Хвороби системи крові та ендокринної системи у дітей

1. Визначення поняття анемiї. Класифiкацiя анемiй у дiтей.

2. Залiзодефiцитнi анемiї у дiтей. Причини виникнення, клiнiка, дiагностика, диференцiальна дiагностика.

3. Лiкування та профілактика залiзодефiцитної анемiї у дітей.

4. Хронiчна постгеморагiчна анемiя у дітей. Етiологiя, патогенез, дiагностика. Невiд­клад­на допомога при кровотечах.

5. Лейкемії у дiтей. Причини виникнення.Класифiкацiя лейкемій. Її зв’язок зi схемою кровотворення.

6. Клiнiчнi варiанти перебiгу, діагностика та диференціальна діагностика гострої лiмфобластної лейкемії у дітей.

7. Програми лiкування лейкемій у дітей (гострої лiмфобластної лейкемії, гострої мієлоїдної лейкемії, хронічної мієлоїдної лейкемії). Цитостатики. Класифiкацiя лiкувальних засобiв, що застосовуються як цитостатики. Показання до їх застосування. Ускладнення цитостатичної терапії (негайні, відстрочені, віддалені).

8. Класифiкацiя гемобластозів. Лiмфогрануломатоз у дітей. Етiологiя, патогенез, стадії захворювання (по Анн-Арбор).

9. Дiагностика, диференцiальна дiагностика лiмфогрануломатозу у дітей з іншими лімфаденопатіями, лімфаденітами; гемобластозами.

10. Клiнiка, лiкування, прогноз лімфогранульоматозу у дітей. Невідкладна допомога при синдромі стискання верхньої порожнистої вени.

11. Поняття про геморагiчнi дiатези. Класифікація.

12. Гемофілія А та В. Етiологiя, патогенез, клініка, діагностика. Прогноз у дітей.

13. Замiсна терапiя при наданні невiд­клад­ної допомоги хворим на гемофiлiю. Антигемофiльнi препарати (концентрати факторів згортання крові, СЗП) та їх застосування.

14. Геморагiчний васкулiт у дітей. Етiологiя, патогенез, клінічні форми, дiагностика диференціальна діагностика, лiкування, прогноз.

15. Тромбоцитопенiчна пурпура у дітей. Етiологiя, патогенез, клiнiка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування, прогноз. Невiдкладна допомога при кровотечах.

16. Цукровий дiабет у дiтей. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, принципи лікування, критерiї компенсацiї цукрового діабету у дітей.

17. Особливостi перебiгу цукрового діабету в ранньому та підлітковому віці.

18. Режим iнсулiнотерапiї цукрового дiабету у дiтей. Препарати інсулiну.

19. Особливостi дiєти при компенсованому та некомпенсованому цукровому дiа­бе­ті у дiтей.

20. Гіперглікемічна кетоацидотична кома у дітей. Причини, клініка, діагностика, невідкладна допомога.

21. Гiпоглiкемiчна кома у дiтей. Причини виникнення, клініка, діагностика, невідкладна допомога.

22. Диференціальна діагностика гіперглікемічної та гiпоглiкемiчної ком у дітей.

23. Порушення росту у дітей. Гiпофiзарний нанiзм. Причини, клiнiка, диференціальний дiагноз. Лiкування та прогноз.

24. Ожирiння у дiтей. Причини, клiнiчнi форми.

25. Принципи комплексного лiкування різних клінічних форм ожирiн­ня у дiтей. Профілактика.

26. Автоімунний тиреоідит у дiтей. Етiологiя, патогенез, клiнiка, діагностика, диференціальна діагностика, лiкування, прогноз.

27. Дифузний токсичний зоб у дiтей. Етiологiя, патогенез, клiнiка, діагностика, ди­ференцiальний дiагноз. Лiкування. Прогноз.

28. Ендемiчний зоб у дітей. Причини, клiнiка, дiагностика, лiкування, профілактика.

29. Гiпотиреоз у дiтей. Етiологiя, патогенез, клiнiка, рання діагности­ка. Лiкування, прогноз.

30. Клініка та дiагностика вродженого гiпотиреозу у дiтей. Лiкування. Прогноз.

31. Клініка та діагностика адрено-генітального синдрому у дітей. Лiкування. Невiдкладна допомога при сiльвтрачаючiй формi адрено-генiтального синдрому.

32. Порушення статевого розвитку у хлопчиків і дівчаток. Етiологiя, патогенез, клiнiка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування.

33. Диференцiальна дiагностика варiантiв iнтерсексуалiзму. Методи дослiджен­ня. Принципи лiкування.

34. Недостатність наднирникових залоз у дітей.

35. Адисоневий криз. Гостра недостатність наднирників. Невідкладна допомога.

 

 

Оцінювання дисципліни «Педіатрія»

Форми контролю i система оцінювання здійснюються відповідно до вимог програми дисципліни та інструкцй про систему оцінювання навчальної діяльності студентів при кредитно-модульній системі opганізації навчального процесу, затвердженої MO3 України (2005).

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки підсумкового модульного контролю (у балах), яка виставляється при oцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених программою з дисципліни.

