Відомі різні прийоми навчання названим двом видам читання.

При навчанні дітей голосному читанню велику роль відіграє зразкове виразне читання вчителя. На різних етапах навчання він демонструє вимову слів, прочитування речень, абзаців і цілих текстів. При опрацюванні ж творів художньої літератури приклад виразного читання (чи декламації) повинен справляти особливе враження. Звідси вимога — кожному майбутньому вчителеві досконало володіти технікою виразного читання, глибоко усвідомити його критерії і застосовувати їх на практиці.

Хоч до мовчазного читання учні готуються в час роботи над букварем, на уроках читання можна відвести певний час для вироблення сталих навичок мовчазного читання, якщо в цьому є потреба. Подальша робота над виробленням навичок мовчазного читання здійснюється поетапно. Перший етап — мовчазне читання уже прочитаних вголос творів, поглиблене осмислення прочитаного: відповіді на запитання, добір речень для ілюстрацій до характеристики персонажів, визначення головної думки твору та ін. За ним іде етап читання про себе без попереднього голосного читання, але після підготовчої роботи. По закінченні мовчазного читання рекомендується прочитати текст вголос і піддати його більш детальному розбору. Пропонуючи мовчазне читання, слід визначати час для опрацювання матеріалу. Це активізує роботу учнів і привчає їх до швидкого читання.

Коли учні набудуть навичок мовчазного прочитування і розуміння тексту, читання про себе можна вводити для ознайомлення з текстом твору. Це значить, що після підготовчої роботи до сприймання змісту твору — розповіді про історичні умови, у яких відбуваються події, тощо — вчитель пропонує прочитати про себе твір, після чого одразу ж переходить до його аналізу. Це, однак, не означає, що, навчившись мовчазному читанню, учні повністю переходять до цього виду ознайомлення з новим твором. Читання вголос і в 3, і в 4 класах як вид роботи не виключається. Обидва види читання застосовуються паралельно. Порядок їх застосування залежить від теми твору, жанру, завдань, які розв’язує вчитель на конкретному уроці. Емоційно насичені твори доцільно прочитувати вголос. Також потрібно читати вголос твори, побудовані на діалогах.

Однак який би вид читання класовод не застосовував, він повинен прагнути до того, щоб читання було осмисленим. Щоб упевнитись у тому, що учні усвідомлюють голосно чи мовчазно прочитаний твір, необхідний контроль. При голосному читанні перевірка розуміння прочитаного здійснюється і в процесі, і по його завершенні. Мовчазне ж читання контролюється усним опитуванням лише після того, як учні ознайомляться з текстом твору. Перевіряючи ступінь розуміння змісту прочитаного, слід ураховувати, проводилась попередня підготовка чи ні, одержували учні завдання перед мовчазним прочитуванням тексту чи ніяких завдань учитель не давав. Методика, наприклад, рекомендує перед мовчазним читанням давати учням різного типу завдання: готувати себе до переказу, бути готовим до вибіркового голосного читання, підготуватись до відповідей на запитання; після ознайомлення поділити оповідання на частини, дати заголовок кожній з них; дібрати малюнки до прочитаного чи пояснити заголовок твору.

Форми учнівського читання: індивідуальне, хорове, у парах, ланцюжком, комбіноване; партитурне, читання в особах; вибіркове та інші.

Форми учнівського читання: індивідуальне, хорове, у парах, ланцюжком, комбіноване; партитурне, читання в особах; вибіркове та інші.

Кожна з цих форм задовольняє певну методичну мету.

Індивідуальне читання дозволяє здійснювати роботу з окремим учнем: навчати чи контролювати його успіхи. І все ж воно не виключає залучення однокласників до ознайомлення з текстом.

Хорове читання допомагає вчителеві вирівняти уміння і навички читання всіх учнів чи «підтягти» окремих з них до рівня інших. Можна практикувати також читання всіма учнями впівголоса.

«Ланцюжкове» читання — це й ефективна форма активізації учнівської діяльності в класі, це й засіб контролю за вже вивченим, це й практичний прийом удосконалення навичок виразного читання. Такі функції воно виконує завдяки принципу його організації: текст читають учні по одному реченню, передаючи «естафету» читання сусідові.

До вибіркового читання вдаються переважно при аналізі твору: коли необхідно знайти найбільш важливі місця для розуміння ідеї твору, процитувати оцінку, яку дає автор вчинкам персонажів, нагадати присутнім опис природи, подій тощо. Іноді вибірковим називають таке читання, коли класовод обирає для прочитування тексту тих учнів, певні уміння яких він хоче проконтролювати.

