Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічних наук.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічних наук.



Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічних наук.

Як складова сусп-ва, господарська сфера повинна за­безпечити розв'язання однієї з головних задач —потреб окремої людини і сусп-ва. Ця функція охоп­лює господ-во, що самостійно функціонує як цілісне утво­рення та підсистема суспільства. Остання також розглядається на засадах системат. підходу, має власну структурну будову, кож­ний складник якої виконує відповідно відтворювальну, інтегра­ційну, цільову та адаптивну функції.

Розвиток господ системи суп-ва здійснюється під впливом еволюції сусп-ого поділу праці та форм власності на засоби виробництва. Поділ праці дозволяє більш ефективно здій­снювати вироб-ництво матер благ і послуг внаслідок спе­ціалізації виконання окремих виробничих операцій та викори­стання нової техніки та технології, які виникають під тиском змін поділу праці. Активність людей у процесі виробництва залежить від їх власнісності на засоби виробництва Суспільний поділ праці та історичні форми власності на засоби виробництва характе­ризують рівень функціональної та соціальної (структурної) ди­ференціації господарч системи суспільства. Тому вони є найголовнішими основами її істор розвитку, завдяки яким формуються господарські одиниці, що у своїй єдності і взаємодії представляють господ систему су­спільства Рівень розвитку поділу праці та власності на засоби вироб­ництва обумовлюють не тільки певні істор типи господ одиниць (форми господарств), а й роблять їх залежними як одна від одної, так і від суспільства в цілому. Унаслідок цього виникає потреба їхньої взаємодії між собою та сусп-­ством (державою). Вона здійснюється у формі взаємообміну благами і послугами, що історично мав різний харак­тер (нееквівалентний та еквівалентний), різний спосіб реалі­зації (реципрокність, редистрибуція тощо) та різні форми (на­туральну, товарну, товарно-грошову). Обмін є засобом Інтег­рації господарств, чисельність і різновиди яких постійно зро­стають завдяки диференціації господ сфери суспіль­ства. Взаємодія між окремими господ одини­цями та державою здійснюється на основі встановлених правил і норм. Сукупність сусп норм та механізмів їх додержання в господ сфері утворює суспільне середовище господ діяльності, яке є важливою складовою господарства суспільства. Його формування здійснює держава, яка реалізує вплив з боку суспільства на окремі господ одиниці способом формування економ інститутів, проведення економ по­літики, здійснення економ реформ.. Господарство сус-ва— це сукупність господ одиниць (історичних форм госпо­дарств), що взаємодіють, створюють та обмінюють матер-іблагата послуги в рамках установленого інституційного середовища. Ілише в єдності всіх складових сусп господарства можна пізнати природу економ процесів певної господ-ої системи.

Господ-ка система є об'єктом різних екон наук, кожна з яких має власний погляд на складні процеси господ життя. Історія економіки та економ думки досліджує генезис господ сфери суспільств певних світових цивілізацій.

 


Особливості історико-економічного аналізу суспільств в межах формаційної і цивілізаційної парадигм

Історія економіки та економіічної думки як наука.

Історія екон та економ думки вивчає становлення та розвиток господарської сфери суспільства.

Історія економіки у своїх дослідженнях спираєть­ся на низку фундамент-их положень, методологічних підхо­дів, що у своїй єдності утворюють наукову парадигму роз-ку сус-ва.. Від розуміння природи суспільства, причин і тен­денцій його істор розвитку залежить і науковий аналіз його складової — господарської сфери.

Тривалий час суспільні науки грунтувалися на засадах формаційної парадигми, згідно з якою істор розвиток кожного суспільства полягав у закономірних і послідовних змінах первісно-общинної, рабовласницької, феодальної, капі­талістичної та комуністичної сусп-економформа­цій. Утім через невідповідність її висновків реальному перебігу істор подій, ідеологічному напрямку призвели до відмови більшості дослідників від її постулатів. Тому виникла необхідність роз­глядати суспільні процеси на засадах цивілізаційної парадиг­ми.

Цивілізаціина парадигмапередбачає розглядати людство як ціле, що утворює світові цивілізації. Одиницею істор розвитку людства виступає конкретне суспільство, що нале­жить до певної цивілізації і характер власними етапа­ми розвитку. Самобутність кожної цивілізації та особливості сусп-ва, що входить до неї, взаємодія між цивілізаціями та сусп-вами є фундаментальною характеристикою їхнього істор розвитку. Форми такої взаємодії постійн зміню­валися від війн до співіснуваня, формуваня інтеграційних утворень.

