Тема 11. Політична культура і соціалізація

Мета: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:

- поняття та сутність політичної культури її структуру, функції і фактори формування;

- особливості політичної культури української суспільства;

- сутність та етапи політичної соціалізації.

План вивчення теми

1. Поняття та сутність політичної культури. Структура політичної культури.

2. Функції політичної культури. Суб’єкти і фактори формування політичної культури.

3. Особливості політичної культури українського суспільства.

4. Сутність та етапи політичної соціалізації.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При вивченні першого питання необхідно підкреслити, що пізнання політичного життя суспільства неможливо без вивчення його політичної культури. Рівень її розвитку свідчить про розвиненість самої цієї системи.

Термін «політична культура» з’явився в XVIII ст. у працях німецького філософа – просвітителя І. Гердера. Значний внесок у розробку цієї проблеми внесли: в Америці – Г. Алмонд, С. Верба, Л.Пай; в Англії – Р.Роуз і Д.Каванах; у Німеччині – К.Фон Бойме; у Франції – М.Дюверже та інші. Слід акцентувати увагу на підходи до розуміння політичної культури, структури.

При вивчені другого питання необхідно загострити увагу на функціях.

Аналізуючи «Суб’єкти і фактори політичної культури», необхідно підкреслити, що суб’єкти, які справляють вплив на формування політичної культури, не зовсім ідентичні суб’єктам самої політичної культури. Якщо суб’єкти політичної культури розрізняють за обсягом (суспільство в цілому, окремі спільноти – нації, класи, групи тощо, особистість), то суб’єкти формування політичної культури розрізняють за таким критерієм як ступінь їх залучення у політичні відносини, у зв’язку з чин виділяють:

- політичні суб’єкти (держава, політичні партії, політичні рухи, засоби масової інформації);

- неполітичні суб’єкти (сім’я, система освіти, церква, ділові кола, світ бізнесу, наукова і культурна еліта суспільства).

При визначені факторів формування політичної культури суспільства студент повинен звернути увагу на той факт, що серед них також зустрічаються як політичні, так і ті, які, на перший погляд, не мають відношення до сфери політики. Серед факторів формування політичної культури студент повинен обов’язково відзначити такі фактори як:

- політична символіка (гімн, герб, прапор), державні ритуали;

- політичний режим держави;

- характер зовнішніх відносин;

- мова; географічні особливості розташування держави.

Студент повинен не лише перерахувати суб’єкти і фактори формування політичної культури суспільства, а й визначити особливості їх впливу та місце кожного з них у процесі формування політичної культури.

При вивченні третього питання слід підкреслити особливості політичної культури сучасної України:

- заідеологізованість мислення, непримиренність будь-яких нетрадиційних поглядів;

- низька компетентність в управлінні справами суспільства та держави;

- правовий нігілізм;

- нерозвиненість громадських позицій;

- недостатньо розвинена індивідуальність;

- підданські відносини до будь-якого центру реальної влади.

Необхідно акцентувати увагу на завданнях:

- перебудови політичних структур суспільства з метою подолання відчуження людини від влади;

- радикальних змін в способах політичної поведінки, переходу від конфронтаційної політичної культури до політичного діалогу;

- формування в членів суспільства політичних знань, уявлень, переконань, настанов;

- формування сучасної політичної культури за допомогою перероблення досвіду попередніх поколінь з врахуванням особливостей сучасного життя, тощо.

При вивченні четвертого питання необхідно підкреслити, що політична соціалізація - це процес засвоєння індивідом певної системи політичних знань, норм і цінностей, тобто політичної культури. (від лат.socialis – суспільний). Політична соціалізація відбувається у двох основних формах: прямій та опосередкованій. Слід підкреслити етапи політичної соціалізації індивіда:

- ранню (від народження до вступу до школи);

- навчання (з моменту вступу до школи до закінчення навчання);

- соціальну зрілість (від початку до закінчення трудової діяльності);

- завершення життєвого циклу (від припинення офіційної організації до смерті).

