За рахунок короткострокового кредиту покриваються витрати і створюється запаси цінностей у розмірах недостачі власних коштів.

Основна форма видачі короткострокового кредиту є пряме банківське кредитування. Тобто видача банками позики безпосереднього підприємствам порядку оплати розрахунково-платіжних документів за придбані товарно-матеріальні цінності, отримані послуги і на оплату праці працівникам основного виду діяльності.

Агропромислові підприємства за даними планів виробничого і соціального розвитку визначають власну потребу у короткострокових кредитах.

Плановий розмір кредиту характеризує гранично допустимий рівень позичкової заборгованості підприємства, банку на відповідну дату.

Планування потреби в позичкових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби у кредиті. Сума кредиту визначається для кожного об’єкту як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за чинними цінами і власними оборотними коштами.

Для визначення планового розміру кредиту агропромислового підприємства здійснюють розрахунок потреби у короткострокових кредитах банку. Він складається на плановий рік з розбивкою даних на квартальні дати з наростаючим підсумком.

Планова потреба у кредиті під сукупний об’єкт кредитування визначається співставленням загальної суми вкладень у товарно-матеріальні цінності; готову продукцію;виробничі витрати у розрахунках на відповідну дату з наявними у господарстві джерелами їх покриття; власними оборотними коштами; кредиторською заборгованістю грошовими авансами від заготівельних організацій.

Інформаційна база:

ü Дані річного звіту за минулий рік.

ü Данібухгалторських балансів на квартальні дати.

ü Дані фінансового плану,договір на матеріально-технічне посточання,технологічні карти,договори на внутрішньо-господарськуаренду і інше.

 5.Кредитний договір.

Кредитний договір визначає взаємні забов’язання і економічну відповідальність за дотримання принципів кредитування двух сторін.Строк дії кредитного договіру зумовлюється особливостями обігу оборотних засобів агропромислових підприємств.Він може заключатися на рік чи меньше.

У кредитному договірі вказується мета кредитування,умови,порядок надання і погашення позики, спосіб забезпечення кредиту, відсоткові ставки за кредит, права, обов’язки і відповідальність сторін і інші умови.

Розділи кредитного договіру:

1. Загальні положення.

2. Права і обов’язки позичальника.

3. Права і обов’язки банку.

4. Відповідальність сторін.

5. Порядок вирішення спорів.

6. Термін дії договору.

7. Юридичні адреси сторін.

Підприємство може вимогати від банку відшкодування збитків,що виникли внаслідок порушення забов’язань щодо надання кредиту або надання його не в певному обсязі.За неповне використання кредиту підприємство платить кредитору неустойку в розмірі плати банку за залучені кредиторські ресурси інеотриманої, марні узвітному періоді. Після укладання кредиторської угоди банк відкриває підприємству позичковий рахунок, на який зараховується відповідна сума кредиту.

Кредити надаються підприємствам у безготівковій формі шляхом оплати платіжних документів з позичкового рахунку шляхом перерахування на поточний рахунок підприємств, якщо інші непередбачені кредитним договором в готівковій формі для розрахунку з сільсько-господарської продукції.

6.Видача та погашення кредиту.

Виникнення кредитних відносин між підприємствами і банками можливе за умов:

ü Учасники кредитної угоди мають бути юридичними особами і функціонувати на принципах комерційного розрахунку.

ü Підприємство має бути або власником майна або мати право на користування та розпорядження ним.

ü Необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку.

ü Кредитор має бути так само зацікавлений у видачі кредиту як і підприємство в його отриманні.

Процедура отримання кредиту підприємством передбачає:

Ø Попередні переговори.

Ø Подання в банк заяви і інших документів на отримання кредиту.

Ø Оцінка банком комерційної угоди (інвестеційного проекту підприємства).

Ø Підписання кредитного договору між підприємством і банком.

Надання кредиту.

Ø Контроль банку за виконання підприємством умов кредитування.

На вимогу банку підприємство видає йому такі документи:

· Заява про надання кредиту.

· Ноторіальне засвідчення,статут підприємства.

· Юредичне засвідчення, установчий договір.

· Реєстраційне посвідчення (свідоцтво) або патент.