Читання в особах, відоме ще з букварного періоду,— один з результативних способів навчання виразному читанню. Його застосування можливе як при читанні окремих оповідань, так і при вивченні байок і казок. Читання в особах доцільно поєднувати з інсценуванням.

Незаперечний вплив усіх цих форм голосного читання і на культуру мовлення учнів: читаючи вголос, діти виробляють орфоепічні норми, замислюються над правильним виразом думки.

 

 

Якості повноцінного читання (правильність, свідомість, виразність, швидкість), їх взаємозумовленість.

 

На всіх уроках читання повинно здійснюватись активне засвоєння змісту читаних текстів і обов’язково формуватись навичка читання.

До якостей читання відносимо свідомість, правильність, виразність та швидкість.

Найголовнішою якістю читання є свідомість читання, тобто повне розуміння тексту, що читається. Сюди входить розуміння значення слів, речень, головної думки, уміння виразити своє ставлення до змісту читаного.

Під правильністю читання розуміємо безпомилкове і плавне читання слів, речень, тобто без будь-яких перекручень (пропуск букв, складів, вставка зайвих букв, перестановка звуків, неправильні наголоси та ін.).

Якщо учень буде читати неправильно, перекручуючи слова, пропускаючи чи вставляючи певні склади, то він не розумітиме змісту прочитаного, і, навпаки, якщо учень не розуміє значення якогось слова, не вдумується в зміст прочитаного, то він може перекручувати слова, читати їх неправильно.

Отже, між правильністю і свідомістю читання є найтісніший зв’язок. Правильність читання сприяє досягненню свідомого читання.

Швидкість читання – це такий темп, який забезпечує найбільшу усвідомленість тексту при читанні. Корисний такий темп, який не розходиться з розумінням читаного. Швидкість читання визначається кількістю прочитаних слів за хвилину, як можуть прочитати учні даного класу.

Якщо учень буде надто поспішати, то він може припуститися перекручення слів та інших помилок щодо правильності читання, а від цього залежить ступінь усвідомлення прочитаного.

Виразність читання – це уміння читати текст, дотримуючись пауз, логічних наголосів та інтонації. Виразність читання знаходиться у найтіснішому зв’язку з усіма якостями читання.

Якщо учень читає виразно, з відповідною інтонацією, прискореним чи уповільненим темпом (залежно від характеру і змісту читаного твору), то таке читання сприятиме кращому усвідомленню читаного.

Всі зазначені вище чотири якості читання взаємопов’язані і взаємозумовлені. Удосконалення однієї з них веде до поліпшення іншої. Недоліки якоїсь з ознак читання впливають на якісну характеристику іншої риси уміння читати. Так, усвідомлено можна читати лише при правильному читанні, що забезпечується, в свою чергу, розумінням слів, речень. Від правильного читання залежить швидкість його, основою виразного читання стає свідоме сприйняття тексту, що диктує знаходження пауз, логічних наголосів, прискорене чи уповільнене прочитування твору. Разом з цим успіх виразного читання залежить і від правильного та швидкого читання. Незаперечний і зворотний вплив виразного читання на глибоке усвідомлення прочитуваного.

 

Усвідомлення читання.

Читати свідомо – це значить повно і ясно розуміти зміст читаного, уміти зіставити прочитане з явищами природи і суспільного життя, зрозуміти ідейну направленість і вміти зробити певні висновки з прочитаного.

Ступінь усвідомлення читаного залежить від загального розвитку і віку дитини, від сили її пам’яті та уваги, від доступності для неї читаного матеріалу.

Щоб читання було свідомим, учні повинні розуміти:

1) значення всіх слів читаного тексту;

2) зміст речень, що з них складається даний текст;

3) зв’язок окремих речень тексту (часовий, просторовий, причинний);

4) головну думку, основний зміст прочитаного тексту і логічний взаємозв’язок окремих його частин.

 

Основні види роботи, що сприяють свідомому читанню:

· підготовка учнів до сприймання тексту;

· словникова робота;

· первинне читання тексту;

· перевірка сприймання твору;

· читання й аналіз твору;

· робота над образотворчими засобами;

· з’ясування ідейного змісту;

· складання плану прочитаного;

· переказ змісту прочитаного (детальний, вибірковий, стислий та творчий);

· узагальнююча (підсумкова) бесіда;

· виразне читання;

· творчі роботи у зв’язку з читанням.

Вибір видів робіт залежить від особливостей текстів і мети, яку ставить учитель перед уроком читання.

 

Правильність читання.

Правильно читати – це значить читати безпомилково, не перекручуючи слів, не пропускаючи і не вставляючи зайвих звуків, складів, не повторювати прочитаних слів кілька разів, читати з правильним наголосом у словах і дотримуючись правильної літературної вимови.

