Політика управління грошовими потоками підприємства

 

Управління грошовими потоками підприємства є важливою складовою частиною загальної системи управління його фінансовою діяльністю. Воно дозволяє вирішувати різноманітні задачі фінансового менеджменту і підпорядковане його головній меті.Процес управління грошовими потоками підприємства базується на визначених принципах, основними з яких є:

1. Принцип інформативної вірогідності.Як і кожна управлінська система, управління грошовими потоками підприємства повинне бути забезпечене необхідною інформаційною базою. Створення такої інформаційної бази представляє певні труднощі, тому що пряма фінансова звітність, що базується на єдиних методичних принципах бухгалтерського обліку, відсутня. Визначені міжнародні стандарти формування такої звітності почали розроблятися тільки з 1971 року і на думку багатьох фахівців ще далекі від завершення (хоча загальні параметри таких стандартів уже затверджені, вони допускають варіативність методів визначення окремих показників прийнятої системи звітності).

2. Принцип забезпечення збалансованості.Управління грошовими потоками підприємства має справу з багатьма їх видами і різновидами, розглянутими в процесі їхньої класифікації. Їхня підпорядкованість єдиним цілям і задачам управління вимагає забезпечення збалансованості грошових потоків підприємства за видами, обсягами, тимчасовими інтервалами і іншими істотними характеристиками. Реалізація цього принципу пов'язана з оптимізацією грошових потоків підприємства в процесі управління ними.

3. Принцип забезпечення ефективності. Грошові потоки підприємства характеризуються істотною нерівномірністю надходжень і витрат коштів у розрізі окремих тимчасових інтервалів, що приводить до формування значних обсягів тимчасово вільних грошових активів підприємства. Посуті ці тимчасово вільні залишки коштів носять характер непродуктивних активів (до моменту їхнього використання в господарському процесі), що втрачають свою вартість у часі, від інфляції і з інших причин. Реалізація принципу ефективності в процесі управління грошовими потоками полягає в забезпеченні ефективного їхнього використання шляхом здійснення фінансових інвестицій підприємства.

4. Принцип забезпечення ліквідності. Висока нерівномірність окремих видів грошових потоків породжує тимчасовий дефіцит коштів підприємства, що негативно позначається на рівні його платоспроможності. Тому в процесі управління грошовими потоками необхідно забезпечувати достатній рівень їхньої ліквідності протягом усього розглянутого періоду. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом відповідної синхронізації позитивного і негативного грошових потоків у розрізі кожного тимчасового інтервалу розглянутого періоду.

З урахуванням розглянутих принципів організується конкретний процес управління грошовими потоками підприємства.

Основною метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку шляхом збалансування обсягів надходжень і витрат коштів і їхньої синхронізації в часі.

Процес управління грошовими потоками підприємства послідовно охоплює наступні основні етапи:

1. Забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності. Цей етап управління покликаний реалізувати принцип інформативної його вірогідності. У процесі здійснення цього етапу управління грошовими потоками забезпечується координація функцій і задач служб бухгалтерського обліку і фінансового менеджменту підприємства.

Основною метою організації обліку і формування відповідної звітності, що характеризує грошові потоки підприємства різних видів, є забезпечення фінансових менеджерів необхідною інформацією для проведення всебічного їхнього аналізу, планування і контролю.

Відповідно до міжнародних стандартів обліку і сформованої практики для підготовки звітності про рух коштів використовуються два основних методи - непрямий і прямий. Ці методи розрізняються між собою повнотою представлення даних про грошові потоки підприємства, вихідною інформацією для розробки звітності й іншими параметрами.

Непрямий метод спрямований на одержання даних, що характеризують чистий грошовий потік підприємства в звітному періоді. Джерелом інформації для розробки звітності про рух коштів підприємства за цим методом є звітний баланс і звіт про фінансові результати. Розрахунок чистого грошового потоку підприємства непрямим методом здійснюється по видах господарської діяльності і підприємству в цілому.
По операційній діяльності базовим елементом розрахунку чистого грошового потоку підприємства за непрямим методом виступає його чистий прибуток, отриманий в звітному періоді. Шляхом внесення відповідних коректив чистий прибуток перетворюється потім у показник чистого грошового потоку.

По інвестиційній діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою реалізації окремих видів позаоборотних активів і сумою їхнього придбання в звітному періоді.

По фінансовій діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою фінансових ресурсів, притягнутих із зовнішніх джерел, і сумою основного боргу, а також дивідендів (відсотків), виплачених власникам підприємства.

