Методи та принципи проведення переписів. Особливості програми перепису 2001 року в Україні.

А):

Перепис населення - єдиний процес збору, узагальнення, аналізу та публікації демографічних, економічних і соціальних даних населення, що відносяться за станом на певний час до всіх осіб в країні або чітко обмеженою її частини.

Категорії населення, що враховуються при перепису

Наявне населення - все населення, на критичний момент перепису перебуває на обстежуваній території, включаючи тимчасове населення.

Постійне населення - населення, яка постійно проживає на території обстежуваної (строком більше 6 місяців або 1 року)

Юридичне населення - населення, юридично закріплене на даній території.

Основні принципи проведення перепису населення:

  Загальність (означає, що відомості, включені в програму перепису, збираються від усіх і про всіх жителів цієї країни чи території, а не тільки про яку-небудь специфічної частини.). Одномоментність ( означає, що всі зібрані в ході дані відносяться до одного певного і наперед встановленим моменту, який називається критичним моментом перепису, або моментом рахунку. При цьому будь-які зміни, що сталися у період часу між критичним моментом і часом, коли безпосередньо проводиться опитування, не враховується ). Єдина програма перепису (збір первинних даних, і їх подальша обробка ведуться за єдиними для всіх учасників перепису правилами процедури, з одного й того ж загального для всіх планом.) Поіменно (означає збір персональних і легко ідентифікованих відомостей про кожну окрему людину.). Самовизначення ( всі відомості фіксуються виключно зі слів опитуваного і що заборонено вимагати документального підтвердження цих відомостей.). Конфіденційність (що лічильникам і іншим учасникам перепису, які мають доступ до її первинним документам, заборонено повідомляти будь-кому було одержувану в се ході персональну інформацію про опитуваних.) Сувора централізація управління перепису. Регулярність проведення перепису.

Методи проведення перепису

опитування - переписний лист заповнюється переписувачем (лічильником, реєстратором) в процесі особистої бесіди з листуємою особою. За цим методом проводилися переписи населення Росії і СРСР;

  самочислення - населення саме заповнює переписний лист, а переписувач (лічильник, реєстратор) лише перевіряє правильність його заповнення, уточнюючи пропущені або неясні відомості. Застосовується в деяких європейських країнах;

  змішаний (анкетний) метод (активно застосовується за кордоном, у тому числі в США) - при цьому методі анкети розсилаються переписувачам, які самі заповнюють їх і потім висилають в бюро переписів або статистичну службу. Після закінчення збору заповнених анкет статслужба (бюро переписів) проводять їх звірку і направляють переписувачам за тими адресами, звідки не отримані анкети, для проведення опитування жителів. Зазвичай матеріальні витрати на проведення перепису таким методом менш великі, ніж при опитуванні, однак ступінь повернення заповнених анкет залишається невелика (близько 15-20%), навіть з урахуванням значних витрат на пропаганду перепису.

Б):

Всеукраїнський перепис населення 5 грудня 2001 р. - особливо важливий для нашої країни, оскільки це перший національний перепис населення незалежної України. Мета його — відобразити картину оновленого українського суспільства, об’єктивну оцінку сучасної соціально-економічної ситуації у державі.

 Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1998 р. відповідальність за підготовку і проведення, а також оброблення, узагальнення та розповсюдження результатів перепису було покладено на Держкомстат України та його територіальні органи. Залучення до підготовки перепису населення провідних науковців і відомих громадських діячів, що сприяло поглибленому вивченню, кращому розв’язанню проблем, пов’язаних з першим національним переписом населення в Україні. Відповідні комісії були утворені також на всіх рівнях адміністративно-територіального устрою країни. Таким чином, під час підготовки до перепису населення забезпечувалася підтримка не тільки державних або відомчих пріоритетів, але й враховувалися реґіональні інтереси та місцеві особливості.

Було розроблено та узгоджено з усіма зацікавленими організаціями (центральними органами виконавчої влади, науковими установами та громадськими організаціями) проект програми перепису населення — вичерпний перелік питань, за якими здійснювалося опитування респондентів під час перепису населення, підготовлено відповідну звітно-статистичну документацію та переписний інструментарій.

Загальна кількість наявного населення України, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 48 млн. 457 тис. осіб.

 Кількість міського населення, за результатами Всеукраїнського перепису, становила 32 млн. 574 тис осіб, або 67,2%, сільського - 15 млн. 883 тис. осіб, або 32,8%.

 За результатами Всеукраїнського перепису населення кількість чоловіків становила 22 млн. 441 тис. осіб, або 46,3%, жінок - 26 млн. 16 тис. осіб, або 53,7% (наявне населення).

 За роки, що минули після перепису населення 1989 року, кількість міст в Україні збільшилась на 20 і на дату Всеукраїнського перепису населення становила 454 одиниці. 9 міст налічували понад півмільйона мешканців, у столиці України м. Києві кількість мешканців становила більше 2,6 мільйона.

Білет № 6