Розрахункова робота № 3. Розрахунок індивідуальної дози опромінення людини та її захисту від дії іонізуючого випромінювання

Мета роботи: визначити потужність поглинутої та експозиційної доз іонізуючого випромінювання, які створюються точковим джерелом.

 

Теоретичні відомості

Іонізуючим випромінюванням називають таке випромінювання, взаємодія якого із середовищем приводить до утворення в цьому середовищі іонів (позитивно або негативно заряджених часток) з нейтральних атомів чи молекул.

Іонізуюче випромінювання може мати корпускулярну чи хвильову природу. Корпускулярний потік може складатися з a- і b- часток, нейтронів, іноді інших елементарних часток.

Показником можливої радіаційної небезпеки гірських порід, ґрунтів, води, будівельних матеріалів, відходів, харчових продуктів є їхня активність, що визначається числом радіоактивних розпадів в одиницю часу (секунду).

Експозиційна доза визначається кількістю іонів, що утворюються в одиниці об'єму повітря в результаті його взаємодії з іонізуючим випромінюванням. Кількість іонів, що утворилася в одиниці об'єму повітря за одиницю часу, визначає потужність експозиційної дози, одиниці виміру якої – ампери на кілограм (А/кг) чи рентгени за секунду (Р/с).

Поглинена доза (D) іонізуючого випромінювання визначається кількістю енергії будь-якого виду, переданої іонізуючим випромінюванням одиниці маси речовини.

Широке використання радіоактивних матеріалів і джерел іонізуючих випромінювань у практичній діяльності людини, в медицині, в енергетиці, посилення іонізуючої дії гірських порід і підземних вод за рахунок видобутку їх із земних надр на поверхню, можливість радіаційних аварій викликали необхідність розробки заходів для захисту людини від іонізуючих випромінювань.

Така система захисту включає обґрунтування припустимих лімітів впливів, законодавче забезпечення легітимності розроблених лімітів, проведення організаційних, інженерних і контрольних заходів для виконання складених регламентів. Захист персоналу від іонізуючих випромінювань заснований на чотирьох принципах: захист часом (передбачає обмеження часу перебування в зоні дії іонізуючих випромінювань і зведення до мінімуму часу проведення відповідних робіт), захист відстанню (передбачає забезпечення під час робіт із джерелами іонізуючих випромінювань максимальної відстані від джерела до людини, тому що зниження потоку випромінювання пропорційно квадрату відстані від точкового джерела), захист кількістю (передбачає використання для роботи джерел з мінімально можливим виходом іонізуючих випромінювань), захист екранами (заснований на зменшенні інтенсивності випромінювання за допомогою екранів з різних матеріалів).

Хід роботи

Потужність поглинутої дози іонізуючого випромінювання на заданій відстані від точкового джерела, з радіонуклідом заданого типу (⁶⁰Co) та заданою активністю визначається за формулою:

,

де - потужність поглинутої дози, Гр/с (1 аГр=10^-18Гр); Г(гамма) – потужність дози в 1 Бк, яку виробляє джерело на відстані в 1м (для ⁶⁰Co=84,63 ); А – активність, Бк (задана в табл. 1); r – відстань між точковим джерелом та точкою виміру, м (задана в табл. 2).

 

Таблиця 1. Активність та відстань між точковим джерелом та точкою виміру

№ варіанта	Активність, А (Бк)	Відстань між точковим джерелом і точкою виміру, r (м)
	2,1∙10^5	0,10
	3,3∙10^6	0,20
	2,9∙10^7	0,30
	3,8∙10^8	0,40
	4,0∙10^9	0,50
	4,5∙10^10	0,60
	2,3∙10^11	0,70
	3,7∙10^12	0,80
	4,2∙10^6	0,90
	2,3∙10^7	1,00
	2,2∙10^6	2,00
	2,4∙10^8	3,00
	2,5∙10^9	4,00
	2,6∙10^10	5,00
	2,7∙10^11	6,00
	2,8∙10^12	7,00
	3,1∙10^6	8,00
	3,2∙10^7	9,00
	3,4∙10^8	10,00
	3,5∙10^9	2,5
	3,6∙10^10	3,3
	4,1∙10^11	2,8
	4,3∙10^12	3,5
	4,4∙10^5	4,7
	4,5∙10^6	5,9
	5,1∙10^6	6,2
	5,2∙10^7	7,4
	5,3∙10^8	8,8
	5,4∙10^9	9,3
	5,5∙10^10	0,50
	2,4∙10^12	1,2
	5,7∙10^5	3,5
	5,9∙10^7	4,9
	4,2∙10^12	10,0

 

Потужність експозиційної дози іонізуючого випромінювання на заданій відстані від точкового джерела з радіонуклідом заданого типу (¹³⁷Cs) визначається за формулою:

,

де Р^• - потужність експозиційної дози, Р/год; А – активність, Кі (табл. 2); Г – потужність дози в 1 мКі, яку виробляє джерело на відстані в 1 см (для ¹³⁷Cs – Г= 3,24 ); r – відстань між точковим джерелом і точкою виміру, см (табл. 2).

 

Таблиця 2. Активність та відстань між точковим джерелом і точкою виміру

№ варіанта	Активність, А (Кі)	Відстань між джерелом і точкою виміру, r (см)
	5.7∙10^-6
	8.91∙10^-5
	7.84∙10^-4
	1.03∙10^-2
	1.08∙10^-1
	1.22
	6.22
	1.14∙10^-4
	6.22∙10^-4
	5.95∙10^-5
	6.49∙10^-3
	6.76∙10^-2
	7.03∙10^-1
	7.3
	75.7
	8.38∙10^-5
	8.65∙10^-4
	9.19∙10^-3
	9.46∙10^-2
	0.973
	11.08
	116.22
	1.19∙10^-5
	1.22∙10^-4
	1.38∙10^-4
	1.41∙10^-3
	1.43∙10^-2
	0.15
	1.49
	64.86
	1.54∙10^-5
	1.59∙10^-3
	113.51

 

Одиниці виміру активності, поглинутої і експозиційної доз та їх похідні: 1Кі=3,7∙10⁹ Бк; 1мКі=3,7∙10⁷ Бк; 1мР=10^-3 Р; 1мкР=10^-6 Р; 1мкР/год=8.73∙10^-3 мкГр/год; 1аГр=10^-18Гр; 1мкГр=100мкР; 1мкГр≈1мкЗв.

 

Завдання:

1. Визначити потужність поглинутої дози іонізуючого випромінювання на заданій відстані від точкового джерела.

2. Визначити потужність експозиційної дози іонізуючого випромінювання на заданій відстані від точкового джерела.

3. Порівняти отриманий результат Р^• (Р/год) з природним фоном (складає 10 мкР/год), з нормою в житловому будинку (до 50 мкР/год) та на робочому місці (до 1,1 мР/год).

4. Зробити висновок про відповідність потужності експозиційної дози Р^• вищезазначеним нормам. У разі невідповідності, запланувати адекватні заходи щодо зменшення негативного впливу джерела іонізуючого випромінювання.

Контрольні запитання:

1. Іонізуюче випромінювання.

2. Штучні та природні джерела іонізуючого випромінювання.

3. Основні види радіоактивного розпаду.

4. Активність

5. Експозиційна, еквівалентна, поглинута дози.

6. Які системні й позасистемні одиниці застосовуються для вимірювання активності, періоду напіврозпаду, експозиційної, поглинутої, еквівалентної доз випромінювання та їх похідні.

 

Література: [1-6].