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоенні кожного модулю (залікового кредиту) — 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність — 120 балів (60%), за результатами підсумкового модульного контролю — 80 балів (40%).

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям з кожної теми. При оцінюванні навчальної діяльності студентів необхідно надавати перевагу стандартизованим методам контролю: тестуванню, структурованим письмовим роботам, структурованому за процедурою контролю практичних навичок в умовах, що наближені до реальних. Оцінювання поточної навчальної діяльності студентів описане вище.

При засвоенні кожної теми модуля за поточну навчальну діяльність студенту виставляються оцінки за 4 бальною традиційною шкалою, які потім конвертуються у бали в залежності від кількості тем у модулі.

Система конвертації традиційної системи оцінок у бали:

Традиційній оцінці «5» відповідає максимальна кількість балів, яку може отримати студент при вивченні теми практичного заняття. Оцінки «4» та «3» складають у балах відповідно 80% та 60% від максимальної оцінки в балах.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, дорівнює 120. Вона є результатом множення кількості балів, що відповідають оцінці «5», на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу, якщо вона передбачена програмою.

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «3», на кількість тем у модулі.

Оскільки програмою передбачене обов’язкове виконання індивідуальної самостійної роботи студентів по курації хворих, написанню та захисту історії хвороби, то у відповідних модулях (1, 2) мінімальна оцінка включає також кількість балів, яка відповідає оцінці «3» за дану роботу. Оцінювання індивідуальної роботи описано у відповідних модулях.

Бали за індивідуальну роботу додаються до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність. Захист історії хвороби проводиться у час, відведений для самостійної роботи студента на кафедрі.

Оцінювання самостійної роботи студентів по підготовці до аудиторних практичних занять здійснюється під час поточного контролю теми на відповідному аудиторному занятті.

Оцінювання засвоєння тем, які виносяться лише на самостійну роботу i не входять до тем аудиторних навчальних занять, контролюється під час підсумкового модульного контролю.

Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення вcix тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.

До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали вci види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну.

Форма проведення підсумкового модульного контролю є стандартизованою i включає контроль теоретичної i практичної підготовки.

Максимальна кількість балів підсумкового модульного контролю дорівнює 80.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Оцінювання дисципліни:

Оцінка з педіатрії виставляється лише студентам, яким зараховані yci модулі з дисципліни.

Оцінка з дисципліни виставляється як середня з оцінок за модулі, на які структурована навчальна дисциплина.

Заохочувальні бали за pішенням Вченої Ради можуть додаватися до кількості балів з дисципліни студентам, які мають наукові публікації або зайняли призові місця за участь у олімпіаді з дисципліни серед ВНЗ України тощо.

Об'єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

 

Конвертація кількості балів з дисципліни у оцінки за шкалами ECTS та 4-ри бальною (традиційною) здійснюється таким чином:

 

Оцінка ЕСТS	Оцінка за чотирибальною шкалою
А
В, С
D, E
FX, F

 

Ранжування з присвоєння оцінок «А», «В», «С», «D», «Е» проводиться для студентів даного курсу, які навчаються за однією спеціальністю, і успішно завершили вивчення дисципліни.

Оцінки «FX, F» виставляються студентам, яким не зараховано хоча б один модуль з дисципліни після завершення її вивчення.

Оцінка «FX» виставляються студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але яким не зараховано підсумковий модульний контроль. Ця категорія студентів має право на перескладання підсумкового модульного контролю за затвердженим графіком під час канікул впродовж двох тижнів після завершення навчального року. Повторне складання підсумкового модульного контролю дозволяється не більше двох разів.

Оцінка «F» виставляється студентам, які відвідали всі аудиторні заняття з модуля, але не набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність і не допущені до підсумкового модульного контролю. Ця категорія студентів має право на повторне вивчення модулю.

За дозволом проректора з навчальної частини студент може підвищити оцінку з дисципліни шляхом перескладання підсумкового модульного контролю (не більше трьох разів за весь період навчання).

Студенти, які навчаються за однією спеціальністю з урахуванням кількості балів, набраних з дисципліни ранжуються за шкалою ЕСТS таким чином:

 

Оцінка ЕСТS	Статистичний показник
А	Найкращі 10% студентів
В	Наступні 25% студентів
С	Наступні 30% студентів
D	Наступні 25% студентів
Е	Решта 10% студентів

 

 

УЧБОВО-МЕТОДИЧНА ЛІТЕРАТУРА, РЕКОМЕНДОВАНА ПРИ ВИВЧЕННІ ПЕДІАТРІЇ

Основна література

1. Дитячі хвороби. За ред. В.М.Сідельникова, В.В.Бережного. К.:Здоров’я, 1999. – 734 с.

2. Медицина дитинства. За редакцією П.С.Мощича.- К.:Здоров’я, 1994. – Т. 1 - 4. - 2350 с.

3. Майданник В.Г. Педиатрия. Учебник (2-е издание, испр. и доп.). – Харьков: Фолио, 2002. – 1125 с.

4. Шабалов Н.П. Детские болезни. Учебник.-Питер-Ком, С-Пб.,2002.-1080с.

5. Шабалов Н.П. Неонатология. В 2-х томах. Спец.л-ра. С.-Петербург, 1996, - Том І. 492 с., Том ІІ. - 505 с.

6. Nelson textbook 18^th Edition by Robert M. Kliegman, MD, Richard E. Behrman, MD, Hal B. Jenson, MD and Bonita F. Stanton, MD. Видавництво: SAUNDERS

Додаткова література

1. Аряєв М.Л. Неонатологія.- Київ: «АДЕФ - Україна.», 2006.- 754 с

2. Аряев М.Л., Волосовец А.П., Котова Н.В., Старикова А.А., Кононенко Н.А. Пульмонология детского возраста- Киев: Здоров’я, 2004.-608с.

3. Балаболкин М.И. Эндокринология. М.:Медицина, 1989. – 416 с.

4. Безруков Л.О., Волосовець О.П., Шунько Є.Є., Кривопустов С.П., Годованець Ю.Д., Мигаль В.Г. Неонатологія. Чернівці, 2000. – 235 с.

5. Волосовец А.П., Кривопустов С.П., Криворук І.М., Черній О.Ф. Навчальний посібник з дитячої ендокринології - Тернопіль: Укрмедкнига, 2004.-495с.

6. Волосовец А.П., Кривопустов С.П., Манолова Э.П., Ершова И.Б., Бойченко П.К. Лабораторные исследования в практической педиатрии - Луганск, 2003.-131с.

7. Волосовець О.П., Кривопустов С.П., Нагорна Н.В., співав. Завдання з біоетики та медичної деонтології для педіатрів-Донецьк: Донбас, 2004. - 84 с.

8. Волосовец А.П., Нагорна Н.В., Кривопустов С.П., Острополець С.С., Бордюгова О.В. Діагностика, терапія та профілактика дефіцитних анемій у дітей – Донецьк: СПД Дмитренко Л.Р., 2007. – 38 с.

9. Волосовец А.П., Юлиш Е.И. Рациональная антибиотикотерапия респираторных заболеваний у детей-Донецк:Регина, 2005.-389с.

10. Гусель В.А. Маркова И.В. Справочник педиатра по клинической фармакологии.- Л.: Медицина,1989.- 320 с.

11. Жуковский М.Н. Детская эндокринология. М".Медицина", 1982. – 448 с.

12. Майданник В.Г., Майданник И.В. Справочник современных лекарственных средств.- М.: АСТ; Харьков: Фолио, 2005.-1024 с.

13. Маркевич В.Е., Майданник В.Г., Павлюк П.О. та ін. Морфофункціональні та біохімічні показники у дітей і дорослих.- Київ-Суми: МакДен, 2002.- 268 с.

14. Маркова И.В., Шабалов Н.П. Клиническая фармакология новонарожденных. Сотис, С.- Петербург, 1993. - 374 с.

15. Михельсон В.А., Алмазова И.Г., Неудахин Е.В. Коматозные состояния у детей. Л."Медицина",1988. – 224 с

16. Москаленко В.Ф., Волосовець О.П., Яворівський О.П., Булах І.Є., Остапик Л.І., Палієнко І.А., Мруга М.Р. (ред.) Крок 2. Загальна лікарська підготовка. Частина 2. Педіатрія, акушерство та гінекологія, гігієна. -Київ: Nova Knyha Publ.,2005.-404с.

17. Накази МОЗ України «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні», «Про удосконалення організації медичної допомоги дітям підліткового віку», та по протоколах за спеціальностями «педіатрія» та ін. МОЗ України. – Київ, 2005 р. – 414 с.

18. Неотложные состояния в педиатрии. Под ред. В.М.Сидельникова. К.: Здоровье, 1994. – 601 с.

19. Неонатология. Под ред. Т.Л.Гомеллы, М.Д.Каннигам. М.,Мед.,1995. - 636 с.

20. Педиатрия. Под ред. Дж.Грефа. М.: Практика, 1997. - 911 с.

21. Первинна артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків /За ред. В.Г. Майданника, В.Ф.Москаленка. ‑ К.-2007.-389 с.

22. Підручник з реанімації новонароджених. Американська Кардіологічна Асоціація та Академія Педіатрії, Свічадо, Львів, 1994. - 6-55 с.

23. Потемкин В.В. Эндокринология.М."Медицина",1986. – 429 с.

24. Резник Б.Я., Зубаренко А.В. Практическая гематология детского возраста. – К.: Здоровье, 1989. – 400 с.

25. Ситуаційні завдання з педіатрії /За ред. чл.-кор. АМН України, проф. В.Г. Майданника.- К., 2006.- 204 с.

26. Справочник участкового педиатра. Под ред.И.Н.Усова. – Минск: Беларусь, 1991. – 339 с.

27. Сэнфорд Дж., Гилберт Д., Гербердинг Дж., Сэнде М. Антимикробная терапия. М.:Практика, 1996. – 219 с.

28. Тестові завдання з педіатрії / За ред. чл.-кор. АМН України, проф. В.Г. Майданника.- К., 2007.-429 с.

29. Хертл М. Дифференциальная диагностика в педиатрии.- М.:Медицина, 1990. - 1064 с.