Використання непрямого методу розрахунку руху коштів дозволяє визначити потенціал формування підприємством основного внутрішнього джерела фінансування свого розвитку - чистого грошового потоку по операційній і інвестиційній діяльності, а також виявити динаміку усіх факторів, що впливають на його формування. Крім того, слід відзначити відносно низьку трудомісткість формування звітності про рух коштів, тому що переважна більшість необхідних для розрахунку непрямим методом показників міститься в інших формах діючої фінансової звітності підприємства.

Прямий метод спрямований на одержання даних, що характеризують як валовий, так і чистий грошовий потік підприємства в звітному періоді. Він покликаний відбивати весь обсяг надходжень і витрат коштів у розрізі окремих видів господарської діяльності і по підприємству в цілому. Розходження отриманих результатів розрахунку грошових потоків прямим і непрямим методом відносяться тільки до операційної діяльності підприємства. При використанні прямого методу розрахунку грошових потоків використовуються безпосередні дані бухгалтерського обліку, що характеризують усі види надходжень і витрат коштів.

Відповідно до принципів міжнародного обліку метод розрахунку грошових потоків підприємство вибирає самостійно, однак кращим вважається прямий метод, що дозволяє одержати більш повне уявлення про їхній обсяг і склад.

2. Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді. Основною метою цього аналізу є виявлення рівня достатності формування коштів, ефективності їхнього використання, а також збалансованості позитивного і негативного грошових потоків підприємства за обсягом і в часі. Аналіз грошових потоків проводиться по підприємству в цілому, у розрізі основних видів його господарської діяльності, по окремих структурних підрозділах („центрах відповідальності").

На першому етапі аналізу розглядається динаміка обсягу формування позитивного грошового потоку підприємства в розрізі окремих джерел. У процесі цього аспекту аналізу темпи приросту позитивного грошового потоку зіставляються з темпами приросту активів підприємства, обсягів виробництва і реалізації продукції. Особлива увага на цьому етапі аналізу приділяється вивченню співвідношення залучення коштів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел, виявленню ступеня залежності розвитку підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

На другому етапі аналізу розглядається динаміка обсягу формування негативного грошового потоку підприємства, а також структури цього потоку по напрямках витрат коштів. У процесі цього етапу аналізу визначається наскільки співрозмірно розвивалися за рахунок витрати коштів окремі види активів підприємства, що забезпечують приріст його ринкової вартості; за якими напрямками використовувалися кошти, залучені з зовнішніх джерел; в якій мірі погашалася сума основного боргу за залученими раніше кредитами і позиками.

На третьому етапі аналізу розглядається збалансованість позитивного і негативного грошових потоків за загальним обсягом; вивчається динаміка показника чистого грошового потоку як найважливішого результативного показника фінансової діяльності підприємства й індикатора рівня збалансованості його грошових потоків у цілому. У процесі аналізу визначається роль і місце чистого прибутку підприємства у формуванні його чистого грошового потоку; з’ясовується ступінь достатності амортизаційних відрахувань з позицій необхідного відновлення основних засобів і нематеріальних активів.

Особливе місце в процесі цього етапу аналізу приділяється „якості чистого грошового потоку" - узагальненій характеристиці структури джерел формування цього показника. Висока якість чистого грошового потоку характеризується ростом питомої ваги чистого прибутку, отриманої за рахунок росту випуску продукції і зниження її собівартості, а низьке - за рахунок збільшення частки чистого прибутку, пов'язаного з зростанням цін на продукцію, здійсненням позареалізаційних операцій і т.п.

На четвертому етапі аналізу досліджується синхронність формування позитивного і негативного грошових потоків у розрізі окремих інтервалів звітного періоду; розглядається динаміка залишків грошових активів підприємства, що відображає рівень цієї синхронності і забезпечує абсолютну платоспроможність. У процесі дослідження синхронності формування різних видів грошових потоків розраховується динаміка коефіцієнта ліквідності грошового потоку підприємства в розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду. Розрахунок цього показника здійснюється за наступною формулою:

КЛ_гп = ПГП /НГП (3.7.)

де
КЛ_гп - коефіцієнт ліквідності грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;
ПГП - сума валового позитивного грошового потоку (надходження коштів);
НГП - сума валового негативного грошового потоку (витрати коштів).
Для забезпечення необхідної ліквідності грошового потоку цей коефіцієнт повинний мати значення не нижче одиниці (перевищення одиниці буде генерувати зростання залишку грошових активів на кінець розглянутого періоду, тобто сприяти підвищенню коефіцієнта абсолютної платоспроможності підприємства).

