Тематика лекцій та загальні методичні рекомендації

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для вивчення дисципліни

„Історія української культури”

 

 

для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм навчання

 

 

 

 

Полтава 2012

Методичні рекомендації для вивчення дисципліни „Історія української культури” для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм навчання / Уклад. О. В. Тєвікова. – Полтава: ПолтНТУ, 2012. – 33 с.

 

 

Укладач: О.В. Тєвікова, к.і.н.

 

Відповідальний за випуск: Н.К. Кочерга, завідувач кафедри українознавства, культури та документознавства, к.і.н., доцент

 

Рецензент: А.В. Нарадько, к.і.н., доцент

 

 

Затверджено науково-методичною радою ПолтНТУ Протокол № 9 від червня 2012 р.   © Тєвікова О. В. ПолтНТУ Редактор С.М. Дорошенко

 

70.18.04.01

1. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ „ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ”, ЇЇ МІСЦЕ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

 

Концепція модернізації сучасної української освіти передбачає підготовку кваліфікованих, компетентних фахівців на рівні світових стандартів, соціально й професійно мобільних, конкурентоспроможних на вітчизняному та світовому ринках праці. Як свідчить міжнародна практика, сучасний фахівець у будь-якій сфері діяльності ефективно реалізує свої професійні здібності лише за умов засвоєння ним загальнолюдських гуманітарних цінностей, що накопичило людство в процесі свого розвитку. Особливу роль у цьому відіграють дисципліни гуманітарного циклу. Однією з таких є „Історія української культури”, яка висвітлює основні етапи культурного поступу українського народу, сприяє розвитку у студентської молоді почуття патріотизму, формує національну ідею, виховує глибокі морально-етичні переконання, допомагає самостійно орієнтуватися в суспільному житті й оцінювати культурні події та явища, що відбуваються в Україні та за її межами.

Метою навчальної дисципліни є формування в студентів системи знань про культуру як специфічний і унікальний феномен людства, закономірності культурного процесу в Україні, вивчення української культури в розвитку, єдності та суперечності різноманітних процесів і тенденцій у ній.

Завдання курсу:

– ознайомити студентів із основними періодами розвитку української культури та їх особливостями;

– розкрити проблеми культурогенезу українського народу, проаналізувати історичну специфіку української національної культурної традиції, що постає невід’ємною умовою гуманізації сучасного українського соціокультурного простору та формування ціннісних орієнтирів;

– навчити студентів вільно оперувати сучасними концептами історичної культурології та широким фактологічним матеріалом.

Студенти повинні знати:

– загальні відомості культурно-історичного процесу в Україні;

– особливості духовних і матеріальних цінностей культурно-історичних епох;

– досягнення українського народу в різних галузях культури, шедеври національної культури та провідних діячів науки та культури України;

– основні культурологічні поняття, явища та процеси, що мали місце в українській культурі;

уміти:

– аналізувати культурні явища та процеси в історії України, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, проводити порівняння, формулювати висновки й узагальнення;

– усвідомлювати сутність і специфіку різних культурно-історичних епох;

– оперувати головними культурологічними поняттями та орієнтуватися в багатому світі духовної культури України;

– застосовувати набуті знання з історії української культури для збагачення власної духовної культури та підвищення культурно-освітнього рівня.

Місце в навчальному процесі. Обов’язкова навчальна дисципліна „Історія української культури” є складовою циклу гуманітарної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” і базується на знаннях із навчальних дисциплін „Історія України” та „Філософія”. Нормативний курс „Історія української культури” є базовим для вивчення вказаних гуманітарних дисциплін.

