Національна медична академiя пiслядипломної освiти імені П. Л. Шупика

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМIЯ ПIСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВIТИ ІМЕНІ П.Л. ШУПИКА

Кафедра сімейної медицини та АПД

Дисметаболічна нефропатія

 

 

                                                                                                                                       Підготувала

                                                                                   Інтерн 1 року

                                                                                   Серденько В.Б.

 

Київ 2015

ВСТУП

     Обмінна (дисметаболічна ) нефропатія – це термін, який досить розповсюджений в сучасній дитячій нефрології. Дисметаболічні нефропатії об”єднують групу захворювань, які характеризуються порушенням обміну речовин, що призводять до змін функціонального стану нирок чи до структурних змін на рівні різних елементів нефрона.

Останніми роками статистичні показники свідчать про збільшення частоти дисметаболічних нефропатій у 2,5-3 рази. За даними Майданника В.Г. (1993) у 31,4 % дітей дошкільного віку спостерігається оксалатно-фосфатно-кальцієва кристалурія.

Підвищена увага до вивчення дисметаболічних нефропатій зумовлена й тим, що що дані порушення обміну речовин констатовано при ряді захворювань. Порушення обміну сечової кислоти було діагностовано у 84 % хворих на хронічний гломерулонефрит у різних проявах: гіперурікурія, гіпероксалурія чи поєднання їх обох. Разом з тим у хворих з цією патологією виявлено зниження вмісту фосфатів у сечі

 Отримані результати дали підставу розглядати порушеня обміну сечової кислоти у хворих на гломерулонефрит у декількох аспектах: як причина виникнення останнього, як патогенетична ланка чи як фактор несприятлиого перебігу та прогресування гломерулонефриту.

Останніми роками всанолено, що в ряді випадків резистентність до традиційної терапії гломерулонефриту у дітей зумовлена розладом оксалатног обміну.

Дисметаболічні порушення розглядають також як фактор ризику виникнення (розвитку) артеріальної гіпертензії. Результати обстеженя показали, що у хворих на гіпертонічну хворобу зареєстровано односпрямовані зміни – гіперурикемію, яка більш ніж в 50 % випадків співпадала з гіперурикозурією та гіпероксалурією.

Гістологічні дослідження ниркової тканини щурів в експерименті підтвердили, що надходження в їх організм оксалатів кальцію та натрію приводить до появи хронічного інтерстиціального нефриту – дилятації канальців. Вираженої лімфогістіоцитарної інфільтрації, перитурбулярного скрозу, гемодинамічних розладів звивистих канальців, деструктивних процесів у їх базальних мембранах.

Дисметаболічна нефропатія розглядається як один із чинників виникнення сечокам”яної хвороби.

Дисметаболічні нефропатії — це група захворювань, що характеризується інтерстиціальним процесом у нирках внаслідок порушення обміну речовин. В Україні у практиці педіатра, сімейного лікаря частіше зустрічається синонім цього терміна — сечосольовий діатез. Поява солей у сечовому осаді може бути транзиторною (при одноманітному харчуванні чи тимчасових порушеннях ферментних систем організму) або постійною (при хронічних захворюваннях, генетично детермінованому порушенні обміну речовин, низькій якості питної води). До факторів, що сприяють утворенню кристалів, зараховують високу концентрацію каменеутворюючих солей у сечі, недостатній водний режим, рідке сечовипускання, тривале використання медикаментів, наявність інфекції сечових шляхів, порушення травлення та ін. Тривала кристалурія, незалежно від її причини, призводить до відкладення кристалів у нирковій тканині з розвитком інтерстиціального процесу або солей у порожнинній системі нирок з утворенням конкрементів, ускладненням у вигляді мікробнозапальних захворювань нирок і сечовивідних шляхів, порушенням уродинаміки [7].