Основними формами земельної ренти є диференціальна, монопольна і абсолютна.

Основними формами земельної ренти є диференціальна, монопольна і абсолютна.

Диференціальна земельна рента — дохід землевласників або орендарів, отриманий за рахунок використання середніх і кращих за родючістю та місцем розташування земель і застосування найманої праці.

Така рента функціонує у формі диференціальної ренти І і диференці­альної ренти II.

Диференціальна рента І виникає внаслідок обмеженості земель кра­щої та середньої якості, що змушує залучати до сільськогосподарського обороту гірші за якістю ділянки землі. Аналогічно складається ситуація з ділянками, розташованими на різних відстанях від ринку збуту про­дукції. Внаслідок цього суспільна вартість (ціна рівноваги), а отже, ціни на сільськогосподарську продукцію встановлюються, виходячи з умов ви­робництва на гірших або найвіддаленіших від ринку землях (у промисло­вості — середніх умов). Інакше землевласник і орендар втрачають інтерес до ведення сільського господарства на гірших землях, на них не будуть забезпечені нормальні умови для розширення виробництва. За цих умов на середніх і кращих землях утворюється додатковий чистий дохід, який є надлишком над середнім прибутком і набув форми диференціальної рен­ти І. Отже, умовою виникнення цієї форми ренти є відмінність у родючості та місці розташування земель.

Диференціальна рента II утворюється внаслідок інтенсивного ведення господарства, тобто використання кращих сільськогосподарських машин, насіння, поліпшення культури землеробства і тваринництва, за рахунок додаткових капіталовкладень. Це дає змогу підвищувати продуктивність праці й отримувати більше продукції з кожного гектара землі. Водночас зменшується різниця у природній родючості різних ділянок, із розвитком транспорту дедалі меншу роль відіграє їх місце розташування. За умов раціонального сільськогосподарського виробництва додаткові капітало­вкладення забезпечують не лише окупність цих витрат, а й отримання надлишкового доходу, який набуває форми диференціальної ренти II.

Частина землі в багатьох країнах розташована у надзвичайно сприят­ливих ґрунтово-кліматичних зонах. Розміщені тут господарства вирощу­ють рідкісні фрукти — цитрусові, цінні сорти винограду та ін. Оскільки попит на цю продукцію переважно перевищує їх пропозицію, то на неї встановлюють ціни, вищі від вартості, або монопольні ціни. У такий спосіб утворюється надприбуток, який набуває форми монопольної ренти. Тому рентні платежі, плата за землю на цих ділянках повинні бути вищими.