Сертифікація продукції машинобудування

ЗВІТ

ДО ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ

 

 

Виконавець                      ____________ _ xxxxxxxxxx

Керівник ДР         ____________ _ xxxxxxxxxx.

(підпис)          (ініціали та прізвище)

 

 

Консультанти за розділами

Економічне обґрунтування  _____________

xxxxxxx

Охорона праці і

навколишнього середовища      _____________

xxxxxxxxx

Нормоконтроль  _____________

(підпис)

xxxxxxxxxx

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Огляд існуючих систем сертифікації

1.1. Міжнародні системи сертифікації

1.2. Система сертифікації УкрСЕПРО

1.3. Технічне регулювання в Україні

1.4. Впровадження СУЯ

2. Розробка та впровадження системи управління якості на підприємстві

2.1. Етапи впровадження СУЯ

2.2. Порядок проведення сертифікації СУЯ

3. Загальні технічні вимоги до продукції і методів

3.1. Технічні вимоги

3.2. Правила приймання

3.4. Методи випробування

4. Статистична обробка результатів прямих багатократних вимірювань при сертифікаційних випробуваннях елеваторів

5. Охорона праці

5.1. Загальні питання охорони праці

5.2. Промислова санітарія

5.3. Виробниче освітлення

5.4. Пожежна безпека

6. Техніко-економічне обґрунтування сертифікації продукції машинобудування

6.1. Мети і призначення

6.2. Розрахунок собівартості і ціни виробу

6.3. Економічна ефективність НДР

Висновки

Перелік джерел інформації

ВСТУП

 

Сертифікація, як форма підтвердження відповідності, проведеної незалежною стороною, одержала широке визнання суспільства, ставши дієвим механізмом захисту прав споживачів і невід'ємною частиною системи технічного регулювання.

В даний час сертифікація охопила майже всі галузі народного господарства України і є одним з інститутів регулювання взаємостосунків між споживачами, розробниками і продавцями в умовах ринку.

Всі види робіт по сертифікації і підтвердженню відповідності базуються на високій компетенції фахівців, що реалізовують їх процедури і розробляючих нормативно-методичні документи. Досвід робіт в цій сфері вказує на необхідність підготовки фахівців з питань стандартизації, сертифікації, підтвердження відповідності і управління якістю не тільки для органів по сертифікації і випробувальних лабораторій, а і для підприємств промисловості і сфери послуг, тобто для тих, хто працює на стадії забезпечення відповідного рівня якості і займається підготовкою до сертифікації результатів своєї праці.

У даній бакалаврській роботі розглядається сертифікація системи управління якістю згідно стандартів серії ISO 9000. Розглядається модель системи управління якістю. Особлива увага приділяється опису розробки й впровадженню системи управління якістю на підприємстві з виробництва елеваторів.

Дається оцінка точності й вірогідності сертифікаційних випробувань і контролю. Розглядаються засоби використання методів статистичного аналізу в управлінні якістю та проводиться статистична обробка результатів прямих багаторазових вимірювань з незалежними рівно точними спостереженнями.

Розроблена модель сертифікації може бути використана для розробки системи управління якістю продукції машинобудування на різних підприємствах України.

Огляд існуючих систем сертифікації

Впровадження СУЯ

 

Останніми роками велике значення придбала добровільна сертифікація СУЯ підприємств на відповідність вимогам міжнародних стандартів серії ISO 9000. Дані стандарти встановлюють вимоги до процесів управління якістю на підприємствах.

В основу стандартів ISO 9000 встановлено вісім принципів менеджменту якості:

1) організація, орієнтована на споживача;

2) роль керівництва в управлінні якістю;

3) залучення працівників в поліпшення якості;

4) підхід до управління якістю як до процесу;

5) системний підхід до управління;

6) постійне поліпшення;

7) ухвалення рішень, заснованих на фактах;

8) взаємовигідні відносини з постачальниками.

Стандарт ISO 9001:2000 має п'ять основних розділів:

  СУЯ

 відповідальність керівництва

 керування ресурсами

 випуск продукції

 вимірювання, аналіз та поліпшення

Особливості упровадження СУЯ і об'єм робіт по її сертифікації визначаються видом діяльності підприємства (організації).

