Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку

Перехід до ринкових умов господарювання висуває певні вимоги до регіональної економіки. Однією з найбільш значущих вимог є гнучкість економічних суб'єктів, їх уміння швидко адаптуватися до зовнішнього середовища, яке є перманентним. Дотримання і виконання цієї вимоги дає можливість забезпечити безкризову діяльність суб'єктів економіки. Це досягається безперервними перетвореннями різних сфер їх діяльності, тобто реструктуризацією. Реструктуризацію визначають як засіб забезпечення оптимального функціонування суб'єктів економіки у безперервно мінливому ринковому середовищі згідно зі стратегією їх розвитку шляхом здійснення системи заходів організаційно-економічного, техніко-технологічного і фінансового спрямування. Всі ці заходи спрямовані на зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентоспроможності випущеної продукції і зміцнення фінансової стійкості. Реструктуризація об'єктів господарювання передбачає докорінну перебудову суб'єктів економіки на принципах ринкової економіки та на основі чіткого формування їх стратегії бізнесу і місії. Вона вимагає постійного аналізу маркетингової ситуації, що складається на ринку, з метою досягнення найкращих економічних результатів діяльності.

Реструктуризацію не треба ототожнювати із санацією. Санація - це оздоровлення діяльності того чи іншого виробництва шляхом проведення системи заходів, спрямованих на відбудову та зміцнення фінансового стану підприємства, підвищення його платоспроможності, фінансової стійкості і конкурентоспроможності. Відмінність реконструкції від санації полягає у такому: перелік об'єктів реконструкції є більш широким, і, як правило, вона здійснюється на успішно функціонуючих підприємствах; реконструкція може розглядатися як один із способів здійснення санації. У той же час перелік засобів санації включає також кредитування, державну підтримку тощо. Таким чином, перелік способів санації є більш широким, ніж способів реконструкції.

Сьогодні в Україні відбувається трансформація економічної системи. Вона супроводжується виникненням і розвитком нових форм власності і організаційно-правових форм господарювання, корінною зміною методів державного регулювання економіки, підвищенням самостійності підприємств, формуванням нової нормативно-законодавчої бази тощо.

У 2000 р. понад 75 % промислової продукції вироблялося на підприємствах колективної форми власності.

Процес приватизації державних підприємств продовжується, але й нині вже можна сказати, що основна мета приватизації досягнута, ефективність цих підприємств зростає, підвищуються фінансово-екоиомічні результати їх діяльності. Це спостерігається і на зростанні надходжень до державного бюджету, який, в основному, зростає за рахунок зростання ефективності підприємств.

Третьою важливою причиною реструктуризації економіки є розвиток інституту банкрутства. Виділяють дві найважливіші передумови, що призводять до такого розвиту. Першою з них є реформування законодавства про банкрутство, яке створює реальні можливості для досить успішного використання цього механізму. Другою передумовою є тенденція зростання кількості фінансово неспроможних підприємств. У 1993 р. збитковим було кожне 12-те підприємство. У 1995 - кожне п'яте, у 1999 - більше половини. Якщо у 1992 р. було порушено всього 20 справ про банкрутство, то у 1999 р. кількість справ про банкрутство зросла більш як у 600 разів.

Нинішній стан економічного розвитку країни, більшість її галузей вимагають реструктуризації, що зумовлено рядом факторів як на мак-роекономічному, так і мікроекономічному рівні. Фактори макроеконо-мічного рівня:

ф недостатній розвиток ринкового середовища і конкуренції. Значна частина підприємств, певною мірою, користується протекціоністською підтримкою держави, а це стримує Ьс реорганізацію, дає тимчасові переваги, однак не сприяє підвищеннщ ефективності економіки;

ф нестабільність правового поля України, що не дозволяє розро бити довгострокову стратегію реструктуризації;

ф недостатній розвиток українського фондового ринку та його інструментарію;

ф не вирішується питання доступності джерел фінансування;

Ф немає належної підтримки процесу реструктуризації з боку дер-^ жави;

ф недостатнє забезпечення законодавчою базою, яка б регулю вала процес реструктуризації;

Ф криза платежів, яка призвела до хронічної нестачі оборотних коштів, потрібних для нормального функціонування підприємств, і тим самим до відсутності коштів для реорганізації.

Вчені і науковці вирізняють такі види реструктуризації економіки: Ч*, за цільовою спрямованістю розрізняють реструктуризацію, спрямовану на підвищення ефективності виробництва, фінансове оз доровлення, підвищення конкурентоспроможності;

Щ, за масштабами реструктуризації -комплексну, локальну; 4$. за тривалістю і обсягами робіт - стратегічну, тактичну, оперативну;

Ч*> за сферою реструктуризації -реструктуризацію управління, реструктуризацію виробництва, фінансову реструктуризацію;

Ц$> за формами корпоративної реорганізації -злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення, приватизацію, реприватизацію;

Ц*, за зміною масштабів підприємства -укрупнення підприємств, розукрупнення підприємств.

Реструктуризація має бути обґрунтованою науково. Адже це творчий процес, який передбачає розроблення програми, її реалізацію для кожного конкретного суб'єкта економіки з урахуванням його специфіки. Реконструкція являє собою послідовну реалізацію декількох взаємозв'язаних етапів, основними з яких є:

■=> аналіз зовнішнього середовища і стану суб 'єкта економіки;

■=> розроблення концепції і формування цілей реструктуризації;

*$ вибір форми реструктуризаціїзалежмо від виду діяльності су- б 'єкта господарювання.

& розробка бізнес-плану реструктуризації або її системи з окре мих напрямків розвитку виробничої діяльності;

^ розробка комплексної програми реструктуризації з урахуван ням її стратегічних цілей;

=> організація управління процесом реструктуризації.

Як уже було сказано, нині економіка України потребує корінної реструктуризації. Виходячи із вищенаведеного, необхідно на державному рівні розробити комплексну програму реструктуризації економіки України на довготривалу перспективу і створити передумови для її ефективного втілення в життя. Це сприятиме прискореному розвитку народного господарства країни, зростанню її економічного потенціалу та задоволенню потреб населення.