Міжнародні фінансово-кредитні інститути та їх функції на інвестиційному ринку

 

Найбільш впливовою міжнародною фінансово-кредитною установою є Група Світового банку, основою якої є Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Його засновано у червні 1944 року на валютно-фінансовій конференції, що відбулася під егідою ООН у Бреттон-Вудсі, а розпочав він свою діяльність 25 червня 1946 року.

Завдання Світового банку полягає у сприянні економічному зростанню країн, що розвиваються. Допомога спрямовується на будівництво шляхів сполучення, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, розвиток сільського господарства, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей та вагітних жінок. Деякі позики Світового банку йдуть на фінансування витрат, пов'язаних із структурною перебудовою, спрямованою на зміцнення стабільності, підвищення ефективності економіки та її ринкову орієнтацію. Світовий банк функціонує під адміністративним контролем Ради керуючих. До групи Світового банку входить п'ять міжнародних організацій:

• Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);

• Міжнародна асоціація розвитку (МАР);

• Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

• Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ);

• Міжнародний центр врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС).

Діяльність МБРР зосереджена на двох сферах: макроекономічна стабілізація та інституційні зміни. Активніше він діє в інституційній сфері: надає допомогу в здійсненні приватизації, зміні форм власності, впровадженні антимонопольних заходів,.розвитку торгівлі, пропагуванні реформ.

Процентна ставка за позиками МБРР для країн, що розвиваються, змінюється кожні шість місяців і становить близько 6%, Згідно із загальними правилами позики мають 5-річний термін відстрочення платежів і сплачуються протягом 15-20 років. Деякі позики банк надає із внесків, які надійшли від країн-членів організації. Проте більшість грошових надходжень отримана за рахунок бонів, проданих на світових фінансових ринках.

МАР заснована в 1960 році і налічує 160 країн-учасниць. Ця організація групи Світового банку видає безпроцентні позики найбіднішим країнам світу. Отримати їх можуть лише ті країни, де річний дохід на душу населення не перевищує 925 доларів США. Позики МАР мають 10-річний пільговий період і підлягають відшкодуванню впродовж 35-40 років (залежно від платоспроможності країни-позичальника). Кошти організації формуються за рахунок внесків економічно розвинутих країн.

МФК заснована в 1956 p., налічує 173 країни-учасниці. МФК - найбільше джерело прямого фінансування проектів приватного сектора в країнах, що розвиваються. Корпорація фінансує проекти, які не можуть на прийнятних умовах одержати суттєвої підтримки з інших джерел. МФК фінансує не більше 25% від загальної суми витрат на проект. Незважаючи на те, що МФК може купити до 35% акціонерного капіталу компанії, вона ніколи не стає найбільшим тримачем акцій і не бере участі у менеджменті фірми.

На відміну від МБРР, Міжнародна фінансова корпорація надає позики без урядових гарантій, а весь фінансовий ризик вона відносить на рахунок проектів із своїми партнерами.

БАГІ засновано з метою сприяння країнам, що розвиваються, у залученні іноземних інвестицій. Нині організація налічує 145 країн - членів. БАГІ забезпечує гарантії інвестицій, захищаючи інвесторів від таких некомерційних ризиків, як війна або націоналізація. Організація надає консультативні послуги на рівні уряду, допомагає знайти шляхи залучення приватних інвестицій.

МЦУІК засновано у 1966 році для сприяння припливу міжнародних інвестицій шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами та іноземними інвесторами. Членами МЦУІК є близько 130 країн.

Позики Світового банку є досить привабливим джерелом зовнішнього фінансування як дефіциту державного бюджету, так і реформування економіки України. Фінансові умови, на яких Світовий банк надає позики Україні, є більш вигідними, ніж більшість інших зовнішніх джерел позичання, доступних для України в даний час. За класифікацією Світового банку Україна належить до третьої категорії країн (середній рівень доходу). Для таких країн термін погашення кредитів становить 17 років (а останнім часом він зростає до 20 років). З пільговим періодом 5 років, під час яких сплачуються лише відсотки. Ставка відсотків може бути фіксованою або плаваючою, прив'язаної до ставки ЛІБОР. Відсотки по позиках Світового банку, залучених Україною до цього часу, сплачуються за плаваючою ставкою. Враховуючи загальну маржу Світового банку, ставка відсотків для України становить близько 6,5% річних.

