Прокурорський нагляд за застосуванням органами досудового розслідування затримання.

Забезпечення законності затримання осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, є пріоритетним завданням прокурорського на­гляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слід­ства. Затримання за підозрою у вчиненні злочину — передбачене зако­ном обмеження конституційного права громадянина і людини на свободу і особисту недоторканність, причому таке, що допускаєть­ся без судового рішення і санкції прокурора. Виконане з дотриман­ням правил закону, воно є дієвим засобом зупинення злочинної діяльності, створює умови для успішного розслідування, тому на практиці є доволі розповсюдженим явищем.

Протягом 72 годин після затримання орган дізнання або слідчий:

1) звільняє затриманого

2) звільняє затриманого та обирає щодо нього запобіжний захід,не пов'язаний з триманням під вартою;

3) доставляє затриманого до судді з поданням, погодженим ізпрокурором, про обрання щодо затриманого запобіжного заходуу вигляді взяття під варту.

Ці 72 години потрібні, крім іншого, і для того, щоби прокурор мав можливість вивчити матеріали кримінальної справи, допитати, в разі потреби, підозрюваного, дати вказівку щодо надання йому додаткових даних про затримання тощо. У кожному разі прокурор повинен переконатись у тім, що затримання є законним та обгрун­тованим. Для цього він повинен з'ясувати таке:

—чи порушено кримінальну справу, в якій застосовувалось за­тримання підозрюваного;

—чи компетентною особою прийнято рішення про затримання підозрюваного;

—чи дотримано вимоги статей КПК під час реалізації затримання підозрюваного;

За відсутності передбачених законом підстав і мотивів прокурор визнає рішення про затримання підозрюваного неправомірним і своєю постановою звільняє його з-під варти, а також ставить питан­ня про відповідальність винної в порушенні закону посадової особи.

У випадках, коли підстави та мотиви для затримання були, але по­рушувались інші вимоги закону, прокурор реагує поданням. Коли ж затримання бу­ло завідомо незаконним, тобто наявні ознаки злочину, передбачено­го ст. КК України, прокурор порушує кримінальну справу.

 

Прокурорський нагляд за застосуванням органами досудового розслідування взяття під варту.

Тримання під вартою під час досудового розслідування не по­винно тривати більше двох місяців. У випадках, коли у цей строк розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасу­вання чи зміни запобіжного заходу на м'якший немає, він може бу­ти продовжений за поданням прокурорів відповідного рівня суддя­ми відповідного рівня до чотирьох, дев'яти і вісімнадцяти місяців (ст. 156 КПК).

Прокурор, переконавшись у потребі продовження стро­ків досудового слідства і тримання обвинуваченого під вартою ске­ровує зі своїм підписом на ім'я вищестоящого прокурора відповід­не подання.

Аналогічний порядок установлено і для випадків скерування клопотань (подань) Генеральному прокуророві України або його заступникам про продовження строків слідства понад шість міся­ців, а строків тримання обвинуваченого під вартою - понад дев'ять місяців.

Справи, в яких було продовжено строки слідства і утримання об­винуваченого під вартою, беруться прокурорами на контроль до завершення їх судового розгляду. Прокурор, що підтримував клопо­тання про продовження процесуальних строків, зобов'язаний пові­домити вищестоящому прокуророві про скерування справи до суду (закриття або зупинення провадження у справі). Окрім цього, ви­щестоящий прокурор повинен бути повідомлений і про результати розгляду справи судом, під час якого обвинуваченому було змінено запобіжний захід. За кожним фактом скасування або зміни запо­біжного заходу щодо обвинуваченого проводиться відповідна пере­вірка.