На п'ятому етапі аналізу визначається ефективність грошових потоків підприємства. Узагальнюючим показником такої оцінки виступає коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємства, що розраховується за наступною формулою:

КЕ_гп = ЧГП/НГП (3.8.)

де КЕ_гп - коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;
ЧГП - сума чистого грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;
НГП - сума валового негативного грошового потоку підприємства в розглянутому періоді.
Визначене уявлення про рівень ефективності грошового потоку дозволяє одержати і коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку, що розраховується за наступною формулою:

КР_чгп = ЧГП_р/ЧГП (3.9.)

де КР_чгп - коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку в розглянутому періоді;
ЧГП_р - сума чистого грошового потоку підприємства, спрямована на інвестування його розвитку в розглянутому періоді;

ЧГП - загальна сума чистого грошового потоку підприємства в розглянутому періоді.
Ці узагальнюючі показники можуть бути доповнені низкою частих показників - коефіцієнтом рентабельності використання середнього залишку грошових активів у короткострокових фінансових вкладеннях; коефіцієнтом рентабельності використання середнього залишку інвестиційних ресурсів, що накопичуються, у довгострокових фінансових вкладеннях і т.п.

Результати аналізу використовуються для виявлення резервів оптимізації грошових потоків підприємства і їхнього планування на майбутній період.

3. Оптимізація грошових потоків підприємства.Така оптимізація є однією знайважливіших функцій управління грошовими потоками, спрямованою на підвищення їхньої ефективності в майбутньому періоді. Найважливішими задачами, розв'язуваними в процесі цього етапу управління грошовими потоками, є: виявлення і реалізація резервів, що дозволяють знизити залежність підприємства від зовнішніх джерел залучення коштів; забезпечення більш повної збалансованості позитивних і негативних грошових потоків у часі і за обсягами; забезпечення більш тісного взаємозв'язку грошових потоків по видах господарської діяльності підприємства; підвищення суми і якості чистого грошового потоку, генерованого господарською діяльністю підприємства.

4. Планування грошових потоків підприємства в розрізі різних їхніх видів.Таке планування носить прогнозний характер у силу невизначеності ряду вихідних його передумов. Тому планування грошових потоків здійснюється у формі різноманітних планових розрахунків цих показників при різних сценаріях розвитку вихідних факторів (оптимістичному, реалістичному, песимістичному)

5. Забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства. Об'єктом такого контролю є: виконання встановлених планових завдань по формуванню обсягу коштів і їх витраті по передбачених напрямках; рівномірність формування грошових потоків у часі; ліквідність грошових потоків і їхня ефективність. Ці показники контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства.

4. МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА

Оптимізація грошових потоків являє собою процес вибору найкращих форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності. Основні завдання оптимізації:

1) забезпечення збалансованості грошових потоків й обсягів виробництва;

2) забезпечення синхронізації грошових потоків у часі;

3) забезпечення росту чистих грошових потоків у часі.

Основними цілями оптимізаціїгрошових потоків підприємства є:

• забезпечення збалансованості обсягів грошових потоків;

• забезпечення синхронності формування грошових потоків у часі;

• забезпечення росту чистого грошового потоку підприємства.

Основними об'єктами оптимізаціївиступають:

• позитивний грошовий потік;

• негативний грошовий потік;

• залишок грошових активів;

• чистий грошовий потік.

Найважливішою передумовою здійснення оптимізації грошових потоків є вивчення факторів, що впливають на їхні обсяги і характер формування в часі. Ці фактори можна підрозділити на зовнішні і внутрішні. Система основних факторів, що впливають на формування грошових потоків підприємства, приведена на рис. 3.5.
Характер впливу розглянутих факторів використовується в процесі оптимізації грошових потоків підприємства.

Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості обсягів позитивного і негативного їхніх видів.
На результати господарської діяльності підприємства негативний вплив роблять як дефіцитний, так і надлишковий грошові потоки.

Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються в зниженні ліквідності і рівня платоспроможності підприємства, зростанні простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини і матеріалів, підвищенні частки простроченої заборгованості по отриманих фінансових кредитах, затримках виплати заробітної плати (з відповідним зниженням рівня продуктивності праці персоналу), зростанні тривалості фінансового циклу, а в кінцевому рахунку - у зниженні рентабельності використання власного капіталу й активів підприємства.

