Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічних наук.
Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічних наук. Як складова сусп-ва, господарська сфера повинна забезпечити розв'язання однієї з головних задач —потреб окремої людини і сусп-ва. Ця функція охоплює господ-во, що самостійно функціонує як цілісне утворення та підсистема суспільства. Остання також розглядається на засадах системат. підходу, має власну структурну будову, кожний складник якої виконує відповідно відтворювальну, інтеграційну, цільову та адаптивну функції. Розвиток господ системи суп-ва здійснюється під впливом еволюції сусп-ого поділу праці та форм власності на засоби виробництва. Поділ праці дозволяє більш ефективно здійснювати вироб-ництво матер благ і послуг внаслідок спеціалізації виконання окремих виробничих операцій та використання нової техніки та технології, які виникають під тиском змін поділу праці. Активність людей у процесі виробництва залежить від їх власнісності на засоби виробництва Суспільний поділ праці та історичні форми власності на засоби виробництва характеризують рівень функціональної та соціальної (структурної) диференціації господарч системи суспільства. Тому вони є найголовнішими основами її істор розвитку, завдяки яким формуються господарські одиниці, що у своїй єдності і взаємодії представляють господ систему суспільства Рівень розвитку поділу праці та власності на засоби виробництва обумовлюють не тільки певні істор типи господ одиниць (форми господарств), а й роблять їх залежними як одна від одної, так і від суспільства в цілому. Унаслідок цього виникає потреба їхньої взаємодії між собою та сусп-ством (державою). Вона здійснюється у формі взаємообміну благами і послугами, що історично мав різний характер (нееквівалентний та еквівалентний), різний спосіб реалізації (реципрокність, редистрибуція тощо) та різні форми (натуральну, товарну, товарно-грошову). Обмін є засобом Інтеграції господарств, чисельність і різновиди яких постійно зростають завдяки диференціації господ сфери суспільства. Взаємодія між окремими господ одиницями та державою здійснюється на основі встановлених правил і норм. Сукупність сусп норм та механізмів їх додержання в господ сфері утворює суспільне середовище господ діяльності, яке є важливою складовою господарства суспільства. Його формування здійснює держава, яка реалізує вплив з боку суспільства на окремі господ одиниці способом формування економ інститутів, проведення економ політики, здійснення економ реформ.. Господарство сус-ва — це сукупність господ одиниць (історичних форм господарств), що взаємодіють, створюють та обмінюють матер-іблагата послуги в рамках установленого інституційного середовища. Ілише в єдності всіх складових сусп господарства можна пізнати природу економ процесів певної господ-ої системи. Господ-ка система є об'єктом різних екон наук, кожна з яких має власний погляд на складні процеси господ життя. Історія економіки та економ думки досліджує генезис господ сфери суспільств певних світових цивілізацій.
Особливості історико-економічного аналізу суспільств в межах формаційної і цивілізаційної парадигм Історія економіки та економіічної думки як наука. Історія екон та економ думки вивчає становлення та розвиток господарської сфери суспільства. Історія економіки у своїх дослідженнях спирається на низку фундамент-их положень, методологічних підходів, що у своїй єдності утворюють наукову парадигму роз-ку сус-ва.. Від розуміння природи суспільства, причин і тенденцій його істор розвитку залежить і науковий аналіз його складової — господарської сфери. Тривалий час суспільні науки грунтувалися на засадах формаційної парадигми, згідно з якою істор розвиток кожного суспільства полягав у закономірних і послідовних змінах первісно-общинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної та комуністичної сусп-економформацій. Утім через невідповідність її висновків реальному перебігу істор подій, ідеологічному напрямку призвели до відмови більшості дослідників від її постулатів. Тому виникла необхідність розглядати суспільні процеси на засадах цивілізаційної парадигми. Цивілізаціина парадигма передбачає розглядати людство як ціле, що утворює світові цивілізації. Одиницею істор розвитку людства виступає конкретне суспільство, що належить до певної цивілізації і характер власними етапами розвитку. Самобутність кожної цивілізації та особливості сусп-ва, що входить до неї, взаємодія між цивілізаціями та сусп-вами є фундаментальною характеристикою їхнього істор розвитку. Форми такої взаємодії постійн змінювалися від війн до співіснуваня, формуваня інтеграційних утворень. Цивілізац. аналіз суспільства в центр усіх сусп процесів ставить людину, її взаємодію з іншими людьми та сусп-вом загалом. Основні риси з точки зору цивілізац. парадигми: 1)Самобутність-від-носно відокремлене самостійне існування. 2)Внутріш структурність 3)Самоорганізованість 4)Наявність внутріш джерел саморозвитку 5)Особливі духовно-культур. цінності, що відображ. цілісність сус-ва. Історично утвердилися два типи цивілізацій, які характеризують східну і західну гілки розвитку людства. До першої належать такі світові цивілізації, як китайська, індійська, близькосхідна (мусульманська), до другої— східноєвроп., західноєвроп., латиноамериканська. Істор розвиток кожного суспільства обумовлений особливостями цивілізації, до якої воно належить. Цивілізаційні фактори представлені специфікою дух-культурних цінностей, формами і способами здійснення влади, організації життя суспільства та іншими ознаками, що відіграють вирішальну роль у будь-якій сфері суспільства.
