Загальні поняття про конічні з'єднання

Л А Б О Р А Т О Р Н О – П Р А К Т И Ч Н А Р О Б О Т А № 5                                                                                                                                                                                      Користування оптичними, пневматичними та електричними вимірювальними приладами

5.1 Мета роботи

 

1.Ознайомити учнів з методами і засобами контролю кутів і конусів.

2.Одержати практичні навички виміру деталей складної фасонної форми (кулачка) за допомогою оптичної ділильної голівки.

3.Одержати практичні навички виміру кутових параметрів конусів за допомогою синусної лінійки.

 

5.2 Прилади і приналежності

 

1.Оптична ділильна голівка.

2.Синусна лінійка.

3.Набір плоскопаралельних кінцевих мір довжини.

4. Індикатор годинникового типу.

5.Індикаторна голівка.

6.Стійки індикаторні.

7.Вимірювальна лінійка.

8.Шаблон спеціальний.

9.Перевіряємий кулачок. Креслення кулачка, що перевіряється

10.Конус інструментальний.

 

5.3 Стандарти

 

1. ГОСТ 25307-82. Система допусков и посадок для конических соединений.

2. ГОСТ 2848-75. Конуси инструментов. Допуски. Методы и средства контроля.

 

5.4 Теоретичні відомості

 

Методи вимірювання кутів і конусів можна підрозділити в такий спосіб:

1. Методи порівняння, здійснювані за допомогою жорстких мір, косинців, шаблонів, конічних калібрів.

2. Тригонометричні (непрямі) методи.

3. Гоніометричні методи, засновані на порівнянні вимірюваного кута зі шкалою вбудованого в прилад лімба - міри, що несе замкнуту кутомірну шкалу.

При тригонометричному методі використовуються виміри за допомогою синусної лінійки, координатні виміри на універсальному й інструментальному мікроскопах і виміри за допомогою каліброваних кульок і циліндрів. Дійсні значення кутів розраховуються за допомогою тригонометричних функцій.

При гоніометричних методах використовуються гоніометри, автоколіматори, оптичні ділильні .голівки, кутомірні пристрої вимірювальних мікроскопів, кутоміри й інші прилади.

Конічні з'єднання можуть бути рухливими, нерухомими і щільними. Рухливі з'єднання забезпечують регулювання величини чи зазору натягу шляхом взаємних осьових зсувів деталей при зборці, а також компенсація зносу. Нерухомі з'єднання служать для передачі моментів, що обертали, і забезпечують самоцентрування, швидке закріплення і звільнення деталей.

Гладкі конічні з'єднання утворюються внутрішнім конусом, тобто конусом-втулкою, і зовнішнім, тобто конусом-валом.

Параметрами будь-якого конуса (рисунок 5.5.1) є розміри великого діаметра D , малого діаметра d , кута конуса 2a або кута ухилу a. Розміри діаметрів D і d виміряються або встановлюються в перетинах, що відстають одне від іншого на відстані l.

 

Рисунок 1 - Схема що пояснює параметри конуса

Кут ухилу a зв'язаний з розмірами D і d і довжиною l співвідношенням,

або

Величину 2 tga позначають К и називають конусністю. Величини параметрів D, d, a, і l зв'язані між собою, тому незалежно обмежені допусками можуть бути тільки три з них.

Для забезпечення основних експлуатаційних вимог - високої точності центрування, точності обертання, передачі найбільшого моменту тертя для нерухомих конічних з'єднань, забезпечення найбільшої надійності і довговічності, необхідно забезпечити найбільш повне притискання поверхонь зовнішнього і внутрішнього конусів по всій їхній довжині.

ГОСТ 25307-82 установлює 17 ступенів точності кутових розмірів. Ступінь точності проставляється поруч з позначенням допуску, наприклад, AT 6.