Історичні передумови формування району моєї практики

ТЕРНІВКА - місто обласного підпорядкування, яке має багатові­кову історію і свої традиції, славиться та пишається досягнен­нями мешканців міста. Розміщено місто на сході Дніпропетров­ської області, в 20 км на схід від м. Павлограда. Відстань до обла­сного центру – 100 км.

Територія міста складає 1761га. Чисельність населення станом на 01.01.2013 року – 29,0 тис. осіб.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 01.квітня 1991 року № 87-4/XXI передано с. Зелена Долина Павлоградського ра­йону у підпорядкування Тернівській міській раді.

Історія міста почалася ще за років козацтва. Стояла колись у гу­сто зарослих степах нинішньої Павлоградщини слобода Тернівка. Її виникненню передували організовані ще Петром І військові походи на Крим. Але походи закінчувалися невдало, і з кожним роком ставали бідніше козаки, тому що забирали в них робочу худобу, вози з погоничами, здебільшого, не поверталися. Усе ча­стіше став чутний плач у козацьких хуторах. Колись густо засе­лені козацькі зимівники стали порожніти, а козаки, що залиши­лися в живих, залишали дідівські подвір'я.

Коли в 1735 році була створена Самарська паланка запорізького козацтва, селилися сторонні козаки в урочищах устя ріки Велика Тернівка, а також на південному схилі з правої сторони ріки Са­мара. Після розгрому Запорізької Січі на землях Тернівських ко­заків оселилися козаки Харківського полку. Прибулі козаки за­ймали хутори і зимовники, збільшуючи число жителів. Але назву залишали колишню – слобода Тернівська. За твердженням істо­риків остаточно, як населений пункт, Тернівка сформувалася в 1775 році.

 

Уряд розмістив у Тернівці 5-ту роту Молдовського полку. У 1778 році в слободі була побудована дерев'яна каплиця, а в 1781 році – Іоанно-Богословська церква. Першим священиком був Іполлон Богословський. Сюди почали переселяти селян з Курської й Ор­ловської губерній, і в 1840 році в Тернівці було 5300 душ. У 1846 році в Тернівці відкривається перша початкова школа. До сере­дини XVIII століття слобода було заможною і досить заселеною. Жовтневу революцію тернівчани зустріли із схваленням. Першим головою сільської ради був Наум Захарович Звягінцев. У 1921 році був створений перший комсомольський осередок. У цьому ж році було створено перше Товариство загального землеробства (ТЗЗ) у кількості 13 чоловік. У період колективізації в 1931 році було створено в селі три колгоспи: „Зелена долина”, „Жовтень” і „Тернівка”.

У 1933 році в селі відкривається семирічна школа.

Не обійшли тернівчан ні продрозверстка, ні розкуркулювання, ні репресії. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, більшість чо­ловіків пішло на фронт, а частина жінок погнала в глибокий тил годувальниць-корів. Підпільної групи в селі не створювали.

17 вересня 1943 року село було звільнено від фашистів. Жінки, старі і діти почали відновлювати колгоспи. Була відсутня яка-не­будь техніка. Тяговою силою в колгоспах були корови з особис­тих подвір'їв колгоспниць, що трудилися на полях від сходу і до заходу сонця. Більшість колгоспників, що пішли на фронт, не по­вернулися додому, та й не пощастило селу на керівників колгос­пів. За десять років село стало безперспективним. Було відсутнє відділення зв'язку, у кооперативних магазинах нічого, крім солі, не було, не було і медпункту. Школу опалювали по черзі батьки. Стародавнє село, проживши століття, повільно вмирало. Працез­датні селяни їхали в інші села і, як видно, Тернівка, як населений пункт, назавжди б зникла з географічної карти України, якби не зберігала її земля у своїх надрах величезне багатство. Вугілля по­дарувало Тернівці друге народження.

В 1950 році геологи відкрили поклади кам’яного вугілля в селах Тернівка, Богданівка і восени 1953 року була закладена експери­ментальна шахта „Тернівська” № 1. Не було ні світла, ні доріг з твердим покриттям, ні телефонного зв'язку, продукти харчування привозили із Красноармійська і Павлограда. В 1953 році біля села побудовано два бараки. В 1956 році село одержало електроенер­гію. На 1961 рік було побудовано 8 тис. кв. м житла. В 1963 році був побудований перший дитячий садок. Рішенням Дніпропет­ровського облвиконкому, в 1964 році село Тернівка одержало статус селища міського типу.

В 1975 році була побудована середня школа на 1176 місць.

В 1976 році Указом Президії Верховної Ради УССР селищу прис­воєно статус міста.

В 1980 році інститут „Київцивільпроект” розробив генеральний план міста. Указом Президії Верховної Ради УССР від 9 червня 1990 року місто віднесено до категорії міст обласного підпоряд­кування.

Сьогодні Тернівка – сучасне шахтарське місто, територіальна громада з високим освітнім та професійним рівнем орієнтована в майбутнє.