Поняття, задачі та зміст внутрігосподарського землеустрою.

Тетрадь

Поняття, задачі та зміст внутрігосподарського землеустрою.

Внутрігосподарський землеустрій - це система заходів, направлених на створення територіальної основи в межах сільськогосподарських підприємств, а також землеволодінь, землекористувань громадян по правильному використанню земель, підвищенню культури землеробства, застосування природоохоронної технології виробництва і охорони земель.

Об'єктом внутрігосподарського землеустрою є територіальна організація виробництва на підприємствах, ведучих сільськогосподарське виробництво на закріплених за ними землях.

Головна мета внутрігосподарського землеустрою заключається в установленні такого порядку на землі, який би дозволив сільськогосподарському підприємству успішно виконувати поставлені перед ним задачі одержання максимальної кількості високоякісної продукції при мінімально необхідних витратах, своєчасна доставка її в гарному товарному вигляді споживачу, рішення важливих соціальних проблем по поліпшенню умов життя людей.

Основною задачею внутрігосподарського землеустрою являється створення такої форми організації території, які б забезпечили повне, раціональне, ефективне використання кожної ділянки землі, а також сприятливі умови для наукової організації праці і виробничого використання машинно-тракторного парку з метою економії часу і ресурсів.

В процесі внутрігосподарської організації території вирішують і інші важливі задачі: збереження і примноження родючості ґрунтів, ліквідація наслідків ерозії ґрунтів і запобігання ерозійних процесів в майбутньому, збереження існуючих і створення нових культурних ландшафтів, створення організаційно територіальних умов для втілення науково обґрунтованої системи ведення господарства, поліпшення умов праці, побуту, відпочинку людей.

Таким чином, зміст внутрігосподарського землеустрою визначається об'єктивною необхідністю організаційно-господарським укріпленням сільськогосподарських підприємств, інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва і підвищенням рівня інтенсивності використання земель, упровадженню науково обґрунтованої системи землеробства ґрунтозахисного напрямку.

Внутрігосподарський землеустрій має слідуючи різновидності:

1. Внутрігосподарський землеустрій сільськогосподарських підприємств.

2. Внутрігосподарський землеустрій селянських (фермерських) господарств.

3. Внутрігосподарський землеустрій міжгосподарських об'єднань, спільних підприємств та інше.

По формі проведення ділиться на:

1. Звичайний

2. Спрощений

3. Частковий

4. Експериментальний

Розробка проекту внутрігосподарського землеустрою проводиться в такій послідовності (зміст):

1) підготовчі роботи;

2) розробка завдання на проектування;

3) складання, розглядання і затвердження проекту;

4) перенесення проекту в натуру;

5) здійснення проекту з планом заходів;

6) авторський нагляд

Покращення змісту внутрігосподарського землеустрою, вдосконалення його методики повинно забезпечувати організаційно територіальну основу для здійснення прогресивної системи ведення сільськогосподарського виробництва на землі і оперативного управління ним, здійснення всього комплексу природоохоронних, поперед усім протиерозійних заходів. Саме цією задачею обумовлено зміст проекту внутрігосподарського землеустрою.

Задачі та зміст територій кормових угідь (пасовищ сіножатей).

Розвиток тваринництва перш за все залежить від створення міцної кормової бази, в першу чергу за рахунок підвищення ефективності використання кормових угідь, які в Україні займають 18% від сільськогосподарських угідь. В багатьох господарствах з метою підвищення продуктивності змішане (сінокосо-пасовищне) використання кормових угідь. В умовах інтенсивного лукопасовищного кормовиробництва пасовищні угіддя часто використовують для скошування травостою на зелений корм. з природних кормових угідь у вигляді сіна, сінажу, трав’яної муки, гранул та інших кормів, заготовляють приблизно 30% всіх кормів які використовуються.

Багаторічні дослідження показують, що продуктивність природних кормових угідь шляхом застосування комплексу заходів може бути збільшена в декілька разів. Загальна умова – правильне використання кормових угідь. Встановлено, що самий високий коефіцієнт перетравлювання, змісту протеїну, кормових одиниць і з’їдаємої трави на пасовищі забезпечується при травленні рослин у фазі кущування і колосіння, коли трава в середньому досягає 15 – 20 см. До цвітіння перше травлення повинно бути закінчено. З іншого боку, дуже важливо зберегти корні, кореневища і нижні частини стеблин, де міститься запас поживних речовин, який має виключно важливе значення для живлення підростаючих паростків.