В Україні міжнародні стандарти серії ISO 9000:2000 введені як національні ДСТУ ISO 9000-2001, ДСТУ ISO 9001-2001, ДСТУ ISO 9004-2001. На березень 2006 р. в системі УкрСЕПРО сертифіковано 1871 СУЯ підприємств.

Технічні вимоги

 

3.1.1 Елеватори повинні відповідати вимогам цих технічних умов й комплектам конструкторської документації ЕТА 50-00.000 та ЕТА 60-00.000.

Основні параметри і розміри елеваторів повинні відповідати знеченням у таблиці 3.1

 

Таблиця 3.1 – Основні параметри і розміри.

Найменування параметра	Типоконструкції елеваторів
	ЕТА 50	ЕТА 60
Умовний діаметр труб, на які розрахован даний елеватор, мм	60, 73, 89	60, 73, 89
Номінальна робоча вантажопідйомність Рн, т, не менше	50	60
Діаметр розточки захоплювача, мм, не більше	61, 68, 76, 81, 91, 98	61, 68, 76, 81, 91, 98
Габаритні розміри елеватора, мм, не більше (довжина, ширина, висота)	285, 228, 575	285, 240, 580
Маса, кг, не більше	35	39

 

Відповідальні вузли і деталі елеваторів, а саме корпус, захощповач и серга, повинні виготовлятися із легованих конструкційних сталей за ГОСТ 4543 марок 40Х, 35ХМА, 35ХН, 40ХН,30ХМА.

Якість заготовок, які використовуються для виготовлення деталей елеваторів, повинні відповідати ГОСТ 8479 на поковки із легованої конструкційної сталі. Для корпуса й серги елеваторів поковки повинні відповідати групі IV та категорії міцності КП 50.

Всі ковані заготовки з вмістом вуглецю більше 0,3% повинні зазнавати відпалювання або нормалізації незалежно від виду кінцевої термічної обробки.

Верхні опірні площини корпуса елеватора і челюстів захвата після механічної обробки повинні зазнати поверхневе загартування на твердість НRC- 40 за ГОСТ 9013 (ИСО 6508).

Однотипні складальні одиниці та деталі елеваторів повинні бути взаємозамінними.

Загальні вимоги до зварювальних швів згідно ГОСТ 5264, ГОСТ 14771. У швах зварювальних з'єднань не припустимі пропали, непровари, місцеві напливи.

Верхня й нижня опірні поверхні елеваторів повинні бути паралельними поміж собою та перпендикулярні осі розточки під трубу. Граничне відхилення від паралельності, виміряне в крайніх точках опірних площин елеваторів - не більше 0,5 мм. Граничне відхилення від перпендикулярності - не більше 0,6 мм на довжині 100 мм. Гранич:не від хилення від перпендикулярності осі отвору серги та її осі симетрії - не більше 0,5 мм.

Елеватори повинні витримувати випробувальне навантаження Рв, яке перевищує на 25% їх номінальну вантажопідйомність за таблицею 3.1.

Поверхні деталей елеваторів повинні мати лакофарбове покриття, окрім деталей, виконаних із корозійностійких матеріалів. Лакофарбові покриття повинні виконуватися по IV класу ГОСТ 10144, або емаллю ПФ 115 "червона" ГОСТ 6465 та мати міцне зчеплення з металом.

Складання всіх рухомих частин елеваторів повинно забезпечувати переміщеня без заїдань та перекосів, легке розкривання та закривання на трубі відповідного діаметру.

 

3.1.2 Показники надійності за ГОСТ 27.003:

Безвідмовне напрацювання, год, не менше                             500

Термін служіння елеваторів, років, не менше:                                1.5

Критеріями відмов є:

- припинення виконання виробом заданих функцій, зниження якості Функціонування за межі допустимого рівня;

- зовнішні виявлення, які свідчать про наявність непрацездатного стану (тріщини від утомленості, вихід елеваторів).

 

3.1.3 Маркування

Маркування елеваторів повинно відповідати вимогам креслень та цих ТУ. На зачищених поверхнях корпусу і захоплювача, або на табличці за ГОСТ 12971, що кріпиться на корпусі, ударним способом наноситься маркування за ГОСТ 26828, яке повинне містити наступну інформацію:

- товарний знак або назва підприємства-виробника;

- найменування і умовне позначення виробу;

- заводський номер виробу;

- номінальна робоча вантажопідйомність;

- дата випуску (місяць і рік);

- позначення цих ТУ.

