Охорона і раціональне використання лісових ресурсів.

Обсяг допустимої вирубки визначають за розрахунковою лісо­сікою, тобто за лісогосподарською нормою річного користування лісом, або кількістю річної продукції, яка може бути вилучена для заготівлі лісоматеріалів. Ця норма не перевищує природний приріст деревини.

Охорона надр і раціональне використання мінеральних ре­сурсів.

Кількість використаних корисних копалин (на виробництво продукції, капітальне будівництво, поліпшення ґрунтів тощо) або вивезених за межі регіону порівняно з обсягом їх видобут­ку показує рівень їх раціонального використання. При цьому визначають також, які супутні основній сировині корисні копа­лини відповідають промисловим вимогам, наскільки освоєна технологія їх видобутку та яке економічне значення їх у роз­витку окремих підприємств і господарств регіону в цілому. Економічній оцінці підлягають також супутні породи, які за­лежно від складу можна використовувати як будівельні мате­ріали, мінеральні добрива і паливо

 

1. ЕКОНОМІКА РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ РЕГІОНУ

При розробці політики управління сільськогосподарським комплексом регіону, істотне значення мають районні баланси, в яких здійснюється ув’язка виробництва і споживання окремих видів матеріальних і природних ресурсів, деяких видів продуктів, що мають місцеве значення.

Районні баланси по зерну, картоплі, овочах, м’ясу, молоку тощо потрібні для визначення обсягу виробництва і державних закупівель сільськогосподарських продуктів, товарообігу. По зонах, де вирощують технічні культури і розташовані підприємства м'ясо-молочної промисловості, складають так звані сировинні районні баланси. Мета їх – ув’язати потужності переробних підприємств з товарними ресурсами сільського господарства.

Стосовно розвитку цієї галузі на Одещині, сільське господарство –

 

 

Іщенко 0. І. Вдосконалення регіонального розвитку агропромислового виробництва.- К.: Нора-прінт, 2001.- 252 с

 

1. РОЗВИТОК РЕКРЕАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ У РЕГІОНІ

Важливим напрямком державної політики рекреаційної діяльності є її регіоналізація.

Рекреаційна політика визначеного регіону в основному має наступні цілі:

· забезпечення державної підтримки сфери туризму і курортів у регіоні;

· залучення найбільшої кількості рекреантів у регіон;

· збільшення кількості грошових, у тому числі валютних, надходжень у місцевий бюджет;

· збереження навколишнього середовища та охорона рекреаційних ресурсів.

Стратегія і тактика формування рекреаційно-туристських комплексів повинна починатися з визначення місця і ролі рекреації в економічній структурі регіону. З позицій регіонального інтересу в Одеській області найбільш перспективним сектором інвестування є туризм, санаторно-курортне лікування і відпочинок. Рекреаційний комплекс є одним із найважливіших секторів госпо­дарства Одеської області. За розмаїттям та багатством природних ресурсів, а також за кількістю розташованих тут курортно-оздоровчих закладів регіон займає після Автономної Республіки Крим та Львівської області третє місце в Україні. В найбільш узагальненому вигляді рекреаційний комплекс являє собою систему різноманітних об'єктів — санаторіїв, будинків та баз відпочинку, туристичних закладів, пляжів та ін., які забезпечують оздоровлення та масовий (організований і неорганізова­ний) відпочинок населення. Одеська область і, в першу чергу, її при­морська смуга має високий рекреаційний природно-ресурсний потенці­ал: теплий клімат, морські пляжі, лікувальні грязі, джерела мінераль­них вод, рапа лиманів та озер, унікальні природні комплекси, приваб­ливі краєвиди, мисливські та рибальські угіддя, акваторія лиманів, озер, моря. Поєднання всіх цих факторів і умов визначає рекреаційну цінність території області, формує її рекреаційний потенціал.

Прискорений розвиток і використання рекреаційного потенціалу такої території обов'язково спричинить позитивні зрушення в інших галузях – сільському господарстві, невиробничій сфері, екології – і тим самим створить сприятливі умови для рішення соціальних проблем. Регіон, таким чином, стане привабливим для іноземних інвесторів. Державний і місцевий бюджети одержать надійне джерело грошових надходжень, у тому числі у валюті. З огляду на цей факт, програма рекреаційного освоєння Одеської області могла б з'явитися підставою для створення сфери активного залучення іноземного капіталу у регіон.

Заслуговують на увагу такі міри державної підтримки, як створення спеціальних економічних зон туристсько-рекреаційного типу, наприклад, ВЕЗ «Курортополіс Трускавець»; затвердження комплексних програм окремих регіонів, наприклад, Комплексної програми соціально-економічного розвитку Великої Ялти як курорту загальнодержавного значення, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 05.01.98 р.; створення спеціальних фондів підтримки розвитку окремих видів рекреаційної діяльності, наприклад, Фонду розвитку туризму в Україні та ін. Однак, як свідчить практика, усіх цих мір недостатньо. Нажаль, в Україні рекреаційні норми не систематизовані, а за їхню реалізацію ніхто не відповідає. Таке положення вказує на необхідність законодавчого закріплення основних принципів державної підтримки розвитку, рекреаційного господарства і визначення шляхів для їхньої реалізації.

Введення в чинність Закону України «Про курорти» буде сприяти значному поліпшенню соціально-економічної ситуації в рекреаційних регіонах України, раціональному використанню потенціалу курортно-рекреаційної індустрії і буде позитивно впливати на всі прошарки населення.

 

 

РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІКА РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ ГОСПОДАРСТВА В РЕГІОНІ