Організації психологічної підготовки особового складу Збройних Силах України.

 

Керівними документами щодо організації психологічної підготовки особового складу Збройних Силах України є наказ начальника Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України від 16.11.2012 р. № 240 “Про впровадження психологічної підготовки особового складу в навчальний процес підготовки органів управління та військ (сил)”, “Концепція впровадження психологічної підготовки у Збройних Силах України” (далі - Концепція), затверджена заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 07.12 2012 рік та Курс психологічної підготовки особового складу військ (сил) Збройних Сил України (КРС 01.313.004-2013 (01)) (далі - Курс), затверджений заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 10.07.2013 року.

Психологічна підготовка особового складу Збройних Сил України – це цілісний і організований процес формування у військовослужбовців психологічної готовності та емоційно-вольової стійкості до дій у бою, у складних і небезпечних умовах, в обстановці, яка різко змінюється, під час тривалої нервово-психологічної напруги, подолання труднощів, пов’язаних із виконанням військового обов’язку як у воєнний, так і у мирний час (Курс).

Головні завдання психологічної підготовки (Концепції):

- забезпечення стійкої психологічної готовності військовослужбовців до захисту Батьківщини, до рішучих дій під час виконання навчальних завдань, готовності до ризику та зустрічі з небезпекою;

- формування у військовослужбовців психічної стійкості до психотравмуючих факторів сучасної війни, тривалих перевантажень;

- навчання їх методам попередження психотравмування, саморегуляції, виявлення ознак отримання психологічних травм;

- надання першої допомоги;

- створення передумов високої бойової активності військовослужбовців;

- адаптація військовослужбовців до бойових умов, їх навчання основним способам самозахисту;

- зниження психологічних травм, підвищення рівня професійних і бойових навичок та вмінь, фізіологічної і психологічної витривалості військовослужбовців.

Залежно від цільових установок та ступеню охоплення особового складу розрізняють:

- загальну психологічну підготовку;

- спеціальну психологічну підготовку;

- цільову психологічну підготовку.

Загальна психологічна підготовка – вид психологічної підготовки особового складу, завданням якого є формування і удосконалення єдиних для військовослужбовців психологічних якостей згідно з вимогами сучасної війни.

Виконання завдань загальної психологічної підготовки досягається формуванням у військовослужбовців визначеної мотивації, спрямовується на навчання їх прийомам емоційно-вольової мобілізації, зняття негативних психічних станів, методам надання собі і співслужбовцям першої психологічної допомоги, способам виживання в екстремальних умовах, згуртування, злагодження, підвищення соціально-психологічної сумісності та стійкості військових підрозділів.

Спеціальна психологічна підготовка – вид психологічної підготовки особового складу, завданням якого є розвиток специфічних військово-професійних якостей військовослужбовців відповідного роду військ, напрацювання високої бойової активності та психічної стійкості, навичок поведінки в екстремальних умовах.

Значна частина завдань спеціальної психологічної підготовки вирішується в процесі стрільб, пусків ракет, проведення тренувань та навчань в умовах, максимально наближених до бойових з метою розвитку у військовослужбовців сприяння професійної уваги, професійної пам’яті, здатності протистояти стресорам, характерним для конкретного роду військ (сил).

Цільова психологічна підготовка – вид психологічної підготовки особового складу, завданням якого є адаптація психіки воїна до умов виконання бойового завдання, формування бойового психічного стану, напрацювання чіткої внутрішньої установки на підготовку до конкретного бою (виконання завдань за призначенням).

Цільова психологічна підготовка проводиться в інтересах адаптації психіки військовослужбовця до умов виконання конкретного бойового завдання, формування бойового психічного стану, напрацювання чіткої внутрішньої установки на підготовку до конкретного бою. Вона проводиться в комплексі з тактичною (тактико-спеціальною) підготовкою особового складу.

Цільова психологічна підготовка може бути розподілена на ряд етапів:

1-й етап (перед виконанням бойового завдання) – відбувається мо­білізація особового складу на виконання завдання;

2-й етап (безпосередньо в ході виконання бойового завдання) – підтримання бойової готовності, бажання до прояву ініціативи, попередження негативних психічних станів;

3-й етап (після виконання бойового завдання) – зняття психічної напруженості, відновлення бойової готовності, підтримання пильності, попередження благодушності і розслабленості, мобіліза­ція особового складу на виконання нових бойових завдань.

Завдання психологічної підготовки вирішується за допомогою засобів і способів. Основою їх пошуку і розробки є ідея максимального наближення навчань та занять до умов сучасного бою, вирішення не умовних, а близьких до реальних бойових завдань.

Засобами психологічної підготовки є:

- загальний процес бойової підготовки військ та його основні складові (вогнева, технічна, фізична, спеціальна, медична підготовка та ін.);

- заняття на тренажерах, у спеціально обладнаних класах, смугах, у центрах психологічної підготовки.

Способи психологічної підготовки залежать від конкретної мети та матеріальної бази, специфічних вимог до підготовки особового складу конкретного виду та роду Збройних Сил, специфіки виконання завдань. Деякими з них є:

- вміла імітація вогню супротивника, створення реальної картини бою;

- створення в обстановці навчань та польових занять елементів небезпеки та раптовості;

- створення умов, коли необхідно вирішувати завдання в обмежений термін, при нестачі часу;

- виконання вправ неповним підрозділом, недостатньо озброєними та дієздатними військовослужбовцями.

В основі способів психологічної підготовки лежать принципи внесення до процесу бойової підготовки елементів:

- напруженості та раптовості;

- небезпеки й ризику;

- притаманних реальній бойовій об­становці, і багаторазове тренування особового складу у виконанні прийомів та дій у цих умовах.