Допускаються інші способи виготовлення маркування, які задовольняють вимогам нормативних документів і замовника.

Транспортне маркування наносять на один з боків кожної одониці пакування за трафаретом емаллю за ГОСТ 9640 відповідно до вимог ГОСТ 14192. На не упакований у транспортну тару вантаж маркування наноситься на фанерні або металеві ярлики, які міцно прикріплюються до вантажу.

 

3.1.4 Пакування

Пакування елеваторів здійснюють відповідно до вимог ГОСТ 23170, цих ТУ та КД. Пакування елеваторів повинне забезпечувати збереження виробу під час транспортування і зберігання.

Перед пакуванням металеві поверхні складальних одиниць та деталей повинні бути законсервовані відповідно до вимог ГОСТ 9.014. Група виробу - П-l, варіант тимчасового - захисту ВЗ-1, категорія упаковки - КУ-0 згідно з ГОСТ 23170.

Гарантійний термін зберігання до переконсервації - 12 місяців з дня відвантаження елеваторів. Консервацію допускається не проводити, якщо між днем виготовлення та днем запуску в експлуатацію пройшло не більше ніж 7 днів. Допускається, за узгодженням зі споживачем, консервацію елеваторів не виконувати.

Допускається пакування елеваторів здійснювати в индивщуальну тару споживача, яка забезпечує збереження під час транспортування і зберігання продукції.

 

3.1.5 Комплектність

Елеватори поставляються споживачу комплектно. До складу комплекту входить:

- елеватор ЕТА 60 або ЕТА в зібраному вигляді, шт.

- змінний захоплювач, шт.

- документ про якість, шт.

- паспорт, суміщений з інструкцією з експлуатації, шт.

- упаковка, шт.

 

Правила приймання

 

Приймання елеваторів проводить служба технічного контролю підприємства-виробника згідно вимогам ГОСТ 15.309, цих ТУ і комплекту. Якщо умовами контрактів (договорів) між замовником (споживачем) та виробником визначено, що приймання продукції повинен здійснювати незалежний від останнього орган приймання (представництво замовника або споживача), то випробування та приймання проводять зазначені представництва в присутності служба технічного контролю силами та засобами виробника, Всі особливості та форму участи сторін в проведенні приймання продукції визначають в договорах (контрактах).

Для контролювання відповідності елеваторів вимогам цих ТУ встановлюють наступні категорії випробувань:

- приймально-здавальні;

- періодичні.

 

3.2.1 Приймально – здавальні випробування.

Приймально-здавальні випробування проводять з метою контролю якості елеваторів на відповідність вимогам, що установлені в даних ТУ та визначення можливості приймання. Випробування проводить служба технічного контролю підприємства-виробника.

Приймально-здавальні випробування проходить кожен елеватор.

При приймально-здавальних випробуваннях перевіряють:

- загальний вигляд;

- відповідність елеватора з діаметром труб;

- габаритні розміри;

- маркування, пакування;

- комплектність елеваторів;

- якість лакофарбового покриття;

- максимальну робочу вантажопідйомність;

- якість зварних швів;

- розміри діаметру розточки захоплювача;

- граничні відхилення паралельності та перпендикулярності;

- якість складання;

- конструкцію елеваторів щодо вимог безпеки.

В разі одержання незадовільних результатів елеватори (з вказанням дефектів, які були виявлені) повертають для з'ясування причин виникнення дефектів, проведення заходів щодо їх усунення та визначення можливості виправлення браку.

Одиниці продукції після усунення дефектів повторно подають на приймально-здавальні випробування з документом, який посвідчує прийняті заходи. Повторні випробування проводять в повному обсязі приймально-здавальних випробувань.

Для остаточно забракованої продукції виконують аналіз причин забракування, на підставі якого виробник, якщо це не протирічить умовам договору (контракту), приймає рішення про подальше використання установок.

 

3.2.2 Періодичні випробування

Періодичні випробування проводять з метою періодичного контролю якості елеваторів, стабільності технологічного процесу їх виготовлення в період між попередніми та черговими випробуваннями. Періодичні випробування організує і проводить підприємство-виробник.

Періодичні випробування повинрі проходити елеватори, що пройшли приймально-здавальні випробування.

Періодичні випробування допускається проводити на підприємстві-споживачі з:забезпеченням необхідних умов для їх проведення.

