Цілі і задачі курсового проектування

 

Курсовий проект із теорії механізмів і машин – перша самостійна робота з розрахунку машин, яку проводять студенти машинобудівних спеціальностей. При його виконанні студент використовує як знання загальних законів механіки руху й механіки деформівного тіла, які він отримав при вивченні теоретичної механіки й опору матеріалів, так і знання особливостей розрахунку реальних механізмів і машин.

Курсове проектування сприяє опануванню теоретичного матеріалу з теорії механізмів і машин й розвиває навички у про-веденні простих інженерних розрахунків. При виконанні курсового проекту добре ілюструється зв’язок й взаємозалежність між геометричними, кінематичними та динамічними розрахунками механізмів. Виконуючи їх, студент стежить за впливом на зміни кінематики й динаміки механізму реальних геометричних форм і розмірів ланок, їх мас і моментів інерції. Знання і навички, отримані при курсовому проектуванні з ТММ, дають можливість вірно оцінювати умови роботи деталей механізмів, конструюванню й розрахунку яких студент навчається при вивченні як дисциплін “Деталі машин”, “Підйомно-транспортні машини”, які поглиблюють загально інженерну підготовку інженерів-механіків, так і профілюючих дисциплін, що визначають їх спеціалізацію.

Однією з важливих методичних задач, які вирішуються при курсовому проектуванні з теорії механізмів і машин, є прищеплення навиків оформлення інженерних розрахунків. Студент звикає до правил оформлення графічного й текстового матеріалів, дотримання державних стандартів та їх використання, застосування умовних позначень, складання розрахункових схем.

Робота сучасного інженера неможлива без використання ним обчислювальної техніки. При вивченні ТММ студент уже володіє початковими знаннями комп’ютерної грамотності і має навички роботи з ЕОМ. Однак тільки при виконанні великого об’єму розрахунків у курсовому проектуванні, які потребують використання різноманітних алгоритмів і програм, їх з’єднання у єдине ціле та оцінювання результатів розрахунків студент звикає до ЕОМ як до необхідного інструмента, що сприяє зростанню його подальшої освіти.

 

ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

Об’єм та зміст проекту

У відповідності до кількості годин, об’єднаних учбовим планом для вивчення курсу ТММ, проект виконується на трьох аркушах паперу формату А1(594´841) і супроводжується пояснювальною запискою об’ємом приблизно 40 – 50 сторінок формату А4(297´210).

Тема проекту (“ Визначення дійсного закону руху ланки зведення ”) складається зі структурного аналізу, синтезу, визначення функцій положення та передаточних функцій механізму, його динамічних характеристик, моменту інерції маховика, кутової швидкості та кутового пришвидшення ланки зведення. Виконується тільки у пояснювальній записці.

Перший аркуш проекту (“ Кінематичне й силове дослідження механізму ”) містить у собі побудову планів швидкостей та пришвидшень, визначення сил, що діють на механізм, реакцій в’язів графоаналітичним і аналітичним методами, а також графічний метод дослідження руху однієї точки вихідної ланки.

Другий аркуш проекту (“ Синтез зубчатого зачеплення та передачі ”) уміщує в собі геометричний синтез зубчатого зачеплення та планетарного редуктора привода механізму.

Третій аркуш проекту (“ Синтез кулачкового механізму ”) уміщує в собі визначення графічним методом мінімального радіуса-вектора кулачка та побудову його профілю.

 

Оформлення креслень

Усі графічні побудови на аркушах повинні виконуватись з дотриманням відповідних стандартів. На кресленнях слід обов’язково вказати масштабні коефіцієнти (масштаби) виконаних побудов. Усі написи на кресленнях, крім деяких у кутовому штампі, повинні виконуватись розміром не менш як 7 мм.

Форма основного напису креслення на підставі СТП 15- 96 показана на рис.1.1.

					Курсовий проект з ТММ
					Назва аркуша проекту	Літ	Маса	Масшт
Змін	Арк	№ докум	Підп
Розробив
Перевірив
Т. нагляд				Аркуш	Аркушів
				Завдання № Варіант №	ЗНТУ Каф.ДМ і ПТМ Група
Н.нагляд
Затвердив

 

Рисунок 1.1 – Основний напис для креслень

 

Розміри кутового штампа повинні повністю відповідати держстандарту ДСТ 2.104-60.

При виконанні креслень слід застосовувати лінії різної товщини. Суцільною лінією товщиною S = 1¸ 1.5 мм на аркушах слід креслити:

на першому – план механізму у першому (заданому) положенні, кінематичні діаграми, ланки груп Ассура, сили, прикладені до ланок груп Ассура та “важіль” М.Є.Жуковського;

на другому – контури зубців коліс, кінематичну схему редуктора у розтині, діаграми коефіцієнтів питомого ковзання, вектори швидкостей на рисунку лінійних швидкостей коліс редуктора, діаграма частот обертання коліс;

на третьому – усі діаграми, дійсний профіль кулачка, вихідна ланка механізму в початковому положенні.