Негативні наслідки надлишкового грошового потоку виявляються у втраті реальної вартості тимчасово невикористовуваних коштів від інфляції, втраті потенційного доходу від невикористовуваної частини грошових активів у сфері короткострокового їхнього інвестування, що в кінцевому результаті також негативно позначається на рівні рентабельності активів і власного капіталу підприємства.

Методи оптимізації дефіцитного грошового потокузалежать від характеру цієї дефіцитності - короткострокової чи довгострокової.

Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання „Системи прискорення - уповільнення платіжного обороту". Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення коштів і уповільненню їхніх виплат.
Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

• збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованій покупцям продукції;

• забезпечення часткової чи повної передоплати за вироблену продукцію, що користається високим попитом на ринку;

• скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;

• прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

• використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - обліку векселів, факторингу, форфейтингу;

• прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу перебування їх у дорозі, у процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і т.п.).

Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

• збільшення за узгодженням з постачальниками термінів надання підприємству товарного (комерційного) кредиту;

• заміни придбання довгострокових активів, що вимагають відновлення, на їхню оренду (лізинг);

• реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом переведення короткострокових їхніх видів у довгострокові.

Слід зазначити, що „Система прискорення - уповільнення платіжного обороту", вирішуючи проблему збалансованості обсягів дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді (і відповідно підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства), створює певні проблеми наростання дефіцитності цього потоку в наступних періодах. Тому паралельно з використанням механізму цієї системи повинні бути розроблені заходи для забезпечення збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді.

Зростання обсягу позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуть за рахунок наступних заходів:

• залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

• додаткової емісії акцій;

• залучення довгострокових фінансових кредитів;

• продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;

• продажу (або здачі в оренду) невикористовуваних видів основних засобів.
Зниження обсягу негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

• скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;

• відмови від фінансового інвестування;

• зниження суми постійних витрат підприємства.

Методи оптимізації надлишкового грошового потокупідприємства пов'язані з забезпеченням зростання його інвестиційної активності. У системі цих методів можуть бути використані:

• збільшення обсягу розширеного відтворення операційних позаоборотних активів;

• прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку їхньої реалізації;

• здійснення регіональної диверсифікованості операційної діяльності підприємства;

• активне формування портфеля фінансових інвестицій;

• дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.

У системі оптимізації грошових потоків підприємства важливе місце належить їхній збалансованості в часі.У процесі такої оптимізації використовуються два основних методи - вирівнювання і синхронізація.

Вирівнювання грошових потоків спрямоване на згладжування їхніх обсягів у розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути у певній мірі сезонні і циклічні розходження у формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимізуючи паралельно середні залишки коштів і підвищуючи рівень абсолютної ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою середньоквадратичного відхилення або коефіцієнта варіації, що у процесі оптимізації повинні знижуватися.

Синхронізація грошових потоків заснована на залежності позитивного і негативного їхніх видів. У процесі синхронізації повинне бути забезпечене підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових потоків. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції, що у процесі оптимізації повинний прагнути до значення “+1”. І показує ступінь залежності .

КК_ДП - коефіцієнт кореляції позитивного і негативного грошових потоків у часі;
Р_по - прогнозовані імовірності відхилення грошових потоків від їхнього середнього значення в плановому періоді;
ПГП_і - варіанти сум позитивного грошового потоку в окремих інтервалах планового періоду;
ПГП- середня сума позитивного грошового потоку в одному інтервалі планового періоду;
НГП_і - варіанти сум негативного грошового потоку в окремих інтервалах планового періоду;
- середня сума негативного грошового потоку в одному інтервалі планового періоду;
σ_пгп , σ_нгп - середньоквадратичне (стандартне) відхилення сум грошових потоків (відповідно - позитивного і негативного).

 

Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку підприємства. Зростання чистого грошового потоку забезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства на принципах самофінансування, знижує залежність цього розвитку від зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.

Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів:

• зниження суми постійних витрат;

• зниження рівня змінних витрат;

• здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;

• здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня прибутковості операційної діяльності;

• використання методу прискореної амортизації основних засобів;

• скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів;

• продажу невикористовуваних видів основних засобів і нематеріальних активів;

• посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій.

Результати оптимізації грошових потоків підприємства одержують своє відображення в системі планів формування і використання коштів у майбутньому періоді.

5. Планування грошових потоків

Жоден з видів поточних фінансових планів підприємства, жодна з великих господарських його операцій не може бути розроблена поза зв'язком із планованими грошовими потоками по них.

