Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Особливості структури політичних установок і цінностей у країнах розвинутої демократії.
Культура виступає своєрідним інформаційним фільтром суспільства. Слід зауважити, що політична культура народу неоднорідна. Першза все, існує відмінність політичної культури еліти і політичної культури народу, а також відмінності політичної культури різних вікових груп,регіонів, представників різних релігійних сповідань тощо. Існування різних субкультур є цілком природним явищем в будь-якій державі. Політична культура, за визначенням Л.Даймонда, - це властиві певному народові погляди, настанови, цінності, ідеали, оцінки політичної системи своєї країни та своєї ролі у цій системі. Л. Даймонд відмічав, щоговорити про політичну культуру нації можна, якщо розуміти її як суміш чи рівновагу різних субкультур в межах однієї країни; різниця міжосновними культурними стереотипами часто більша в межах однієї нації,аніж між ними Часто політичну культуру розглядають яксукупність політичних позицій, або ж розглядають політичну культуру через поведінку суб’єктів політики. Нині існує різна типологія політичної культури (патріархальна, підданська, активістська, громадянська,демократична, тоталітарна і т.д.). Особливе місце в цій класифікації політичних культур займає виділення західного і східного типів політичної культури. Дослідження цих двох типів політичної культури набуває особливої актуальності в умовах глобалізації, між цивілізаційних конфліктів. .Сполучені Штати Америки часто розглядають як певний еталондемократичності, як країну, в якій утвердилась демократична,громадянська політична країна. Незважаючи на існуючі проблеми(відсутність рівності можливостей, рівності результатів тощо) у США дійсно утвердилась демократична культура. У свій час А. де Токвіль детально розглянув умови та особливості формування демократії в„Новому світі”. В США за даними соціологічних досліджен, існує висока оцінка громадянами своєї потенційної впливовості при тому, що реальний вплив є більш низьким. Громадянин, не включений в політикупостійно, але якщо необхідно, він здатний створювати політичні структури. Тобто, він потенційно активний. Живучи в умовах існування громадянської культури, окрема людина у більшій, чим в іншій ситуації,мірі схильна підтримувати на високому і постійному рівні політичнізв’язки, входити в якусь організацію і приймати участь в неформальних політичних дискусіях.
31. особливості української модернізації. Вектор українського модернізаційного проекту за своїм характером не є традиціоналістським, не є євроазійським, а є європоцентристським. Цей модернізацій ний проект блокується частиною пострадянської еліти проросійської орієнтації, деякими лівими партіями і рухами і зовнішнім впливом Росії. Сьогодні також знімається блокування європоцентристького модернізаційного проекту з боку масової свідомості, оскільки більшість народу вже не розцінює НАТО, ЄС і США як ворогів України. А це дуже позитивна ознака для модернізації України. В той же час, українська модель модернізму – це не класична модель 80-90 х років, а швидше неомодерністська модель, характерними рисами якої є:ця модель не відстоює тільки світові зразки модернізації – досвід США, Великобританії, Німеччини, Франції, Японії, а комплексно використовує як класичні цілі модернізації – демократія, ринок, розумне державне регулювання законами, самодисципліна, соціальний захист – так і зразки модернізації Угорщини, Польщі, Росії, де враховуються історичні умови і постсоціалістична спадщина. Тобто, модернізація розглядається як комплексний проект, який формується на досвіді Заходу, Сходу і постсоціалістичних країн; ця модель не акцентує увагу на „унікальності України", на ізоляціонізми, а орієнтується на участі в модернізації країни зовнішніх інвесторів зі Сходу та Заходу; · українська модель модернізації є спробою модернізації за ініціативою „верхів", які діють на блоковій, а не однопартійній основі;в цій моделі відчувається технократизм, однолінійність проекту, слабке врахування інтересів регіонів; відсутність політико-культурного забезпечення проекту модернізації, щоб підготувати населення до позитивів і негативів модернізації в політико-правовій і етнокультурній сферах. Однак не тільки народ і еліти повинні підготуватися до випереджувальної модернізації, сама модернізація, якщо її суб’єкти бажають успіху, повинна враховувати історичні особливості і пристосуватися до нових умов розвитку України.
32. переваги та недоліки концепцій модернізації 60-х рр. Відтоді теорія модернізації пройшла декілька етапів розвитку, поступово набуваючи нових ознак і тенденцій. На першому етапі (50—60-ті роки) відбулося зародження і становлення теорії модернізації, вироблення на її основі конкретних моделей соціально-політичного розвитку в межах традиції західного лібералізму. Вже тоді намітився характерний для неї міждисциплінарний підхід, котрий об'єднав економістів, соціологів, політологів, соціальних психологів, представників інших наук. Поступова по-літизація цієї теорії зумовила інтерес до неї офіційної влади різних країн. Домінуючими у той період були концепції економічного зростання, згідно з якими традиційні (доіндустріальні) суспільства Азії, Африки й частково Латинської Америки розглядались як економічно відсталі, що потребували механізмів стійкого розвитку. Практичне втілення такої моделі розглядалося як засіб вирівнювання країн названих регіонів із розвинутими країнами. Механізми економічного зростання мали б стати передумовою для впровадження політичних інститутів західного зразка. Відповідно автоматично будуть прийняті й прозахідні цінності. Та вже тоді існували сумніви щодо здатності економічного зростання виступати єдиним критерієм модернізаційного процесу, позаяк інституціоналі-зація не є механічним наслідком його, а має самодостатнє значення.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-08-16; просмотров: 38; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.119.131.178 (0.004 с.) |