Періодичні випробування проходять три елеватори будь якої типоконструкції не менше одного разу в два роки.

Результати випробувань розповсюджуються на всі елеватори інших типоконструкцій.

При одержання негативних результатів випробувань. приймання і відвантаження раніше виготовлених елеваторів припиняють. Виробник проводить аналіз дефектної продукції і встановлює причину негативних результатів випробувань. На основі аналізу виробник розробляє і впроваджує необхідні заходи щодо підвищення якості продукції.

Повторні випробування проводять на подвоєній кількості доопрацьованих або знов виготовлених елеваторів в повному обсязі періодичних випробувань. На момент проведення повторних випробувань повинна бути надана інформація, що підтверджує усунення дефектів, які були виявлені під час періодичних випробувань, та впровадження заходів щодо їх попередження.

В разі позитивних результатів повторних періодичних випробувань поновлюють приймання та відвантаження продукції.

При негативних результатах повторних випробувань виробник разом з замовником (споживачем) приймає рішення про припинення відвантаження елеваторів та про заходи щодо відвантаженої (реалізованої) продукції. Одночасно виробник вирішує питання щодо необхідності виконання додаткових робіт з освоєння виробництва установок з проведенням, за необхідності, кваліфікаційних випробувані. Рішення про використання установок, на яких проводилися періодичні випробування приймають виробник зі споживачем на взаємовигідних умовах на підставі договору (контракту).

 

3.2.3 Випробування на надійність

Перші випробування на надійність проводять у термін проведення перших періодичних випробувань. Надалі періодичність проведення випробувань - не менше ніж один раз на 4 роки.

Випробування на надійність проводять на трьох елеваторах будь якої типоконструкції. Випробуванням повинна піддаватися продукція, що пройшла приймально-здавальні випробування.

 

3.2.4 Кваліфікаційні випробування

Кваліфікаційні випробування проводять відповідно до вимог ГОСТ 15001 з метою перевірки відпрацювання технологічного процесу, оцінки готовності виробництва до серійного випуску елеваторів і перевірки відповідності їх вимогам цих ТУ.

Кваліфікаційні випробування організує і проводить підприємство- виробник. Комплектування вибірки для проведення кваліфікaційних випробувань проводять за правилами, встановленими для проведення періодичних випробувань. Вибірку комплектує комісія з приймання установочної серії.

При негативних результатах випробувань комісія аналізує дефектні елеватори і встановлює причини негативних результатів.

Якщо проведений аналіз покаже, що результати випробувань пов'язані з якістю елеваторів, то проводять необхідні заходи з усунення та попередження виявлених дефектів в процесі виробництва та приведення якості елеваторів у відповідність до вимог даних ТУ. Після впровадження цих заходів проводять повторні кваліфікаційні випробування.при

Якщо аналіз дефектів покаже, що негативні результати випробувань не пов'язані з технікою і технологією виготовлення елеваторів, то проводять нові випробування. За резуль татами нових випробувань приймають рішення щодо готовності виробництва до випуску елеваторів.

Випробування на відповідність вимогам цих ТУ припускається проводити під час вхідного контролю на підприємстві-споживачеві.

Під час поставлення продукції на виробництво згідно з ГОСТ 15.001 допускається поєднувати окремі етапи, а також змінювати їх послідовність та доповнювати іншими роботами.

Кваліфікаційні випробування носять статус періодичних до отримання результатів чергових періодичних випробувань

 

3.2.5 Типові випробування

Типові випробування елеваторів проводять після внесення змін в конструкцію, матеріали або технологію виготовлення для оцінки ефективності внесення змін.

Обсяг типових випробувань визначається характером внесених змін. Випробування повинні зазнавати елеватори, що пройшли приймально-здавальні випробування.

 

3.2.6 Сертифікаційні випробування

Для цілей сертифікації продукції проводять сертифікаційні випробування у порядку згідно з ДСТУ 3413.

 

Методи випробування

 

Випробування проводять з метою перевірки відповідності елеваторів вимогам, встановленим в даних ТУ.

Випробування проходять дослідні зразки, зразки із установочної серії, а також зразки серійного виробництва,

Умови випробувань повинні відповідати нормальним кліматичним умовам випробувань згідно ГОСТ 15150, якщо інші не обумовлені в методах випробувань:

- навколишня температура - плюс (25 ± 10);

- відносна вологість повітря.- (45-80)%;

- атмосферний тиск (84,0-106,7) кПа ((630-800) мм.рт.ст.).