Зміст цивілізаційної парадигми як прояв нової загальнонаукової методології досліджень. Через невідповідність висновків формаційної парадигми реальному перебігу істор подій, ідеологічному напрямку призвели до відмови більшості дослідників від її постулатів. Тому виникла необхідність розглядати суспільні процеси на засадах цивілізаційної парадигми. Цивілізаціина парадигма передбачає розглядати людство як ціле, що утворює світові цивілізації. Одиницею істор розвитку людства виступає конкретне суспільство, що належить до певної цивілізації і характер власними етапами розвитку. Самобутність кожної цивілізації та особливості сусп-ва, що входить до неї, взаємодія між цивілізаціями та сусп-вами є фундаментальною характеристикою їхнього істор розвитку. Форми такої взаємодії постійно змінювалися від війн до співіснування, формування інтеграц-их утворень. Цивілізац. аналіз суспільства в центр усіх сусп процесів ставить людину, її взаємодію з іншими людьми та сусп-вом загалом. Основні риси з точки зору цивілізац. парадигми: 1)Самобутність-від-носно відокремлене самостійне існування. 2)Внутріш структурність 3)Самоорганізованість 4)Наявність внутріш джерел саморозвитку 5)Особливість духовно-культур. цінностей, що відображ. цілісність сус-ва. Історично утвердилися два типи цивілізацій, які харак-ють. східну і західну гілки розвитку людства. До 1-ої належать такі цивілізації, як китайська, індійська, близькосхідна (мусульманська), до 2— східноєвроп., західноєвроп., латиноамериканська. Істор розвиток кожного суспільства обумовлений особливостями цивілізації, до якої воно належить. Цивілізаційні фактори представлені специфікою дух-куль цінностей, формами і способами здійснення влади, організації життя суспільства та інш ознаками, що відіграють вирішальну роль у будь-якій сфері суспільства. Господарство первісного суспільства: типи і форми. Світове господарство в роки стабілізації. Плани Дауеса та Юнга, їх суть та мета. Долю Німеччини (території, репарації тощо) по завершенні війни вирішив Версальський мирний договір, підписаний 28 червня 1919 р. країнами-переможницями США, Англією, Францією, Італією та ін. У розв'язанні проблем репарацій ініціативу перебрали на себе США. Було розроблено план Дауеса, що передбачав значні пом'якшення репараційних виплат, жорсткий контроль за джерелами репараційних платежів (податки від промисловості, виплати за рахунок митних і непрямих податків тощо), а також іноземні інвестиції у промисловість Німеччини (21 млрд дол.). У червні 1929 р. план Дауеса був замінений планом Юнга, за умовами якого обсяг репарацій знижувався до 114 млрд марок з терміном виплат упродовж 37 років, а єдиними джерелами платежів визначалися державний бюджет і доходи залізниць. 1924 - 1929 рр. в Німеччині були періодом економічного піднесення, якого не знали інші європейські учасники війни. У 1927 р. промислове виробництво Німеччини досягло довоєнного рівня, а 1929 р, перевищило його па 13 %. За підтримки міжнародних капіталів Німеччина відновила економічну могутність і повернула собі друге місце у світі за розмірами промислового виробництва, відтіснивши Англію на третє місце. Поступово німецькі товари поверталися на світові ринки. Економічне піднесення дало змогу Німеччині випередити Англію за вивозом машин й устаткування. Вартість німецького експорту 1929 року, перевищила довоєнний рівень на 3 млрд марок. На тлі економічного піднесення скоротилося безробіття, підвищилася реальна заробітна плата. Період 1924—1929 років у розвинених країнах характеризувався подальшим скороченням втручання держави в господарські відносини. Однак це не було простим, механічним поверненням до системи вільних ринкових відносин. Скорочення статистських відносин було частковим: у 20-ті роки практично в усіх країнах тривав об'єктивний процес монополізації економіки, відбувалося об'єднання інтересів монополій і держави, змінювалися ринкові відносини, що виражалося, зокрема, в поглибленні внутрішньогосподарських диспропорцій. Крім того, Версальська система, що встановила «новий» політичний порядок, не розв'язала європейських і світових суперечностей, а навпаки, поглибила загальну тенденцію до мілітаризації, до підготовки чергової спроби територіального й економічного перерозподілу світу. Це слугувало політичним обґрунтуванням збереження сильних елементів етатизму і в період стабілізації. Економічні відносини країн Заходу у повоєнні роки коливалися між економічним націоналізмом (протекціонізмом) і прагненням до поновлення співпраці. Фінансовий і валютний хаос був головною перешкодою па шляху до відновлення довоєнного товарообміну в Європі. Розбіжність валютних курсів, натомість і постійні коливання їх ускладнювали розрахунки й робили невигідним обмін товарами між країнами.