Цивілізац. аналіз суспільства в центр усіх сусп процесів ставить людину, її взаємодію з іншими людьми та су­сп-вом загалом. Основні риси з точки зору цивілізац. парадигми: 1)Самобутність-від-носно відокремлене самостійне існування. 2)Внутріш структурність 3)Самоорганізованість

4)Наявність внутріш джерел саморозвитку 5)Особливі духовно-культур. цінності, що відображ. цілісність сус-ва.

Історично утвердилися два типи цивілізацій, які характери­зують східну і західну гілки розвитку людства. До першої нале­жать такі світові цивілізації, як китайська, індійська, близько­східна (мусульманська), до другої— східноєвроп., за­хідноєвроп., латиноамериканська. Істор розвиток кожного суспільства обумовлений особливостями цивілізації, до якої воно належить. Цивілізаційні фактори представлені спе­цифікою дух-культурних цінностей, формами і способами здійснення влади, організації життя суспільства та іншими ознаками, що відіграють вирішальну роль у будь-якій сфері су­спільства.

 

Зміст цивілізаційної парадигми як прояв нової загальнонаукової методології досліджень.

Через невідповідність висновків формаційної парадигми реальному перебігу істор подій, ідеологічному напрямку призвели до відмови більшості дослідників від її постулатів. Тому виникла необхідність роз­глядати суспільні процеси на засадах цивілізаційної парадиг­ми.

Цивілізаціина парадигмапередбачає розглядати людство як ціле, що утворює світові цивілізації. Одиницею істор розвитку людства виступає конкретне суспільство, що нале­жить до певної цивілізації і характер власними етапа­ми розвитку. Самобутність кожної цивілізації та особливості сусп-ва, що входить до неї, взаємодія між цивілізаціями та сусп-вами є фундаментальною характеристикою їхнього істор розвитку. Форми такої взаємодії постійно зміню­валися від війн до співіснування, формування інтеграц-их утворень.

Цивілізац. аналіз суспільства в центр усіх сусп процесів ставить людину, її взаємодію з іншими людьми та су­сп-вом загалом. Основні риси з точки зору цивілізац. парадигми: 1)Самобутність-від-носно відокремлене самостійне існування. 2)Внутріш структурність 3)Самоорганізованість

4)Наявність внутріш джерел саморозвитку 5)Особливість духовно-культур. цінностей, що відображ. цілісність сус-ва.

Історично утвердилися два типи цивілізацій, які харак-ють. східну і західну гілки розвитку людства. До 1-ої нале­жать такі цивілізації, як китайська, індійська, близько­східна (мусульманська), до 2— східноєвроп., за­хідноєвроп., латиноамериканська. Істор розвиток кожного суспільства обумовлений особливостями цивілізації, до якої воно належить. Цивілізаційні фактори представлені спе­цифікою дух-куль цінностей, формами і способами здійснення влади, організації життя суспільства та інш ознаками, що відіграють вирішальну роль у будь-якій сфері су­спільства.


Господарство первісного суспільства: типи і форми.

Світове господарство в роки стабілізації. Плани Дауеса та Юнга, їх суть та мета.

Долю Німеччини (території, репарації тощо) по завершенні війни вирішив Версальський мирний договір, підписаний 28 чер­вня 1919 р. країнами-переможницями США, Англією, Францією, Італією та ін.

У розв'язанні проблем репарацій ініціативу перебрали на себе США. Було розроблено план Дауеса, що передбачав значні пом'якшення репараційних виплат, жорсткий контроль за джере­лами репараційних платежів (податки від промисловості, виплати за рахунок митних і непрямих податків тощо), а також іноземні інвестиції у промисловість Німеччини (21 млрд дол.). У червні 1929 р. план Дауеса був замінений планом Юнга, за умовами яко­го обсяг репарацій знижувався до 114 млрд марок з терміном ви­плат упродовж 37 років, а єдиними джерелами платежів визнача­лися державний бюджет і доходи залізниць.

1924 - 1929 рр. в Німеччині були періодом економічного під­несення, якого не знали інші європейські учасники війни. У 1927 р. промислове виробництво Німеччини досягло довоєнного рівня, а 1929 р, перевищило його па 13 %. За підтримки міжнарод­них капіталів Німеччина відновила економічну могутність і по­вернула собі друге місце у світі за розмірами промислового ви­робництва, відтіснивши Англію на третє місце.

Поступово німецькі товари поверталися на світові ринки. Економічне піднесення дало змогу Німеччині випередити Англію за вивозом машин й устаткування. Вартість німецького експорту 1929 року, перевищила довоєнний рівень на 3 млрд марок. На тлі економічного піднесення скоротилося безробіття, підвищилася реальна заробітна плата.