· Договір аренди чи інші документи,щодо правовласності на землю чи тимчасове користування земельною ділянкою.

· Контракти між продавцем і покупцем,замовником іпідрядником на виконання будівельно-монтажних робіт.

· Довідка з банку про розмір сплаченого статутного фонду, а також витяги з поточного і валютного рахунку підприємства.

· Фінансова звітність (форма 1,2,3).

· Висновок аудиторської форми щодо фінансового стану підприємства.

· Техніко-економічне обгрунтування угоди чи проекту.

· Ліцензія на проект, який кредитується.

· Підтвердження міністерства зовнішньо-економічних зв’язків України про наявність квоти.

· Підтвердження наявності складських переміщень.

· Підтвердження наявності виробничих площ і потужностей.

· Договір застави,поручительство,гарантія,договір страхування (один з цих документів).

· Клопотання місцевих і державних органів влади при наданні підприємству кредиту.

· Розрахунок наявних грошових надходжень.

Після отримання документів банк:

1. Вивчає формально і неформально інформацію про підприємство.

2. Оцінює його ділову репутацію і імідж.

3. Аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить поглиблене обстеження його фінансового стану і визначає міру ризику.

4. Визначає перспективи розвитку підприємства.

5. Перевіряє наявність джерел і гарантії погашеннякредиту.

Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела діяльності.Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності галузевої специфіки,форми власності і інше.Під час аналізу кредитоспроможністі враховується наявність чи відсутність у минулому кредиторських відносин підприємства з банком,розмір і строки надання позикию.Банк здійснює оцінку фінансового стану підприємства перед наданням позики, а в подальшому щоквартально.

В Україні критерієм оцінки фінансового стану визначається кожним станом самостійно. Зачасту враховуються такі показники:

- Обсяг реалізації.

- Прибуток, збиток.

- Рентабельність.

- Ліквідність.

- Грошові потоки.

- Склад і денаміка кредиторської,дебіторської заборгованності.

Порядок погашення кредиту- це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків.Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово частинами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

За способом погашення,кредити бувають:

1. З погашенням у відповідний термін

2. З довгостроковим погашенням.

Джерела погашення кредиту:

ü Виручка від реалізації продукції, яку отримує підприємство в процесі реалізації проекту кредитування.

ü Виручка від реалізації продукції власного виробництва непов’язаного з проектом кредитування.

ü Всі інші кошти від здійснення господарської діяльності.

Умови погашення кредиту:

1. Цільового спрямування.

2. Обсягів і терміну позиків.

3.  Порядку і строків надходження коштів на рахунки підприємства.

4. Сезонності і циклічності виробництва.

5. Рівня платоспроможності і надійності матеріального забезпечення підприємства.

6. Відсоток за користування кредитом нараховується щомісячно в розмірі передбаченого договором, а їх сплата здійснюється за фактичну кількість днів користування позикою

 

 

Тема: ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

1. Зміст і завдання фінансового планування.

2. Методи фінансового планування.

3. Зміст фінансового плану і порядок його складання.

4. Зміст і значення оперативного фінансового плану.

 

1. Зміст і завдання фінансового планування

Фінансове планування необхідне для забезпечення фінансовими ресурсами розширеного кругообігу Виробничих фондів, досягнення високої результативності господарсько-фінансової діяльності, забезпечення платоспроможності і фінансової стійкості підприємства.

В сучасних ринкових умовах підприємство розробляє власні плани з метою досягнення високої ефективності господарювання. Саме через таке фінансове планування звертається значна увага на раціональне і ефективне використання виробничих потужностей підприємства, раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства.

Фінансове планування орієнтується на реальне одержання власних і залучених джерел і визначення напрямів їх цільового використання у плановому році. Для цього у процесі планування передбачається канали надходження грошових коштів, придбання основних і оборотних коштів, а також найму виробничого каналу.

Фінансове планування проводиться за такими принципами організації:

Ø порівняння фінансових витрат з доходністю і термінами їх окупності;

Ø досягнення максимально можливого рівня рентабельності і норми прибутку;

Ø збалансування ризиків, для чого витрати з високою фінансовою віддачею необхідно поєднувати з інвестуванням коштів у витрати менш рентабельні, але більш надійні;

Ø фінансування довгострокових витрат найбільш економними методами;

Ø методи залучення довгострокових фінансових ресурсів, напрямки інвестування коштів необхідно ув’язати з платоспроможністю і ліквідністю, щоб не допустити банкрутства підприємства.