Планування грошових потоків являє собою процес розробки системи планів і планових показників по формуванню різних видів цих потоків в операційній, інвестиційній і фінансовій діяльності підприємства в майбутньому періоді.

Планування грошових потоків тісно пов'язано зі стратегічним плануванням фінансово-господарської діяльності підприємства, сприяє підвищенню прибутковості, удосконаленню процесу прийняття рішень і зменшенню серйозних помилок.

Метою планування грошових потоків на підприємстві є раціонально пов’язати або синхронізувати наявні грошові потоки для забезпечення фінансової рівноваги підприємства. З урахуванням цього завданнями планування грошових потоків є:

1) забезпечення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності необхідними грошовими ресурсами;

2) раціональне використання грошових коштів;

3) вирівнювання платежів з метою уникнення надмірних коливань грошового потоку;

4) здійснення контролю за утворенням і використанням платіжних засобів.

Об’єктами планування є доходи підприємства, взаємовідносини з державним бюджетом та позабюджетними фондами, обсяг капіталовкладень та інші форми інвестування фінансових ресурсів; обсяги кредитів банків; потреба підприємства у власних обігових коштах та джерелах ї покриття, ін.

У процесі планування використовується система прийомів та методів, за допомогою яких досягаються необхідні результати. До числа основних належать наступні методи: техніко-економічних розрахунків, економіко-статистичні, економіко-математичні, порівняння, балансовий, екстраполяції чистого оборотного капіталу.

Серед основних принципів можна виділити:

1. принцип обґрунтування мінімально необхідного обсягу грошових коштів, який повинен бути в обігу підприємства для забезпечення його ліквідності;

2. принцип дотримання пропорцій грошових коштів між основними складовими виробничого процесу;

3. принцип дотримання гнучкості планування грошових потоків;

4. принцип оцінки ефективності використання грошових коштів;

5. принцип адекватності інтервалів та способів планування.

Планування руху грошових коштів передбачає визначення можливих джерел надходження та видатків грошових коштів підприємства для забезпечення його платоспроможності протягом планового періоду.

 

Планування грошових потоків підприємства становить невід'ємну частину його внутрифірмового фінансового планування й базується на використанні трьох основних систем:

1. Прогнозування найважливіших цільових параметрів розвитку грошових потоків.

2. Поточне планування грошових потоків.

3. Оперативне планування грошових потоків.

Концентрація всіх видів планованих грошових потоків підприємства одержує своє відбиття в спеціальному плановому документі - плані надходження й витрати коштів , що є однієї їхній основних форм поточного фінансового плану.

План надходження й витрати коштів розробляється на майбутній рік у помісячному розрізі для того, щоб забезпечити облік сезонних коливань грошових потоків підприємства. Він складається по окремих видах господарської діяльності й по підприємству в цілому. З огляду на, що ряд вихідних передумов розробки цього плану носять слабопрогнозуючий характер, він складається звичайно у варіантах:

- оптимістичний ;

- реальний;

- песимістичний.

Основною метою розробки плану надходження й витрати коштів є прогнозування в часі валових і чистого грошових потоків підприємства в розрізі окремих видів його господарської діяльності й забезпечення постійної платоспроможності на всіх етапах планового періоду. План надходження й витрати коштів розробляється на підприємстві в такій послідовності:

На першому етапі прогнозується надходження й витрата коштів по операційній діяльності підприємства, тому що ряд результативних показників цього плану служать вихідною передумовою розробки інших складових його частин.

На другому етапі розробляються планові показники надходження й витрати коштів по інвестиційній діяльності підприємства (з обліком чистого грошового потоку по операційній його діяльності).

На третьому етапі розраховуються планові показники надходження й витрати коштів по фінансовій діяльності підприємства, що покликане забезпечити джерела зовнішнього фінансування операційної й інвестиційної його діяльності в майбутньому періоді.

На четвертому етапі прогнозуються валові й чистий грошові потоки, а також динаміка залишків коштів по підприємству в цілому.

Прогнозування надходження й витрати коштів по операційній діяльності підприємства здійснюється двома основними способами:

1) виходячи із планованого обсягу реалізації продукції;

2) виходячи із планованої цільової суми чистого прибутку.