Перевірку наявності конструкторської документації на елеватори проводять візуально, шляхом порівняння загального вигляду елеваторів з комплектом креслень.

Перевірку габаритних розмірів проводять вимірюваннями рулеткою вимірювальною металевою згідно з ДСТУ 4179.

Перевірка взаємозамінності здійснюється шляхом заміни однотипних складальних одиниць в кількості не менше трьох штук однотипних найменувань.

Якість зварних швів перевіряють зовнішнім оглядом згідно конструкторської документації та контролюють на стадії виготовлення складальних одиниць елеваторів.

Контроль якості заготовок із поковок перевіряється операційним контролем на відповідність вимогам конструкторської та нормативної документації в процесі їх виготовлення згідно вимог ГОСТ 8479.

Перевірка якості лакофарбового покриття проводиться візуально шляхом порівнювання з взірцем.

Масу елеваторів перевіряють зважуванням на вагах РП-lШ13М ГОСТ 29329. Припускається масу елеваторів визначати шляхом складання мас їх складових частин, зважування котрих здійснюється в процесі їх виготовлення (складання).

Контроль застосованих матеріалів проводять за паспортами та сертифікатами на матеріали при вхідному контролі.

Перевірку відповідності елеватора діаметру труб проводять методом опробування.

Випробування на випробувальне навантаження Рв проводять на спеціальному стенді, навантажуючи елеватори:

- ЕТА 50 навантаженням Рв = 1,25РНІ = 1,25х50 = 62,5 т;

- ЕТА 60 навантаженням РВІ = 1,25РН1 = 1,25х60 = 75,0 т.

Після зняття навантаження перевіряється:

- відсутність тріщин, надривів - за допомогою лупи з 10-кратним збільшенням;

- відсутність залишкових деформацій елеватора - замірами розмірів згідно вимогам цих ТУ;

- вільне переміщення деталей в усіх з' єднаннях згідно вимогам цих ТУ.

Діаметр розточки захоплювача вимірюється за допомогою штангенциркуля ШЦЦ-1-125-0.1 за ГОСТ 166 (ИСО 8599).

Перевірку комплектності проводять шляхом порівняння з документацією.

Маркування перевіряють візуально на відповідність вимогам цих ТУ та КД

Пакування перевіряють зовнішнім оглядом на відповідність вимогам конструкторської документації.

Контроль граничних відхилень паралельності та перпендикулярності визначають індикатором ИЧ02 кл.l ГОСТ 577 зі штативом Ш-11М-8 ГОСТ 10197.

Перевірку твердості корпуса елеватора і челюстів захвата проводять за ГОСТ 9012 та ГОСТ 9013-59 (ИСО 6508-86).

Перевірку виконання вимог з якості складання та контролю конструкції елеваторів щодо вимог безпеки проводять візуально з п'ятикратною перевіркою всіх рухомих частин. Не дозволяється заклинювання або гальмування рухомих частин, сторонні шуми.

Випробування на надійність елеваторів виконують виходячи з досвіду і роботи обладнання аналогічного призначення та уточнюють на основі статистичних даних, отриманих при підконтрольній експлуатації елеваторів, що випускаються згідно з вимогами ГОСТ 27.410.Елеватори проходять дефектоскопію ультразвуковим та магнітопорошковим методами.

ОХОРОНА ПРАЦІ

 

5.1 Загальні питання охорони праці

 

5.1.1 Сучасне виробництво характеризується наявністю різноманітних енергетичних систем з небезпечними для оточуючого середовища та людини чинниками, складними технологічними системами із значною кількістю рухомих і ріжучих елементів, високими рівнями загазованості та пилу тощо. Навіть звичайна праця у бухгалтерії або у науковому відділі вже стає небезпечною для здоров’я працівника, тому що при цьому використовуються персональні обчислювальні машини (ПЕОМ), факси, ксерокси та інші прилади, без яких сучасна професійна діяльність неможлива, але всі вони мають високо небезпечні для людини фактори, які у відповідних умовах впливають негативно.

Охорона праці – система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на охорону здоров'я й працездатності людини в процесі праці [1].