Питання для самоконтролю

 

1. Що є причиною існування в науковій літературі великої кількості визначень культури?

2. Яке місце, на вашу думку, в структурі загальної культури народу займає його політична культура?

3. Чи можна за допомогою політичної культури пояснити відмінності у політичному устрої, організації влади у конкретних країнах? Аргументуйте свою відповідь прикладами.

4. Які фактори і як впливають на процес формування сучасної політичної культури України?

5. Назвіть найбільш характерні риси політичні культури політичних лідерів сучасної України.

6. Що означає політична соціалізація та які існують «моделі» її здійснення?

7. Чому третій віковий етап політичної соціалізації людини починається з 18 років?

8. Як здійснюється політична соціалізація?

9. Які функції політичної соціалізації?

10. Політична культура та її зміст.

11. Вітчизняна політична культура: історія формування та проблеми оновлення.

12. Політична культура та політична соціалізація.

13. Політична культура і національні культурні традиції.

14. Політична культура сучасної молоді.

15. Політична соціалізація як процес входження людини в політику.

16. Політична соціалізація людини: сутність та особливості.

Бібліографічний список

Основна література: (I: 1-20).

Додаткова література: (ІІ: 1-2); (ІІІ: 1-10).

Тема 12. Політична свідомість та ідеологія

Мета: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:

- сутність політичної свідомості та її місце в системі суспільної свідомості;

- типи, компоненти, рівні політичні свідомості;

- особливості політичної свідомості в Україні;

- поняття та функції політичної ідеології, її типологію;

- ідеологічні організації українського суспільства.

План вивчення теми

1. Сутність політичної свідомості та її місце в системі суспільної свідомості.

1.1.Типи та компоненти політичної свідомості. Рівні політичної свідомості.

1.2.Особливості політичної свідомості в Україні.

2. Поняття та функції політичної ідеології.

2.1. Типологія ідеологій.

2.2. Ідеологічні орієнтації українського суспільства.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При підготовці першого питання необхідно підкреслити, що політична свідомість це відображення соціальними суб’єктами (індивідами, групами, класами, націями та ін.) політичної дійсності в різних формах і на різних рівнях її прояву.

Слід з’ясувати, що суспільна свідомість є дуже складною системою, до якої входять різні сфери: правова, економічна, релігійна, естетична, моральна свідомісті, а також політична свідомість, яка виступає як сфера суспільної свідомості, створена сукупністю соціальних почуттів, уявлень, поглядів, які відображають реальні політичні відносини. Цим пояснюється їх тісний зв'язок, оскільки окремі елементи, що в кінцевому рахунку складають одне ціле, не можуть не знаходитися у відносинах тісного взаємозв’язку і взаємовпливу.

Тому визначити місце політичної свідомості у системі суспільної свідомості неможливо:

- по-перше, без аналізу джерел формування політичної свідомості конкретного індивіда. Студент повинен врахувати, що серед джерел є не лише політичні чинники, а також і неполітичні, такі як, наприклад, сімейне оточення, які часто відіграють вирішальну роль у формуванні особливостей політичної свідомості людини;

- по-друге, без висвітлення зв’язків різних сфер суспільної свідомості з політичною свідомістю та характеру їх взаємного впливу.

Необхідно загострити увагу на функціях, які виконує політична свідомість:

- когнітивну (виражає потребу людини й суспільства у відображенні й уточненні групових і загально колективних інтересів);

- ідеологічну (характеризує потребу в захисті інтересів групи або суспільства в цілому);

- комунікативну (забезпечує взаємодію суб’єктів і носіїв політичних відносин між собою і з інститутами влади);

- прогностичні (виражає здатність групи або суспільства до гіпотетичної оцінки можливого розвитку політичних процесів);

- виховну (задає політичній активності людей бажаний для суспільства або групи напрямок, який відповідає тим чи іншим ідеалам класу, нації, державі.