Починаючи з 1994 р. Радою директорів Світового банку для України було затверджено проектів на загальну суму позик більше 2.2 млрд, доларів, деякі з них представлені в таблиці 9.1.

Інвестиційні проекти Світового банку в Україні на 1.01.2001 р. Таблиця 9.1.

 

Кошти Світового банку в Україні йдуть на фінансування системних та інвестиційних проектів.

Зміст системних проектів полягає у зміні умов та правил Діяльності певних секторів державного управління або галузей економіки. За системними проектами умовами впровадження проектів та надання позик регламентується здійснення певного переліку політичних заходів, серед яких можуть бути: прийняття певних законодавчих та нормативних актів щодо регулювання тієї чи іншої галузі, створення нових установ державного управління тощо. Кошти позик за цими проектами повністю надходять до державного бюджету, і відповідно погашаються виключно за його рахунок.

Метою інвестиційних проектів с технічна реконструкція окремих існуючих підприємств певної галузі або регіону, створення нових підприємств або надання коштів на поповнення оборотних засобів підприємств. При цьому чітко визначається перелік товарів, послуг та робіт, які закуповуватимуться за рахунок позики Світового банку. Кошти позик на інвестиційні проекти використовуються окремими підприємствами або установами-бенефіціарами [13, с. 181-182].

Сприянням функціонування міжнародної валютної системи займається спеціалізована міжнародна організація, яка включає більшість держав-членів ООН - Міжнародний валютний фонд (МВФ). Для вирішення цієї мети МВФ здійснює три основні функції:

1) визначення і контроль за дотриманням угод у галузі міжнародних валютних відносин;

2) надання державам-членам можливостей для дослідження проблем і ведення переговорів;

3) надання кредитів країнам, що відчувають труднощі у галузі платіжного балансу.

 

У 1978 році статутом МВФ був установлений плаваючий обмінний курс. Це було пов'язано з тим, що країни-члени почали відмовлятися від підтримки курсу їхніх валют по відношенню до долара. Кожна країна тепер була вільна об'явити паритет (по відношенню до будь-якої валюти, спеціальних прав запозичення (СДР) або «кошику валют») або взагалі відмовитися від паритету. Золото усувалося із системи і було замінене СДР (Special drawing rights) у якості одиниці розрахунку, яка також часто використовується у численних міжнародних угодах. Випуск цієї міжнародної розрахункової одиниці здійснюється у вигляді записів на рахунках МВФ пропорційно до квот країн-членів Фонду. Доларова ціна СДР визначається щорічно МВФ на основі ринкових обмінних курсів валют, що складають їхній кошик (на сьогодні 1СДР ~USSO,78).

Однак відмова від фіксованого валютного курсу не звільнила МВФ від відповідальності у галузі встановлення обмінного курсу. Країни-члени зобов'язувалися дотримуватися певних правил підтримання стійкості системи. А Фонд, у свою чергу, зобов'язаний забезпечувати постійне спостереження за політикою обміну валют, що означає необхідність ретельного аналізу економічної політики всіх країн. Здійснити цю функцію дозволяють щорічні консультації з кожною країною.

Механізм кредиту базується на встановленні квоти для кожної країни-члена МВФ. Квота визначається у ході складних переговорів на основі різних показників (обсяг зовнішньої торгівлі і т.д.). Ці ресурси на певних умовах надаються країнам, що відчувають труднощі з платіжним балансом, коли вартість валюти країни та її товарів випадають із загального ряду. У цьому випадку країна-член Фонду звертається за допомогою до МВФ.

У своїй діяльності МВФ використовує декілька механізмів фінансової допомоги. Звичайне кредитування - це програми stand-by і програми розширеного кредитування - EFF. Пільгове кредитування здійснюється через механізм розширеного фінансування структурної перебудови ESAF, а системні перетворення - через STF. Програма ESA F надається тільки найбіднішим країнам на 15 років із п'ятирічною відстрочкою платежу під 0,5% річних. Компенсаційне й надзвичайне кредитування - - CCFF (на 4-5 років по ставці ЛІБОР +0,25%); додаткове резервне кредитування - SRF (н& 1,5 роки під 7,5% річних).

