Міністерство освіти, науки, молоді і спорту України

Міністерство освіти, науки, молоді і спорту України

Чернівецька область

Хотинський район

Шиловецька ЗОШ І – ІІІ ступенів

 

 

Творча робота

 

Виконавець:

Учень 9-го класу

Карвацький Назар

Керівник:

Вчитель правознавства

Галичанський В.І.

 

Рік

 

Зміст

1. Конституція — основний закон держави, що визначає найважливіші засади організації суспільства..................3

2. Новітній конституційний процес в Україні........4

3. Загальні засади конституційного ладу України.....6

4. Конституція України — закріплення нинішніх здобутків i дороговказ у майбутнє..............13

5. Конституція — основа правової системи держави.....16

Список використаної літератури..................18

 

 

Конституція —основний закон держави, що визначає найважливіші засади організацїї суспільства.

На історичному етапі формування суспільної системи різних держав відбивалося й на сутності й ролі конституції. Конституції, як свідчить практика переважної більшості країн, поряд із закріпленням основ державного ладу, найважливіших державних інститутів визначають i вихідні положення, що характеризують даний суспільний устрій, систему власності, соціально-економічні й політичні відносини, рівень духовного життя саме конкретної краЇни. Особливо це притаманно новим конституціям, які були прийняті після другої світової війни, а також після розпаду так званого соціалістичного табору.

Отже, на нинішньому етапі конституція - це організаційно-правовий документ, що визначає основи взаємин людини, суспільства і держави. Разом із тим відповідно до впливу на посутнi ознаки держави конституція визначає основи суспільного ладу певної країни. Конституція України є уособленням верховенства права, сутності та спрямованності політики нашої держави.

Наприклад, у статтях 13 i 14 Кон­ституції України визначаються об'єкти права власності українського народу, регламентуються питання, пов'язані із соціальною спрямованістю економіки нашої держави, соціальним i правовим статусом землі i правом власності на неї. У зв’язку з тим, що конституція у теперішньому світі регламентується насамперед конкретними суспільними вимогами, вона не є тільки політичним документом. Певно, що в ній відображені політичні інтереси, але їх прояв має межу.

Новітній конституційний процес в Україні

Початок новому, реальному за своїм змістом конституційному процесу було покладено ще за часів існування Союзу РСР з прийняттям Декларації про державний суверенітет України. Організаційно створивши простір для українського державотворення, цей документ автоматично дав поштовх для процесу створення нової Конституції(В ньому записано, що декларація є основою для нової Конституції).Саме цим керувалась Верховна Рада України, створюючи Конституційну Комісію для організації розробки нової Конституції.

Сучасний конституційний процес розпочався після остаточного утвердження України як незалежної держави.

Перший етап-1990-1993 рр. Головним змістом цього етапу було опрацювання на основі діючих конституційних положень легітимного, тобто такого, що відповідає усремлінням громадян, логічно і юридично завершеного проекту Конституції.

Другий етап –1994-1996рр Головним змістом цього етапу було опрацювання

На основі проекту Конституції 1993 року діючих у цей час Конституції 1978року і Конституційного договору між Верховною Радою і Президентом України такого документа, що був би не тільки логічно і юридично завершеним, але й узгоджував точки зору різних політичних сил.

Перший етап почався з розроблення нової Конституції. Про відповідальність тут свідчить те, що було опрацьовано сім варіантів цієї концепції, після чого 19 червня 1991 року вона була затверджена Верховною Радою. При наступному розробленні проекту Конституції було створено чотири його варіанти. При опрацюванні проекту вивчався і широко використовувався зарубіжний досвід, міжнародні пакти та конвекції(Загальна Декларація прав людини, пакти ООН про економічні, культурні та соціальні права, про громадські та політичні права, Європейській конвенції про права людини, в Копенгагенському документі наради щодо людського виміру, пактах НБСЄ) особливо з прав людини, враховувався історичний досвід України.

Від прийняття Конституції упродовж наступного року відволікали дебати про доцільність прийняття в Україні Закону про владу, а також виборча кампанія по переобранню Верховної Ради та Президента.

Другий етап конституційного процесу розпочався 20 вересня 1994 року, коли нова Верховна Рада вирішила питання про склад і принципи утворення нової Конституційної комісії. Її склад був визначений10 листопада того ж року. Особливість цієї Конституційної комісії полягала в тому, що вона була створена за принципом представництва від трьох гілок влади - законодавчої, виконавчої та судової. Рішенням Комісії в основу її подальшої роботи було покладено проект Конституції від 26 жовтня 1993 року. Вона діяла під головуванням Президента України Л.Д. Кучми і Голови Верховної Ради О.О Мороза. Значну роль в створенні Конституції відіграв укладений 8 червня 1995 року Договір між Президентом та Верховною Радою України про організацію верховної влади та місцевого самоврядування.(Він був створений як додаток до діючої Конституції і включив в себе прийнятий Верховною Радою Закон про владу)

Опрацювання проекту вела робоча група Конституційної комісії, що складалася з досвічених юристів-науковців. Водночас було проведено наукові експертизи проекту українськими та зарубіжними науковцями та юридичними установами, в тому числі венеціанською комісією Ради Европи “Демократія через право”, Всесвітнім конгресом українських юристів і ін., результати роботи яких були враховані в остаточному варіанті Конституції.