Правильне використання кормових угідь означає застосування комплексу узгоджених заходів по використанню і догляду за природним травостоєм: загоний випас, періодичне сінокосіння в різні фази розвитку рослин, внесення добрив та інше. Здійснити такий комплекс можливо тільки в системі сінокосо- і пасовищезміни і відповідного устрою території.

В практиці господарств використання кормових угідь характеризується трьома рівнями інтенсивності:

- культурні багаторічні пасовища і сіножаття;

- покращенні пасовища і сіножаття;

- природні пасовища і сіножаттю.

В залежності від застосованих способів регулювання водного режиму розрізняють богарні, осушені, зрошувані пасовища і сіножаття.

Для використання пасовищ певній системі необхідно влаштування території, відповідне вимогам технології і організації всіх виконуючих на пасовищах процесів. Перш за все необхідно закріпити пасовища за фермами, комплексами, видами і групами худоби.

Закріплення пасовищ за фермами, комплексами, різними видами і групами худоби виконується в процесі загальної організації угідь, але уточнюється при устрої їх території.

Випасання худоби на пасовищах проводять окремими групами: велика рогата худоба – гуртами, вівці – отарами, коні – табунами. Кожні групі виділяють окрему ділянку пасовища. Гуртову (отарну) ділянку ділять на дрібні ділянки – загони, в межах яких здійснюють чергування випасу худоби. Для прогону худоби з ферми на пасовищну ділянку влаштовують скотопрогони, які забезпечують доступ тварин до кожного загону. На пасовищних масивах, віддалених від ферми на значну відстань обладнують літні табори для худоби, влаштовують водопій.

Таким чином устрій території пасовищ включає наступні елементи: закріплення пасовищ за фермами і групами худоби; організація пасовищезмін і розміщення їх полів; розміщення гуртових (отарних)ділянок, літніх таборів, скотопрогонів, водних джерел або водопійних пунктів.

До устрою території пасовищ пред'являють слідуючи вимоги:

- безперебійне забезпечення різних видів і груп тварин зеленими кормами на протязі всього пасовищного періоду;

- систематичне відновлення і підвищення продуктивності пасовищ, призупинення процесу ерозії ґрунту;

- усунення далеких перегонів тварин і зменшення продукції, скорочення витрат на перевезення зеленого корму до місця його споживання;

- створення умов для оздоровлення і нагулу тварин, високої їх продуктивності;

- мінімальні капітальні витрати на будівництво таборів, зрошувальних споруд, огорож, скотопрогонів та інше.

Тетрадь

Поняття про перенос проекту в натуру (на місцевість). Способи перенесення проекту в натуру.

Поняття про компактність полів.

Розміщення джерел водопостачання при внутрігосподарському землеустрої.

Поняття про господарські центри.

Поняття про спеціальні сівозміни, їх види.

Роль лісних насаджень при внутрігосподарському землеустрої.

Основні вимоги при влаштуванні овочевої сівозміни.

Групи та види лісосмуг.

Розміщення овочевої сівозміни, розрахунок посіву овочевих культур при внутрігосподарському землеустрої.

Розміщення шляхової мережі.

По своєму призначенню садові шляхи поділяють на: магістральні, які з’єднують основні масиви саду з підсобним господарським центром, населеними пунктами, пунктами збору продукції, шляхами загального користування, залізничними станціями та інше; окружні, розташовані по зовнішнім межам саду, уздовж садозахисних лісосмуг з їх внутрішньої сторони; міжквартальні, розташовані по межі кварталів по обом сторонам вітроломних садозахисних насаджень.

Малюнок 3.6. Розташування захисних лісосмуг, шляхів і плодових насаджень

Проїзну частину магістральних шляхів проектують шириною 4-6 м, міжквартальних – 3-4 м. крім того, для роз’їзду зустрічного транспорту використовують обочини шляхів шириною з кожної сторони: для магістральних шляхів – 1-2 м, міжквартальних – 1 м. таким чином, загальна ширина магістральних шляхів може бути 6-10 м, міжквартальних – 5-6 м. ширину окружних шляхів в залежності від вантажонапруженості рекомендують від 5 до 10 м. головні магістральні шляхи бажано влаштовувати профільованими, з покрашеним покриттям – асфальтом, гравійним або каміновим.

Розміщення водних споруд.

Вода в садах потрібна для поливу при посадці дерев, підкорми, обприскування та інше. В зв’язку з цим необхідно проектувати водні джерела, які бажано розмішувати в центрі бригадної ділянки, а краще поряд або в межах підсобного господарського центру. В якості водного джерела може бути річка, ставок або канава, яка заповнюється паводковим водами і опадами, або спеціально побудовані резервуари. Які заповнюються з зрошувальної системи або шахтних колодязів.

