РОЗДІЛ I. Загальні положення

 

1.1 ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ:

 

Держава – Соціально– економічна спільнота народів, що історично склалася на обмеженій території, яка визнана у встановленому міжнародному порядку, та гарантує захист кожного громадянина, його прав, забезпечує умови вільної і рівноправної реалізації культурних ціннісних орієнтацій кожної людини, в процесі перетворення його вищої акумульованої форми капіталу: знань, інтелекту та фізичних сил у товарно– матеріальні та інші цінності і послуги, необхідні для життєзабезпечення свого Роду, зрощування свідомості кожної людини.

Народовладдя – система норм і правил що забезпечує первородну, реальну реалізацію повноважень кожної людини як джерела влади, що прийнята людьми у відносинах як між громадянами, в межах державної спільноти, в основі яких покладено принцип «Жити в радості, без заподіяння шкоди іншим людям, творити в розсудливості, та злагоді».

Життєзабезпечення – комплекс культурних принципів, економіко– правових норм, правил та умов формування і реалізації культурних ціннісних орієнтацій людини, які гарантують захист людини та її прав, наповнення повноцінної споживчої корзини товарів та послуг.

Головна цінність – життя людини, її фізичне та моральне здоров'я.

Територіальна Громада — жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно– територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр, які вступили в свої владні конституційні повноваження шляхом зоснування чи приєднання до субєекта права -триторіального об'єднання громадян.

Територіальна Громада створюється як добровільне об'єднання громадян, на підставі самоорганізації та самоврядування в рамках юридично повноважної Спільноти, в межах адміністративно– територіального устрою у відповідності з Конституцією і законами країни проживання, забезпечує кожному Учаснику громади реалізацію даних йому, законних, конституційних прав носія влади, гарантує захист його і його сім'ї, поступове взрошування свідомості людини, повноцінне життєзабезпечення на основі добровільної та рівноправної реалізації культурних ціннісних орієнтацій, в умовах дотримання Положень Установчого договору, Статуту Громади, інших нормативних документів, прийнятих керівними органами Громади, в рамках повного самоврядування та народовладдя.

Учасник Громади – громадянин України, який досяг віку 16 років, усвідомлює і приймає концептуальні, методологічні, моральні, етичні, соціально– психологічні, економічні принципи, норми організаційного самоврядування Громади, який підписав відповідний договір Співучасті в Громаді.

Договір Співучасті Громади – юридичний документ, що визначає концептуальні підходи, принципи і норми колективних та індивідуальних відносин Учасників Громади, з приводу власного життєзабезпечення.

Статут Територіальної Громади: Організуючий документ, що встановлює умови соціального– економісного договору між Учасниками Територіальної громади, який має вищу юридичну силу на території громади, та визначає сутність Громади, її правовий статус, світоглядні, моральні, економічні, організаційно– управлінські критерії і норми, обов'язкові для дотримання всіма Учасниками Громади.

Референум: вищий орган реалізації владних повноважень Учасників Громади шляхом прямого волевиявлення носіїв влади, рішення якого обов’язкові до виконання усіма Учасниками громади, підприємствами та організаціями, що розташовані та діють на території громади. Референдум проводиться як правило з використанням сертифікованої в Україні електронної телекомунікаційної системи та традиційними засобами.

Адміністративно– територіальна одиниця — область, район, місто, район у місті, селище, село; (Офіційне тлумачення абзацу третього статті 1 див. в Рішенні Конституційного Суду N 11– рп/2001 від 13. 07. 2001)

Місцевий референдум — форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого волевиявлення. Місцевий референдум є вищим органом упраліня теріторіальною громадою, рішення якого обвязкові для усіх Участників громади, субєктів господарювання, розташованих на теріторії громади.

Загальні збори — зібрання всіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення;

Наглядова Рада Громади – Статутний виборний орган Громади, що забезпечує громадський контроль за діяльністю представницьких та виконавчих органів Громади, здійснює планування та організацію роботи вищого органу Громади – референдуму, формує його порядок денний, організує проведення референдумів та контроль за виконанням їх рішень. Наглядова Рада співпрацює з громадськими організаціями м. Новомосковськ, організує контроль за розглядом звернень громадян та вирішенням питань їх життєзабезпечення у Громаді, виконанням Участниками громади своїх зобов’язань у відповідності до Статуту Громади.

Представницький орган місцевого самоврядування – міська рада — виборний орган, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення в межах наданих йому громадою повноважень;

Р айонні та обласні ради — органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст;

Склад міськради — кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку;

Правомочний склад ради — кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку, яка становить не менш як дві третини від загального складу ради;

Виконавчі органи рад — органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;

Органи самоорганізації населення — представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста;

Посадова особа місцевого самоврядування — особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно– розпорядчих та консультативно– дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету;

Делеговані повноваження — повноваження представницьких та виконавчої місцевого самоврядування, які їм надані Громадою згідно з законом України, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад;

Право комунальної власності — право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;

Б юджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) — план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування;

Районний бюджет — план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;

Обласний бюджет — план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;

Поточний бюджет — доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних видатків;

Бюджет розвитку — доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально– економічного розвитку, зміцнення матеріально– фінансової бази;

Мінімальний бюджет місцевого самоврядування — розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою;

Мінімальний рівень соціальних потреб — гарантований державою мінімальний рівень соціальних послуг на душу населення в межах усієї території України, та прийнятий рівень наповнення споживчої корзини громадою;

Самооподаткування — форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповідної території для фінансування разових цільових заходів соціально– побутового характеру.

Власність: виключне право володіння, розпорядження та користування, що реалізується людиною одноосібно, у відношенні до своєї вищої акумульованої формі капіталу: знань, інтелекту, фізичним силам, їх не матеріальним та матеріальним еквівалентам.

Право – воля народу зведена у закон.

Економічні відносини – відносини, в які вступають власники з метою перетворення вищої акумульованої форми капіталу людини в необхідні для життєзабезпечення і власного розвитку товарно– матеріальні цінності і послуги, в умовах вільної і рівноправної реалізації.