При прогнозуванні надходження й витрати коштів по операційній діяльності виходячи із планованого обсягу реалізації продукції розрахунок окремих показників плану здійснюється в такій послідовності:

- визначення планового обсягу реалізації продукції;

- розрахунок планового коефіцієнта інкасації дебіторський заборгованості;

- розрахунок планової суми надходження коштів від реалізації продукції;

- визначення планової суми операційних витрат по виробництву й реалізації продукції;

- розрахунок планової суми податкових платежів, що сплачують за рахунок доходу ( що входять у ціну продукції);

- розрахунок планової суми валового прибутку підприємства по операційній діяльності;

- розрахунок планової суми податків, що сплачують за рахунок прибутку;

- розрахунок планової суми чистого прибутку підприємства по операційній діяльності;

- розрахунок планової суми витрати коштів по операційній діяльності;

- розрахунок планової суми чистого грошового потоку.

При прогнозуванні надходження й витрати коштів по операційній діяльності виходячи із планованої цільової суми чистого прибутку розрахунок окремих показників плану здійснюється в такій послідовності:

- визначення планової цільової суми чистого прибутку підприємства;

- розрахунок планової суми податків, що сплачують за рахунок прибутку;

- розрахунок планової цільової суми валового прибутку підприємства;

- визначення планової суми операційних витрат по виробництву й реалізації продукції;

- розрахунок планової суми надходження коштів від реалізації продукції;

- розрахунок планової суми податкових платежів, що сплачують за рахунок доходу (що входять у ціну продукції);

- розрахунок планової суми витрати коштів по операційній діяльності;

- розрахунок планової суми чистого грошового потоку.

Показник планової суми витрати коштів по операційній діяльності може бути визначений шляхом підсумовування цільової суми чистого прибутку й амортизаційних відрахувань або як різниця між сумою надходження й витрати коштів у плановому періоді.

При прогнозуванні надходжень і витрат коштів по інвестиційній діяльності варто враховувати:

- програму реального інвестування;

- проектований до формування портфель довгострокових фінансових інвестицій;

- суму надходжень коштів від реалізації основних засобів і нематеріальних активів;

- прогнозований розмір інвестиційного прибутку.

При прогнозуванні надходжень і витрат коштів по фінансовій діяльності варто враховувати:

- намічуваний обсяг додаткової емісії власних акцій або залучення додаткового пайового капіталу.

- намічуваний обсяг залучення довгострокових і короткострокових фінансових кредитів і позик у всіх їхніх формах;

- суму очікуваного надходження засобів у порядку безоплатного цільового фінансування.

- суму передбачених до виплати в плановому періоді основного боргу по довгострокових і короткострокових фінансових кредитах і позикам.

- передбачуваний обсяг дивідендних виплат акціонерам (відсотків на пайовий капітал).

Показники плану надходження й витрати коштів є основою операційного планування різних видів грошових потоків підприємства.

РОЗРОБКА ПЛАТІЖНОГО КАЛЕНДАРЯ

План руху грошових коштів розробляється у формі платіжного календаря, який являє собою баланс грошових надходжень та грошових видатків підприємства по окремих часових інтервалах, який балансується залишком грошових коштів на поточному рахунку підприємства. Якщо розробка платіжного календаря виявляє позитивне сальдо коштів підприємства, то це свідчить про платоспроможність підприємства, отримання ним додаткової грошової маси та покращання його ліквідності. Якщо виявляється негативнесальдо грошових коштів, то керівництву підприємства необхідно вжити заходів щодо збалансування грошових потоків та відновлення платоспроможності.

Інформаційною основою розробки платіжного календаря виступають різноманітні плани підприємства, які пов’язані з надходженнями або використаннями грошових коштів підприємства, зокрема, план доходів та витрат підприємства, кошториси використання коштів окремих фондів спеціального призначення підприємства, кредитний та інвестиційний плани підприємства.

Платіжний календар, розроблюваний на підприємстві в різноманітних варіантах, є найефективнішим і надійним інструментом оперативного управління його грошовими потоками. Він дозволяє вирішувати наступні основні завдання:

• звести прогнозні варіанти плану надходжень і витрат коштів („оптимістичний", „реалістичний", „песимістичний") до одного реального завдання щодо формування грошових потоків підприємства в рамках одного місяця;

• у максимально можливій мірі синхронізувати позитивний і негативний грошові потоки, підвищивши тим самим ефективність грошового обігу підприємства;

• забезпечити пріоритетність платежів підприємства за критерієм їхнього впливу на кінцеві результати його фінансової діяльності;

• у максимальній мірі забезпечити необхідну абсолютну ліквідність грошового потоку підприємства, тобто його платоспроможність у рамках короткострокового періоду;

• включити управління грошовими потоками в систему оперативного контролінгу (а відповідно і поточного моніторингу) фінансової діяльності підприємства.