Охорона праці повинна здійснюватися на глибокій науковій основі, що становлять наступні умови: впровадження нової безпечної техніки, прогресивні методи організації праці й технології виробництва, комплексна механізація, застосування захисних засобів і пристосувань, що забезпечують зниження травматизму.

В умовах суцільної електрифікації особливого значення набуває проблема електробезпечності.

У даному розділі розглянуті питання охорони праці, щодо забезпечення безпечних умов під час науково-дослідницької роботи.

Для персоналу, який працює з електрообладнанням, найважливішим питанням охорони праці є електробезпека, яка являє собою систему організаційних і технічних засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного впливу.

Приміщення лабораторії відноситься до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом, оскільки відсутні висока вологість і температура, немає хімічно-активного середовища [2].

Однак варто дотримуватись вимог електробезпечності при експлуатації приладів, світильників, комп¢ютерів. В приміщенні знаходяться 1 комп’ютера, один принтер фірми Epson, один кондиціонер LG, які живляться від напруги 220 В.

Проводка в приміщенні схована, що зводить ризик одержання електротравми до мінімуму. Також використовується загальний контур заземлення всього будинку. Опір заземлення складає 3,4 Ом. Даний показник допустимий за нормативами. У приміщенні є 5 розеток напругою 220 В, які розташовані на відстані 0,7 м від підлоги.

Експлуатаційними заходами електробезпечності є дотримання правил техніки безпеки при роботі з високою напругою і наступних запобіжних заходів:

1 не підключати і не відключати рознімання кабелів при включеній напрузі мережі;

2 ремонтні роботи проводяться тільки при виключеному живленні мережі.

 

5.1.2 Науково-дослідницька робота відбувається в лабораторії, геометричні розміри якої рівні: ширина 5,0 м, висота 3,0 м, довжина 5,0м. На одне працюючого по нормативах доводиться 6 м² площі й 20 м³ обсягу [3].

Приміщення знаходиться на другому поверсі 2-х поверхового цегляного будинку. Будинок, у якому знаходиться приміщення, відноситься до II ступеня по вогнестійкості [4].

За характером навколишнього середовища приміщення відноситься до класу нормальних. До нормального відносять сухі приміщення, у яких відсутні ознаки, властиві приміщенням спекотним, пильним середовищем [5].

За способом захисту від поразки електричним струмом обслуговуючого персоналу приймаємо перший клас захисту, тому що прилад має робочу ізоляцію й елементи заземлення. По пожежо-вибуховій небезпеці приміщення лабораторії характеризується наступними показниками:

а) категорія В – пожежонебезпечне, тому що характеризується наявністю твердих і спаленних речовин і матеріалів [6].

б) клас П-II, П-IIа, тому що приміщення містить тверді або волокнисті речовини [5].

в) дослідження проводилися в приміщенні, виконаному переважно з залізобетону, які ставляться до неспалених матеріалів, по ступені вогнестійкості ставляться до II ступеня [6].

Джерела використовуваної електроенергії:

1. комп'ютер – 660 Вт;

2. лампи – 320 Вт.

В приміщенні частота струму – 50 Гц, рід використовуваного струму – змінний, напруга – 220 В, режим нейтралі – глухо заземлення 6 кВ.

Під час науково – дослідницької роботи використовуємо такі прилади, як: комп'ютер, принтер, сканер.

 

5.1.3 Аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, наявних під час науково – дослідницької роботи, наведені в таблиці 5.1

Таблиця 1.1 – Небезпечні й шкідливі фактори у виробничому приміщенні

Найменування фактора	Джерело небезпеки	Характер дії на організм людини	Нормована величина та її значення	Нормативні документи
Шум	Вентилятор	Фізіологічна дія, шумова хвороба	Рівень звукового тиску, LА, дБА; Lp, дБ LА = 60 дБА	ГОСТ 12.1.003-83* [7]
Висока напруга, 220 В	Блок живлення	Термічна, електролітична, механічна,	Змінний постійний Ih, мА 1. Пороговий.	ГОСТ 12.1.038-82* [8]
		біологічна дія	відчутній, 0,6 – 1,6 мА 5 – 7 мА 2.Пороговий невідпускаюч 10 – 15 мА 50 – 80 мА 3. Фібріляційний 100 мА 300 мА
Недолік природного освітлення.	Неправильне розташування вікон	Стомлення зорового аналізатора.	Коефіцієнт природної освітленості (КПО), %	ДВН В.2.5-28-2006 СНиП II-4-79 [9, 10]
Недолік штучного освітлення.	Неправильне планування штучної системи освітлення	Стомлення зорового аналізатора.	Мінімальна освітленість, Еmin	СНиП II-4-79 [10]
Коефіцієнт пульсації газорозрядних ламп	Неповна расфазіровка світильників	Стомлення зорового аналізатора	КП, %	СНиП II-4-79 [10]
Вібрація	Вентиляційна система	Вібраційна хвороба, дія на центральну нервову систему	Віброприскорення, м/с^2; віброшвидкість, м/с або їх рівні LА, LV, дБ; LV = 75 дБ	ГОСТ 12.1.012-90 [11]

