Механізм реалізації регіональної економічної політики

Механізм реалізації регіональної економічної політики

 

1. Сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики

2. Організаційно-правова база реалізації регіональної економічної політики

3. Бюджетно-фінансові важелі реалізації регіональної економічної політики та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики

4. Спеціальні (вільні) економічні зони як засіб реалізації регіональної економічної політики

5. Міжрегіональне і прикордонне співробітництво як інструменти реалізації регіональної економічної політики

Сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики

 

Механізм реалізації державної регіональної економічної політики — це система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних засобів, за допомогою яких

- здійснюється державний вплив на просторову організацію продуктивних сил,

- забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів,

- вдосконалюється структура їх господарського комплексу.

 

Держава впливає на регіональний розвиток за допомогою адміністративних та економічних важелів.

Вибір системи фінансово-економічних, соціальних, організаційних важелів здійснюється залежно від соціально-економічної ситуації в державі та її регіонах.

Результативність механізму державного впливу на регіональний розвиток значною мірою залежить від дієздатності самої системи управління.

Використовувана система важелів повинна забезпечити рівновагу між економічною доцільністю та соціальною ефективністю.

Крім того, економічні важелі повинні враховувати специфіку кожної галузі регіону.

Основними складовими механізму державної регіональної політики України, як визначено чинними нормативними документами, виступають: -

- відповідна законодавчо-нормативна база,

- бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку,

- прогнозування і програмування,

- розвиток різних форм територіальної організації продуктивних сил (створення спеціальних економічних зон, міжрегіональне та прикордонне співробітництво та ін.).

Першоосновою мех держ регіон ек політики є законодавча база, що визначає взаємовідносини держави і регіонів та відповідні організаційні структури управління соціально-економічними процесами.

держава координує діяльність місцевої влади на основі

- визначення співвідношень державного і місцевих бюджетів,

- розвитку інфраструктурних об'єктів місцевого та загальнодержавного призначення,

- формування централізованих і регіональних фондів різного цільового призначення.

Механізм державної регіональної політики поєднує в собі методи прямого та опосередкованого впливу на соціально-економічні процеси.

За своїм характером ці методи можуть бути заохочувальні та обмежувальні, активні та пасивні. їх комплексне поєднання дає змогу забезпечити високу результативність державного впливу на процеси, що протікають на регіональному рівні.

У д р е п широко використовуються такі методи прямого економічного регулювання, як

-цільове фінансування,

-пряма фінансова допомога,

-надання субсидій та

-субвенцій тощо.

Для опосередкованого економічного регулювання використовують важелі

податкової,

кредитно-грошової,

амортизаційної,

зовнішньо економічної політики.

 

Державні органи управління можуть впливати на регіональний розвиток через такі заходи протекціонізму:

-надання податкових пільг для розвитку наукомістких виробництв,

-створення акціонерних товариств для завершення раніше розпочатого будівництва,

-надання регіонам інвестиційних премій за спорудження об'єктів, що дозволяють покращати структуру економіки регіону,

-працевлаштувати вивільнених працівників,

-поліпшити екологічну ситуацію та ін.

 

Протекціоністські методи можуть охоплювати, за оцінками фахівців, до 40 % господарського обороту.

Принциповим питанням є формування системи бюджетного регулювання та розширення бюджетної автономії територій.

Ступінь державного втручання в господарські процеси вимірюється показниками питомої ваги державних прибутків і видатків у внутрішньому валовому продукті: їх висока питома вага свідчить про сильний вплив держави на економіку.

У перспективі передбачається суттєво розширити права місцевих органів виконавчої влади у бюджетній політиці на основі

підвищення ролі місцевих податків і зборів,

встановлення науково обґрунтованих нормативів відрахувань до місцевих бюджетів тощо.

Одним з важливих елементів регіональної економічної політики є розроблення

Довгострокових,

середиьострокових прогнозів соціально-економічного розвитку АР Крим, областей України, міст Києва і Севастополя та державних регіональних програм, за допомогою яких досягається планомірність у розвитку продуктивних сил, узгоджуються інтереси галузей і територій.

 

У р ек пол особливе місце посідає економічне стимулювання розміщення нових виробничих об'єктів, здатних виготовляти конкурентоспроможну продукцію та швидко реагувати на зміну ринкової кон'юнктури.

У першу чергу це стосується розвитку малого та середнього підприємництва, яке має виражену регіональну специфіку.

Саме малий бізнес може ефективно вирішувати проблему забезпечення незайнятого населення робочими місцями.

