Прополіс (бджолиний клей) — Propolis

Прополіс (бджолиний клей) — Propolis

Прополіс виробляється бджолами для закріплення сот, покриття стінок вулика, для “замурування” трупів шкідників, що потрапили у вулик, тобто використовується як будівельний матеріал. Прополіс створює бактерицидну атмосферу у вулику, що позитивно впливає на вирощування плоду.

 

Прополіс (бджолиний клей)

Фізичні властивості. Свіжий прополіс має тістоподібну консистенцію, темно-жовтий або червоний колір, приємний смолистий запах і гіркуватий смак. Унаслідок окиснення і конденсації сировина твердіє, змінює колір на буро-зелений із сіруватим відтінком. За температури 40 °С прополіс пластичний, після охолодження до 15 °С стає крихким. Прополіс легко змішується з воском, не розчиняється у воді, розчиняється у спирті.

Хімічний склад. Смолисті речовини, ефірна олія, віск, фенольні сполуки, полісахариди, домішки квіткового пилку, леткі речовини, флавоноїди, сесквітерпеноїди, ферменти, мікроелементи (марганець, мідь, цинк, кобальт та ін.).

Застосування. Справляє антимікробну, антивірусну, антимікотичну, протизапальну, знеболювальну та спазмолітичну дію. Застосовують при запальних процесах ротової порожнини, при хронічний екземі, нейродермітах, при ранах і виразках, що довго не гояться.

Лікарські препарати. Настойка прополісу, аерозольні препарати “Пропомізоль” і “Пропасол”, мазь “Пропоцеум”.

Бджолиний віск — Cera alba, cera flava

Фізичні властивості. Віск, витоплений із нововідбудованих сот, має білий або світло-жовтий колір і приємний медовий запах. З часом віск темнішає внаслідок нашарування невоскових компонентів. Віск має кристалічну, зернисту структуру, щільну, тверду консистенцію. Під час жування не прилипає до зубів, а при розминанні пальцями перетворюється на пластичну масу. Не розчиняється у воді й холодному спирті. Розчиняється в органічних розчинниках.

Хімічний склад. Вільні вуглеводні, спирти та кислоти, складні ефіри вищих жирних кислот — церотинової, мірицилової, пальмітинової і церилового спирту.

Застосування. Справляє пом’якшувальну та протизапальну дію. Входить до складу багатьох мазей, пластирів, свічок, а також використовується в косметиці. Крім того, його використовують для виробництва фарб, лаків, мастик, а також для просякання шкір, тканини, дерева тощо.

 

Продукти життєдіяльності змій

Отримання зміїної отрути. Для добування отрути змій відловлюють і утримують у спеціальних розплідниках - серпентаріях (тераріумах). Отруту отримують різними способами: дають кусати вінець скляної чашки або стаканчика; безпосередньо натискають на отруйну залозу; подразнюють залозу слабким електричним струмом.

Фізичні властивості. Отрута змій — негуста, прозора рідина, безбарвна або забарвлена у жовтуватий колір. При змішуванні і водою утворює опалесценцію. Швидко втрачає токсичність у воді, ефірі, хлороформі. У висушеному стані та при заморожуванні зберігається тривалий час. Отриману отруту висушують і зберігають у темному місці. Висушена отрута являє собою жовті кристали, що легко розчиняються у воді, гліцерині, сольових розчинах. Під дією спирту отрута інактивується. У висушеному стані отрута може зберігатись десятки років. Для отримання 1 г отрути необхідно 250—300 змій.

 

 

Хімічний склад. Отрута змій — це складний комплекс біологічно активних речовин: ферментів, токсичних поліпептидів, білків зі специфічними біологічними властивостями (фактор росту, антикомплементарний комплекс), а також неорганічних компонентів, пігментів тощо. За характером токсичної дії отруту змій поділяють на дві групи:

1. Отрута геморагічної дії (родина гадюкові (Viperidae) — гадюка звичайна, гюрза); родина канальчастозубчасті (Сrotalidae) — гримуча змія). Ця отрута діє на кров, руйнуючи еритроцити і цілість кровоносних капілярів. Крім того, отрута впливає на формені елементи крові, що зумовлює згущення крові, утворення тромбів, а згодом кров на тривалий час втрачає здатність згортатись. Це призводить до утворення геморагічного набряку та крововиливів. Зменшення об’єму циркулюючої крові провокує порушення функцій серцево-судинної системи.

Перша допомога: енергійне відсмоктування отрути з ранки протягом 5—7 хв, надання повної нерухомості ураженій кінцівці і швидка доставка хворого до лікувального закладу. Накладання джгута категорично протипоказано!

2. Отрута нейротропної дії (родина аспідові (Еlapidae) — кобри). Ця отрута діє в першу чергу на центральну нервову систему, спричинюючи послаблення та параліч дихального центру. Також у ній містяться фактори, які впливають на згортання крові, але гемолітична дія проявляється меншою мірою, ніж від отрути гадюк і гримучих змій. Перша допомога: накладання тугої пов’язки па уражену кінцівку. Не можна накладати джгут, що тисне, оскільки це може призвести до розвитку шоку! Необхідно забезпечити спокій ураженій кінцівці і якомога швидше доставити хворого до медичного закладу для надання кваліфікованої допомоги.

Застосування. Препарати з отрути змій застосовують як болезаспокійливий і протизапальний засіб при радикулітах, невралгіях, артралгіях, міалгіях, поліартритах, міозитах. Протипоказані при алергії до отрути змій, при туберкульозі легень, гарячкових станах, недостатності мозкового й серцевого кровообігу, при органічних ураженнях нирок і печінки.

Лікарські препарати. Віпраксин і наяксин в ампулах; стерильна отрута; стабілізований розчин зміїної отрути віперину; мазі “Віпросал”, “Віпросал В”, “Віпратокс”.