стадія метацеркарій, яким людина заражується, проковтуючи з овочами чи ягодами мурашок. В тілі остаточного хазяїна уражується внутрішньо печінкові жовчні протоки. Яйця з фекаліями потрапляють у навколишнє середовище, з них у тілі молюска виходять мірацидії, які перетворюються у спороцисти та церкарії (стадія редії – відсутня). Церкарій мігрує у легені м’якуна і викидаються назовні зі слизом. Їх проковтують мурахи, всередині яких вже розвивається метацеркарій., а далі заражені мурашки проковтуються тваринами.

Розгляньте яйця печінкового сисуна під мікроскопом. Замалюйте цикл розвитку печінкового та ланцетоподібного сисунів в альбом (Догель, 1975; ст.156, мал. 144).

Цикл розвитку печінкового сисуна	Цикл розвитку ланцетоподібного сисуна

Свинячий (озброєний) ціп’як – Taenia solium – збудник теніоза, має стробілу 2-3 м довжиною, іноді до 8 м. Проголоттиди (їх до 900) до самостійного руху не здатні.

Зрілі членики, що виділяються з фекаліями людини, пожираються проміжними хазяїнами – свинями, в лунці яких відбувається перетравлення проглоттид, заповнених яйцями. З яєць виходить 6-гачковий зародок – онкосфера, проникає в лімфовузли, кровоносні судини та різні органи. Осівши в м’язах чи сполучній тканини, онкосфера втрачає гачки і перетворюється в личинку – фінну (цистицерк) з вверненим всередину сколексом.

Зараження відбувається при споживанні в їжу фінозного м’яса. Фінна під дією шлункового соку вивертається і прикріплюється до стінок кишок основного хазяїна. Потім відбувається стробіляція і дозрівання члеників. Можлива ауто інвазія.

Бичачий (неозброєний) ціп’як – Taeniarhynchus saginatus – збудник теніаринхозу, має стробілу до 4-10 м довжиною. Члеників більше 1000. Зрілі членики, що відриваються по одному здатні до самостійного руху по тілу і білизні.

Цикл розвитку аналогічний до розвитку свинячого солітера, за виключенням того, що проміжним хазяїном є велика рогата худоба. Основний хазяїн – людина.

Змалюйте цикл розвитку свинячого солітера в робочий альбом (Догель, 1975; ст.172).

Цикл розвитку Свинячого солітера	Цикл розвитку Бичачого солітера

Стьожак широкий – Diphyllobotrium latum – збудник дифіллоботріозу. Гельмінт досягає 15 м, має декілька тисяч члеників. Сколекс має ботрії. Основні хазяїни – людина, кішка, собака та ін. У людини дифиллоботріоз протікає дуже важко, виникає анемія за рахунок адсорбції гельмінтом вітаміну В₁₂.

Яйця широкого стьожка повинні потрапити у воду, де в них формується личинка – корацидій. Він виходить через кришечку і вільно плаває за допомогою війок. Подальший розвиток відбувається в тілі першого проміжного хазяїна – рачка-циклопа, де корацидії перетворюються в процеркоїдів. Циклопи поїдаються рибами – другими проміжними хазяїнами стьожака широкого. Процеркоїди потрапляють в порожнину тіла риби, в м’язи та інші органи, де перетворюються в личинку – плероцеркоїд. Зараження основного хазяїна відбувається при споживанні сирої або погано прожареної риби з плероцеркоїдами. В кишках основного хазяїна личинки прикріпляються до стінки і починають рости. Через 5-6 тижні гельмінт стає дорослим і починається відкладання яєць.

Замалюйте цикл розвитку стьожка широкого в альбом (Догель, 1975; ст.172).

Цикли розвиткустьожака широкого і ехінокока

Ехінокок – Echinococcus granulosus – кінцевий хазяїн собака, вовк, лисиця – в кишечнику яких живуть ціп'яки, довжиною 5-6 мм з 3-4 члеників. Яйця паразитів потрапляють на грунт чи траву. Їх поїдають корови, коні, вівці у тілі яких розвиваються фіни. Проміжним хазяїном може бути і людина, яка може заразитися яйцями ехінокока через шерсть собак. Фіни можуть виростати до дуже великих розмірів всередині хазяїна, внутрі в них утворюються бульбашки,в них формується велика кількість голівок (не статева фаза розмноження).

Типи фін у цестод

Заповніть порівняльну таблицю для плоских червів.

Види червів	Хазяїн	Типи личинок	Джерело зараження	Захворювання, яке викликається	Місце мешкання дорослої особини
основний	проміжний
Клас Сисуни Trematoda	Печінковий сисун Fasciola hepatica
Ланцетоподібний сисун Dicrocelium lanceatum
Клас Стьожкові Cestoda	Карликовий Ціп’як Hymenolepis nana
Свинячий солітер Taenia solium
Бичачий солітер Taeniarhynchus saginatus
Стьожак широкий Diphyllobotrhrium latum
Ехінокок Echinococcus granulosus

 

Лабораторна робота № 7

Тема: ПОРІВНЯЛЬНА МОРФО-АНАТОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛОСКИХ ЧЕРВІВ

Мета роботи: ознайомитися та порівняти морфофункціональні особливості плоских червів на прикладі планарії молочно-білої, печінкового та ланцетоподібного сисунів, стьожкових червів.

 

Матеріали і обладнання: мікроскопи,постійні мікропрепарати: біла планарія, поперечний зріз планарії, поперечний зріз печінкового сисуна, ланцетоподібний сисун, карликовий ціп’як, членики стьожкових червів; вологий препарат печінкового сисуна, вологі препарати стьожкових червів.

 

 

Тип Плоскі черви Plathelminthes (Platodes)

Клас Війчасті черви (Турбелярії) Turbellaria

Підклас Неоофори Neopphora

Ряд Тригілчасті Tricladida

Вид Молочно-біла планарія Dendrocoelum lacteum

 

Клас Сисуни Trematoda

Ряд Фасциоліди Fasciolida

Вид Печінковий сисун Fasciola hepatica

Ланцетоподібний сисун Dicrocelium lanceatum

 

Клас Стьожкові черви (Цестоди) Cestoda

Ряд Циклофілідеї Cyclophylidea

Вид Карликовий ціп’як Hymenolepis nana

Свинячий солітер

(Озброєний ціп’як) Taenia solium

Бичачий солітер

(Неозброєний ціп’як) Taeniarhynchus saginatus

Ехінокок Echinococcus granulosus

 

Ряд Псевдофілідеї Pseudophyllidea

Вид Стьожак широкий Diphyllobotrhrium latum