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЇЇ ВИКОНАННЯ

Важлива роль в оволодінні студентами знаннями з курсу „Історія української культури” належить самостійній роботі, яка поступово стає однією з провідних форм навчання. Самостійна робота в умовах активного впровадження у ВНЗ нових технологій навчання є засобом організації навчального й наукового пізнання студентів, формування їхньої самостійності, творчої активності та самоорганізованості. У процесі самостійної роботи не тільки реалізується основна функція навчального процесу – одержання студентом максимального обсягу знань, їх закріплення і перетворення у стійкі вміння й навички, – але й формується вміння індивідуально здобувати, оновлювати та поповнювати знання, плідно використовувати їх у практичній діяльності.

Самостійна робота студентів передбачає ознайомлення з теоретичним матеріалом курсу, підготовку до практичних (семінарських) занять, самостійне опрацювання окремих проблем навчальної програми, проведення науково-дослідної роботи, виконання письмового модульного контролю знань та складання екзамену з дисципліни.

Тема 1. Загальне поняття про культуру,

ТЕМАТИКА НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇЇ ВИКОНАННЯ

Науково-дослідницька робота студентів є частиною наукової тематики кафедри та одним із найважливіших засобів підвищення якості підготовки й виховання спеціалістів з вищою освітою. Цей вид діяльності сприяє зростанню рівня знань студентів, підвищенню ступеня підготовленості майбутніх спеціалістів, розширенню їхнього світогляду та розвитку творчих здібностей.

Науково-дослідницька робота студентів включає в себе два взаємопов’язані компоненти: навчання елементам дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості, та наукові дослідження, що здійснюють студенти під керівництвом викладачів у рамках курсу „Історія української культури” у формі написання статей, тез наукових доповідей та інших публікацій; у вигляді підготовки доповідей на наукові конференції, колоквіуми, „круглі” столи.

Науково-дослідна робота передбачає постановку мети та завдань дослідження, формулювання предмета та об’єкта вивчення, обґрунтування актуальності та новизни, огляд наявної літератури з окресленої теми, здійснення наукового інформаційного пошуку з проблемних питань, аналіз проблеми, систематизацію та узагальнення матеріалу, а також формулювання висновків.

За власним бажанням та вибором студента додатково, з метою отримання додаткових „призових” балів, він може опрацювати одну із тем, поданих у наступному переліку, або запропонувати та погодити з викладачем власну тему.

 

Перелік питань науково-дослідницької роботи студентів

1. Народний музей історії університету як джерело знань про традиції його колективу.

2. Полтавський національний технічний університет: історія та сучасність.

3. Діяльність полтавсько-харківської літературної школи на теренах Інституту шляхетних дівчат.

4. Культурна спадщина Полтавщини: тематичний календар року.

5. Полтавщина – духовна скарбниця України.

6. Місце та роль І. П. Котляревського в українській і світовій літературі.

7. Місце та роль В. Г. Короленка в українській і світовій літературі.

8. Мудрість Г. С. Сковороди як відповідь молоді викликам сучасності.

9. Юрій Кондратюк в українській і світовій науці.

10. Практичне освоєння космосу як реалізація наукових мрій Юрія Кондратюка (Олександра Шаргея).

11. Небо й земля космонавта Георгія Берегового.

12. Аероклубні традиції університету як перша сходинка в оволодінні небом.

13. Слово про українських поетів.

14. Творчість поетів епохи Відродження й сьогодення.

15. Творчість художників епохи Відродження очима сучасної молоді.

16. Пересопницьке євангеліє: культурологічний аспект.

17. Політичні репресії 1930-х рр. проти видатних культурних діячів Полтавщини.

18. Театр як вид мистецтва.

19. Живопис як вид мистецтва.

20. Графіка як вид мистецтва.

21. Карикатура як різновид масової культури.

22. Інструментальна музика як вид мистецтва.

23. Краєзнавчий музей як джерело знань про історію та культуру Полтавщини.

Рекомендована література

 

1. Воропай О. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис / Олекса Воропай. – К.: Оберіг, 1993. – 589 с.

2. Греченко В. А. Історія світової та української культури: підручник для вищих закладів освіти / Греченко В. А., Чорний І. В., Кушнерук В. А., Режко В. А. – К.: Літера, 2000. – 464 с.