Післявоєнна стабілізація фінасово – грошової сфери у Західній Європі. План Маршалла та Бреттон-Вудська угода. Від останньої третини XIX ст. до початку 1930-х років, за винятком років Першої світової війни, існувала міжнародна валютна система, відома як золотий стандарт. Вона передбачала практично фіксовані валютні курси, бо межі відхилень їх від монетного паритету були незначними. Фактор війни підірвав фінансово-грошову сферу та інвестиційну складову націон. економік європ. цивілізаціі. Німеччина пограбувала 70% промисловості окупованих країн, до цієї країни вивозили сировинні, паливні запаси нафти, металу, вугілля, продовольства. Це було серйозним бар’єром на шляху відродження економік. Стабілізувати фінасово-грошову сферу та її інвестиційну складову національних економік європейської цивілізації був покликаний план Маршалла, ініційований урядом США. Ця країна прагнула активної участі в перебудові міжнародних економічних відносин відповідно до потреб мирного часу. План Маршалла названо на честь держ секретаря США Джорджа Маршалла. Серед причин виникнення плану Маршалла назвемо такі: уповільнені темпи повоєнного екон відродження Зах Європи, посуха й низький урожай 1947 року; скорочення міжнар товарообігу та дефіцит товарів як наслідок валютного контролю у довоєнний та воєнний періоди, а також дотримання збалансованих двохстороннІх торгов потоків; брак америк валюти («доларовий голод») для подолання товарного дефіциту; брак інвестицій; загрозу політичній стабільності Зах Європи (загострення «холодної війни» між США і СРСР). План Маршалла реалізовували від квітня 1948 року до грудня 1951 року. Загальний контроль за його виконанням здійснювала Адміністрація екон співпраці. Допомогу надавали з федерального бюджету США у вигляді безоплатних субсидій і позик. За цим планом США видали 17 млрд доларів, основну частку з яких (60 %) отримали Англія, Франція, Італія, ФРН. 30 грудня 1951 року план був офіційно замінений законом «Про взаємну безпеку». Стосовно процесу відродження Європи план Маршалла передбачав тимчасове припинення дії принципів екон лібералізму (на чотири роки). Передбачалося зосередитися на виконанні таких завдань: модернізація інфраструктури, збільшення обсягів виробництва, більш рівномірний розподіл важкої індустрії, раціоналізація виробництва в с/г та легкій промисл, грошова і фінансова стабілізація. Принцип плану передбачав, що Європа має перебрати на себе ініціативу його реалізації в життя. Реалізація плану Марш мала низку наслідків. 1.новий імпульс отримала промислова реконструкція країн та поновлення транспортної інфраструктури Західної Європи. 2. створено умови для модернізації індустріального й с/г обладнання, що позитивно позначилося на продуктивних силах націон економік Зах Європи. 3. на стабільний рівень було виведено темпи виробництва продукції, полегшилися внутрішньоєвроп розрахунки та розрахунки із боргами країн Західної Європи. 4. відбулося пожвавлення фінансового ринку та розширення світової торгівлі зі специфікою до відкриття європ ринку збуту для США і Канади, 5. розпочалося відновлення європ середнього класу - гаранта політ стабільності і сталого розвитку. 6. було усунено загрозу комунізму для Зах Європи. У 1944р. було створено МВФ(між нар. валютний фонд). МВФ розпочав функціонування у 1947 року. Метою діяльності МВФ було сприяння розвитку міжнар торгівлі й валютної співпраці шляхом управління структурою обмінних курсів різних світових валют, а також фінансування короткотривалих дисбалансів у міжнародних платіжних відносинах. Під час підписання «бреттон-вудської» угоди 1944р було утверджено створення стабілізаційного фонду в межах МВФ. Тоді ж було прийнято рішення про заснування міжнародної інвестиційної організації, яка дістала назву «Міжнародний банк реконструкції та розвитку» (МБРР), або Світовий банк, метою діяльності якого було надання довготермінових позик для реконструкції зруйнованих війною