Фінансове планування –це процес визначення детального обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямках їх перетворення у продуктивний капітал підприємства на плановий період.

Мета фінансового планування – це забезпечення виробничого процесу необхідними джерелами фінансування. Фінансове планування заключається у складанні фінансових планів.

Основними завданнями фінансового планування є:

Ø забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

Ø визначення обсягів грошових засобів, що підприємство може мати в своєму розпорядженні, а також визначення джерел їх надходження;

Ø встановлення раціональних фінансових відносин з суб’єктами господарювання, державними централізованими фондами, банками, страховими компаніями та іншими кредиторами;

Ø визначення шляхів ефективного вкладання капіталу, оцінка раціональності його використання;

Ø виявлення та мобілізація резервів, підвищення прибутку підприємства за рахунок раціонального використання матеріальних, земельних, трудових та грошових ресурсів;

Ø обґрунтування раціональних пропорцій розподілу прибутку підприємства;

Ø обґрунтування та забезпечення реальної збалансованості планових витрат і доходів підприємства на принципі самофінансування і самоокупності.

 

1. Методи фінансового планування.

У вітчизняній економіці найбільш поширеним методом є балансовий метод. Його зміст полягає у тому, що окрім балансування підсумкових показників доходів і витрат зазначаються конкретні джерела покриття для кожної статті

витрат, при цьому використовуються різні методи:

Ø Нормативний метод полягає в тому, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарюючого суб’єкта у фінансових ресурсах та визначення джерел цих ресурсів. Нормативами є:

ü ставки податків;

ü ставки тарифів, зборів, внесків;

ü норми амортизаційних відрахувань;

ü норми оборотних коштів.

Ø Розрахунково-аналітичний метод полягає в тому, що планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу та індексів їх змін в плановому періоді.

Ø Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб обрати найоптимальніші. Критеріями у цьому випадку можуть бути:

ü максимум прибутку на вкладений капітал;

ü максимум збереження фінансових ресурсів;

ü мінімум поточних витрат;

ü мінімальні вкладення капіталу при максимально ефективному результаті і т.д.

Ø Економіко-математичне моделювання. Цей метод дає можливість кількісно виразити взаємозв’язок між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають.

Економіко-математична модель – це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірність зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів (рівняння, таблиці, графіки).

 

2. Зміст фінансового плану і порядок його складання.

Фінансовий план –це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, а також для управління

поточною і стратегічною діяльністю підприємства.

Фінансовий план складається з таких розділів:

Ø прогноз обсягів реалізації;

Ø баланс грошових надходжень та витрат;

Ø складається таблиця доходів та витрат;

Ø прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;

Ø розрахунок точки беззбитковості.

 Складання фінансового плану як правило відбувається у три етапи:

1.) Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.

2.) Розгляд та вивчення виробничих показників, укладених договорів, кон’єктури товарного ринку на підставі яких розраховуються планові фінансові показники.

3.) Розробка проекту поточного фінансового плану.

Фінансовий план складається на рік з розбивкою по кварталах, тому баланс доходів і витрат відображає кінцеві результати планових розрахунків, зміст фінансових процесів, характеризує майбутні надходження фінансових ресурсів і напрями їх використання.

У процесі фінансового планування здійснюється конкретна ув’язка кожного виду витрат та відрахувань з джерелом фінансування.

 

3. Зміст і значення оперативного фінансового плану.