Виробляючи навички правильного читання, вчитель повинен виявити причини неправильного читання окремих учнів і вжити відповідних заходів до виправлення недоліків. Якщо учень читає неуважно, надмірно поспішає, не вдумуючись у зміст читаного і тому припускаючи помилки, то в такому випадку треба організувати його увагу, поставити перед ним вимогу не поспішати при читанні, вдумуючись у зміст читаного. Якщо учень чимось знервований, хвилюється, то такого учня доцільніше викликати читати іншим разом. Помилки при читанні бувають і тоді, коли учень вгадує слово, не зважаючи на його значення.

Для того, щоб виробити навички правильного читання, потрібно щоденно тренувати учнів, добираючи тексти, посильні для даного класу й окремих учнів з поступовим наростанням труднощів.

Важливим прийомом у навчанні правильності читання є попередження помилок.

Прийоми запобігання помилковому читанню:

• різні форми підготовчої роботи (бесіда, розповідь вчителя і пояснення незрозумілих слів, розгляд картин, кадрів діафільму, добір рим до відповідних слів із контрольними звуками, попереднє причитування слів складної будови, попереднє мовчазне читання тексту як підготовка до голосного читання);
• створення на уроці атмосфери для уважного читання тексту;
• систематичний контроль учителя за читанням учнів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей.

Велике значення має вироблення в учнів правил орфоепії при читанні. Погана вимова знижує якість читання, утруднює розуміння читаного, робить незрозумілим усне мовлення учня. У процесі читання вчитель звертає увагу на чітку вимову голосних та приголосних звуків, звукосполучень дж, дз (вимовляються злито) тощо.

Під час читання помилки необхідно виправляти. Виправляються помилки, припущені учнями, як по ходу читання, так і після закінчення його. Під час читання помилки виправляє сам учитель (не перериваючи читання учня, вимовляє слово правильно) або пропонує учневі самому виправити свою помилку: прочитати ще раз уважніше. Після виправлення учень продовжує читати.

У ході читання можуть виправляти помилки і самі учні, але це слід роботи вміло, не відвертаючи уваги від змісту читаного: коли учень неправильно прочитав слово, зразу ж учитель називає того, хто підняв руку, помітивши помилку, той називає слово правильно, і читання продовжується.

Після закінчення читання виправляються такі помилки, які не становлять труднощів у розумінні читаного. Для виправлення їх викликаються учні, які говорять, як треба прочитати. При цьому не можна вимовляти слово так, як його спочатку прочитав учень, тобто неправильно. Слід зауважити, що таким прийомом виправлення помилок не слід зловживати, бо учні стежать більше за тим, яка помилка припущена при читанні, щоб потім її виправити, ніж за змістом того, що читається.

Прийоми виправлення помилок учнів під час читання:

• постановка запитання, відповідь на яке вимагає перечитування;
• складання із розрізної азбуки неправильно прочитаного слова;
• друкування помилково прочитаного слова учнем на дошці;
• перечитування уривка мовчки з різними завданнями;
• читання з дошки ланцюжка слів, серед яких є помилково прочитане, тощо.

 

Головне при виробленні правильного читання – більше працювати над удосконаленням техніки читання, над попередженням помилок. Можна проводити читання зі спеціальною настановою на правильність читання. Коли текст глибоко усвідомлений, учитель пропонує читати ланцюжком, але намагаючись читати без жодної помилки.

Прийоми вироблення правильності читання:

· використання спеціальних тренувальних вправ, які вдосконалюють зорове сприймання (попереднє читання слів із графічними позначками, читання слів, у яких мінімальні одиниці читання надруковані різними шрифтами, читання ланцюжків слів, близьких за графічним виглядом або ланцюжків споріднених слів тощо);

· розвиток артикуляційного апарату (розучування скоромовок,

чистомовок, використання літературних ігор, хорове читання, заучування лічилок, закличок, прислів’їв і приказок, віршів тощо);

· регуляція дихання (на одному видиху вимовити чотиривірш,

лічити на одному диханні якнайдовше: 1, 2, 3, 4 … тощо);

· хорове читання прозових творів, віршів;

· читання в особах, драматизація.

 

Можливий варіант пам'ятки для учнів “Читай правильно”:

1. Стеж за словами у рядку, не переставляй їх.

2. Намагайся зрозуміти. про що читаєш.

3. Будь уважним до кожного слова, вимовляй орфоепічно правильно закінчення.

4. При читанні мовчки не воруши губами.

Швидкість читання.