економік, а в подальшому — сприяння розвитку найбідніших країн світу. Бреттон-Вудська валютна система була побудована на теоретичних положеннях кейнсіанства (концеп-ція введення інститутів наднаціонального регулю-вання, надання долару статусу резервної валюти). Багато років ця система працювала досить ефек-тивно. Проте, з другої половини 60-х рр. хронічний дефіцит державного бюджету США разом із загальним дефіцитом платіжного балансу пере-творили долар на вельми нестійку валюту. Уряди зарубіжних країн почали масово позбавлятись американської валюти. Як наслідок – швидко скоротились золоті запаси США і у 1971 р. президент Р.Ніксон оголосив про припинення обміну доларів на золото. Це означало крах Бреттон-Вудської валютної системи, після чого посилилась критика кейнсіанців, як її ініціаторів.
Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічних наук. Як складова сусп-ва, господарська сфера повинна забезпечити розв'язання однієї з головних задач —потреб окремої людини і сусп-ва. Ця функція охоплює господ-во, що самостійно функціонує як цілісне утворення та підсистема суспільства. Остання також розглядається на засадах системат. підходу, має власну структурну будову, кожний складник якої виконує відповідно відтворювальну, інтеграційну, цільову та адаптивну функції. Розвиток господ системи суп-ва здійснюється під впливом еволюції сусп-ого поділу праці та форм власності на засоби виробництва. Поділ праці дозволяє більш ефективно здійснювати вироб-ництво матер благ і послуг внаслідок спеціалізації виконання окремих виробничих операцій та використання нової техніки та технології, які виникають під тиском змін поділу праці. Активність людей у процесі виробництва залежить від їх власнісності на засоби виробництва Суспільний поділ праці та історичні форми власності на засоби виробництва характеризують рівень функціональної та соціальної (структурної) диференціації господарч системи суспільства. Тому вони є найголовнішими основами її істор розвитку, завдяки яким формуються господарські одиниці, що у своїй єдності і взаємодії представляють господ систему суспільства Рівень розвитку поділу праці та власності на засоби виробництва обумовлюють не тільки певні істор типи господ одиниць (форми господарств), а й роблять їх залежними як одна від одної, так і від суспільства в цілому. Унаслідок цього виникає потреба їхньої взаємодії між собою та сусп-ством (державою). Вона здійснюється у формі взаємообміну благами і послугами, що історично мав різний характер (нееквівалентний та еквівалентний), різний спосіб реалізації (реципрокність, редистрибуція тощо) та різні форми (натуральну, товарну, товарно-грошову). Обмін є засобом Інтеграції господарств, чисельність і різновиди яких постійно зростають завдяки диференціації господ сфери суспільства. Взаємодія між окремими господ одиницями та державою здійснюється на основі встановлених правил і норм. Сукупність сусп норм та механізмів їх додержання в господ сфері утворює суспільне середовище господ діяльності, яке є важливою складовою господарства суспільства. Його формування здійснює держава, яка реалізує вплив з боку суспільства на окремі господ одиниці способом формування економ інститутів, проведення економ політики, здійснення економ реформ.. Господарство сус-ва — це сукупність господ одиниць (історичних форм господарств), що взаємодіють, створюють та обмінюють матер-іблагата послуги в рамках установленого інституційного середовища. Ілише в єдності всіх складових сусп господарства можна пізнати природу економ процесів певної господ-ої системи. Господ-ка система є об'єктом різних екон наук, кожна з яких має власний погляд на складні процеси господ життя. Історія економіки та економ думки досліджує генезис господ сфери суспільств певних світових цивілізацій.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; просмотров: 227; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.15.68.97 (0.013 с.) |