Оцінка сучасного стану та визначення шляхів удосконалення еколого-економічного оцінювання меліоративних проектів в Україні.

Здійснений аналізсучасногостану інвестування меліоративних заходів, оцінка існуючого механізму розробки та еколого-економічного оцінювання проектів водогосподарсько-меліоративних об'єктів в Україні, а також визначені принципи, передумови та шляхи його удосконалення.

Сучасний стан аграрного виробництва на меліорованих землях характеризується рядом кризових явищ та проблем: техніко-технологічних, екологічних та економічних. Їхнє вирішення потребує, насамперед, нагальної реконструкції і модернізації діючих МС або будівництва нових, більш технологічно й екологічно досконалих та економічно вигідних.

Проте аналіз стану інвестування у меліорацію земель показав, що з 1991 року різко зменшились державні капітальні вкладення у водне господарство взагалі, а в меліоративне будівництво особливо.

Однією з основних причин такого становища є, крім обмеженості фінансових ресурсів, відсутність сучасної ефективної методологічної і методичної бази еколого-економічного оцінювання доцільності інвестування в МП, що зумовлює відсутність зацікавлення як з боку держави, так і з боку приватних інвесторів.

На підставі проведеного аналізу вітчизняних теоретичних і методичних підходів до еколого-економічного оцінювання МП та практичних методів й засобів їх техніко-економічного обгрунтування автором узагальнено їх основні проблеми та недоліки, а також запропоновано можливі шляхи їх усунення.

На підставі вивчення та узагальнення значної кількості літературних джерел і наукових праць з питань економіки природокористування, екології, проектування й економічного обґрунтування інвестицій та враховуючи особливості вітчизняного ринкового середовища, а також специфіку обраної галузі, автором було сформульовано ряд принципових положень, яких слід дотримуватись при розробці й оцінці еколого-економічної доцільності інвестицій в МП:

· актуальність та значимість – відповідність проекту загальнодержавним, регіональним або галузевим цілям та інтересам;

· вибір оптимальних проектних рішень на багатоваріантній основі;

· ефективний розподіл життєвого циклу МП, з точки зору його еколого-економічної оцінки, на відповідні фази та етапи;

· застосування різних методологічних і методичних підходів для визначення еколого-економічної ефективності ПР на різних етапах їх оцінювання;

· відповідність методології проведення екологічних й економічних розрахунків сучасним умовам господарювання;

· орієнтація на економічну вигідність проекту та максимізацію ефекту від його реалізації за прийнятних екологічних умов;

· відповідність критеріїв еколого-економічної ефективності МП поставленим цілям та інтересам учасників проекту;

· урахування основних факторів ризику, що впливають на еколого-економічну ефективність конкретного інвестиційного проекту;

· вивчення проекту в динаміці на протязі його життєвого циклу та обов'язкове врахування тимчасової цінності грошей при інвестиційному аналізі;

· розгляд проекту відокремлено від іншої виробничої діяльності господарства та облік тільки безпосередніх результатів і затрат конкретного МП;

 

За даними державного земельного кадастру, внутрішні води займають в Україні 2422,5 тис. га або 4,01 % території держави, в тому числі:
• природні водотоки (річки та струмки) – 241,2 тис. га (10,0 %);
• штучні водотоки (канали, колектори, канави) – 179,8 тис. га (7,4 %);
• озера, прибережні замкнуті водойми, лимани – 873,6 тис. га (36,1 %);
• ставки – 336,5 тис. га (13,9 %)
• штучні водосховища – 791,4 тис. га. (32,7 %).

Варто відзначити, що ця статистика не включає суходільні землі, що належать до земель водного фонду (острови; прибережні захисні смуги вздовж морів, річок та навколо водойм; ділянки під гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами; смуги відведення каналів; берегові смуги водних шляхів).

Більша частина земель із внутрішніми водами – 1789,2 тис. га або 73,9 % – перебувають у складі земель запасу, тобто земель, що не надані у власність або користування. В той же час, 633,3 тис. га земель із водними об’єктами передані у власність або користування, зокрема: 119,9 тис. га перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств; 92,6 тис. га надані громадянам у власність або користування; 199,7 тис. га перебувають у користуванні державних водогосподарських підприємств; 76,4 тис. га надані організаціям, підприємствам і установам природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення тощо.

Таким чином, навіть попри те, що переважна більшість земель водного фонду в Україні ніколи не надавалась у власність або користування, близько чверті земель водного фонду надані (передані) громадянам або юридичним особам та використовується із господарською метою. Зокрема, у користування передано близько 60 % від загальної площі ставків та 41 % штучних водотоків.