Наприкінці 2000 р. МВФ об'явив про вступ у силу нових, більш жорстких умов надання кредитів. Основною метою нововведень є підвищення вартості довгострокових позик і стимулювання дострокового погашення боргу. Фонд уводить додаткову плату за користування кредитними траншами і EFF, обсяг яких буде перевищувати максимальний для даної країни рівень. Перші, виплати боржника тепер повинні розпочинатися через 2 роки і З місяці після отримання кредиту і закінчитися через 4 роки. Строки по EFF складають 4 роки і 6 місяців та 7 років відповідно.

Оскільки реорганізація економіки, пов'язана із впровадженням реформ по подоланню платіжного дисбалансу, потребує значних коштів, то МВФ надає позики для фінансування стратегічних реформ упродовж перехідного періоду. Для забезпечення найбільш ефективного використання коштів, Фонд здійснює ретельний нагляд за економічними успіхами країни у цей час, надаючи, у разі необхідності технічну допомогу та інші консультативні послуги. Крім цього, МВФ може надавати технічну допомогу центральним банкам для реформування податкової системи, створення агентств із збору та поширення економічних статистичних даних і т.п.

Вищим органом МВФ є Рада керуючих (по одному представнику від кожної країни). Вона збирається на щорічні сесії, де кількість голосів кожної країни пропорційне її квоті. Рішенням Ради керуючих МВФ 22 січня 1999 р. були збільшені квоти країн у Фонді. Нова квота набуває чинності після сплати державою в обумовлений МВФ термін суми збільшення попередньої квоти (25% у СДР або у валюті інших держав, за вибором Фонду та згодою зазначеної держави, решта у національній валюті). Можна зазначити, що МБРР і МВФ є єдиними організаціями у світі, де не застосовується принцип: одна країна - один голос. Між сесіями керівництво здійснюється адміністративною радою з 22 членів.

Затвердження кредитів МВФ є сигналом для приватних інвесторів й інших фінансових організацій, котрий дає їм зрозуміти, що ризик вкладення коштів в економіку країни не дуже високий. МВФ висуває ряд умов надання допомоги Україні: стабілізація економіки, зниження бюджетного дефіциту, стримування інфляційних процесів, зменшення дотацій збитковим підприємствам та галузям, засоби по нормалізації платіжної дисципліни та виконання зобов'язань перед зовнішніми кредиторами, офіційне використання реального обмінного курсу національної валюти, реалізація програми перебудови та приватизації. Головна умова - це реальне здійснення ринкових реформ протягом двох-трьох років, що гарантує повернення кредиту та послідовність у проведенні реформ.

Фінансові ресурси Фондом надаються Україні на таких умовах: строк сплати - 3-5 років, ставка проценту за кредит - від 5,75% до 6,29%. Розпорядником коштів в Україні є НБУ. Контроль за їхнім ефективним використанням здійснює з боку МВФ за попередньо узгодженими з українською стороною показниками ефективності, серед яких - рівень чистих міжнародних резервів НБУ, монетарні показники і дефіцит консолідованого бюджету. Помітно розширити обсяг запозичень у Фонду дозволяє збільшення квоти України у 1998 році з 997,3 млн. СДР до 1372,0 млн. СДР.

Співпраця України з МВФ розпочалася з 1994 р. Сьогодні країна підходить до заключного етапу кредитування (табл. 9.2).

За період з 1994 по 1998 роки уряд України накопичував борг перед МВФ, який на початок 1999 року досягнув більше US$2,5 млрд. У 1999 році, коли наступив час повертати борги, фонд перейшов на рефінансування власних боргів (при цьому вимоги для надання кредитів стали більш суворішими). Це означає, що він надавав кредитів рівно стільки, скільки уряд повинен був виплатити по раніше наданим кредитам. Таким чином, борги перестали накопичуватися. І, нарешті, у 2000 році МВФ повністю припинив фінансування уряду України. Але це не завадило Україні скоротити зовнішній борг на US$2,5 млрд., в т.ч. перед МВФ на USS900 млн., зумівши при цьому збільшити розмір валютних резервів на US$250 млн.