Суцільною лінією товщиною S / 2 на аркушах слід креслити:

на першому – плани механізму у крайніх положеннях, сили інерції та моменти сил інерції до заміни їх рівнодіючою силою інерції;

на другому – активні лінії зачеплення, дуги зачеплення, кругові діаграми, другу проекцію редуктора, план лінійних швидкостей.

Усі інші лінії креслень слід виконувати суцільною лінією товщиною S / 3.

 

Оформлення пояснювальної записки (ПЗ)

Загальні вимоги та правила оформлення ПЗ викладено у СТП 15 - 96.

Пояснювальна записка умовно поділяється на:

- вступну частину;

- основну частину;

- додатки.

Вступна частина складається з:

- титульного аркуша;

- завдання на проект;

- реферату;

- змісту;

- переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів.

Основна частина складається з:

- вступу;

- суті ПЗ;

- висновків та рекомендацій;

- переліку посилань.

Пояснювальну записку виконують рукописним, машинописним або машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одному боці білого аркуша.

Пояснювальну записку пишуть чітким почерком, чорнилами (пастою) чорного, синього або фіалкового кольору на одному боці аркуша. Відстань між рядками – 8 ¸ 12 мм.

Допускається окремі частини ПЗ (титульний аркуш, завдання на проект, додатки) виконувати іншим способом, ніж основна частина.

З усіх країв аркуша треба залишити поля за розмірами: зверху, зліва і знизу – не менш 20 мм, справа – 10 мм.

В ПЗ наводять усі необхідні розрахунки, що обґрунтовують прийняті в проекті рішення.

В розрахунках слід дотримуватись Міжнародної системи одиниць (СІ). Ступінь точності розрахунків повинна дорівнюватись ступені точності вхідних даних.

По змісту ПЗ слід розбивати на розділи, підрозділи та пункти, позначені арабськими цифрами. Підрозділи повинні мати порядкові номери в межах кожного розділу, а пункти – порядкові номери в межах кожного підрозділу.

Наприклад:

	Кінетостатичне дослідження механізму
4.1	Визначення реакцій у кінематичних парах графоаналітичним методом
4.1.1	Розрахунок групи Ассура, складеної з ланок 4 і 5
4.1.2	Розрахунок групи Ассура, складеної з ланок 2 і 3 і т. д.

Пояснювальна записка повинна містити в собі: титульний аркуш, завдання на проектування, реферат, зміст, основну частину із вступом та висновком, додатки, список використаних джерел у вказаній далі послідовності, протокол захисту тем.

 

Титульний аркуш

Титульний аркуш ПЗ курсового проекту повинен бути оформ-лений чорним олівцем або чорнилом (пастою) згідно з додатком 1.

Назву теми проекту записують великими літерами висотою 7 мм. Інші написи – літерами висотою 5 мм.

Усі написи на титульному аркуші виконуються креслярським шрифтом згідно з СТП 15-96.

Дозволяється виконання титульного аркуша іншим способом, ніж основна частина.

Приклад виконання титульного аркуша надано у прикладі виконання курсового проекту.

 

Завдання на проектування

 

Вхідні дані видаються із завдань, наведених у цих вказівках (додаток 1). Усі вхідні дані треба виписати в ПЗ. Якщо завдання видано на окремих бланках, то їх треба зберігати до кінця і потім укласти до ПЗ.

Приклад заповнення бланку завдання надано у прикладі виконання курсового проекту.

 

Реферат

Реферат має бути розміщений безпосередньо за завданням на курсовий проект, починаючи з нової сторінки.

Реферат повинен відображати основний зміст курсового проекту і будується за схемою:

- відомості про об’єм проекту, кількість ілюстрацій, таблиць в ПЗ, об’єм додаток та кількість використаних джерел;

- перелік основних слів, характерних для змісту проекту;

- текст реферату, який повинен відображати суттєвість виконаної роботи, її ціль, об’єкт, місце, методи.

Об’єм тексту реферату не повинен перевищувати 500 слів. Бажано, щоб він уміщувався на одній сторінці.

Приклад складання реферату наведено уприкладі виконання курсового проекту.

 

Зміст

Розташовується безпосередньо після реферату, починаючи з нової сторінки.

До змісту включають: перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів; передмову; вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки) суті ПЗ; висновки; рекомендації; перелік посилань; назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу.

Приклад складання змісту дивись в розділі “Зміст” цих методичних вказівок або прикладу виконання курсового проекту.

Основна частина

 

Вступ розташовують на окремій сторінці.

