Методи якими можливо проаналізувати аргентуму нітрат та їх характеристика

І Методи титрування з застосуванням індикаторів

1.5.1. Титрування роданідом калію або амонію (метод Фольгарда)

Метод заснован на реакції між йонами Ag⁺ та SCN^- і утворенні малорозчинного осаду роданіду срібла за реакцією Ag⁺+ SCN^- = AgSCN↓. В якості індикатора використовують розчин нітрату заліза або залізоамонійних галунів. Утворення AgSCN триває до ти пір, доки до дослідного розчину не буде додано еквівалентне вмісту срібла кількість росчину роданіду калію або амонію.

       Після точки еквівалентності з'являється надлишок йонів SCN^-, які утворюють з йонами Fe³⁺ забарвлений в червоний колір комплекс FeSCN²⁺. Титрування проводять в кислому середовищі.

Титрування з адсорбційними індикаторами

Відомі методи прямого титриметричного визначення срібла, засновані на реакціях осадження з застосуванням кольорових, флуоресцентних і окисно-відновних адсорбційних індикаторів. Срібло титрують галогенід-, ціанід- або роданід-йонами в присутності різних кольорових індикаторів.

Методи окисно-відновного титрування.

Засновані на реакціях окиснення-відновлення, вони не знаходять широкого застосування.

Запропонований метод визначення срібла, заснований на його відновленні до метала за допомогою титрованого розчину ферум сульфату в присутності фторидів лужних металів при рН = 4,10 – 4,65 в присутності окисно-відновного індикатору варіамінового синього.                                                                                                                              

Комплексонометричне титрування.

Комплексна сполука срібла з комплексоном ІІІ малостійке тому пряме комплексонометричне визначення проводиться рідко. Пряме титрування можливе в аміачно-лужному середовищі з індикатором –сумшшю тимолфталексона і диметилтимолового жовтого в спыввыдношенны 10:1. Титрувати слід до переходу світло- синього забарвлення в світло-жовте.

       ІІ Фізико-хімічні методи

Рефрактометричний метод аналізу.

Заснований на вимірюванні показника заломлення. Перевага методу в прстоті, точності, швидкості, можливості проведення аналізу з малим об'ємом речовини, можливості автоматизації. Спеціальної підготовки речовини не вимагається, за виключенням тих випадків, коли розчин необхідно освітлити або з розчину слід вилучити компоненти, які заважають рефрактометричному визначенню. В аналітичній практиці використовують для проведення ідентифікації речовин, визначення чистоти і тотожності речовин.

Турбідіметричний метод.

Заснований на вимірюванні інтенсивності світлового потоку, що пройшов крізь розчин зі зваженими частинками. Не є таким точним як фотоколориметричні методи. На практиці застосовується тільки в тих випадках, якщо досліджувані іони або речовини, які неможливо визначити фотоколориметричними методами, тобто ті що не дають забарвлених стійких сполук. Досить широко використовується метод фототурбідіметричного титрування. При цьому можуть використовуватись реакції, які проходять швидко, наприклад реакції утворення AgCl або BaSO₄, і не можеть використовуватися реакції, проведення яких вимагає складних тривалих операцій.

Нефелометричний метод.

Заснований на вимірюванні інтенсивності світлового потоку, розсіяного твердими частинками дисперсної системи. При нефелометричних визначеннях порівнюють світлорозсіювання однаково приготовлених суспензій тих самих речовин в  одних і тих же приладах. Аналогічно турбідіметричному методу не є таким точним як фотоколориметричні методи та застосовується коли визначення цими методами неможливе

Фотометричне визначення

Метод заснований на поглинанні випромінювання вінтервалі довжини хвилі від 400 нм до 750 нм. Складається з двох частин:

а) переведення досліджуваного компонента в сполуку, що поглинає випромінювання в необхідному інтервалі довжин хвиль спектра (видима частина спектра);

б) вимірювання інтенсивності поглинання випромінювання розчином отриманої сполуки.

       Фотометричні методи розроблені для визначення практично всіх елементів періодичної системи. Але не для всіх іонів розроблені прямі реакції отримання, розчини яких поглинали б електромагнітні коливання в УФ, видимій та ближній ІЧ-областях спектра.