Будівництво мережі водовідведення.

Укладання мережі роблять відкритим і закритим способом. Найбільш розповсюдженим є відкритий спосіб, тобто спосіб з відривкою траншів. Закритий спосіб застосовують при прокладці трубопроводів глибокого закладення, великого діаметра, а також при пристрої переходів через транспортні магістралі, коли необхідно зберегти рух транспорту. Будівництво трубопроводу в плані визначається трасою прокладки, а у вертикальній площині - подовжнім профілем.

Перенесення проектної осі трубопроводу з плану на місцевість роблять шляхом виносу поворотних і вузлових колодязів, у центрах яких забивають коли. Потім між колодязями провішують напрямок осі трубопроводу і відзначають на ній колами місця лінійних колодязів. Ширину траншеї також розмічають колами, відкладаючи від осі відстань, рівна половині ширини траншеї. Траншеї розробляють механізмами, допускаючи недобір ґрунту на 0,1-0,2м для зачищення дна, а також розробки приямків під розтруби і муфти безпосередньо перед укладанням труб.

 

Рис.44. Укладання труб за допомогою візирок.

1.Обноска; 2.Поличка; 3.Нерухома візирка; 4.Схил; 5.Ходова візирка; 6.Лінія візирування; 7.Дріт; 8.Кілочок у центрі колодязя.

 

Для укладання труб прямолінійно і по заданому ухилі над центром кожного колодязя перпендикулярно траншеї встановлюють обноску, що передставляє собою дошку, міцно прибиту до двох поставленого з боків котловану стовпам (мал.44). На обноску з низової сторони по напрямку руху води прибивають строго горизонтально за рівнем поличку з гладко виструганою верхньою гранню і нівеліром визначають відмітку верхньої грані. Поруч з поличкою прибивають Т-образну нерухому візирку, також установлювану горизонтально. Під обноскою на дні колодязя вбивають кілочок і в нього закручують шуруп так, щоб відмітка верха шурупа була дорівнює відмітці лотка труби в цьому колодязі. Такий же кілочок із шурупом забивають і у верхівковому колодязі. Потім виготовляють рухливу (ходову візирку) висотою Н, рівної вертикальній відстані від верха шурупа до верхньої грані нерухомої візирки. Обноску з візиркою установлюють над котлованом колодязя і з верхівкової сторони ділянки трубопроводу, витримуючи відстань Н від верха шурупа до верха нерухомої візирки.

Установлюючи рухливу візирку в будь-якій точці траншеї між нерухомими візирками, переглядають лінію візування по трьох візиркам. У такий спосіб перевіряють глибину розробленої траншеї і правильність укладання кожної труби.

Труби між колодязями починають укладати з нижнього колодязя розтрубами проти плину. Прямолінійність труб, що укладаються, у плані перевіряють по схилі, підвішеному до дроту (мал.44). А по висоті - ходовий візиркой. Першу трубу гладким кінцем укладива-ют на попередньо покладену підставу колодязя, її наглухо зашпаровують у стінку колодязя. На гладкий кінець другої труби в залежності від конструкції стикової сполуки надягають два-три витка смоляного пасма і вставляють її в розтруб покладеної труби, злегка підбиваючи пасмо конопаткою. Після цього за допомогою візирок перевіряють вісь візування. Якщо рухома візирка виступає над віссю візування, значить труба покладена вище, ніж потрібно, тому неї осаджують, якщо нижче, те під трубу підбивають піщаний ґрунт. Укладання труб на неущільнений свіже насипаний ґрунт не допускається, тому що може відбутися осаду. Після повторної перевірки правильності укладання труби стик зашпаровується остаточно.

Перед засипанням траншеї правильність укладання труб перевіряється на світло. Для цього в одному кінці ділянки встановлюють джерело світла (ліхтар), а в іншому - дзеркало. У дзеркалі повинний відбитися правильний світловий диск. Зсув світлового диска вказує на зігнутість осі труб. Після укладання труб набивають лотки оглядових колодязів і виконують їхній монтаж.

До закритих способів прокладки трубопроводів відносяться горизонтальне буравлення, продавлювання, прокол, штольнева і щитова проходки. Опис цих способів досить повно дано в навчальній і технічній літературі.