 

Промислова санітарія

 

Метеорологічні умови обрані відповідно до вимог ГОСТ 12.1.05-88 [12], ДСН 3.3.6.042-99 [13] з урахуванням категорії робіт з енерговитрат при виконанні відповідних технологічних операцій та період року.

Робота дослідника ставиться до категорії 1-а легка фізична, тому що не вимагає фізичних навантажень, тому, вибираємо оптимальні норми температури, відносній вологості й швидкості руху повітря. Ці норми представлені в таблиці 5.2

Для підтримки параметрів на необхідному рівні застосовуються кондиціонування, вентиляція (у теплу пору року) і центральне опалення в холодну пору року згідно СНиП 2.04.05–92 [14].

 

Таблиця 5.2 – Оптимальні норми параметрів мікроклімату робочого місця

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, °С	Відносна вологість, %	Рухливість повітря, м/с
Холодний	Легка 1а	22 – 24	40 – 60	0,1
Теплий	Легка 1а	23 – 25	40 – 60	0,1

 

У лабораторії, де проводиться під час науково-дослідницької роботи передбачена природна й штучна (загально-обмінна, припливно-витяжна) вентиляціі.

Характер опалення – центральне, водяне й відповідає вимогам санітарних норм.

 

Виробниче освітлення

 

Характеристика зорової роботи з урахуванням найменшого об'єкта розрізнення в цьому випадку є дуже малої точності, тому що об'єктом розрізнення є розмір літер на моніторі комп’ютера [10].

Раціональне освітлення є одним з найважливіших факторів у боротьбі з виробничим травматизмом. Правильна організація освітлення створює сприятливі умови праці, підвищує працездатність.

Всі виробничі приміщення з постійним знаходженням у них людей, відповідно до санітарних норм і правилами, мають природне освітлення. У нашому випадку використається бічне оконне освітлення.

Природне освітлення виражається через коефіцієнт природної освітленності. Розряд зорових робіт – III. Для міста Харкова (IV-й пояс світлового клімату) нормоване значення КПО визначається по формулі 5.1:

e^IV=e^III×m×c, (5.1)

де e^III – нормативний коефіцієнт природної освітленості, для четвертого пояса світлового клімату становить 2 % (для міст України);

m – коефіцієнт світлового клімату, становить 0,9;

с – коефіцієнт сонячності клімату, становить 1,0.

Таким чином, значення КПО для природного освітлення (IV пояс):

 

 

У лабораторії застосовується комбіноване освітлення, як штучне джерело світла рекомендується використати люмінесцентні лампи типу ЛБ40-4 тип світильника ЛСП 012×40. Для освітлення лабораторії передбачені стельові світильники із двома лампами.

Так як науково-дослідницька робота проходить під час експлуатації обладнення, треба забезпечити міри електробезпечності за допомогою:

– занулення;

– захисне відключення;

– ізоляційні засоби (гумові коврики);

– конструктивний захист від дотику людини до струмоведучих частин електроустановок (кожухи, блокування, сигналізація) і т.д.

Пожежна безпека

 

Пожежна безпека – стан об'єкта, при якому із установленою ймовірністю виключається можливість виникнення й розвитку пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей і людей.

Відповідно ГОСТ 12.1.004-91 [15] пожежна безпека в лабораторії забезпечується системами протипожежного захисту, запобігання пожежі й організаційно-технічних заходів.

Захід системи протипожежного захисту:

1) наявність засобів повідомлення про пожежу (електрична пожежна сигналізація, телефонний зв'язок і т.п);

2) застосування засобів пожежогасіння (зовнішній водопровід, внутрішній водопровід);

3) первинні засоби пожежегасіння:

– вуглекислотні вогнегасники ВВК - 2А, 1 шт.;

– повітрянно-пінні вогнегасники ППВ -10, 1 шт.;

– ящик з піском;

– волок.

