Довести що процес навчання є системою. Яке практичне значення має уявлення вчителя про процес навчання як систему , що функціонує під час уроку

Процес навчання як система.

Визначальними умовами навчання як діяльності є мета освіти і завдання (навчальні, виховні, розвиваючі) навчальної діяльності, потреби і мотиви навчально-пізнавальної діяльності школярів, зміст матеріалу, який підлягає засвоєнню учнями. Ці умови взаємопов’язані й взаємозалежні. Цілі навчання визначають його зміст. Потреби і мотиви навчальної діяльності суттєво впливають на активність учнів, їх ставлення до навчальної праці і зрештою на результати навчання. У свою чергу мотиви формуються в процесі навчання, залежать від його організації, методів і прийомів навчання, засобів і змісту навчального матеріалу. Цілі навчання зумовлюють також характер діяльності вчителя й учнів, форму, методи, засоби навчання. Результат навчання залежить від результату взаємодії всіх складових компонентів процесу.

Усе це свідчить про те, що процес навчання є складною цілісною системою. Найважливішими його структурними компонентами є: цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулювальний і оцінно-результативний.

Внутрішню структуру й організацію процесу навчання ілюструє схема «Процес навчання».

Осмислення даної схеми дозволяє зрозуміти суть процесу навчання і зробити такі висновки:

1. Навчання має двосторонній характер і зумовлює необхідність тісної взаємодії учителя та учнів на всіх етапах навчальної роботи, починаючи з постановки її цілі і закінчуючи оцінюванням знань. Якщо на одному з цих етапів той чи інший учень «не включається» в навчально-пізнавальну діяльність, його навчання припиняється.

2. Виділення окремих структурних компонентів процесу навчання дає чітке уявлення про те, як потрібно підходити до його організації. Ця організація містить: постановку цілей навчання, визначення завдань навчальної роботи, збудження потреби учнів в оволодінні навчальним матеріалом, чітке визначення його змісту, залучення учнів до пізнавальної діяльності з метою його осмислення, засвоєння тощо.

3. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання не обмежується тим, що викладаючи матеріал, учитель використовує певні методичні прийоми. Це завдання вирішується і при визначенні цілі навчання, завдань навчальної роботи, і при формуванні мотиваційної сфери учнів, і при структуруванні змісту навчальних занять та ін.

4. Компоненти процесу навчання характеризують певний етап (цикл) взаємодії педагога й учнів. Схема показує зміну процесу в часі, його постійний рух, розвиток, тобто динамізм.

5. Процес навчання в сучасних умовах є безперервним, таким, що вказує на єдність усіх ступенів навчання, наступність етапів навчальної роботи. Саме тому його називають перманентним.

 

 

36. Якщо керуватися принципами диференціації, індивідуалізації навчання, то якими способами їх можливо реалізувати під час уроку?

 

	Назва принципу	Засоби реалізації
	До основних принципів рівневої диференціації віднесемо такі: виділення і відкритого пред’явлення учням результатів навчальних досягнення (за рівнями); “ножиць” між рівнями вимог і навчання: рівень вимог має бути вищим за рівень навчальних досягнень; формування опри: в усіх учнів класу незалежно від їхніх здібностей і навчальних можливостей повинні бути сформовані опорні знання та вміння; послідовності у просуванні за рівнями навчання; індивідуалізації, який дає змогу враховувати індивідуальний темп просування в навчанні; відповідності між змістом, контролем та оцінкою; добровільності у виборі рівня навчання: кожен учень добровільно вибирає рівень засвоєння навчального матеріалу.	Ефективною формою реалізації рівневої диференціації є об’єднання дітей у групи з урахуванням їх самооцінки. У кожній групі слід пропонувати учням добірку завдань на вибір. Тоді кожний учень має просуватися від зони найближчого розвитку до зони актуального розвитку. Така організація роботи можлива, якщо вчитель знає мотивацію навчання кожного учня, а також рівень засвоєння кожним попереднього матеріалу. Оскільки в диференційованих завданнях прискорюється період від дій у співпраці з учителем до частково або повністю самостійної роботи, то слід цілеспрямовано формувати в учнів уміння і навички працювати самостійно. Групова робота базується на соціально-типових, спільних властивостях (особливостях, якостях, характеристиках) притаманних групі учнів як частині класу, і характеризується можливістю виконання спільних або індивідуальних рівневих завдань. Диференціація може здійснюватися за обсягом або змістом матеріалу, мірою допомоги вчителя та іншими ознаками.
	Індивідуалізація	під час пояснення нового матеріалу вчитель зважає на учнів,для яких він може бути незрозумілим; під час самостійної роботи частіше підходить до відстаючих учнів,допомагає і підбадьорює їх; індивідуалізує домашнє завдання; частіше створює вибіркову перевірку зошитів учнів,яким важче дається навчання.