В залежності від обслуговуваної площі проектують і розмір водних споруд. Розрахунок водойма ведуть по максимальні потребі в воді в найбільш напружений період при захисті багаторічних насаджень від шкідників і хвороб.

Розміщення шляхової мережі.

По своєму призначенню садові шляхи поділяють на: магістральні, які з’єднують основні масиви саду з підсобним господарським центром, населеними пунктами, пунктами збору продукції, шляхами загального користування, залізничними станціями та інше; окружні, розташовані по зовнішнім межам саду, уздовж садозахисних лісосмуг з їх внутрішньої сторони; міжквартальні, розташовані по межі кварталів по обом сторонам вітроломних садозахисних насаджень.

Малюнок 3.6. Розташування захисних лісосмуг, шляхів і плодових насаджень

Проїзну частину магістральних шляхів проектують шириною 4-6 м, міжквартальних – 3-4 м. крім того, для роз’їзду зустрічного транспорту використовують обочини шляхів шириною з кожної сторони: для магістральних шляхів – 1-2 м, міжквартальних – 1 м. таким чином, загальна ширина магістральних шляхів може бути 6-10 м, міжквартальних – 5-6 м. ширину окружних шляхів в залежності від вантажонапруженості рекомендують від 5 до 10 м. головні магістральні шляхи бажано влаштовувати профільованими, з покрашеним покриттям – асфальтом, гравійним або каміновим.

Тетрадь

Поняття, задачі та зміст внутрігосподарського землеустрою.

Внутрігосподарський землеустрій - це система заходів, направлених на створення територіальної основи в межах сільськогосподарських підприємств, а також землеволодінь, землекористувань громадян по правильному використанню земель, підвищенню культури землеробства, застосування природоохоронної технології виробництва і охорони земель.

Об'єктом внутрігосподарського землеустрою є територіальна організація виробництва на підприємствах, ведучих сільськогосподарське виробництво на закріплених за ними землях.

Головна мета внутрігосподарського землеустрою заключається в установленні такого порядку на землі, який би дозволив сільськогосподарському підприємству успішно виконувати поставлені перед ним задачі одержання максимальної кількості високоякісної продукції при мінімально необхідних витратах, своєчасна доставка її в гарному товарному вигляді споживачу, рішення важливих соціальних проблем по поліпшенню умов життя людей.

Основною задачею внутрігосподарського землеустрою являється створення такої форми організації території, які б забезпечили повне, раціональне, ефективне використання кожної ділянки землі, а також сприятливі умови для наукової організації праці і виробничого використання машинно-тракторного парку з метою економії часу і ресурсів.

В процесі внутрігосподарської організації території вирішують і інші важливі задачі: збереження і примноження родючості ґрунтів, ліквідація наслідків ерозії ґрунтів і запобігання ерозійних процесів в майбутньому, збереження існуючих і створення нових культурних ландшафтів, створення організаційно територіальних умов для втілення науково обґрунтованої системи ведення господарства, поліпшення умов праці, побуту, відпочинку людей.

Таким чином, зміст внутрігосподарського землеустрою визначається об'єктивною необхідністю організаційно-господарським укріпленням сільськогосподарських підприємств, інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва і підвищенням рівня інтенсивності використання земель, упровадженню науково обґрунтованої системи землеробства ґрунтозахисного напрямку.

Внутрігосподарський землеустрій має слідуючи різновидності:

1. Внутрігосподарський землеустрій сільськогосподарських підприємств.

2. Внутрігосподарський землеустрій селянських (фермерських) господарств.

3. Внутрігосподарський землеустрій міжгосподарських об'єднань, спільних підприємств та інше.

По формі проведення ділиться на:

1. Звичайний

2. Спрощений

3. Частковий

4. Експериментальний

Розробка проекту внутрігосподарського землеустрою проводиться в такій послідовності (зміст):

1) підготовчі роботи;

2) розробка завдання на проектування;

3) складання, розглядання і затвердження проекту;

4) перенесення проекту в натуру;

5) здійснення проекту з планом заходів;

6) авторський нагляд

Покращення змісту внутрігосподарського землеустрою, вдосконалення його методики повинно забезпечувати організаційно територіальну основу для здійснення прогресивної системи ведення сільськогосподарського виробництва на землі і оперативного управління ним, здійснення всього комплексу природоохоронних, поперед усім протиерозійних заходів. Саме цією задачею обумовлено зміст проекту внутрігосподарського землеустрою.