Баланс надходження кошті складається у вигляді таблиці. До надходжень включають:

Ø виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) від основної діяльності;

Ø виручка від реалізації основних фондів, нематеріальних активів;

Ø штарфи, пені та інші надходження від економічних санкцій;

Ø надходження від реалізації цінних паперів і валюти;

Ø дивіденти, проценти, прибутки від цінних паперів та депозитів;

Ø  погашення простроченої дебіторської заборгованості;

Ø кредити отримані;

Ø аванси від покупців і замовників;

Ø надходження оренди та лізінгової плати;

Ø безповоротна фінансова допомога;

Ø цільові надходження;

Ø кошти, що надходять для формування статутного фонду;

Ø інші надходження;

Ø всього надходжень

До видатків включають:

Ø негайні потреби;

Ø заробітну плату і нарахування процентів по заробітній платі в бюджет;

Ø платежі до бюджету;

Ø внески до фондів;

Ø оплата за товарно-матеріальні цінності;

Ø погашення кредиторської заборгованості;

Ø погашення термінових позичок банку;

Ø погашення прострочених позичок банку;

Ø авансовані платежі;

Ø платежі на векселі одержувачів;

Ø орендна плата;

Ø виплата дивідендів;

Ø інші видатки;

Ø всього видатків.

Платіжний календар відображає весь грошовий оборот підприємства. У ньому фіксується всі види грошових надходжень та платежів, не залежно від напрямків їх утворення і виникнення. Він дає можливість фінансовим службам забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов’язань і дає можливість фіксувати платоспроможність і ліквідність підприємства.

Питання до іспиту з дисципліни «Фінанси підприємств»:

1. Фінанси підприємств та сфери фінансових відносин.

2. Функції фінансів.

3. Фінансові ресурси підприємства.

4. Фінансовий механізм.

5. Фінансова робота та фінансовий контроль.

6. Сутність грошових розрахунків підприємств.

7. Безготівкові і готівкові розрахунки.

8. Проведення касових операцій.

9. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття.

10. Принципи організації безготівкових розрахунків.

11. Розрахунок платіжними дорученнями.

12. Розрахунок платіжними вимогами-дорученнями.

13. Розрахунок чеками.

14. Вексельна форма розрахунку.

15. Розрахунок акредитивами.

16. Склад і характеристика грошових надходжень підприємства.

17. Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг.

18. Виручка від іншої реалізації.

19. Грошові надходження від фінансово-інвестиційної діяльності.

20. Доходи від позареалізаційних операцій. Асигнування із бюджету.

21. Розподіл виручки від реалізації продукції, робіт та послуг.

22. Сутність прибутку.

23. Види прибутку та методи їх формування.

24. Сутність і методи обчислення рентабельності та норми прибутку.

25. Розподіл і використання прибутку.

26. Сутність і основи організації оборотних коштів;

27. Визначення потреби в оборотних коштах та сутність їх нормування;

28. Джерела формування оборотних коштів;

29. Визначення наявності ефективності оборотних коштів

30. Сутність основних засобів та їх відтворення.

31. Знос і амортизація основних фондів.

32. Методи нарахування амортизації.

33. Показники стану та ефективності використання основних засобів.

34. Сутність і склад капітальних вкладень.

35. Джерела фінансування капітальних вкладень.

36. Необхідність та функції кредиту

37. Принципи кредитування

38. Основні види кредиту

39. Об’єкти короткострокового кредитування. Планування кредиту

40. Кредитний договір

41. Видача та погашення кредиту

42. Зміст і завдання фінансового планування.

43. Методи фінансового планування.

44. Зміст фінансового плану і порядок його складання.

45. Зміст і значення оперативного фінансового плану.

46. Фінансовий стан підприємств та методи його оцінки.

47. Інформаційне забезпечення фінансового стану підприємства.

48. Показники оцінки фінансового стану підприємств.

49. Комплексна оцінка фінансового стану підприємств.

50. Оподаткування прибутку підприємств.

51. Плата за землю.

52. Фіксований сільськогосподарський податок.

53. Податок з власників транспортних засобів.

54. Податок на нерухоме майно.

55. Податок на додану вартість та його вплив на діяльність підприємств.

56. Сплата акцизного збору.

57. Мито та особливості його сплати.

58. Платежі (збори) підприємств на загальнообов’язкове державне пенсійне і соціальне страхування.

59. Місцеві податки і збори.

60. Оподаткування суб’єктів малого підприємництва.

61. Фінансова санація підприємства, її економічний зміст та порядок проведення.

62. Планування та фінансування санації підприємства.

63. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємства.

64. Державна фінансова підтримка санації підприємства.

65. Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють.

 

Список рекомендованої літератури

 

1. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-XIV // Бухгалтерия 2001: Национальные стандарты. Регистры бухгалтерского учета. – 2001. – № 5.

2. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. // Дебет-Кредит. – 2000. – №39.

3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. –№27.

4. Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. // Відомості Верховної Ради України.– 1997. – №37.

5. Закон України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» від 26.06.1997р. // Галицькі контракти. – 1998. –№18.

6. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.1998р. // Урядовий кур'єр. – 1999. – 6 січня. – №2–3

7. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. // Бухгалтер. – 2000. – №19 (103).

8. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. // Бухгалтер. – 2000. –№17(101).

9. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-ІV. – Запоріжжя: Полиграф, 2003.

10. Указ Президента України «Про місцеві податки і збори» від 25.05.1999р. //Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. – №6.

11. Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992р. // Галицькі контракти. – 1997. – №44.

12. Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собі­вартості продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постано­вою КМУ 26.04.96 р. № 473.

13. Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собі­вартості продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ 9.02.96 № 186.

14. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій. Затверджена Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств //Галицькі контракти - 1997. - № 40

15. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. – М.: Финансы и статистика, 1999.

16. Бандурка О.М., Коробов Н.П. та ін. Фінансова діяльність підпри­ємств: Підручник - К.: Либідь, 1998.

17. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы. – М., 1998.

18. Беренс А, Хавранек Я. Руководство по оценке эффективности инвес­тиций: Пер. с англ.-М.: АОЗТ «Интерэксперт», ИНФРА-М, 1995.

19. Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных про­ектов: Пер. с англ. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.

20. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2000.

21. Брігхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту.- К., 1999.

22. Бородина О.И. Финансы предприятий. - М.: ЮНИТИ, 1999.

23. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч.посібник. – К.: Вища шк., 1997.

24. Василик О.Д. Теорія фінансів. Підручник. - К.: НІОС, 2000.

25. Ващенко Т. В. Математика финансового менеджмента. - М, Перспектива, 1996г.

26. Ворст Й. Ревентлоу П. Экономика фирмы. - М.: Высшая школа, 1994.

27. Грекова З.Н., Кочуров Л.Н. Финансовая стратегия предприятия. // Бухгалтерский учет. – 1995. - №7.

28. Дем’яненко М.Я. Джерела сплати податків. // Економіка АПК. – 1999. - №7.

29. Ефимова О.В. Финансовый анализ. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во «Бухгалтерский учет», 1998.

30. Ковалева А.М. Финансы в управлении предприятием. - М.: Фина­нсы и статистика, 2000.

31. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства. - К.: Либідь, 1999.

32. Кондратьєв О.В. Фактори забезпечення фінансової стійкості підприємства. // Фінанси України. – 1997. - №9.

33. Карлоф Б. Деловая стратегия. Пер. с англ. - М.: Экономика, 1991.

34. Ковалев В.В. Практикум по финансовому менеджменту: Конспект лекций с задачами. – М.: Финансы и статистика,

35. Кудряшов В.П. Фінанси: Навч. посібник. — Херсон, Олді-плюс, 2002

36. Лагутін В.Д. Кредитування. / Теорія і практика: навчальний посібник. – К.: Знання, 2000р.

37. Лихота І.П. Фінансова стратегія управління підприємством. // Фінанси України. – 2001. - №2.

38. Мелкумов Я.С. Финансовые вычисления. Теория и практика: Учебно-справочное пособие. – М.: ИНФРА-М, 2002.

39. Мелкумов Я.С. Организация и финансирование инвестиций: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 2002.

40. Мороз А.М. Банківські операції. - К, КНЕУ, 2000р.

41. Мороз З., Савченко О. Все про єдиний податок. // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2001. - №6.

42. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник.— К., КНЕУ, 2001.

43. Павлова Л.Н. Финансы предприятия. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.

44. Пастухова В.В. Стратегічне планування на підприємстві. // Економіка України. – 1999. - №5.

45. Петровська І.О., Клиновий Д.В. Фінанси (з елементами статистики фінансів): Навч. посібник— К.: ЦУЛ, 2002.

46. Пастухова В. Стратегічний підхід в управлінні підприємством. // Економіка України. – 1999. - №5.

47. Плиса В.Й. Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства. // Фінанси України. – 1999. - №5-6.