При аналізі типів політичної свідомості слід звернути увагу на найбільш поширенні типи політичної свідомості:

- ліберальну;

- консервативну;

- соціалістичну;

- соціал-демократичну.

За ставленням суб’єктів політики до держави як політичного інституту розрізняють:

- статистський тип;

- анархістський тип

За прихильністю до відповідного політичного режиму виділяють демократичний, авторитарний, тоталітарний типи політичної свідомості.

Необхідно акцентувати увагу на двох компонентах політичної свідомості політичної психології і політичної ідеології; на двох рівнях – буденному і теоретичному. Залежно від суб’єкта політичної свідомості виокремлюються індивідуальна, групова й масова політична свідомість.

При аналізі особливостей політичної свідомості в Україні необхідно підкреслити, що політична свідомість українського суспільства це духовне утворення, яке включає політичні ідеї, погляди, уявлення, традиції, соціально-політичні почуття народу, що відбивають найбільш істотні економічні, соціальні, політичні та духовні інтереси людей і мають бути реалізовані через інститути політичної системи. Слід загострити увагу на тому, що політична свідомість завжди є конкретно-історичною, вона виражає інтереси конкретних людей у конкретній країні з певним рівнем економічного й духовного розвитку.

Дослідження виокремлюють домінанти політико-культурного розвитку України:

- українці багато віків були бездержавною нацією і не мали досвіду державної влади;

- постійно денаціоналізувалася правляча еліта українського народу;

- територія України була розчленована на різні частини, які протягом віків опинялися під впливом іноді ворогуючих країн.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що дослідження цих проблем є особливо актуальним на сучасному етапі розвитку українського суспільства, тому що демократичні цінності хоча поступово і поширюються на рівні масової політичної свідомості, але цей процес далекий від завершення.

При вивченні другого питання слід підкреслити, що ідеологія є стрижнем політичної свідомості і індивідуального колективного соціального суб’єкта і вирішальною мірою визначає рівень його політичної культури. Вперше термін «ідеологія» (грецькою idea – слово, вчення) вжите французьким філософом і економістом Дестютом де Трасі на початку ХХ ст. («Елементи ідеології»).

Слід з’ясувати, що ідеологія виконує низку функцій:

- захісну;

- піднавальну;

- соціально-регулюючу.

Вона реалізується в доктринах:

- лібералізм і неолібералізм;

- консерватизм і неоконсерватизм;

- соціалізм і сучасна соціал-демократія;

- марксизм;

- фашизм і неофашизм.

При аналізі ідеологічних орієнтацій українського суспільства необхідно зосередити увагу на тому, що українське суспільство переживає системну кризу. Для мобілізації українського суспільства на період реформ необхідна інтегративна ідеологія, що ґрунтується на духовності народу та на відповідних моральних цінностях, що притаманні йому.

Їі необхідність неодноразово доводилася у статтях М.Амосова, В.Кременя, М.Павловського, Б.Парохонського та ін..

Інтегративна ідеологія не повинна обмежуватися змістом тієї чи іншої доктрини, закріплювати перемогу певної ідеології, а забов’язана забезпечити умови їх існування та діалогу. Це ідеологія не всіх, а більшості, вона тісно пов’язана з проблемами дослідження української національної ідеї. Але на сьогодні немає чіткої концепції інтегративної ідеології. Україна залишається без системного ідеологічного забезпечення.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст визначення політичної свідомості: структуру, функції та типи.

2. Яка політична свідомість в сучасній Україні?

3. Як Ви розумієте поняття «ідеологія»?

4. Які є види ідеологій?

5. Які функції виконує ідеологія?

6. У чому відмінність між:

а) консерватизмом і неоконсерватизмом:

б) лібералізмом і неолібералізмом:

в) соціалізмом і соціал-демократією?

7. Як відбувається процес ідеологізації в Україні?

Бібліографічний список

Основна література: (I: 1-20).

Додаткова література: (ІІ: 1-2); (ІІІ: 1-10).