Регулювання земельних та майнових відносин, що виникають у процесі передачі у користування земель водного фонду, вимагає проведення грошової оцінки цих земель. Відповідно до статті 13 Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель», експертна грошова оцінка земельних ділянок є обов’язковою у випадках:
• відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності;
• застави земельної ділянки відповідно до закону;
• визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення;
• визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства;
• визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки;
• виділення або визначення частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності;
• відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України;
• визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором;
• рішення суду.

Інформаційною основою для експертної грошової оцінки земель водного фонду, теоретично, повинні виступати дані державного водного кадастру, що ведеться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 № 413 «Про затвердження Порядку ведення державного водного кадастру» та являє собою систематизований звід відомостей про:
• поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море;
• обсяги, режим, якість і використання вод (водних об’єктів);
• водокористувачів (крім вторинних). До параметрів якості води, відповідно до даних паспортизації водного об’єкту, слід відносити:
• загальну мінералізацію та вміст іонів;
• вміст розчиненого кисню;
• каламутність, концентрацію завислих речовин;
• кислотність (рН);
• концентрацію органічної речовини;
• наявність біомаси фітопланктону («цвітіння» води);
• бактеріологічні показники (загальної чисельності бактерій, а також сапрофітних бактерій, бактерій групи кишкової палички);
• наявність фенолів, що утворюються при розкладанні фітогенного органічного матеріалу;
• гідробіологічні індекси;
• кольоровість води; наявність токсинів синьо-зелених водоростей тощо.

За характером використання водні об’єкти можуть поділятися на ті, що використовуються для:
• водозабезпечення міського і сільського населення;
• промислового, енергетичного і агропромислового водопостачання;
• виробництва гідроелектроенергії;
• зрошення, обводнення, осушення та регулювання водно-повітряного режиму сільськогосподарських земель;
• ведення рибного господарства;
• водного транспорту;
• масового відпочинку населення;
• лікувально-оздоровчих та туристичних цілей.
На землях водного фонду допускається наявність будівель та інших споруд, що відповідають обмеженому режиму землекористування в межах водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення каналів та берегових смуг водних шляхів.

Аналізуючи передумови для ведення рибного господарства в Україні слід відзначити, що наша держава має значний фонд природних та штучних водних об’єктів – лиманів, озер, водосховищ і технологічних водойм, розрахункова потенційна рибопродуктивність яких становить 100-350 кілограмів з гектара, але попри це у рибному господарстві України спостерігається спад виробництва і відбуваються процеси зниження його потенціалу.

     Знос основних фондів становить понад 55-65 %, відбувається старіння технічної бази, посилюються ресурсна і фінансова незбалансованість, що призводить до занепаду виробництва. У товарному рибництві спад (майже 70 відсотків порівняно з 1990 роком) обсягів вирощування та вилову товарної риби пов’язаний із значним скороченням (близько 90 відсотків) використання штучних рибних кормів через їх високу вартість, значним податковим тиском, незадовільним кредитуванням в умовах сезонного характеру та дво- або трирічним циклом виробництва. Знижується продуктивність рибницьких ставків, втрачається генетичний потенціал, застосовуються технології вирощування риби з доведенням частки рослиноїдних риб до 70-80 відсотків, фактично припиняють функціонування тепловодні басейнові та садкові рибницькі господарства через високу ресурсоємність (корми, енергоресурси, трудовитрати) виробництва.

   Фінансовий стан підприємств рибогосподарського комплексу значно погіршився. Внаслідок спаду обсягів виробництва і зменшення реалізації продукції, поглиблення диспаритету цін, несвоєчасності розрахунків з товаровиробниками, недостатнього кредитування виробництва, неефективної системи оподаткування і страхування зменшилися дохідність і платоспроможність підприємств. Зростає їх загальна заборгованість, що є насамперед наслідком диспаритету цін, неможливості одержання кредитних ресурсів через високі банківські ставки.

  При моделюванні грошових потоків, пов’язаних із веденням рибного господарства, варто використовувати відповідну наукову та довідкову літературу.

    Все вищезазначене обумовлює досить низьку, а подекуди навіть від’ємну, рентабельність рибного господарства, що стає причиною виникнення феномену «від’ємної вартості» земель водного фонду.

