Відмінювання прикметників. Тверда група. М'яка група. Відмінки. Примітки. Похідні прикметники. Способи творення прикметників

ВІДМІНЮВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Прикметники змінюються за родами, числами і відмінками.Форма прикметника визначається тим іменником, від якого він залежить у словосполученні чи реченні. Порівняй:
весняний лан, весняна нива, весняне поле; весняним полем, весняних полів і т. д.

Утворення форми прикметника залежить і від того, до якої групи він належить — твердої чи м'якої.

Розрізняють групи за кінцевим приголосним основи.

Якщо в кінці основи твердий приголосний,прикметник належить до твердої групи:високий, довгий, дерев'яний, ведмежий.

М'який приголоснийв кінці основи визначає належність прикметника до м'якої групи:ранній, синій, домашній, безкра[йі]й,

Належність до тієї чи іншої групи визначає вимову і написання всіх прикметникових форм.

НАПИСАННЯ ЗАКІНЧЕНЬ ПРИКМЕТНИКІВ

Тверда група

М'яка група

Відмінки

Однина чоловічого і середнього роду

Н.

чистий, чисте

давній, давнє

Р.

чистого

давнього

Д.

чистому

давньому

Зн.

як Н. або Р.

як Н. або Р.

Ор.

чистим

давнім

М.

чистому (чистім)

давньому (давнім)

 

Однина жіночого роду

Н.

чиста

давня

Р.

чистої

давньої

Д.

чистий

давній/td>

Зн.

чисту

давню

Ор.

чистою

давньою

М.

чистій

давній

 

Множина (для всіх родів)

Н.

чисті

давні

Р.

чистих

давніх

Д.

чистим

давнім

Зн.

як Н. або Р.

як Н. або Р.

Ор.

чистими

давніми

М.

чистих

давніх

Примітки

• Форма знахідного відмінка залежить від того, що означає той іменник, з яким пов'язаний прикметник, — назву істоти (тоді — як у Р. в.) чи неістоти (тоді — як у Н. в.). Порівняй:помітив гарного хлопчика; зустрів давнього друга — купив гарний зошит, згадав давній випадок.
• Вибір однієї з можливих форм місцевого відмінка прикметника чоловічого і середнього роду залежить від того, з якого звука — голосного чи приголосного — починається наступне слово у словосполученні або реченні. Порівняй:у далекому плаванні — у далекім океані. Це один зі способів уникнути немилозвучних збігів голосних або приголосних звуків.
• Зверніть увагу на закінчення Д. і М. відмінків у прикметниках жіночого роду: тільки -ій. Форма без кінцевого -й є помилковою.

ПОХІДНІ ПРИКМЕТНИКИ

Прикметники бувають непохідні (м'який, білий, простий) і похідні (водний <- вода, безтурботний <— турбота). Похідні прикметники утворюються від слів різних частин мови, а також від словосполучень та інших сполучень слів.

Префіксальнимспособом прикметники утворюються від:

• прикметників:давній -> прадавній;чемний -> нечемний;гарний -> прегарний;народний -> антинародний.
  За такого творення граматичні ознаки похідного слова залишаються такими ж, як у твірного прикметника.
• іменників(із прийменником без): без крил -> безкрилий; без сили -> безсилий. Водночас змінюється закінчення, а прийменник стає префіксом.

Суфіксальнимспособом прикметники утворюються від:

• іменників:зуб –> зуб<н>ий, зуб<ат>ий, зуб<acт>ий; цегла –> цегл<ян>ий, цегель<н>ий;хлібороб -> хлібороб<ськ>ий;земля –> зем<н>ий, земл<ян>ий.
• прикметників:високий –> височ<еньк>ий, височ<еон>ий, височ<енн>ий; злий –> зл<ющ>ий; тісний–> тісн<уват>ий; страшний –> страшн<ющ>ий, страш<енн>ий.
• дієслів:колоти –> кол<юч>ий; пекти –> пек<уч>ий;гнути –> гн<уч><к>ий;говорити–> говір<к>ий;вичерпати –> вичерп<н>ий;подвоїти –> подвій<н>ий.
• прислівників:тут –> тут<ешн>ій; вчора –> вчор<ашн>ій; сьогодні –>сьогодн<iшн>ій;раптом –> рапт<ов>ий;мимоволі –> мимовіль<н>ий;нікуди –>нікуд<ишн>ій.

Префіксально-суфіксальнимспособом прикметники утворюються від іменників(здебільшого від прийменниково-іменникових сполучень, прийменник яких входить до складу похідного слова як префікс): вода (під водою) –> (під)вод<н>ий; план (без плану) –> (без)план<ов>ий; Дунай (при Дунаї) –> (при)Дунай<ськ>ий;хмара (над хмарами) –> (над)хмар<н>ий.

Основоскладаннямутворюються прикметники від:

• двох прикметників:світлий i зелений –> світло-зелений; науковий і дослідний –> науково-дослідний; синій і жовтий –> синьо-жовтий; м'ясний і молочний –> м'ясо-молочний;український і англійський –>українсько-англійський;.
• сполучення іменника і прикметника або числівника:широкі плечі –> широкоплечий; ясне чоло –> ясночолий;одна нога –> одноногий.