Основною метою розробки платіжного календаря (у всіх його варіантах) є встановлення конкретних термінів надходження коштів і платежів підприємства і їхнє доведення до конкретних виконавців у формі планових завдань. З урахуванням цієї мети платіжний календар визначають іноді як „план платежів точної дати".

Найбільш розповсюдженою формою платіжного календаря, використовуваною в процесі оперативного планування грошових потоків підприємства, є його побудова в розрізі двох розділів:

1) графіка майбутніх платежів;

2) графіка майбутніх надходжень коштів.

Однак якщо планований вид грошового потоку носить однобічний характер (тільки позитивний чи тільки негативний), платіжний календар розробляється у формі одного відповідного розділу.

Часовий графік платежів диференціюється в платіжному календарі звичайно в щоденному розрізі, хоча окремі види цього планового документа можуть мати й іншу періодичність - щотижневу чи щодекадну (якщо така періодичність не робить істотного впливу на хід здійснення грошового обігу підприємства чи викликана невизначеністю термінів платежів).

Види платіжного календаря диференціюються в рамках підприємства в розрізі окремих видів господарської діяльності, а також у розрізі різних типів центрів відповідальності (структурних одиниць і підрозділів). Основні види платіжного календаря підприємства, диференційовані за цими ознаками,.

1. У системі оперативного управління грошовими потоками по операційній діяльності підприємства основними видами платіжного календаря є наступні:

Податковий платіжний календар. Цей плановий документ розробляється по підприємству в цілому і містить як правило тільки один розділ - „графік податкових платежів" (поворотні платежі по податкових перерахунках коштів включаються як правило в календар інкасації дебіторської заборгованості). У складі цього платіжного календаря відображаються суми усіх видів податків, зборів і інших податкових платежів, що перераховуються підприємством у бюджети всіх рівнів і в позабюджетні фонди. Календарною датою сплати обирається, як правило, останній день встановленого терміну перерахування податкових платежів кожного виду.

Календар інкасації дебіторської заборгованості. Цей вид платіжного календаря розробляється як правило по підприємству в цілому (хоча при наявності спеціалізованого підрозділу - кредитного відділу - він може охоплювати групу платежів тільки цього центра відповідальності). По поточній дебіторській заборгованості платежі включаються в календар у сумах і терміни, передбачені відповідними договорами (контрактами) з контрагентами. По простроченій дебіторській заборгованості ці платежі включаються в даний плановий документ на основі попереднього узгодження сторін. Календар інкасації дебіторської заборгованості містить тільки один розділ - „графік надходження коштів". З метою відображення реального грошового обігу підприємства датою надходження коштів вважається день їхнього зарахування на розрахунковий рахунок підприємства.

Календар обслуговування фінансових кредитів. Відповідно до діючої міжнародної практики складання звітності і прогнозування грошових потоків обслуговування фінансових кредитів відображається в складі операційної (а не фінансової) діяльності підприємства. Це пов'язано з тим, що відсотки за кредит, лізингові платежі й інші витрати підприємства по обслуговуванню фінансового кредиту входять до складу собівартості продукції і відповідно впливають на розмір формованого операційного прибутку. Зазначений календар розробляється в цілому по підприємству і містить лише один розділ - „графік виплат, пов'язаних з обслуговуванням фінансового кредиту". Суми і дати виплат включаються в платіжний календар відповідно до умов кредитних (лізингових) договорів.

Календар виплат заробітної плати. Такий платіжний календар розробляється як правило на підприємствах, що застосовують багатоступінчастий графік виплат заробітної плати працівникам різних структурних одиниць (філій, цехів і т.п.). Дати таких виплат встановлюються на основі колективного трудового договору або індивідуальних трудових контрактів, а суми платежів - виходячи зі штатного розкладу і розробленого відповідного кошторису витрат. Зазначений платіжний календар містить як правило один розділ - „графік виплат заробітної плати".

Календар (бюджет) формування виробничих запасів розробляється як правило для відповідних центрів витрат (структурних підрозділів, що здійснюють матеріально-технічне забезпечення виробництва). До складу платежів цього календаря входять як правило вартість закуповуваних сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, а також витрати щодо транспортування і страхування в процесі перевезення. Якщо формовані виробничі запаси вимагають спеціальних режимів збереження (охолодження, газового середовища і т.п.), то даний вид платіжного календаря може відображати і витрати по їх збереженню. Зазначений календар містить лише один розділ - „графік платежів, пов'язаних з формуванням виробничих запасів". Суми і дати цих платежів встановлюються відповідно до договорів з контрагентами або планами закупівлі товарно-матеріальних цінностей. Як правило в складі цих платежів відображається і погашення кредиторської заборгованості підприємства по розрахунках з постачальниками.