Період 1924—1929 років у розвинених країнах характеризувався подальшим скороченням втручання держави в господарські відно­сини. Однак це не було простим, механічним поверненням до си­стеми вільних ринкових відносин. Скорочення статистських від­носин було частковим: у 20-ті роки практично в усіх країнах три­вав об'єктивний процес монополізації економіки, відбувалося об'єднання інтересів монополій і держави, змінювалися ринкові відносини, що виражалося, зокрема, в поглибленні внутрішньо­господарських диспропорцій. Крім того, Версальська система, що встановила «новий» політичний порядок, не розв'язала євро­пейських і світових суперечностей, а навпаки, поглибила загаль­ну тенденцію до мілітаризації, до підготовки чергової спроби те­риторіального й економічного перерозподілу світу. Це слугувало політичним обґрунтуванням збереження сильних елементів ета­тизму і в період стабілізації.

Економічні відносини країн Заходу у повоєнні роки колива­лися між економічним націоналізмом (протекціонізмом) і праг­ненням до поновлення співпраці. Фінансовий і валютний хаос був головною перешкодою па шляху до відновлення довоєнного товарообміну в Європі. Розбіжність валютних курсів, натомість і постійні коливання їх ускладнювали розрахунки й робили не­вигідним обмін товарами між країнами.

 


Післявоєнна стабілізація фінасово – грошової сфери у Західній Європі. План Маршалла та Бреттон-Вудська угода.

Від останньої третини XIX ст. до початку 1930-х років, за ви­нятком років Першої світової війни, існувала міжнародна валют­на система, відома як золотий стандарт. Вона передбачала прак­тично фіксовані валютні курси, бо межі відхилень їх від монетного паритету були незначними.

Фактор війни підірвав фінансово-грошову сферу та інвестиційну складову націон. економік європ. цивілізаціі. Німеччина пограбувала 70% промисловості окупованих країн, до цієї країни вивозили сировинні, паливні запаси нафти, металу, вугілля, продовольства. Це було серйозним бар’єром на шляху відродження економік.

Стабілізувати фінасово-грошову сферу та її інвестиційну складову національних економік європейської цивілізації був по­кликаний план Маршалла, ініційований урядом США. Ця країна прагнула активної участі в перебудові міжнародних економічних відносин відповідно до потреб мирного часу.

План Маршалла названо на честь держ секретаря США Джорджа Маршалла.

Серед причин виникнення плану Маршалла назвемо такі: уповільнені темпи повоєнного екон відродження Зах Європи, посуха й низький урожай 1947 року; скорочення міжнар товарообігу та дефіцит то­варів як наслідок валютного контролю у довоєнний та воєнний періоди, а також дотримання збалансованих двохстороннІх тор­гов потоків; брак америк валюти («доларовий го­лод») для подолання товарного дефіциту; брак інвестицій; загрозу політичній стабільності Зах Європи (загострення «холодної війни» між США і СРСР).

План Маршалла реалізовували від квітня 1948 року до грудня 1951 року. Загальний контроль за його виконанням здійснювала Адміністрація екон співпраці. Допомогу на­давали з федерального бюджету США у вигляді безоплатних субсидій і позик. За цим планом США видали 17 млрд доларів, основну частку з яких (60 %) отримали Англія, Франція, Італія, ФРН. 30 грудня 1951 року план був офіційно замінений законом «Про взаємну безпеку».

Стосовно процесу відродження Європи план Маршалла передбачав тимчасове припинення дії принципів еко­н лібералізму (на чотири роки). Передбачалося зосере­дитися на виконанні таких завдань: модернізація інфраструктури, збільшення обсягів виробництва, більш рівномірний розподіл важкої індустрії, раціоналізація ви­робництва в с/г та легкій промисл, грошова і фінансова стабілізація. Принцип плану пе­редбачав, що Європа має перебрати на себе ініціативу його реалі­зації в життя.

Реалізація плану Марш мала низку наслідків.

1.новий імпульс отримала промислова реконструкція країн та поновлення транспортної інфраструктури Західної Європи.

2. створено умови для модернізації індустріального й с/г обладнання, що позитивно позначилося на продуктивних силах націон економік Зах Європи.

3. на стабільний рівень було виведено темпи вироб­ництва продукції, полегшилися внутрішньоєвроп розрахун­ки та розрахунки із боргами країн Західної Європи.

4. відбулося пожвавлення фінансового ринку та розширення світової торгівлі зі специфікою до відкриття євро­п ринку збуту для США і Канади,

5. розпочалося відновлення європ середнього класу - гаранта політ стабільності і сталого розвитку.