Для досягнення збалансованого розвитку господарства певної території необхідно:

- сприяти формуванню регіональних центрів малого і середнього бізнесу,

- створенню різних типів спеціальних (вільних) економічних зон, центрів активної науково-технічної діяльності.

Велика увага в регіональній економічній політиці приділяється так званим проблемним регіонам, тобто тим територіям, які вирізняються серед інших кризовим загостренням певної проблеми.

Причиною загострення цих проблем можуть бути

природні

техногенні катастрофи,

соціально-економічні процеси.

З погіршенням загальноекономічної ситуації кількість таких територій постійно зростає, а розв'язання нагромаджених тут проблем потребує все більше фінансових коштів та матеріальних ресурсів.

Особливе місце в регіональній економічній політиці займає державне сприяння розвитку депресивних регіонів. Ця підтримка спрямовується на

стимулювання розвитку території,

відновлення її потенціалу; активізацію соціальної мобільності населення;

створення економічних та інституційних умов для ареалів зростання.

Пряма державна підтримка надається:

-регіонам, де чітко відстежуються структурні деформації, внаслідок чого зростає безробіття;

-слаборозвинутим регіонам;

-регіонам, які потерпіли від стихійного лиха та техногенних катастроф.

 

Основними напрямами вдосконалення механізму державної регіональної економічної політики є:

• розроблення нової стратегії державної регіональної економічної політики, яка б дала змогу прискорити економічні перетворення в державі, забезпечити успішне входження суб'єктів господарювання в ринкову систему;

• визначення нових перспективних напрямів державної регіональної економічної політики, враховуючи процеси глобалізації та регіоналізації;

• формування ефективного регіонального господарського механізму з широким використанням програмно-цільових методів управління.

 

На третьому етапі

- формулюються обмеження і критерії, які й визначають границі прийнятних рішень та засобів досягнення поставлених цілей;

- здійснюється «прив'язка» цілей до ресурсних можливостей території.

Як правило, першочергово реалізуються цілі і проекти, які не потребують значних капітальних вкладень. На основі зіставлення цілей та ресурсних можливостей території розробляють різні, часто альтернативні варіанти соціально-економічного розвитку території чи варіанти розв'язання окремих проблем.

На четвертому етапі відпрацьовують можливі сценарії розвитку подій у перспективі залежно від обраних шляхів вирішення регіональних проблем. Сценарій являє собою загальну модель, яка описує не тільки очікувані результати тих чи інших перетворень, а й визначає необхідні ресурси для їх досягнення.

У практичній площині прогнозування здійснюється на основі розробки різних типів моделей.

Найбільш поширеними серед них є економіко-математичні, які являють собою певні формалізовані співвідношення, що описують основні взаємозв'язки між елементами економічної системи.

Залежно від чинника часу ці моделі поділяються на динамічні та статичні.

Динамічні моделі дають уявлення про розвиток об'єкта в часі, а тому широко використовуються для підтвердження чи спростування прогнозних гіпотез. Статичні моделі описують взаємозв'язки між окремими елементами цілісної системи, а тому мають обмежену сферу застосування і меншу прогностичну цінність.

Особливе місце в механізмі реалізації державної регіональної політики відведено розробленню регіональних програм. Вони являють собою комплекс заходів, узгоджених стосовно ресурсів, виконавців і термінів здійснення, які забезпечують вирішення завдань регіонального розвитку в економічній, екологічній, соціально-культурній чи науково-технічній сферах.

До основних принципів регіонального програмування належать:

- висока цільова спрямованість на кінцевий результат;

- чітке визначення системи пріоритетів;

- узгодженість завдань щодо раціонального використання всіх видів ресурсів;

- конкурсні умови формування програм;

- керованість і контроль за розробкленням і реалізацією програми.

Регіональні програми класифікують таким чином:

за рівнем — загальнодержавного, регіонального і місцевого значення;

за тривалістю — довгострокові, середньострокові, короткострокові;

за змістом реалізованої проблеми — комплексні і функціональні;

за характером програмних заходів — освоєння нових територій, подальший розвиток їх господарства чи реконструкція.

Нині вже розроблено регіональні програми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону, Полісся, Поділля, Причорномор'я, Придніпровського регіону.

 

Механізм реалізації регіональної економічної політики

 

1. Сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики

2. Організаційно-правова база реалізації регіональної економічної політики

3. Бюджетно-фінансові важелі реалізації регіональної економічної політики та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики

4. Спеціальні (вільні) економічні зони як засіб реалізації регіональної економічної політики

5. Міжрегіональне і прикордонне співробітництво як інструменти реалізації регіональної економічної політики