Календар (бюджет) управлінських витрат. У складі цього бюджету відображаються платежі щодо закупівлі канцелярських знарядь; комп'ютерних програм і засобів оргтехніки, що не входять до складу позаоборотних активів; витрати на відрядження; поштово-телеграфні витрати й інші витрати, пов'язані з управлінням підприємством (крім витрат на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу, що відображаються у календарі виплат заробітної плати). Даний вид платіжного календаря містить лише один розділ - „графік платежів щодо загальногосподарського управління". Сума платежів цього календаря визначається відповідним кошторисом, а дати їхнього здійснення - за узгодженням з відповідними службами управління.

Календар (бюджет) реалізації продукції. Ця форма платіжного календаря розробляється як правило в розрізі центрів доходів або центрів прибутку підприємства. Зазначений платіжний календар містить два розділи - „графік надходжень платежів за реалізовану продукцію" і „графік витрат, що забезпечують реалізацію продукції". У першому розділі відображаються надходження коштів при розрахунках готівкою за продукцію (якщо даний центр відповідальності контролює інкасацію дебіторської заборгованості по розрахунках з покупцями, то в першому розділі відображається і цей вид надходжень коштів). В другому розділі відображаються витрати на маркетинг, утримання мережі збуту, рекламу і т.п.

2. У системі оперативного управління грошовими потоками по інвестиційній діяльності підприємстваосновними видами платіжного календаря є наступні:

Календар (бюджет) формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій. Цей вид оперативного планового документа складається з двох розділів - „графіку витрат на придбання різних довгострокових фінансових інструментів інвестування" (акцій, довгострокових облігацій і т.п.) і „графіку надходження дивідендів і відсотків по довгострокових фінансових інструментахінвестиційного портфеля". Показники першого розділу в рамках загального кошторису витрат установлюються за узгодженням з відповідними інвестиційними менеджерами, а показники другого розділу - відповідно до умов емісії окремих фінансових інструментів портфеля.

Календар (капітальний бюджет) реалізації програми реальних інвестицій складається по підприємству в цілому, якщо не здійснюються великомасштабні інвестиції за окремо розробленими інвестиційними проектами. У цьому виді оперативного фінансового плану містяться показники двох розділів - „графік капітальних витрат" (витрати на придбання основних засобів і нематеріальних активів) і „графік надходження інвестиційних ресурсів" (у розрізі окремих їхніх джерел).

Календар (капітальний бюджет) реалізації окремих інвестиційних проектів складається, як правило, у розрізі відповідних центрів відповідальності підприємства (центрів інвестицій). Його структура аналогічна попередньому виду календаря з обмеженням грошових потоків рамками лише одного інвестиційного проекту.

3. У системі оперативного управління грошовими потоками по фінансовій діяльності підприємства можуть розроблятися наступні види платіжного календаря:

Календар (бюджет) емісії акцій. Цей вид платіжного календаря має два різновиди - якщо він розробляється до початку продажу акцій на первинному фондовому ринку, то включає лише один розділ: „графік платежів, що забезпечують підготовку емісії акцій"; якщо ж він розробляється для періоду здійснення продажу акцій, то в його складі містяться показники двох розділів: „графіку надходження коштів від емісії акцій" і „графіку платежів, що забезпечують продаж акцій" (комісійна винагорода інвестиційним брокерам, витрати на інформацію і т.п.).

Календар (бюджет) емісії облігацій. Розробка такого планового документа носить періодичний характер. Принципи його розробки ті ж, що й у попередньому варіанті оперативного фінансового плану.

Календар амортизації основного боргу по фінансових кредитах. Цей вид платіжного календаря містить лише один розділ - „графік амортизації основного боргу". Показники цього оперативного фінансового плану диференціюються в розрізі кожного кредиту, що підлягає погашенню. Суми платежів і терміни їхнього здійснення встановлюються в платіжному календарі відповідно до умов кредитних договорів, укладених з комерційними банками й іншими фінансовими інститутами.

Перераховані види платіжного календаря як форми оперативного планового документа можуть бути доповнені з урахуванням обсягу і специфіки господарської діяльності підприємства. Конкретний перелік видів платіжного календаря підприємство встановлює самостійно з урахуванням вимог ефективності управління грошовим обігом.