6. було усунено загрозу комунізму для Зах Європи.

У 1944р. було створено МВФ(між нар. валютний фонд). МВФ розпочав функціонування у 1947 року. Метою діяльності МВФ було сприяння розвитку міжнар торгівлі й валютної співпраці шляхом управління структурою обмінних курсів різних світових валют, а також фі­нансування короткотривалих дисбалансів у міжнародних пла­тіжних відносинах.

Під час підписання «бреттон-вудської» угоди 1944р було утвердже­но створення стабілізаційного фонду в межах МВФ. Тоді ж було прийнято рішення про заснування міжнародної інвестиційної ор­ганізації, яка дістала назву «Міжнародний банк реконструкції та розвитку» (МБРР), або Світовий банк, метою діяльності якого було надання довготермінових позик для реконструкції зруйно­ваних війною економік, а в подальшому — сприяння розвитку найбідніших країн світу.

Бреттон-Вудська валютна система була побудована

на теоретичних положеннях кейнсіанства (концеп-ція введення інститутів наднаціонального регулю-вання, надання долару статусу резервної валюти).

Багато років ця система працювала досить ефек-тивно. Проте, з другої половини 60-х рр. хронічний дефіцит державного бюджету США разом із загальним дефіцитом платіжного балансу пере-творили долар на вельми нестійку валюту. Уряди зарубіжних країн почали масово позбавлятись американської валюти. Як наслідок – швидко скоротились золоті запаси США і у 1971 р. президент Р.Ніксон оголосив про припинення обміну доларів на золото. Це означало крах Бреттон-Вудської валютної системи, після чого посилилась критика кейнсіанців, як її ініціаторів.

 


Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічних наук.

Як складова сусп-ва, господарська сфера повинна за­безпечити розв'язання однієї з головних задач —потреб окремої людини і сусп-ва. Ця функція охоп­лює господ-во, що самостійно функціонує як цілісне утво­рення та підсистема суспільства. Остання також розглядається на засадах системат. підходу, має власну структурну будову, кож­ний складник якої виконує відповідно відтворювальну, інтегра­ційну, цільову та адаптивну функції.

Розвиток господ системи суп-ва здійснюється під впливом еволюції сусп-ого поділу праці та форм власності на засоби виробництва. Поділ праці дозволяє більш ефективно здій­снювати вироб-ництво матер благ і послуг внаслідок спе­ціалізації виконання окремих виробничих операцій та викори­стання нової техніки та технології, які виникають під тиском змін поділу праці. Активність людей у процесі виробництва залежить від їх власнісності на засоби виробництва Суспільний поділ праці та історичні форми власності на засоби виробництва характе­ризують рівень функціональної та соціальної (структурної) ди­ференціації господарч системи суспільства. Тому вони є найголовнішими основами її істор розвитку, завдяки яким формуються господарські одиниці, що у своїй єдності і взаємодії представляють господ систему су­спільства Рівень розвитку поділу праці та власності на засоби вироб­ництва обумовлюють не тільки певні істор типи господ одиниць (форми господарств), а й роблять їх залежними як одна від одної, так і від суспільства в цілому. Унаслідок цього виникає потреба їхньої взаємодії між собою та сусп-­ством (державою). Вона здійснюється у формі взаємообміну благами і послугами, що історично мав різний харак­тер (нееквівалентний та еквівалентний), різний спосіб реалі­зації (реципрокність, редистрибуція тощо) та різні форми (на­туральну, товарну, товарно-грошову). Обмін є засобом Інтег­рації господарств, чисельність і різновиди яких постійно зро­стають завдяки диференціації господ сфери суспіль­ства. Взаємодія між окремими господ одини­цями та державою здійснюється на основі встановлених правил і норм. Сукупність сусп норм та механізмів їх додержання в господ сфері утворює суспільне середовище господ діяльності, яке є важливою складовою господарства суспільства. Його формування здійснює держава, яка реалізує вплив з боку суспільства на окремі господ одиниці способом формування економ інститутів, проведення економ по­літики, здійснення економ реформ.. Господарство сус-ва— це сукупність господ одиниць (історичних форм госпо­дарств), що взаємодіють, створюють та обмінюють матер-іблагата послуги в рамках установленого інституційного середовища. Ілише в єдності всіх складових сусп господарства можна пізнати природу економ процесів певної господ-ої системи.

Господ-ка система є об'єктом різних екон наук, кожна з яких має власний погляд на складні процеси господ життя. Історія економіки та економ думки досліджує генезис господ сфери суспільств певних світових цивілізацій.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.214.224 (0.015 с.)