Складно-суфіксальним(складанням основ з додаванням суфікса) способом утворюються прикметники від:

• словосполучень:збирати буряки –> бурякозбиральний;рити землю –> землерийний; правий берег –> правобережний; шістнадцять поверхів –> шістнадцятиповерховий; п'ятдесят літ –> п'ятдесятилітній; свій рід –> своєрідний; далеко глядіти –> далекоглядний;
• інших сполучень слів:не до ладу –> недоладний; не по силі –> непосильний.

Незначна кількість прикметників утворюється також:

• злиттям двох слів(словосполучення) в одне:
  вічно зелений –> вічнозелений; важко хворий –> важкохворий;
• переходом із дієприкметників(внаслідок
  втрати дієслівних ознак): варений, вихований, вишуканий,
• тільки зміною закінчення:золото –> золотий.

Примітка

Внаслідок утворення прикметників в основах слів нерідко відбуваються зміни:

• чергування звуків:рік –> річний, школа –> шкільний;
• спрощення у групах звуків:земля –> земний, щастя –> щасливий;
• злиття звуків кореня і суфікса:ткач + -ськ- –> ткацький.

ПРАВОПИС ПРИКМЕТНИКІВ

Під час написання прикметників трапляються значні труднощі, пов'язані зі специфікою вимови, словотвору і формотворення. До них належать:

1. Написання прикметникових префіксів пре- (предобрий, пречудовий) зі значенням "дуже", без- (безпорадний, безкрилий), що означає відсутність чогось і завжди пишеться однаково, незалежно від характеру наступних звуків.
2. Написання суфіксів -ськ- (-цьк-, -зьк-), -епьк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-із м'яким знаком.
3. Збереження буквосполучень ст, нт перед суфіксом -ськ- (незважаючи на те, що у вимові похідного слова відбувається спрощення(студент –> студентський [студен'с'кий], фашист -> фашистський [фашйс'кий]).
4. Злиття двох звуків в один внаслідок утво рення прикметників від основ, що закінчуються на г, ж, з; к, ч, ц; х, ш, с, за допомогою суфікса-ськ-із записом, що відповідає вимові: варяг, Збараж, Кавказ + -ськ- = варязький, збаразький, кавказький; козак, ткач, Вінниця + -ськ- = козацький, ткацький, вінницький; Чорнухи, Золотоноша, Одеса + -ськ- = чорнуський, золоніський, одеський.
5. Kінцеві букви основ д і т, внаслідок утворення прикметників за допомогою суфікса -ськ-, незважаючи на злиття у вимові, зберігаються в написанні: завод + -ськ- –> заводський, хоч [заводз'кий]; пірат + -ськ- –> піратський, хоч [пірац'кий].
6. Написання -ичн- після букв "дев'ятки" – д, пг, з, ц, с, ж, ч, г, р (методичний, сферичний, класичний) та -ічн- після інших букв (економічний, органічний, монархічний).
7. Написання -ов- у прикметниках, твірна основа яких закінчується на твердий приголосний, крім [ж], [ч], [ш]: степ –> степовий, тип –> типовий, та в інших прикметниках із наголосом на закінченні: крайовий, больовий, січовий та -ев- у прикметниках із наголосом на основі: січневий, рожевий.
8. Написання -єв- у прикметниках із наголосом на основі, твірна основа яких закінчується на [її] (радієвий) або подовжений м'який приголосний (миттєвий). Якщо слово має подвійний наголос, то можливе й подвійне написання: життєвий — життьовий.
9. Написання -нн- у прикметниках, утворених від твірної основи з кінцевим –н (-н’) за допомогою суфікса -н- (туман -> туманний, день –> денний), та у прикметниках із наголошеними суфіксами -енн-, -анн- (-янн-), що вказують на збільшену ознаку (страшенний) або на неможливість дії (нескінченний, нездоланний, незрівнянний). В інших прикметниках із суфіксами -н-, -ан- (-ян-), -ин- (-їн-) пишеться одне н: хатній, весняний, совиний.
10. Написання складних прикметників, утворених від словосполучення (залежних одне від одного слів), разом (п'ять років –> п'ятирічний, все осягнути –> всеосяжний), а утворених від незалежних одне від одного слів (аграрний і промисловий –> аграрно-промисловий), в тому числі таких, що вказують на відтінки кольору (темно-синій) і смаку (кисло-солодкий), – через дефіс. Винятки: жовтогарячий, Послідовність розбору прикметника

1. Назва частини мови. Загальне (лексичне) значення.
2. Початкова форма (Н. в. однини чоловічого роду).
3. Група за значенням (якісний, відносний чи присвійний).
4. Морфологічні ознаки:
• ступінь порівняння (якщо є);
• форма (повна, коротка; нестягнена, стягнена);
• група за характером основи (тверда, м'яка);
• рід, число, відмінок.
5. Синтаксичні ознаки:
• з яким словом пов'язаний, на яке питання відповідає;
• роль у словосполученні (головне чи залежне слово);
• роль у реченні (яким є членом речення).
6. Особливості вимови і написання.