Якісно нова спрямованість філософії в епоху ранніх буржуазних революцій в Європі.

За часом ця епоха охоплює період від ранніх буржуазних революцій із XVII ст. до кінця XIX ст.; після цього починається період так званої "новітньої історії" що триває і по наш час. Проте філософія цього періоду завершується першою третиною XIX ст., що є прикладом випереджаючого розвитку духовних процесів порівняно із політичними та соціально-економічними. А це, у свою чергу, свідчить про творчий характер людського мислення.

За соціальним змістом це був період формування і утвердження в Європі буржуазних суспільних відносин. У самих засадах суспільного життя відбулися суттєві зміни: центр життя - виробничої, культурної, соціально-політичної діяльності - змістився у міста, де почали бурхливо розвиватися різноманітні форми промислової діяльності (слово "буржуа" значить із фр. "мешканець міста"). Врешті це привело до появи машинного виробництва, яке революціонізувало всю людську діяльність взагалі.

В цей час вже завершується епоха географічних відкриттів. Це ще й епоха буржуазних революцій, які брали на себе місію докорінної зміни всіх сторін життя, це також епоха формування національних держав, значна частина яких існує і по сьогодні, це епоха наполеонівських походів, що сприяли швидкому руйнуванню в Європі застарілих соціальних відношень. І все це, врешті, потягнуло за собою значні зрушення у духовному житті взагалі, та у світоглядних орієнтирах людини, зокрема.

Ранні буржуазні революції сприяли становленню капіталістичного способу виробництва. Замість ремісничих майстерень з’являються мануфактури, а потім заводи і фабрики. Це принципово нова форма власності, заснована на поопераційному поділі праці, приватній власності на засоби виробництва та праці найманих робітників.

Прибуток підприємця на мануфактурі та фабриці залежить від кількості праці, закладеної у товар: чим менше у товарі праці найманого робітника, тим вищі прибутки підприємця. Щоб зменшити кількість праці, закладеної в товар, підприємець має замінити працю людини роботою машин і механізмів. Таким чином, підприємець стає зацікавленим у механізації праці, а отже, у розвитку техніки та природничих наук.

Розвиток мореплавства, виробництва, зростання міст та соціальної динаміки привели до швидкого розвитку наукового знання: наука в цю епоху стає провідним чинником життя та життєвих зрушень. З'являється перша завершена та експериментально підтверджена наукова теорія - механіка І.Ньютона. Вплив її на всі аспекти життя був колосальний, адже це вперше людина спродукувала такий інтелектуальний витвір, який дозволяв отримувати точні та незаперечні практичні результати. Ідеї та принципи механіки настільки поширились, що врешті виник так званий "механістичний" світогляд.

Відбуваються відчутні зміни і у розвитку філософії:

- філософія починає розвиватися у діалозі із різними науками, які активно формуються та розвиваються в цю епоху. У зв'язку з цим чільне місце у філософських пошуках посідає розроблення правильного методу осягнення істини;

- філософія Нового часу зазнає суттєвих внутрішніх диференціацій (розподілів); виникають національні та регіональні філософії, які тепер пишуться не єдиною церковною мовою, а національними мовами; формуються деякі нові філософські дисципліни, такі як гносеологія, антропологія, історія філософії, методологія та ін.;

- розгалуження філософського знання логічно вимагає нового рівня його систематизації—утворюються так звані "філософські системи", досить типові для даної епохи.

Отже, нарис тих змін, яких зазнало життя в Європі в епоху Нового часу, засвідчує, що це справді була епоха новацій, якісних змін та зрушень в усіх сферах життя; цікаво зазначити й те, що новою себе відчувала та визначала сама ця епоха, тобто це вона сама назвала себе Новим часом.