 

 

Індивідуалізація на уроці дає змогу враховувати темпи роботи кожного учня,його підготовленість,створює можливості для диференціації завдань,контролю і оцінювання результатів,забезпечуючи відносну самостійність.Але потребує значних затрат часу і зусиль учителя.

 

43. Складіть розгорнутий план-схему виступу на батьківських зборах на тему: «Особливості виховання дітей підліткового віку».

 

Тема зборів. Особливості виховання дітей підліткового віку

Мета: дати визначення цьому віковому періодові і вказати на зміни, що відбуваються в житті підлітка; визначити роль і місце батьків і місце батьків у цьому процесі й обговорити шляхи взаємодії в родині у формуванні і розвитку гармонійної особистості.

Обладнання: цитати на дошці з бесіди: «Вони (підлітки) тепер здаються нам схильними до надмірного, вони мають погані манери і не поважають авторитети, не шанують дорослих і проводять свій вільний час, збираючись разом і базікаючи одне з одним. Вони завжди готові суперечити своїм батькам, прагнуть привернути увагу під час бесіди, ненажерливі й мучать своїх учителів» (Сократ, написано більш ніж 400 років до н. е.)

Завдання:

1. Познайомити батьків з психологічними віковими особливостями підлітків.

2. Обговорити з батьками основні проблеми, з якими стикаються діти у підлітковому віці.

3. Допомогти батькам визначити правильні методи виховання підлітків.

Коментар: для проведення зборів класний керівник заздалегідь проводить анкетування та тестування учнів.

Анкета для учнів «Ти і твоя родина».

Анкета для учнів «Моя думка про себе»

Хід зборів

Бесіда.

1. Аналіз анкет.

2. Обговорення питань

1. Який період підліткового віку вважається найскладнішим?

2. Як допомогти дитині вирішити проблеми?

3. Що потрібно робити батькам, щоб полегшити перехідний вік дитини?

4. Як підтримати самооцінку підлітка

 

3. Деякі поради від вчителя

Як позбутися наказової форми у своїх висловлюваннях. Як пере формулювати образливі «Ти-висловлювання» у «Я-висловлювання».

Типи висловлювань

 

Сідай обідати!

Чи не час обідати?

 

Роби уроки!

Незабаром фільм, а в тебе не всі уроки зроблені.

 

Замовкни!

Вибач, ти мені заважаєш.

 

Прибери на столі!

У тебе є ще час прибрати на столі.

 

Дай мені пройти!

Вибач, мені потрібно пройти.

 

Вимий підлогу!

Сьогодні твоя черга мити підлогу.

 

Ти прийшов пізно!

Я хвилююся за тебе, тому що вже пізно.

 

Ти не вигуляв собаку!

Я сподівалася, що ти вигуляєш собаку.

 

У тебе немає звички дзвонити про затримки!

Мені хотілося б, щоб ти попереджав мене про затримки.

 

 

Притча «Невелика різниця»

Все залежить від одного: не що сказати, а як! Перш ніж сказати щось своїй дитині, особливо образливе, подумайте!

Щоб не допустити глибокого розладу дитини із самим собою і навколишнім світом, потрібно постійно підтримувати її самооцінку, відчуття самоцінності. Це можна зробити, керуючись наступними принципами:

1. Безумовно приймати дитину такою, якою вона є.

2. Активно співчувати її потребам і хвилюванням.

3. Бути разом із нею (читати, поділяти захоплення, відпочивати).

4. Не втручатися в ті її заняття, з якими вона справляється самостійно.

5. Допомагати, коли просить.

6. Підтримувати успіхи.

7. Довіряти їй свої почуття.

8. Конструктивно вирішувати конфлікти.

9. Використовувати у повсякденному спілкуванні фрази: «Мені добре з тобою», «Мені подобається, як ти...», «Ти, звичайно, впораєшся», «Як добре, що ти у нас є».

10. Якомога частіше обнімати її, але не «затискувати».

 

В кінці зустрічі роздати пам’ятки батькам підлітків.