Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Лекція 11. Оборотний капітал
11.1. Призначення й структура оборотних коштів 11.2. Нормування оборотних коштів 11.3. Показники ефективності використання оборотних коштів Призначення й структура оборотних коштів
Оборотний капітал – це та частина капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці та оплату праці робочої сили. Оборотні кошти – кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди й фонди обігу, які однократно беруть участь у процесі виробництва й цілком переносять свою вартість на готовий продукт. Вони забезпечують безперервність виробництва й реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди представляють предмети праці до їхнього перетворення в готову продукцію (виробничі запаси, напівфабрикати, незавершене виробництво), а також засоби праці терміном служби не більше 1 року (з врахуванням встановлених підприємством вартісних обмежень) – так звані малоцінні або швидкозношувані предмети і витрати майбутніх періодів. Фонди обігу – кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари для наступного продажу, товари відвантажені, але неоплачені (дебіторська заборгованість по товарних операціях), кошти в касі й на рахунках тощо. Фонди обігу пов'язані з обслуговуванням процесу обігу товарів, вони не беруть участь в створенні вартості, а є її носіями. Після виготовлення продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це сприяє постійному поновленню процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу коштів підприємства. Облік оборотних коштів у рамках матеріальних запасів здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 „Запаси", а дебіторської заборгованості згідно з П(С)БУ №10 „Дебіторська заборгованість". У своєму русі оборотні кошти проходять стадії: гроші – виробництво (включаючи матеріально-сировинні запаси) – товар (перетворюваний у гроші). Так відновлюються первісно авансовані кошти. В різних галузях народного господарства склад та структура оборотних коштів різні та залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, особливостей матеріально-технічного забезпечення.
Структура оборотних коштів – кількісне співвідношення окремих груп та видів в загальній вартості оборотних коштів. Структура оборотних коштів формується під впливом: · характеру та форми організації виробництва; · типу виробництва; · тривалості технологічного циклу; · умов постачання паливно-сировинних ресурсів. Виділяють наступні види оборотних коштів: 1. За елементами: запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів тощо. 2. За характером участі в операційному циклі: оборотні виробничі фонди та фонди обігу. 3. За характером фінансових джерел формування: валові, чисті, власні. 4. За періодом функціонування оборотних коштів: постійна та змінна частини. 5. За рівнем охоплення нормуванням: нормовані та ненормовані. 6. За рівнем ліквідності: високоліквідні, швидколіквідні, повільноліквідні. 7. Залежно від ступеню ризику: з мінімальним, малим, великим ризиком.
Нормування оборотних коштів
Ритмічність і ефективність виробництва залежать від оптимального розміру оборотних коштів у виробництві й в обігу, тому найважливішим завданням підприємства є нормування оборотних коштів. Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів: · прогресивність; · технологічна й економічна обґрунтованість; · динамічність; · забезпечення зниження норм. Мета нормування – установити мінімальне значення (величину) кожного виду оборотних коштів, достатнє для безперебійної роботи підприємства. Показники нормування – норматив і норма оборотних коштів. Норматив оборотних коштів – мінімальна розрахункова величина коштів, необхідних для покриття потреби в них для безперебійної роботи підприємства із запланованими обсягами робіт. При порушенні розрахункових пропорцій окремих елементів нормативу обігових коштів і планованих обсягів виробництва виникає нестача оборотних коштів, що зазвичай заповнюється за рахунок короткострокових банківських кредитів. Основні види нормативів – частковий і загальний. Частковий норматив розраховується для конкретного виду оборотних коштів, а загальний – для їхньої загальної кількості.
Норматив оборотних коштів залежить від: · обсягу виробництва; · затратності оборотних коштів; · норм оборотних коштів на окремі їхні види. Розрахунок нормативу оборотних коштів відбувається в загальному виді за формулою:
Норма запасу – кількість днів, на які створюється запас оборотних коштів, що забезпечує безперервну роботу підприємства, навіть при порушенні графіка виробничого процесу або поставок. Величина норми запасу залежить від: · тривалості технологічного циклу; · періодичності запуску матеріалів у виробництво; · часу підготовки матеріалів для виробництва; · віддаленості постачальників; · рівномірності й частоти поставок. На практиці застосовуються три методи нормування оборотних коштів: 1) аналітичний метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним вилученням надлишкових; 2) коефіцієнтний метод полягає в уточненні діючих нормативів власних оборотних коштів і внесення в них змін за станом на момент розрахунку; 3) метод прямого рахунку являє собою науково обґрунтований розрахунок нормативів по кожному елементу нормованих оборотних коштів. Основну частину нормативу оборотних коштів становлять складські матеріально-сировинні запаси, незавершене виробництво, залишки готової продукції на складі. Складські матеріально-сировинні запаси визначаються з урахуванням добової потреби й середньої тривалості інтервалу між двома поставками. Запас, що визначає поточну потребу, розраховується за формулою:
Оскільки поточний запас змінюється від максимуму в день поставки до нуля в день наступної поставки значення залежності зменшується наполовину – середній поточний запас. У сумі зі страховим, підготовчим і транспортним поточний запас утворює складський розрахунковий запас. Страховий запас розраховується відповідно до галузевих рекомендацій. Для більш повної оцінки страхового запасу використовуються відомі статистичні методи.
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 49; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.181.52 (0.008 с.) |