У вступі дають коротку характеристику сучасного стану науково-технічної проблеми, якій присвячений проект. Приводяться дані досягнень вітчизняної та закордонної науки, техніки та виробництва у відповідній галузі; відображаються основні вхідні дані для розробки теми, цілі та задачі проекту і його зв’язок із роботами, які проводяться на кафедрах механіки, деталей машин і ПТМ та спеціальних предметів.

Суть ПЗ – це викладення відомостей про предмет (об’єкт) дослідження, котрі є необхідними й достатніми для розкриття сутності даної роботи або властивостей створеного об’єкта.

Структурні елементи “ЗАВДАННЯ”, “РЕФЕРАТ”, “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, “РЕКОМЕНДАЦІЇ”, “ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ” не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки.

В розділах, підрозділах, встановлених кафедрою, викладається основний зміст проекту з усіма формулами, рівняннями, таблицями та основними результатами дослідження.

 

Висновки

Висновки вміщують безпосередньо після викладення суті ПЗ, починаючи з нової сторінки.

У висновках наводять оцінку одержаних результатів роботи або її окремого етапу (негативних також) з урахуванням світових тенденцій вирішення поставленої задачі; народногосподарчу, наукову, соціальну значимість роботи.

 

 

Перелік посилань

Перелік посилань починають обов’язково з нової сторінки. Ці відомості треба складати згідно з ДСТ 7.01-84 у такій послідовності: порядковий номер джерела у списку, прізвище та ініціали автора (авторів), назва книги (джерела), місто та скорочену назву видавництва, рік видання та кількість сторінок джерела.

Прикладом складання списку використаних джерел може бути “Перелік посилань” цього методичного видання.

 

Додатки

Додатки є доповненням ПЗ у вигляді бланка завдань, роздрукованих ЕОМ аркушів, додаткових креслень та інше. Вони розташовуються в кінці ПЗ. Кожна додатка повинна починатися словом “Додаток” із порядковим її номером і мати тематичну назву, яка розташовується нижче слова “Додаток” посередині рядка.

 

Нумерація сторінок

Нумерація сторінок повинна бути наскрізною: перша сторінка – титульний аркуш, друга – завдання на проектування, третя – реферат і т.д. Номера сторінок ставлять арабськими цифрами у правому верхньому кутку. На першій сторінці (титульному аркуші) номер не ставиться. Перелік посилань та додатки включати до наскрізної нумерації.

 

Формули

У формулах застосовуються позначки, встановлені відповідними стандартами або загальноприйняті у науково-технічній літературі. Пояснення символів та числових коефіцієнтів, які входять у формулу, повинні бути наведені безпосередньо під формулою з нового рядка у тій послідовності, в якій вони знаходяться в самій формулі. Перший рядок роз’яснення повинен починатися зі слова ",де” без двокрапки після нього.

 

 

Приклад:

,

де - момент інерції маховика; - приріст кінетичної енергії маховика; - коефіцієнт нерівномірності руху машини; - кутова швидкість ланки зведення.

Одиниця вимірювання одного і того ж параметра у межах ПЗ повинна бути однаковою.

Формули, на які є посилання у тексті, повинні мати номер згідно з розділом, написаний арабськими цифрами. Цей номер складається з номера відповідного розділу та порядкового номера формули, розділених крапкою. Наприклад, (7.4) – четверта формула сьомого розділу. Номер формули слід ставити в дужках і розташовувати біля правого краю на рівні нижнього рядка формули, до якої він належить.

Посилаючись у тексті на формулу, слід указувати її номер у дужках. Наприклад, “..... за формулою (7.4)”.

Після запису формули ставлять знак рівності, затим підставляють чисельні значення величин, затим знову ставлять знак рівності і записують результат розрахунку з вказівкою одиниці вимірювання розрахованого параметра (дивись формулу, наведену вище).

 

Таблиці

Чисельний матеріал слід оформляти у вигляді таблиць. Назва таблиці наводиться з нового рядка. Над таблицею з лівого боку розташовується слово “Таблиця” з указівкою порядкового номера її, який складається з номера розділу та порядкового номера таблиці у самому розділі. Якщо таблиця переноситься на другу сторінку, то головку самої таблиці повторюють або повністю, або тільки за нумерацією стовпців, над якою пишуть “Продовження таблиці...”, з указівкою її номера. Якщо числові дані в рядках, або стовпцях мають різні розмірності, їх треба вказати на початку кожного рядка, або стовпця. Одиниці вимірювання окремим стовпцем відрізняти не треба.

 

Посилання

При посиланнях у тексті на джерела документальної інформації слід указувати порядковий номер згідно зі списком джерел, замкнений у квадратні дужки.

При необхідності зробити посилання на стандарти, технічні умови, інструкції та інші подібні документи посилаються на документ у цілому або його розділи з указівкою позначень та назву документу, його номера та назви розділу.

Посилання на окремі підрозділи, пункти та ілюстрації не дозволяється.

 

Захист курсового проекту