Під час науково – дослідницької роботи не супроводжується забрудненням навколишнього середовища.

З усього вище зазначеного можна зробити висновок, що правильна організація робочого місця створює сприятливі умови праці і підвищує працездатність.

Перелік Джерел інформації

 

1. Закон України «Про охорону пращ», листопад 2002 р.

2. ПУЭ-87. – Москва:Енергоатоміздат, 1987.

3. НПАОП 0.00-1.31-99. Правила охрони праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин. - Діє 01.01.00.

4. ДБНВ.1.1 -7-2002 Пожежна безпека об'ектів будівництва. – Дієз 01.01.03.

5. Долин П. А. Справочник по технике безопасности. - Энергоатомиздат, 1984-824с.

6. НАПБ Б 07.005 - 86. Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности. - Действует с 01.01.87.

7. ГОСТ 12.1.003-83*, ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введ. 01.07.1989.

8. ГОСТ 12.1.038 - 82*. ССБТ. Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжения прикосновения и токов. - Введен 01.01.88.

9. ДВН В.2.5-28-2006 Інженерне обладнання будівель та споруд. Природне і штучне освітлення. – К.: МашбудУкр.

10. СНиП II-4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. - М: Стройиздат, 1980. – 110 с.

11. ГОСТ 12.1.012. – 90 Вибрационная безопасность. Общие требования.

12. ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. -Введ. 01.01.89.

13. ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих примщень. - К., 2000

14. СНиП 2.04.05-92 Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха – М.: Стройиздат, 1992 г.

15. ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. - Введ. 01. 07. 92.

Мета і призначення

 

Метою даної роботи є розробка системи сертифікації продукції машинобудування.

У результаті проведення НДР були розглянуті основні принципи та порядок проведення сертифікації продукції машинобудування.

Сертифікація, як форма підтвердження відповідності, проведеної незалежною стороною, одержала широке визнання суспільства, ставши дієвим механізмом захисту прав споживачів і невід'ємною частиною системи технічного регулювання.

На цей час сертифікація охопила майже всі галузі народного господарства України і є одним з інститутів регулювання взаємовідносин між споживачами, розробниками і продавцями в умовах ринку.

Всі види робіт по сертифікації і підтвердженню відповідності базуються на високій компетенції фахівців, що реалізують їх процедури і розробляють нормативно-методичні документи.

Результати НДР можуть бути застосовані в організаціях, що займаються виробництвом та сертифікацією продукції машинобудування та на інших підприємствах Україні та закордоном.

 

Економічна ефективність НДР

 

Специфічною особливістю проведення економічної ефективності НДР є її прогнозний характер, а також наявність невизначеності в області вживання і об'ємах використовування результатів НДР, в рівні витрат на виробництво, в оцінці впливу характеристик приладів на характеристики складніших систем.

Визначення економічної ефективності НДР базується на загальних методах розрахунку порівняльної економічної ефективності нової техніки, представлених в методичних вказівках по техніко-економічному обґрунтовуванню дипломних проектів.

Кількісно визначення економічної НДР можливе, якщо є база для порівняння, відома область і об'єм промислового використовування результатів НДР. Проте специфіка розрахунку економічної ефективності НДР полягає в тому, що результати НДР самостійного значення не мають, а дають економічний ефект в народному господарстві тільки будучи опосередкованими через довгий ланцюжок стадій технічного прогресу. Тому економічна ефективність НДР оцінюється по пайовій участі від економічної ефективності нової техніки в цілому згідно ГОСТ 20779-81 по формулі (6.10):

 

                                                  (6.10)

 

де  - частина річного ефекту, що приходиться на i-у організацію або етап;

Э - загальний річний економічний ефект від створення і упровадження нової техніки або нового методу робіт;

k∆i - коефіцієнт пайової участі i-ї організації або i-го етапу робіт.

Коефіцієнт пайової участі розраховується за формулою (6.11).

                                              (6.11)

 

де С_зi - витрати на заробітну платню i-ї організації або i-гo етапу робіт;

k_зi - коефіцієнт значущості i-гo етапу; m-число організацій або етапів.