Визначення розмірів машинної зали

3.5 Визначення розмірів машинної зали

  Конструкція зали складається з каркасу (колони, перекриття) із збірного залізобетону, інколи - з металу. Як огорожа застосо­вуються стінові та покрівельні панелі, цегла, бетон тощо. Віконні отвори заповнюють вітражами з міцного скла або склоблоків. Підлога покривається метлахською плиткою або спеціальними цементними розчинами.

Несучий каркас складається із системи колон, на які опирають­ся ферми перекриття та підкранові балки. Приймаю колони суцільні - 2000 800.

Крок колон повинен бути постійним по довжині будівлі ГЕС. В місцях деформаційних швів установлюю дві спарені колони і в кутах будівлі ГЕС -поодинокі колони.

Підкранові балки можуть бути металеві або залізобетонні висотою до 1,5 … 2м. Приймаю висоту підкранової балки 1,5 м і матеріал виготовлення - залізобетон.

Для схеми переносу ротора генератора без валу маємо

                                                                     (3.7)

Як несучі елементи покриття машзалів ГЕС застосовую залізо­бетонні балки, ферми, арки, металеві конструкції. Висоту перерізу двотаврових балок посередині прогону приймаю 1/10 їх довжини, а висоту балок над опорами приймати 800 мм з похилом верхнього пояса 1:12. На балки або ферми уклада­ю панелі (плити) перекриття, товщина яких дорівнює 300 мм. Стандартна ши­рина панелей /плит/ дорівнює 1,5 м і 3,0 м. Зверху йде покрівля оклеювальна пароізоляція, теплі плити шаром 20 см, цементна стяжка товщиною 5 см, яка закривається килимом з руберойду та бітуму.

Розміри машзалу визначаю найбільш великими вузлами агрега­ту (в даному випадку - ротором генератора D_і=14 м ) під час їх пе­реносу на монтажну площадку, а також габаритами основного крана .

Висота машинної зали Н_мз залежить від схеми переносу устаткування до монтажної площадки і визначається підкрановим габаритом ПГ, конструктивною висотою крана (h+h_т) та запасом С₁=(0,1…0,3)м (приймаю С₁=0,3 м), і визначаю за формулою:

Н_мз=ПГ+Н_кр+З, м                                                                                     (3.8)

де ПГ – підкрановий габарит, який визначається за формулою:=17,90

ПГ= h_г+С_в+h_Д+ h_м, м                                                                                   (3.9)

Де h_г – висота елементів конструкції генератора над підлогою машзалу. h_г=0,6м;

С_в– вертикальний запас. Приймаю С_в=2,5 м;

h_Д  – висота деталі, що монтується;

h_м – монтажна висота строповочного пристрою. Приймаю h_м=2,5м.

Тоді ПГ= 0,6+2,5+11,5+2,5= 17,1 м.

Н_мз=17,1+8+0,2=25,3 м.

ÑМЗ=ÑT+ b₀/2+h_кт+h_ш+Н_г, м                                                                         (3.10)

де ÑT=552,9м – відмітка осі робочого колеса турбіни;

Н_г – загальна висота конструкцій генератора від шахти до підлоги машзалу, яка рівна Н_г=6 м;

h_ш=3м – глибина шахти;

b₀,h_кт – розміри елементів турбіни, які рівні:

b₀=2,4 м;

h_кт=1,8 м.

ÑМЗ=552,9+2,4/2+1,8+3+6=564,9  м.

 

4. Визначення розмірів водоприймача та сміттєутримуючої решітки

В пригребельних та дериваційних ГЕС водоприймачі являють собою окремі споруди і безпосередньо забирають воду з верхнього б’єфу з подальшим її підводом до турбін напірними водоводами. Конструкція водоприймача повинна забезпечувати затримання сміття, льоду, шуги і мати плавне окреслення проточної частини з метою зменшення втрат напору. В залежності від компоновки водоприймачів в складі гідровузла вони бувають гребельними, береговими або баштовими.

В курсовому проекті тип водоприймача можна вибрати в залежності від геологічних умов (див. МВ 042-62, табл.3). Гребельний тип водоприймача слід прийняти для бетонної греблі, яка споруджується на твердих скельних породах, а береговий та баштовий типи – для ГЕС із земельними греблями для менш твердих підвалин.

 

Відмітка порогу водоприймача (↓ПВ) залежить від заглиблення а вхідного отвору під рівень мертвого об’єму (↓РМО) та від висоти Н_гр сміттєзатримуючої решітки (гратів).

 

Водоприймач містить таке обладнання: СУР, затвори, крани тощо. За затворами передбачаю аераційну трубу, бай пас, а аварійний затвор обладнаний гідроприводом. Водоприймач обслуговує козловий кран.

Сміттєутримуючі решітки призначені для захисту гідротурбін від плаваючих предметів і розташовуються, як правило, перед затворами.

Потрібну площу решітки визначаю з умови допустимої швидкості на решітці. Враховуючи велике заглиблення порогу водоприймача під НПР (більше 25м) і важкі умови очищення, приймаю V_{доп.реш}=1,5 м/с. Тоді потрібна площа решітки дорівнює:

F_реш=Q_тр/ V_{доп.реш}=533,63/1,5=355,75 м².                                                         (4.1)

 

Приймаю 30 отворів по 4 м та висотою 10 м

Остаточно загальна площа решітки F_реш=30 4 10=1200 м.

Затоплення решітки під мінімальний рівень води приймається у межах:

. Приймаю .

Відмітка порогу водоприймача визначається за формулою ПВ=РМО-а-Нр

Приймаємо а=2,0 м

ПВ=610-2-11,8=596,2 м

Діаметр напірних водоводів

 Dт=