Для формування відповідних якостей психічних процесів (особливо уваги, пам’яті й мислення) необхідно в усі заняття, тренування та навчання вносити елементи:

- активності й творчості, які сприяють розвитку у особового складу кмітливості, спритності, самостійності, ініціативності, а також збільшувати питому вагу практичних дій на бойовій техніці, при зброї, на тренажерах, макетах тощо з одночасним вирішенням розумових завдань в різноманітних умовах обстановки.

Для формування у воїнів психологічної готовності до війни важливе значення має:

- створення у них чіткого уявлення картини сучасного бою і виховання впевненості у зброї та засобах захисту, які знаходяться на озброєнні військ.

Велике значення для психологічної підготовки особового складу має:

- використання існуючих і розробка нових комплексів вправ щодо формування емоційно-вольової стійкості (обкат особового складу танками, легководолазна підготовка та водіння танків під водою, стрибки у воду, подолання вогневих смуг, тренування у відпрацюванні способів захисту від запальних речовин тощо) і застосування різноманітних тренажерів для вироблення професійних якостей уваги, пам’яті, мислення.

Способи психологічної підготовки знаходять своє відображення в основних методах, які поділяють на вербальні та практичні (здійснити опитування курсантів з питань знання вербальних та практичних методів).

Вербальні методи умовно складаються з:

- методу переконання; - методу навіювання; - психологічного консультування військовослужбовців.

Вербальними методами може успішно користуватися той командир підрозділу, що майстерно володіє словом, письмовою та усною мовою, уміє грамотно складати бойові накази і віддавати усні розпорядження підлеглим, переконувати і вимагати, вселяти впевненість і надавати психологічну допомогу тим, хто цього потребує.

Практичні методи вбирають в себе:

- моделювання психологічних факторів (чинників) бою; - психологічні вправи і тренування;

- метод аварійних ситуацій; - метод стресових впливів (дій); - метод вольової регуляції.

Формами психологічної підготовки особового складу до бойових дій (виконання завдань за призначенням) є:

- психологічна просвіта – систематичне та організоване розповсюдження серед військовослужбовців психологічної інформації з метою формування у них розуміння закономірностей функціонування людської психіки і поведінки людей в екстремальних умовах бойової обстановки, знання шляхів і способів управління можливостями власної психіки та надання психологічної допомоги іншим військовослужбовцям;

- заняття з предметів бойової підготовки, орієнтованих на розвиток необхідних психологічних якостей та станів;

- спеціальні форми: психотренінги, прийоми психологічної саморегуляції тощо.

Свідоме, активне і творче використання військовослужбовцями принципів, методів і форм навчання та виховання є головною умовою ефективності психологічної підготовки як процесу.

У військових частинах психологічна підготовка (загальна, спеціальна та цільова) планується і проводиться з офіцерами, сержантським (старшинським) та рядовим складом, в системі комплексу занять з бойової підготовки.

З сержантським (старшинським) та рядовим складом спеціальна та цільова психологічна підготовка організовується як вивчення окремих питань в ході комплексу занять з бойової підготовки у суворій відповідності до визначеної теми занять.

В військових частинах (підрозділах) відпрацювання питань психологічної підготовки планується під час заходів бойової підготовки та її основних складових (вогневої, технічної, фізичної, спеціальної, медичної підготовки та ін.), а також як самостійний вид підготовки.

Заняття з психологічної підготовки повинні бути простими для сприйняття, мати загальний характер з висвітленням основних принципів, застосування форм та методів психологічної підготовки, а також передбачати практичне відпрацювання теоретичного матеріалу (до 50 % навчального часу).

Вони проводяться в польових умовах зі складом штатних підрозділів та їм рівних з метою практичного закріплення навичок з психологічної підготовки у ході занять бойової підготовки з конкретною прив’язкою до визначеної теми занять з тактичної та вогневої підготовки загальною тривалістю кожного заняття – одна навчальна година під керівництвом командира підрозділу.

Психологічна підготовка організовується і проводиться у суворій відповідності до визначеної теми занять індивідуально або у складі групи (підрозділу) чисельністю не більше 30 осіб.

Основний обсяг питань цільової психологічної підготовки вивчається в ході інтенсивного періоду підготовки, навчань (тренувань), практичних занять, загальної та спеціальної  психологічної підготовки – під час базового та підтримуючого періоду.

Час та обсяг годин для відпрацювання питань психологічної підготовки командири підрозділів визначають своїм рішенням, з урахуванням набутих підлеглими знань та навичок, відповідно до тематики навчань (тренувань) та переліку тем (питань) психологічної підготовки.

Організація психологічної підготовки підрозділів військових частин здійснюється у ході відпрацювання визначених навчально-бойових завдань протягом навчального циклу, який включає:

- період базової підготовки, інтенсивний період, підтримуючий період.

Протягом базового періоду основні зусилля спрямовані на проведення психологічної підготовки сержантського та старшинського складу, індивідуальної підготовки військовослужбовців, в основному з використанням тренажерів (тренажерних комплексів).

У період інтенсивної підготовки під час колективної підготовки основна увага приділяється психологічній підготовці підрозділів до батальйону (йому рівних підрозділів) включно.

Протягом підтримуючого періоду відпрацювання питань психологічної підготовки здійснюються переважно в пунктах постійної дислокації, на приказарменій навчальній матеріально-технічній базі, полігонах військових частин, з зосередженням основних зусиль на відпрацюванні індивідуальних питань психологічної підготовки, а також психологічній підготовці відділень (екіпажів, розрахунків, обслуг) та їм рівних.