Основні міжнародні та регіональні політичні організації.

Міжнародні організації - об’єднання держав, нац. громад. організацій та індивід. членів з метою вирішення питань регіонал. або глобальн. характеру, відвернення та врегулювання військових конфліктів. Розрізняють організації, які виступають за мир, розброєння та безпеку; за дотримання громадських прав; проти забруднення навколишньо природнього середовища; проти расизму.

Найбільшою, найважливішою, глобальною та універсальною організацією нині, безперечно, є Організація Об'єднаних Націй (ООН). її було створено після Другої світової війни, у 1945 p., з метою відвернення чергової світової війни і локальних конфліктів, посилення міжнародної безпеки та розвитку міжнародного співробітництва. ООН діє на підставі Статуту. Його положення є обов'язковими для країн - членів цієї організації. У різних країнах працюють 16 спеціалізованих установ ООН. Серед найвідоміших - ЮНЕСКО, МАГАТЕ(Міжнародного агентства з атомної енергії) - Відень, ФАО (Продовольча й сільськогосподарська організація ООН) – Рим. Міжнародна організація праці (МОП), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) - обидві у Женеві.

У світі існує також безліч міжнародних організацій, офіційний статус яких регіон. чи субрегіон., але реальний їх вплив фактично пошир. на всю Землю. Мабуть найбільшою активністю серед них виділяються Організація Північноатлантичного договору (НАТО) і ЄС.

НАТО є військово-політичним союзом (блоком), найвідомішим і найпотужнішим у світі. Цей блок постійно поповнюється за рахунок вступу до нього колишніх соціалістичних країн.

В Європі важливу роль відіграють й інші, переважно політичні та фахові міжнародні організації. Найпомітнішою серед них є Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Ще раніше за ОБСЄ була створена Рада Європи (РЄ). Нині до її складу входить 40 країн, зокрема і Україна. РЄ займається переважно правами людини, гуманітарним і правовим співробітництвом, культ. і екологічними проблемами тощо.

У Південно-Східній Азії і на Тихому океані існують військово-політичні блоки АНЗЮС і АНЗЮК. Перший створений у 1951 р. і названий так за початковим літерами англійських назв трьох учасників цього утворення - Австралії, Нової Зеландії і США. Абревіатура АНЗЮК виникла на основі перших літер англійських назв перших трьох учасників блоку - Австралії, Нової Зеландії і Великої Британії. Цей союз утворився у 1971 р. і включає до свого складу ще й Малайзію та Сінгапур.

Серед арабських країн найвпливовішою міжнародною організацією є Ліга арабських держав (ЛАД), створена в 1945 p.

Серед інших регіональних утворень найпомітнішими є АСЕАН, ОАЄ, НАФТА, МЕРКОСУР і СНД. Перша з них є Асоціацією держав Південно-Східної Азії, її штаб-квартира знаходиться в Джакарті (Індонезія).

Глобальні проблеми сучасної цивілізації та шляхи їх вирішення.

Терміном «глобальні проблеми» позначаються найважливіші і настійні загальнопланет. проблеми суч. епохи, що торкаються людства в цілому. Глоб. проблеми можна розділити на 4 осн. групи. Це проблеми:

- соц..-політ. характеру: запобігання ядерній війні; припинення гонки озброєнь; мирне вирішення регіон., міждерж. та міжнац. конфліктів і т.д

- соц.-ек. характеру: подолання ек. відсталості й пов’язаних з нею злиденності й культ. відсталості; забезпеч. ефективного вир-тва та ек. зростання країн світу і т.д.

- соц.-еколог., що зумовлені дальшим погіршанням прир. середов. проживання людей.

- стосовно прав Людини: дотримання соц.., ек. та індивід. прав і свобод; ліквідація голоду, епідемічних захворювань, неуцтва і т.д.

