Тема «Моніторинг надзвичайних ситуацій» (самостійне вивчення)

План навчального заняття

1.Зонування території за можливою дією вражаючих факторів НС.

2.Загальні засади моніторингу НС та порядок його здійснення.

3.Загальні функції управління пов’язанні з прогнозуванням, плануванням, регулюванням, координацією і контролем.

4.Управлінське рішення, його сутність, правове, організаційне, інформаційне та

документальне забезпечення. 

5.Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способам захисту в разі виникнення НС та аварій.

6.Критерії та показники оцінки ефективності функціонування системи безпеки та захисту в НС об’єкту господарювання.

Ключові терміни і поняття

► Зонування території; ► Координуючі органи захисту населенні і територій; ► Моніторинг; ► Динамічний моніторинг; ► Конкурентний моніторинг; ► Порівняльний моніторинг; ► Комплексний моніторинг; ► Інформаційний моніторинг; ► Базовий моніторинг; ► Проблемний моніторинг; ► Оповіщення та інформація населення про НС; ► Державна стандартизація;

► Державна експертиза; ► Державний нагляд і контроль; ► Ліцензування окремих видів діяльності; ► Декларування безпеки об’єктів; ► Сертифікація; ► Страхування; ► Прогнозування наслідків; ► Оцінка потенційних збитків; ► Попереджувальні та захисні заходи; ► Комплексні об’єктові навчання; ► Комплексні об’єктові тренування; ► Режим надзвичайної ситуації; ► Режим надзвичайного стану

        1.Зонування території за можливою дією вражаючих факторів НС.

 

Зонування території - зонінг (від грец. — пояс) — здійснюваний відповідно до закону поділ територій міста чи іншого населеного пункту на зони, пояси, райони з метою встановлення у них певних обмежень у використанні земель, визначення міні-мальних розмірів земельних ділянок, регламентації типів будівель і споруд, які дозво-ляється будувати в межах цих зон тощо.

До складу системи цивільного захисту населення і територій входять визначені органи виконавчої влади, виконавчі органи місцевих рад, їх сили і засоби, в тому числі фінансові, продовольчі, медичні, матеріально-технічні ресурси, відомчі системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

Залежно від територіального поширення, обсягів, заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють 4 рівні надзвичайних ситуацій – загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

Систему повсякденного управління захистом населення і територій складають оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації центри управління у кризових ситуаціях, оперативно-чергові служби всіх рівнів, чергово-диспетчерські служби міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, організацій та об'єктів господарювання.

 

Загальні засади моніторингу НС та порядок його здійснення

         М оніторинг (англ. monitoring) — стеження за яким-небудь процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або тенденцій розвитку. Методологічно моніторинг це проведення ряду однотипних замірів при цьому головна інформація полягає навіть не в самих значеннях результатів, а в їх зміні, динаміці від одного заміру до іншого.

Види моніторингу

Моніторинг може бути класифікований за достатньо великою кількістю підстав. Залежно від тих підстав, що можуть бути використані для порівняння, можна виділити такі види моніторингу:

Динамічний, коли підставою для експертизи служать дані про динаміку розвитку того або іншого об'єкта, явища або показника. Це найпростіший спосіб, який може служити аналогом експериментального плану тимчасових серій. Для відносно простих систем, локального моніторингу (цін, доходів населення і ін.) або моніторингу фізичних об'єктів, цього підходу може виявитися достатньо. В даному випадку, на першому місці в цілях моніторингу стоїть попередження про можливу небезпеку, а з'ясування причин носять вторинний характер, внаслідок того, що причини достатньо прозорі.

Конкурентний, коли як підстава для експертизи вибираються результати ідентичного обстеження інших систем. В даному випадку, моніторинг стає аналогом плану з множинними серіями випробувань. Вивчення двох або декількох підсистем більшої системи проводиться паралельно, одним інструментарієм, в один і той же час, що дає підставу робити висновок про величину ефекту на тій або іншій підсистемі. Окрім цього такий підхід дає можливість оцінити величину небезпеки її критичність.

Порівняльний, коли як підстава для експертизи, вибираються результати ідентичного обстеження однієї або двох систем вищого рівня. Такий випадок носить специфічний для моніторингу характер, і не розглядається при плануванні експериментів. Він полягає в тому, що дані щодо системи порівнюються з результатами, одержаними для системи вищого рівня. Такий підхід дає можливість рандомізувати (Рандомізація - англ. randomization, hashing) – розташування об’єктів у випадковому порядку.) або врахувати більшість причин зсувів оцінок.

Комплексний, коли використовується декілька підстав для експертизи.

 

Можна виділити три види моніторингу залежно від його цілей.

1. Інформаційний — структуризація, накопичення і розповсюдження інфор-мації. Не передбачає спеціально організованого вивчення.

2. Базовий (фоновий) — виявлення нових проблем і небезпек до того, як вони стануть осмисленими на рівні управління. За об'єктом моніторингу організовується достатньо постійне стеження за допомогою періодичного вимірювання показників (індикаторів), які достатньо повно його визначають.

3. Проблемний — з'ясування закономірностей, процесів, небезпек, тих проб-лем, які відомі і суттєві з погляду управління. Мета цього виду моніторингу — вияв-лення і оцінка нових небезпек, його провокує швидке зростання небезпек, частина з яких носить глобальний характер. Основна його особливість динамічність створення, коли задачі якості інструментарію і всієї системи моніторингу повинні розв'язуватися в умовах ліміту часу.

         Головними завданнями моніторингу є:

· оцінка екологічної ситуації (значень параметрів і концентрації) і тенденції до змін;

· оцінка масових потоків (навантажень на довкілля);

· перевірка відповідності стану природного середовища вимогам діючих стандартів;

· попередження та виявлення забруднень;

· аналітична обробка даних спостережень, передача до інформаційно-аналітичного центру управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради для підготовки управлінських рішень щодо запобігання негативних явищ у навколишньому середовищі міста.

         Основною метою створення єдиної інформаційної системи є прогнозування створення сприятливих умов для збереження здоров'я та добробуту населення.

         Система повинна задовольняти всі (відповідно до регламенту доступу) органи міської влади, а також засоби масової інформації, ділові кола та населення.

3. Загальні функції управління пов’язанні з прогнозуванням, плануванням, регулюванням, координацією і контролем.