3. Дещинський Л. Є. Українська та зарубіжна культура: навчальний посібник / Л. Є. Дещинський. – [4-е вид., перероб. і доп.]. – Львів: БескидБіт, 2005. – 304 с.

4. Дорошенко Д. І. Нарис історії України / Д. І. Дорошенко. – Львів: Світ, 1991. – 576 с.

5. Історія України: у 2 томах. – Т. 2. Від середини XVIII століття до 1923 року / Н. Полонська-Василенко. – [3-є вид.]. – К.: Либідь, 1995. – 608 с.

6. Історія української культури / за заг. ред. Крип'якевича. – [3-є вид., стереотип.]. – К.: Либідь, 2000. – 656 с.

7. Історія української культури: конспект лекцій для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм навчання / Кочерга Н.К., Передерій І.Г., Мартинюк В.М., Нарадько А.В., Тєвікова О.В. – Полтава: ПолтНТУ, 2010. – 170 с.

8. Історія української та зарубіжної культури: навчальний посібник / Білик Б. І., Горбань Ю. А., Калакура Я. С. та ін.; за ред. С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. – [3-є вид., стереотип.]. – К.: Вища шк.: Т-во „Знання”, КОО, 2001. – 326 с.

9. Кордон М. В. Українська і зарубіжна культура: курс лекцій / М. В. Кордон. – К.: ЦУЛ, 2003. – 508 с.

10. Кравець М. С. Культурологія: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів І – ІV рівнів акредитації / Кравець М. С., Семашко О. М., Піча В. М. та ін.; за заг. ред. В. М. Пічі. – Львів: „Магнолія плюс”, 2003. – 235 с.

11. Культурологія: навчальний посібник / за ред. Є. А. Подольська, В. Д. Лихвар, К. А. Іванова. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 288 с.

12. Попович М. В. Нарис історії культури України: навчальний посібник / М. В. Попович. – К.: АртЕк, 2001. – 728 с.

13. Українська та зарубіжна культура: навчальний посібник / Закович М. М., Зязюн І. А., Семашко О. М. та ін.; за ред. М. М. Заковича. – Київ: Т-во „Знання”, КОО, 2000. – 622 с.

14. Шевнюк О. Л. Українська та зарубіжна культура: навчальний посібник / О. Л. Шевнюк. – К.: Знання-Прес, 2002. – 277 с.

15. Шейко В. М. Історія української культури / Шейко В. М., Тишевська Л. Г. – К.: Кондор, 2006. – 264 с.

Тєвікова Ольга Валентинівна

Комп’ютерна верстка О.В. Тєвікова

Редактор Дорошенко С.М.

Друк RISO

Поліграфцентр

Імені Юрія Кондратюка

36601, Полтава, пр. Першотравневий, 24

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

Серія ДК, 3130 від 06.03. 2008 р.

Віддруковано з авторського оригінал-макету

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для вивчення дисципліни

„Історія української культури”

 

 

для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм навчання

 

 

 

 

Полтава 2012

Методичні рекомендації для вивчення дисципліни „Історія української культури” для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм навчання / Уклад. О. В. Тєвікова. – Полтава: ПолтНТУ, 2012. – 33 с.

 

 

Укладач: О.В. Тєвікова, к.і.н.