Від швидкості (темпу читання) залежить розвиток техніки читання. Особливо зараз, коли дуже великий потік різноманітної інформації, який збільшується з кожним роком, високий темп читання має важливе життєве значення. Велика швидкість читання дає можливість людині знайомитися з більшою кількістю друкованого матеріалу, тобто більше читати книг, газет, журналів.

Із швидкістю тісно пов’язані усвідомленість і правильність читання. Дуже повільне читання затримує мислення, а отже, і розуміння прочитаного. Надзвичайно швидке – призводить до помилок при читанні, що теж впливає на усвідомлення тексту.

Темп читання, як і мовлення, часто залежить від типу нервової системи. Урівноважена дитина читає повільно, уважно, рухлива – поспішно, безупинно, а тому може допускатися помилок при читанні. Отже, вчителеві потрібно знати психологічні особливості кожної дитини, і враховувати їх при виробленні темпу читання.

Варто навчити учнів управляти своїм голосом при читанні: зробити повний видих, набрати повітря в легені, затримати трошки дихання і лише тоді починати читати до паузи, щоб знову поповнити запас повітря до наступної паузи. Середній темп читання учнів 1-4 класів такий:

 

1 клас	І семестр	10-20 слів	ІІ семестр	20-30 слів
2 клас	25-40 слів	40-60 слів
3 клас	55-65 слів	65-75 слів
4 клас	70-80 слів	80-95 слів

 

Ця норма швидкості читання наближається до нормальної розмовної мови учня. Нормальна швидкість являє собою відповідність темпу читання вголос усному мовленню. Щоб виробити високий темп читання, потрібно створювати такі умови, які б спонукали дитину читати багато. Відомий російський педагог М.О. Корф говорив: «Тільки той стане читати швидко, хто буде читати багато».

Отже, один із прийомів вироблення швидкості читання буде правильна організація кількаразового читання одного й того ж тексту на уроці в поєднанні з усвідомленням його змісту, образів, картин, образотворчих засобів, але так, щоб у знайомому тексті учні знаходили нові факти, риси героя тощо.

Якщо багаторазове читання одноманітне, без завдань, воно нудне, нецікаве і ніякої користі не приносить. Повторне читання повинно бути цілеспрямованим, має сприяти розвиткові розумової та емоційної активності учнів. Ціленаправлене читання і одночасна робота над текстом – основа вироблення техніки читання.

Багаторазове читання здійснюється за допомогою вибіркового читання, читання в ролях, в роботі над планом і переказом, над виразність тощо. Під час кожного повторного читання учень у знайомому тексті мусить відкривати якісь нові його сторони, розв’язувати якусь нову проблему. Тоді читання викликатиме інтерес, виховуватиме вдумливого читача.

З метою вироблення швидкості читання доцільно брати на урок додатковий матеріал з тієї самої теми, особливо коли основний текст невеликий за розміром, а також неважкий для усвідомлення ідейного змісту.

У методичній літературі є ряд прийомів вироблення швидкості читання:

1) На дошці чи на таблиці записуються речення і закриваються. Потім на деякий час відкриваються, щоб учні прочитали. За допомогою запитань учитель перевіряє, що учні встигли прочитати.

2) До певної частини тексту учні повинні підібрати заголовок серед 4-5, написаних на дошці. Робота обмежується у часі.

3) «Змагання» у читанні певної частини твору. За сигналом учні починають і закінчують читати, а потім дають відповіді на запитання вчителя.

4) Учні відшукують написане речення на дошці в абзаці у межах відведеного для читання часу.

5) На дошці записуються питання, учні повинні знайти рядки в тексті підручника, які будуть відповіддю на поставлені питання.

 

Використання спеціальних вправ для вироблення швидкості читання:

• групове читання уривків тексту, коли темп задає учитель;
• читання уривків за певний час, заздалегідь відомий учням;
• «змагання» на швидкість читання;
• читання уривків тексту в різних темпах;
• читання «на час»;
• використання прийомів швидкочитання («читання з перешкодами», читання «через решітку», «швидко знайди слово» тощо).

 

Головним недоліком щодо швидкості читання є надто повільне читання і читання надто швидке.

Причиною надто повільного читання буває недостатність вправ з читання, слабка увага, сором’язливість, млявий темперамент, короткозорість, дефект мовного апарату учня.

Надто швидкий темп читання може бути наслідком нервового збудження учня або недостатньої уваги до змісту читаного.

Як і дуже повільне, так і надто швидке читання негативно відбиваються на всьому процесі читання, а особливо на усвідомленні читаного.