      Вартість гідротехнічного будівництва необхідно визначати на основі ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», ДБН В.2.4-1-99 «Меліоративні системи та споруди», ВНД 33-2.3-05-2001 «Гідрогеологічні вишукування та дослідження для проектування інженерного захисту територій від підтоплення», ВНД 33-2.3-04-2001 «Рибозахисні та рибопропускні споруди», ВБН Д.1.1-33-3.1-05-2003 «Вказівки щодо застосування кошторисних норм на ремонт устаткування меліоративних систем, водогосподарських та природоохоронних об’єктів і споруд», ВБН Д.1.1-33-3.1-07-2003 «Порядок визначення вартості ремонту водогосподарських та природоохоронних об’єктів і споруд», ВБН Д.2.4-2.6-09-2003 «Водогосподарські та природоохоронні об’єкти і споруди», ВБН Д.2.6-33-2.5-07-2003 «Збірник ресурсних елементних кошторисних норм на пусконалагоджувальні роботи устаткування меліоративних систем, водогосподарських та природоохоронних об’єктів і споруд».

  Вартість земельних поліпшень також можна оцінити за одиничними показниками на основі укрупнених показників відновної вартості будівель та споруд («Сборник № 37 укрупненных показателей восстановительной стоимости водохозяйственных сооружений для переоценки основных фондов», що затверджений Міністерством меліорації і водного господарства СРСР у 1970 році). Інтерес становить таблиця 46, в якій наведено відновну вартість 1000 куб. м водосховищ при повній проектній ємності (враховує будівництво: гребель земляних, кам’яно-накидних, змішаних; водоскидів і водовипусків бетонних, залізобетонних і кам’яних; кріплення укосів різних конструкцій; дренажі). Для умов Української РСР (2 територіальний пояс) вона становить у залежності від місткості водосховища (у): до 20 млн. куб. м – 229 крб.; 21-100 млн. куб. м – 168 крб.; 101-200 млн. куб. м – 107 крб.; понад 200 млн. куб. м – 46 крб.

Таким чином, для водних об’єктів малої місткості на 01.01.2011 року відновна вартість 1000 куб. м із урахуванням індексу переходу від цін 1969 року до цін 1984 року (1,24) та середнього ринкового коефіцієнту підвищення вартості будівництва порівняно з базисною вартістю у цінах 1984 року (18,09) становитиме: 229 × 1,24 × 18,09 = 5136,8 грн.

Зважаючи, що коефіцієнт кореляції між місткістю водосховища та відновної вартості 1000 куб. м водосховищ, що наведені у таблиці 46 збірнику № 37 УПВС, складає 0,993, відповідну залежність можна вважати лінійною. Рівняння лінійної регресії на 01.01.2011 року матиме наступний вигляд:
y=5234,8-20,43•x,
де:
y – відновна вартість 1000 куб. м водного об’єкту, грн.;
х – місткість водного об’єкту, млн. куб. м.

Поточна дійсна вартість гідротехнічного будівництва має бути визначена із урахуванням фізичного зносу відповідних споруд.

  Вартість частини земельної ділянки, зайнятої водною поверхнею, що використовується для розміщення нерухомих об’єктів, визначається як вартість забудованих земельних ділянок.

  Вартість частини земельної ділянки, зайнятої каналами та водотоками (річками, струмками), визначається як вартість права обмеженого користування чужою земельною ділянкою.

  У випадках, передбачених законодавством, при визначенні вартості права постійного користування застосовується метод прямої капіталізації очікуваного додаткового доходу.

  Удосконалення землеоціночних процедур, пов’язаних із проведенням експертної грошової оцінки земельних ділянок водного фонду слід пов’язувати із:
• подальшим розвитком та деталізацією нормативно-правових актів з питань експертної грошової оцінки земельних ділянок, в тому числі затвердження на рівні галузевого стандарту Держземагентства правил складання відповідних звітів;
• розробленням оновлених укрупнених показників відновної вартості будівель та споруд гідротехнічного будівництва, а також правил визначення їх зносу;
• паспортизацією водних об’єктів та одержанням актуальних відомостей про їх стан і господарське використання.

   Специфіка земельних відносин в Україні полягає у фактичній відсутності ринку земельних ділянок із водними об’єктами, що унеможливлює застосування при експертній грошовій оцінці цих земельних ділянок методичного підходу, який базується на зіставленні цін продажу подібних земельних ділянок. Зважаючи на це, важливою задачею економічної та землевпорядної науки стає подальший розвиток методичних підходів, що базуються врахуванні витрат на земельні поліпшення, а також на капіталізації чистого операційного або рентного доходу, одержання яких пов’язане із водокористуванням,

Висновки. Проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок водного фонду є важливою передумовою регулювання суспільних відносин, пов’язаних із організацією господарського використання цих земель, надання їх у користування, відшкодування збитків, пов’язаних із порушенням норм раціонального землекористування.