Конституція України — закріплення нинішніх здобутків i дороговказ у майбутнє.

Насамперед варто зауважити, що конституція — це не програма розвитку суспільства та держави і відповідних дій у межах цього розвитку. Бона передусім грунтується на реальних набутках суспільства. Однак, історичний досвід вчить,що конституції, як правило, приймаються на крутих зламах розвитку того чи іншого суспільства. Так, чинні конституції Австрії, 1талії, Німеччини були прийняті після розгрому фашизму у другій світовій війні, конституції Іспанії, Франції — після зміни політичних режимів, нові конституції Чехії, Словаччини, Румунії, Угорщини, Болгагії — після падіння там комуністичних режимів. Те ж саме стосується і конституцій незалежних держав, що утворилися після розпаду СРСР. Тому цілком логічно, що в пере-лічених та інших нових конституціях поряд зі статтями, що закріплюють вже існуюче становище у тiй чи іншій сфері державного будівництва та розвитку суспільства, існують норми, які ще тільки належить реалізувати. Наприклад. Ст. 7 Конституції України проголошує, що "в Україні визнається i гарантується місцеве самоврядування", хоч на час прийняття Конституції такого самоврядування, яке визнається в усьому світі, в нашій державі не існувало. Те ж саме можна сказати i про розділ XII Конституції — "Конституційний Суд України". Адже на час її прийняття такий орган ще не було створено. Таким чином, щодо питання співвідношення у конституціях держав наявного з програмним, то вони між собою органічно пов’язані i служать единій, основній меті суспільного розвитку — практичному здійсненню тієї національної ідеї, що притаманна певному народу і є духовним джерелом його існування.

Конституція України — це закріплення основ, суспільного і державного устрою, стимулятор демократичного i соціального розвитку.

Конституція — Основний Закон нашої держави Основним він є тому, що, будучи правовим актом найвищої юридичної сили, на найвищому державному piвнi закріплює найважливіші якісні риси, які характеризують суспільний та державний лад України.

Суспільний лад країни визначають існуюча в світі сис­тема суспільних відносин, що розвиваються на основі певного виду власності i системи господарювання, та суб’єкти цих відносин — від конкретної людини, об'єднань громадян до державних i громадських організацій. Цей лад характеризується також духовним життям країни, рівнем культури народу, інтенсивністю прогресивних змін у житті людей.

Щодо державного ладу, то це поняття охоплює питан­ня, пов'язані з визначенням сутності держави, статусу громадянина в ній, зі спрямуванням її функцій, формами правління (монархія, республіка — парламентська чи президентська), формами державного устрою (унітарна, тобто едина, федеративна (конфедеративна) держава), з визначенням структури державного апарату, інших важливих рис державного устрою.

Конституція України закріплює основи суспільного ладу. У ній перелічено об'єкти права власності всього українського народу, від імені якого це право здійснюють ор­гани державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією. Зазначено, що власність не повинна використовуватися на шкоду людині i суспільству. Крім того, гарантується забезпечення держа­вою захисту ycix суб'єктів права власності i господарюван-ня, соціальної. спрямованості економіки. Встановлюється також, що вci суб'єкти права власності рівні перед законом (ст. 13).

Слід звернути увагу на закріплення у Конституції ста­тусу землі як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави, а також на гарантування права власності на землю (ст. 14), закріплення принципу політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності (ст. 15), забезпечення на території України екологічної безпеки i підтримання екологічної рівноваги, а також подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, що має планетарний масштаб, збереження генофонду українського народу (ст. 16).

Суспільний лад країни характеризують також умови, сприятливі для розвитку культури, що знайшло відображення в статтях Конституції, де йдеться про статус мов в Україні (ст. 10), про консолідацію та розвиток української нації, її історичнoї свідомості, традицій i культури, а також про розвиток самобутності (етнічної, культурної, мовної та релігійної) всіх корінних народів i національних меншин України (ст. 11).На відміну від суспільного ладу, поняття якого об'єднує i характеризує основні риси суспільства, державний лад визначає основні риси держави, напрямки та форми її впливу на суспільство. Оскільки будь-яка конституція — це насамперед основний закон держави, зрозуміло, що в ній визначено основи державного ладу, його складників. Характеристика державного ладу України, закріплена в її Конституції, грунтується на твердженні, що вона є суверенною i незалежною, демократичною, соціальною, право­вою державою. Подальші характеристики лише розкривають, деталізують зазначені якісні ознаки. У зв'язку з цим особливе значення мають положення Конституції, які закріплюють принцип народовладдя в Україні (ст. 5); прин­цип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6); визнання i гарантування місцевого самовря­дування (ст. 7); визнання i дію принципу верховенства пра­ва (ст. 8); принцип, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, ix посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19).

Державний лад України, визначається також у тих розділах Конституції, де йдеться про форми прямого наро­довладдя, тобто вибори i референдум (розділ III), організацію i діяльність Верховної Ради України (розділ IV). конституційний статус Президента України (розділ V), про Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади (розділ VI), прокуратуру (розділ VII), правосуддя (роз­діл VIII), територіальний устрій України (розділ IX), про Автономну Республіку Крим (розділ X), про місцеве само­врядування (розділ XI), про Конституційний Суд України (розділ XII).

Отже, переважна більшість принципів та норм Кон­ституції спрямована на закріплення саме державного ладу України, що найдоказовіше переконує: взагалі будь-яка конституція (i Конституція України не є винятком) насам­перед, як зазначалось вище, характеризує державу, сутність спрямування її діяльності і органів, організацію державного апарату.

Конституція — основа правової системи держави

Говорячи про основи характеристики Конституції України, треба наголосити, що вона є основою правової системи нашої держави. Це означає, що норми ycix галузей права, нормотворча, правозастосовча та інші діяльності щодо здійснення правових приписів мають бути зорієнтовані на Конституцію. Взагалі "правова система держави" — дуже широке поняття. До зазначених вище н складників слід додати всі юридичні установи (суди, прокуратуру, різноманітні інспекції, які стежать за дотриманням норм права відповідного профілю, наприклад, санітарну інспекцію, органи внутрішніх справ, інститут судових виконавців, ад­вокатуру тощо). До організаційної структури правової системи належать також державні органи, які видають пра­вові акти, наприклад, Верховна Рада України — орган, що видає закони; районна державна адміністрація, що у межах своїх повноважень може видавати, зокрема, постанови; а також велика кількість державних i громадських організацій, громадян, яким адресовано правові приписи. Інакше кажучи, правова система суспільства — це відповідний його зріз, сфера правового регулювання, яке здійснюється у даному суспільстві.

Досягнення конституційних компромісів не завадило, а в деяких випадках сприяло забезпеченню високої якості змісту Конституції, спрямованого на захист людини, створення нормальних умов для функціонування державних органів, здійснення демократичних реформ.

З прийняттям нової Конституції з’явилася можливість за допомогою її принципів на конституційному фундаменті завершити будівництво розвинутого громадянського суспільства і суверенної, незалежної, правової, соціальної держави.

 

Список використаної літератури: