Особливості розвитку, причини та наслідки кризи Бреттон-Вудської валютної системи

Особливості розвитку, причини та наслідки кризи Бреттон-Вудської валютної системи

Бре́ттон-Ву́дська систе́ма — створена після Другої світової війни міжнародна валютна система, в якій регулювалися валютні курси. Міжнародний валютний фонд сприяв стабілізації валютних курсів, а золото і долар використовувалися як міжнародні валютні резерви.

Принципи:1)збереження за золотом загального еквівалента, міжнародного платіжного засобу та розрахункової одиниці;2)взаємна оберненість валют на основі валютних паритетів;3)фіксація ринкових курсів валют з відхиленням не більше 0,75% в обидва боки від золотих або доларових паритетів; 4)прирівнювання долара до золота на основі фіксованої ринкової ціни за золото;5)забезпечення зовнішньої конвертованості двох резервних валют – долара і фунта стерлінгів в золото за офіційним курсом;6) заборона вільної купівлі-продажу золота.

Органом валютного регулювання став МВФ, який у 1969 р. ввів міжнародну грошову одиницю СПЗ – спеціальні права запозичення

Причини кризи: Нестійкість та протиріччя економіки, посилення інфляції негативно вплинуло на світові ціни та конкурентну здатність фірм, заохочувало спекулятивні переміщення “гарячих” грошей, нестабільність платіжних балансів, невідповідність принципів Бреттон-Вудської валютної системи зміненому співвідношенню сил на світовій арені, активізація ринку євродолара, дезорганізуюча роль транснаціональних корпорацій (ТНК).

 

Основні характеристики та структурні принципи функціонування Ямайської валютної системи.

Ямáйська вал́ютна систéма (система плаваючих валютних курсів) — сучасний стан у розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин, пов'язаний із рішенням МВФ у м. Кінґстон (Ямайка, 1976).

Ця система передбачає відмову від ряду принципів Бреттон-Вудської валютної системи, передбачаючи повну демонетизацію золота (відмову від золотого стандарту) і остаточний перехід до використання як світових грошей виключно національних валют та міжнародних розрахункових одиниць — спеціальних прав запозичення, які випускає МВФ.

Принципи системи: 1)демонетизація золота (відміна офіційного золотого паритету, скасування офіційної ціни на золото, зняття обмеження на його приватне використання);2)перехід до плаваючих валютних курсів, вільний вибір будь-якого режиму валютного курсу;3)визнання СПЗ як світового грошового еталону, основи валютних паритетів;4)зростання ролі міждержавного валютного регулювання через МВФ; 5)знято обов’язковість обмежень щодо офіційних валютних резервів,6)відмова від встановлення офіційної ціни на золото і золотих паритетів; припинення розміну доларів на золото;7)дозвіл купівлі-продажу золота за ринковими цінами;8)право вибору країнами будь-якого режиму валютного курсу;9)визнання плаваючих валютних курсів на підставі ринкових механізмів (вільна торгівля валютою);10)надання повноважень МВФ з нагляду за валютною політикою країн-членів.

Валютний ринок, його функції та структура

Як економічна категорія - це система стійких економічних та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі – продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах;

Як інституційний механізм – це сукупність установ і організацій – ТНБ, валютні біржі, брокерські фірми, що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.

Функції:

- Забезпечення виконання міжнародних розрахунків

- Забезпечення умов для функціонування зовнішньої торгівлі країн, визначення еквіваленту обміну (валютного курсу)

- Забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків

- Страхування валютних та кредитних ризиків

- Отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсiв валют

- Визначення валютних курсів

- Диверсифiкацiя валютних резервів банків, підприємств, держав

- Регулювання економіки

Особливості:

1) Нематеріальний;

2) Не має єдиного центру;

3) 24-годинний характер функціонування;

4) Є переважно міжбанківським;

5) Гнучка система організації торгівлі та гнучка стратегія оплати за укладення угод;

6) Ліквідний, включає операції з різними валютами;

7) Глобальний через систему телекомунікацій.

Структура:

І. За суб’єктами:

1) Міжбанківський

2) Клієнтський

3) Біржовий

ІІ. За термінами операцій:

1) Спот (поточний)

2) Форвардний (терміновий)

3) Своп ринок

III. За функціями: обслуговування міжнародної торгівлі; чисто фінансові трансферти (спекуляція, хеджування, інвестиції)

IV. За валютними обмеженнями: вільні, обмежені

V. За режимами валютних курсів: З одним режимом, З кількома режимами

VI. За обсягом і характером валютних операцій: глобальні (світові), регіональні (міжнародні), внутрішні (національні)

VII. За територіальною ознакою:

1.Європейський ринок – Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюрих.

2.Американський ринок – Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Монреаль.

3.Азійський – Токіо, Гонконг, Сінгапур, Бахрейн.

Поняття та види валютного арбітражу

Валютний арбітраж -Валютна операція, що сполучає покупку (продаж) валюти з наступним здійсненням контругоди з метою одержання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валютних ринках (просторовий арбітраж) чи за рахунок курсових коливань протягом визначеного періоду (часовий арбітраж).Основний принцип валютного арбітражу - купити валюту дешевше і продати її дорожче.

 

Розрізняються:

І. 1)Простий валютний арбітраж, здійснюваний із двома валютами, 2)складний (із трьома і більш валютами);

II. 1)на умовах наявних 2) термінових угод.

В залежності від мети розрізняється:

Спекулятивний арбітраж має на меті заробити на різниці валютних курсів у зв'язку з їхніми коливаннями. При цьому вихідна і кінцева валюти збігаються, тобто угода здійснюється за схемою: євро - долар США; долар — євро.

Конверсійний арбітраж насамперед має на меті купити найбільш вигідно необхідну валюту. Фактично - це використання конкурентних котирувань різних банків на одному чи різних валютних ринках.

Його можливості ширші, оскільки різниця в курсах може бути не такою великою, як при спекулятивному арбітражі, при якому вона повинна не тільки покрити маржу між курсами покупця і продавця, але і дати прибуток. У сучасних умовах валютні курси на різних валютних ринках рідко відхиляються на величину, рівну чи перевищуючу різницю між курсами продавця і покупця, що дозволяє практикувати лише конверсійний арбітраж у просторі: банк здобуває необхідну валюту на тому валютному ринку, де вона дешевше. Сучасні електронні засоби інформації (Рейтер-монітор, Телерейт) дозволяють стежити за всіма змінами котирувань на ведучих валютних ринках.

 

81.Порівняльна характеристика авансових платежів і платежів на “відкритий рахунок”

Авансова оплата - Імпортер самостійно або через свій банк чи банк – експортера оплачує товар у момент передачі ним замовлення експортеру. Використовується у випадку незадовільного кредитного стану імпортера чи при наявності складнощів в отриманні експортером грошових коштів, необхідних для виробництва замовлених імпортером товарів.

Відкритий банківський рахунок -Продаж на кредитних умовах, узгоджених між експортером та імпортером. Форма не вигідна для експортера, але дуже вигідна для імпортера. Імпортер отримує можливість не тільки одержати товар, але й здійснити його продаж до надання оплати - метод платежу, за яким продавець просто відправляє рахунок-фактуру покупцеві, який має заплатити у визначений час після її отримання (ніякого документарного підтвердження, використовується з філіями, іншими підрозділами, між давніми партнерами)

 

Види операцій на валютних ринках та їх характеристика

До термінових валютних операцій відносять:

Форвардні операції

1.Позабіржова, контракт з банком;

2.Курс встановлюється як спот з відповідним коригуванням на ставки по депозитах у відповідній валюті;

3.Валюта країни з вищими процентними ставками продається з дисконтом (надбавкою) по відношенню до валюти країни з нижчою процентною ставкою, а валюта країни з нижчими процентними ставками – з премією;

4.Премії та дисконти виражаються в річних процентах, для порівняння з альтернативами вкладення в інші інструменти;

5.Призначення – закрити відкриту валютну позицію та хеджувати валютні ризики;

6.Широкий круг валют, 95% угод здійснюються.

 

 

С. Короткостроковий капітал

D. Помилки та пропуски

Підсумок: А + В + С + D відповідає концепції ліквідності в США

Е. Компенсуючі статті -Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СДР (СПЗ).

F. Надзвичайне фінансування

Особливості розвитку, причини та наслідки кризи Бреттон-Вудської валютної системи

Бре́ттон-Ву́дська систе́ма — створена після Другої світової війни міжнародна валютна система, в якій регулювалися валютні курси. Міжнародний валютний фонд сприяв стабілізації валютних курсів, а золото і долар використовувалися як міжнародні валютні резерви.

Принципи:1)збереження за золотом загального еквівалента, міжнародного платіжного засобу та розрахункової одиниці;2)взаємна оберненість валют на основі валютних паритетів;3)фіксація ринкових курсів валют з відхиленням не більше 0,75% в обидва боки від золотих або доларових паритетів; 4)прирівнювання долара до золота на основі фіксованої ринкової ціни за золото;5)забезпечення зовнішньої конвертованості двох резервних валют – долара і фунта стерлінгів в золото за офіційним курсом;6) заборона вільної купівлі-продажу золота.

Органом валютного регулювання став МВФ, який у 1969 р. ввів міжнародну грошову одиницю СПЗ – спеціальні права запозичення

Причини кризи: Нестійкість та протиріччя економіки, посилення інфляції негативно вплинуло на світові ціни та конкурентну здатність фірм, заохочувало спекулятивні переміщення “гарячих” грошей, нестабільність платіжних балансів, невідповідність принципів Бреттон-Вудської валютної системи зміненому співвідношенню сил на світовій арені, активізація ринку євродолара, дезорганізуюча роль транснаціональних корпорацій (ТНК).