 

Відповідальний за випуск: Н.К. Кочерга, завідувач кафедри українознавства, культури та документознавства, к.і.н., доцент

 

Рецензент: А.В. Нарадько, к.і.н., доцент

 

 

Затверджено науково-методичною радою ПолтНТУ Протокол № 9 від червня 2012 р.   © Тєвікова О. В. ПолтНТУ Редактор С.М. Дорошенко

 

70.18.04.01

1. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ „ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ”, ЇЇ МІСЦЕ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

 

Концепція модернізації сучасної української освіти передбачає підготовку кваліфікованих, компетентних фахівців на рівні світових стандартів, соціально й професійно мобільних, конкурентоспроможних на вітчизняному та світовому ринках праці. Як свідчить міжнародна практика, сучасний фахівець у будь-якій сфері діяльності ефективно реалізує свої професійні здібності лише за умов засвоєння ним загальнолюдських гуманітарних цінностей, що накопичило людство в процесі свого розвитку. Особливу роль у цьому відіграють дисципліни гуманітарного циклу. Однією з таких є „Історія української культури”, яка висвітлює основні етапи культурного поступу українського народу, сприяє розвитку у студентської молоді почуття патріотизму, формує національну ідею, виховує глибокі морально-етичні переконання, допомагає самостійно орієнтуватися в суспільному житті й оцінювати культурні події та явища, що відбуваються в Україні та за її межами.

Метою навчальної дисципліни є формування в студентів системи знань про культуру як специфічний і унікальний феномен людства, закономірності культурного процесу в Україні, вивчення української культури в розвитку, єдності та суперечності різноманітних процесів і тенденцій у ній.

Завдання курсу:

– ознайомити студентів із основними періодами розвитку української культури та їх особливостями;

– розкрити проблеми культурогенезу українського народу, проаналізувати історичну специфіку української національної культурної традиції, що постає невід’ємною умовою гуманізації сучасного українського соціокультурного простору та формування ціннісних орієнтирів;

– навчити студентів вільно оперувати сучасними концептами історичної культурології та широким фактологічним матеріалом.

Студенти повинні знати:

– загальні відомості культурно-історичного процесу в Україні;

– особливості духовних і матеріальних цінностей культурно-історичних епох;

– досягнення українського народу в різних галузях культури, шедеври національної культури та провідних діячів науки та культури України;

– основні культурологічні поняття, явища та процеси, що мали місце в українській культурі;

уміти:

– аналізувати культурні явища та процеси в історії України, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, проводити порівняння, формулювати висновки й узагальнення;

– усвідомлювати сутність і специфіку різних культурно-історичних епох;

– оперувати головними культурологічними поняттями та орієнтуватися в багатому світі духовної культури України;

– застосовувати набуті знання з історії української культури для збагачення власної духовної культури та підвищення культурно-освітнього рівня.

Місце в навчальному процесі. Обов’язкова навчальна дисципліна „Історія української культури” є складовою циклу гуманітарної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” і базується на знаннях із навчальних дисциплін „Історія України” та „Філософія”. Нормативний курс „Історія української культури” є базовим для вивчення вказаних гуманітарних дисциплін.

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЇЇ ВИКОНАННЯ

Важлива роль в оволодінні студентами знаннями з курсу „Історія української культури” належить самостійній роботі, яка поступово стає однією з провідних форм навчання. Самостійна робота в умовах активного впровадження у ВНЗ нових технологій навчання є засобом організації навчального й наукового пізнання студентів, формування їхньої самостійності, творчої активності та самоорганізованості. У процесі самостійної роботи не тільки реалізується основна функція навчального процесу – одержання студентом максимального обсягу знань, їх закріплення і перетворення у стійкі вміння й навички, – але й формується вміння індивідуально здобувати, оновлювати та поповнювати знання, плідно використовувати їх у практичній діяльності.

Самостійна робота студентів передбачає ознайомлення з теоретичним матеріалом курсу, підготовку до практичних (семінарських) занять, самостійне опрацювання окремих проблем навчальної програми, проведення науково-дослідної роботи, виконання письмового модульного контролю знань та складання екзамену з дисципліни.

ТЕМАТИКА ЛЕКЦІЙ ТА ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Лекція – основна форма проведення навчальних занять у вищій школі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу. Тематика курсу лекцій із дисципліни „Історія української культури” визначається робочою навчальною програмою та складається з восьми тем, які охоплюють історію розвитку культури України від найдавніших часів до сьогодення.