Для вироблення вмінь і навичок уповільненого чи прискореного читання учнів учитель може читати з такими учнями сам, викликаючи їх читати разом з ним певний текст, своїм читанням уповільнюючи чи прискорюючи темп. Можна викликати двох учнів, поставивши вимогу, щоб учень з надто швидким темпом читання читав так, як його товариш, що читає з нормальною швидкістю.

Отже, правильним щодо швидкості буде читання без пауз між складами, без непотрібних пауз між словами, читання слів без розтягування окремих складів, звуків; читання упевнене, без особливого напруження.

 

Досягти оптимальної швидкості допоможе додержання таких порад:

1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ.

2. Систематичність їх проведення.

3. Розвиток оперативної пам'яті за допомогою зорових диктантів.

4. 3багаченя активного словника учнів.

5. Систематичний контроль з боку вчителя за успіхами дітей у

пришвидшенні свого темпу читання.

6. Самозаміри швидкості, ведення таблиці “Як я читаю”.

7. Обов’язкові читацькі розминки (змістом читацьких розминок

можуть бути такі тренувальні вправи: багаторазові читання у різному

темпі (скоромовкою, повільно), з різним інтонуванням; парами; у два

голоси "каноном"; з ритмічним постукуванням; спільне читання учнів

з учителем, який своїм читанням уповільнює чи прискорює темп;

напівголосне читання (гудіння) тощо).

 

Отже, результативність формування навички швидкого читання значною мірою залежить від розуміння самим учителем механізму читання, факторів, що впливають на зазначений процес, а саме: характер тексту (складний чи легкий зміст); образ слова (шрифт, чіткість друкування); зорове поле (горизонтальне, вертикальне); здійснення антиципації (смислова здогадка), наявність регресіі у читанні (повернення до прочитаного), розвиненість артикуляційного апарату, постановка дихання, активізація мислення, хороша пам'ять і навіть життєвий досвід та загальний розвиток дитини.

Виразність читання.

Виразне читання – це таке читання вголос, при якому читець яскраво виражає думки, почуття, вкладені у твір, своє ставлення до прочитаного.

Прочитати виразно – це розкрити характерні особливості образів, картин твору; показати ставлення автора до них; передати свої емоції, почуття. Основна вимога виразного читання – це уміння правильно передати ідейний задум автора.

Оволодіння навичками виразного читання варто починати з усвідомлення його найважливіших складових:

· техніки мовлення – роботи над голосом, дикцією, диханням,

орфоепією;

· логіки мовлення - усвідомлення логічного наголосу, пауз, темпу,

інтонації;

· емоційно-образної виразності - розвиток творчого бачення,

розуміння авторського підтексту, використання міміки, жестів.

Умови роботи над виразністю читання:

· демонстрування зразка виразного читання твору;

· детальний аналіз художнього твору до виразного читання;

· робота над мовою твору, опора на відтворювальну уяву учнів;

· обговорення в класі варіантів прочитання аналізованого твору;

· створення ситуацій, коли в учнів з’являється бажання прочитати

твір, щоб передати своє ставлення до зображуваного, викликати певні почуття у слухача, вплинути на його уяву, почуття, розум.

 

Етапи підготовки до виразного читання:

1) осмислення ідейно-тематичної основи твору, його образів у єдності з художніми засобами;

2) складання партитури читання тексту;

3) вправляння у читанні.

 

Можливий варіант пам'ятки:

1. Пам'ятай: неможливо прочитати виразно текст, якщо не розумієш його. Намагайся уявляти те, про що читаєш.

2. Визнач основне завдання під час читання (що ти хочеш передати голосом).

3. Читай, чітко вимовляючи слова, дотримуйся пауз у кінці речень, між абзацами і частинами тексту.

4. Виділяй голосом важливі думки.

5. Визнач інтонацією авторське, а згодом і своє ставлення до подій, героїв твору.

6. Склади партитуру навчального тексту - розмітку з позначками пауз, логічних наголосів, підвищенням і зниженням голосу тощо.

7. Прочитай вголос декілька разів текст за складеною партитурою для того, щоб передати думки, почуття автора.

8. Проконтролюй своєвиразне читання, пам'ятаючи основні вимоги, які ставляться до нього: уміння дотримуватись розділових знаків, логічних і психологічних пауз, логічного наголосу, тембру, інтонації, темпу і ритму читання.

ЛЕКЦІЯ № 2

ТЕМА 2: МЕТОДИКА РОБОТИ НАД ХУДОЖНІМ ТВОРОМ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ НАД ТВОРАМИ РІЗНИХ РОДІВ І ЖАНРІВ. УРОКИ КЛАСНОГО ЧИТАННЯ. (2 год.)