Основними шляхами вирішення екологічної проблеми є:

· швидкий розв. і використ. таких осн. видів самовідновлюваної енергії як сонячна, вітрова, океанічна, гідроенергетична інше;

· структурні зміни у використанні існуючих невідновлюваних видів енергії, а саме: збільшення частки вугілля в енергобалансі при зменшенні долі нафти і газу, оскільки запаси останніх на планеті значно менші, а їх цінність для хімічної промисловості набагато більша;

· необхідність створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без шкідливих викидів газу.

· розробка всіма країнами конкр. заходів з дотримання еколог. стандартів – чистоти повітря, водних басейнів, раціон. спож. енергії

· призупинення вирубки лісів, особливо тропічних, забезпечення їх раціонального використання;

Основними шляхами вирішення паливно-енергетичної та сировинної проблем є:

· зміна механізму ціноутворення на прир. ресурси.

· країнам, що розвив. необхідно нарощувати випуск готової продукції, що дозволило б їм знано збільшити доходи від експорту;

· проведення прогресивних аграрних перетворень;

· об’єднання зусиль всіх країн для вирішення глобальних проблем та збільшити витрати на усунення екологічної кризи за рахунок послаблення гонки озброєнь та скорочення воєнних витрат.

· використання комплексу економічних заходів управління якістю навколишнього середовища, в тому числі субсидій та дотацій…

Вирішення глобальних проблем можливе лише зусиллями світового співтовариства. Навіть найбільш могутня держава не в змозі вирішити самостійно загальнолюдські проблеми.

 

Політика як суспільне явище, її сутність та структура.

Поняття, предмет та методи політології.

Функції політології та політики.

Місце політології в системі суспільних наук.

Політико-правове вчення Аристотеля і Платона.

Політична думка Стародавнього Сходу.

Суспільно-політичні доктрини античності.

Політична думка Західноєвропейського Середньовіччя.

Пол. погляди епохи Відродження та Реформації.

Концепції політики і держави епохи Просвітництва.

Політичні концепції Київської Русі.

Українська політична думка в литовсько-польську добу.

Українська політична думка ХУІ-ХУШ ст.

Конституція Пилипа Орлика.

Плюралізм укр.. політичних концепцій XIX - початку XX століття.

Етапи становлення політології як науки.

Інституювання політології в Україні.

Влада як суспільне явище, її джерела та засоби здійснення.

Сутність політичної влади та її концепції.

Легітимність політичної влади та її типи.

Сутність політичної системи, її структура та типологія.

Напрямки і проблеми становлення пол. системи сучасної України.

Політичний процес, режими його протікання.

Політична організація суспільства.

Походження, сутність та функції держави.

Теорії походження і сутності держави.

Типи і форми держави.

Державна влада та принцип її поділу.

Республіка як форма правління.

Правова і соціальна держава.

Структура державної влади в сучасній Україні.

З2.Сутність демократії, її форми та основні ознаки.

Умови становлення та ефективності демократії.

З4.Теорія поліархії.

З5.Класифікація концепцій і моделей демократії.

З6.Сутність та структура громадянського суспільства.

Співвідношення громадянського суспільства і держави.

З8.Основні концепції громадянського суспільства.

З9.Сутність, ознаки та типи політичного режиму.

Основні характеристики тоталітарного політичного режиму.

Авторитарний політичний режим та його соціальна роль.

Основні характеристики демократичного політичного режиму.

Сутність та структура політичної партії.

Класифікація та функції політичних партій.

Типологія партійних систем.

Суспільно-пол. організації і рухи в політичній системі суспільства.

Стадії розвитку суспільно-політичних рухів.

Політична соціалізація особи.

Сутність, теорії та типологія політичного лідерства.

Сутність політичної ідеології, та класичні уявлення про неї.

Сучасні політико-ідеологічні доктрини.

Соціально-етнічні спільності та етапи формування нації.

Етнонаціональні відносини та етнонаціональна політика.

Право націй та самовизначення і форми його реалізації.

Етапи становлення нації.

Сутність націоналізму та інтернаціоналізму.

Форми і функції політичних відносин.

Сутність і типологія політичної культури.

Економічна політика, її структура та механізми реалізації.

Економічний вимір політики.

Міжнародні відносини, їх форми та принципи реалізації.