Після обговорення її у постійних комісіях, а також на пленарних засіданнях до проекту було внесено чимало змін: вже на першому етапі обговорення депутати відкинули положення про двопалатну структуру Верховної Ради та її перейменування в Народні Збори.

Заключне засідання Верховної Ради 27-28 червня, що тривало цілу добу засвідчило політичну зрілість, готовність депутатів піти на компроміс заради інтересів України.Воно завершилося затвердженням Основного Закону нашої держави конституційною (2/3) більшістю голосів.

Конституція — Основний Закон нашої держави Основним він є тому, що, будучи правовим актом найвищої юридичної сили, на найвищому державному piвнi закріплює найважливіші якісні риси, які характеризують суспільний та державний лад України.

Суспільний лад країни визначають існуюча в світі сис­тема суспільних відносин, що розвиваються на основі певного виду власності i системи господарювання, та суб’єкти цих відносин — від конкретної людини, об'єднань громадян до державних i громадських організацій. Цей лад характеризується також духовним життям країни, рівнем культури народу, інтенсивністю прогресивних змін у житті людей.

Щодо державного ладу, то це поняття охоплює питан­ня, пов'язані з визначенням сутності держави, статусу громадянина в ній, зі спрямуванням її функцій, формами правління (монархія, республіка — парламентська чи президентська), формами державного устрою (унітарна, тобто едина, федеративна (конфедеративна) держава), з визначенням структури державного апарату, інших важливих рис державного устрою.

Конституція України закріплює основи суспільного ладу. У ній перелічено об'єкти права власності всього українського народу, від імені якого це право здійснюють ор­гани державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією. Зазначено, що власність не повинна використовуватися на шкоду людині i суспільству. Крім того, гарантується забезпечення держа­вою захисту ycix суб'єктів права власності i господарюван-ня, соціальної. спрямованості економіки. Встановлюється також, що вci суб'єкти права власності рівні перед законом (ст. 13).

Слід звернути увагу на закріплення у Конституції ста­тусу землі як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави, а також на гарантування права власності на землю (ст. 14), закріплення принципу політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності (ст. 15), забезпечення на території України екологічної безпеки i підтримання екологічної рівноваги, а також подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, що має планетарний масштаб, збереження генофонду українського народу (ст. 16).

Суспільний лад країни характеризують також умови, сприятливі для розвитку культури, що знайшло відображення в статтях Конституції, де йдеться про статус мов в Україні (ст. 10), про консолідацію та розвиток української нації, її історичнoї свідомості, традицій i культури, а також про розвиток самобутності (етнічної, культурної, мовної та релігійної) всіх корінних народів i національних меншин України (ст. 11).На відміну від суспільного ладу, поняття якого об'єднує i характеризує основні риси суспільства, державний лад визначає основні риси держави, напрямки та форми її впливу на суспільство. Оскільки будь-яка конституція — це насамперед основний закон держави, зрозуміло, що в ній визначено основи державного ладу, його складників. Характеристика державного ладу України, закріплена в її Конституції, грунтується на твердженні, що вона є суверенною i незалежною, демократичною, соціальною, право­вою державою. Подальші характеристики лише розкривають, деталізують зазначені якісні ознаки. У зв'язку з цим особливе значення мають положення Конституції, які закріплюють принцип народовладдя в Україні (ст. 5); прин­цип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6); визнання i гарантування місцевого самовря­дування (ст. 7); визнання i дію принципу верховенства пра­ва (ст. 8); принцип, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, ix посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19).

Державний лад України, визначається також у тих розділах Конституції, де йдеться про форми прямого наро­довладдя, тобто вибори i референдум (розділ III), організацію i діяльність Верховної Ради України (розділ IV). конституційний статус Президента України (розділ V), про Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади (розділ VI), прокуратуру (розділ VII), правосуддя (роз­діл VIII), територіальний устрій України (розділ IX), про Автономну Республіку Крим (розділ X), про місцеве само­врядування (розділ XI), про Конституційний Суд України (розділ XII).

Отже, переважна більшість принципів та норм Кон­ституції спрямована на закріплення саме державного ладу України, що найдоказовіше переконує: взагалі будь-яка конституція (i Конституція України не є винятком) насам­перед, як зазначалось вище, характеризує державу, сутність спрямування її діяльності і органів, організацію державного апарату.

Досягнення конституційних компромісів не завадило, а в деяких випадках сприяло забезпеченню високої якості змісту Конституції, спрямованого на захист людини, створення нормальних умов для функціонування державних органів, здійснення демократичних реформ.

З прийняттям нової Конституції з’явилася можливість за допомогою її принципів на конституційному фундаменті завершити будівництво розвинутого громадянського суспільства і суверенної, незалежної, правової, соціальної держави.

 

Список використаної літератури:

Міністерство освіти, науки, молоді і спорту України

Чернівецька область

Хотинський район