Тема: лакофарбові та хімічні побутові товари

 

План лекції

 

1. Лакофарбові товари

2. Товарознавча характеристика клеїв

3. Засоби для прання і миття

4. Засоби для чищення і полірування

5. Засоби для підвищення врожайності і захисту рослин

 

 

Лакофарбові товари

 

Лакофарбові товари призначені для створення на поверхні тіл лакофарбового покриття, щоб захистити продукцію від руйнівного впливу оточуючого середовища та надати гарного зовнішнього вигляду.

До лакофарбових товарів відносять оліфи, лаки, фарби, емалі, ґрунтовки, шпаклівки, а також допоміжні матеріали (розріджувачі, розчинники, сикативи, порозаповнювачі, морилки). До складу компо­зиції лакофарбових товарів входять плівкоутворювачі, фарбові речо­вини, розчинники і розріджувачі, сикативи.

Плівкоутворювачі - нелеткі синтетичні, штучні і природні про­дукти, які здатні створювати на поверхні тіл суцільну тонку, відносно міцну і стійку до атмосферного впливу плівку. Плівкоутворювачі водночас є зв’язуючими: вони змочують, зв'язують і скріплюють у плівці інші компоненти.

Плівкоутворювачі можуть бути оборотними та перетвореними. Оборотні плівкоутворювачі створюють плівку внаслідок випарову­вання розчинника або охолодження розплаву, при цьому плівкоутво-рювач не зазнає змін і створена плівка може бути знову розчинена або розплавлена. Як оборотні плівкоутворювачі використовують природні смоли (каніфоль, шелак, бурштин та ін.), ефіри целюлози та термопла­стичні синтетичні полімери.

У перетворених плівкоутворювачів при твердінні відбуваються хімічні зміни, що супроводжуються збільшенням молекулярної маси, зшиванням ланцюгових молекул поперечними хімічними зв'язками і створюванням тримірних полімерів, внаслідок чого плівкоутворювач переходить у неплавкий і нерозчинний стан. Перетворені плівкоутво­рювачі - це рослинні олії, олігомерні термореактивні синтетичні полі­мери і каучуки. Твердіння відбувається під дією отверджувачів, тепла і кисню повітря та інших чинників.

Фарбові речовини вводять у лакофарбові композиції у вигляді пігментів і фарбників.

Пігменти не розчиняються в плівкоутворювачах, органічних розчинниках і у воді. Пігменти додають плівці непрозорість, підви-щують механічну міцність, твердість, зносостійкість, теплостійкість, антикорозійні властивості, затримують "старіння" плівок, відбивають або поглинають світлове випромінення, підвищуючи тим самим дов­говічність лакофарбового покриття.

У виробництві фарб, емалей, шпаклівок, ґрунтовок переважно застосовують мінеральні пігменти (природно або штучно одержані солі й оксиди заліза, свинцю, кадмію та інших металів).

Органічні пігменти мають більш інтенсивний колір, але помітно поступаються мінеральним за атмосферо- і світлостійкістю, тому ма­ють декоративне призначення і застосовуються для внутрішніх робіт.

Фарбники розчиняються в плівкоутворювачах, тому їх викорис­товують для прозорого оздоблення.

Для часткової заміни пігментів і фарбників та покращання де­яких властивостей до складу лакофарбових матеріалів вводять напов­нювачі: дешеві мінеральні речовини білого кольору (крейду, тальк, каолін, вапняки). Внаслідок низького показника заломлення наповню­вачі мають незначну покривність. Наповнювачі забезпечують покрив-ність без пігментів тільки у водорозчинних зв'язуючих (казеїнових, клейових, вапняних).

Розчинники і розріджувачі. Розчинники вводять у лакофарбові матеріали для переведення плівкоутворювачів у рідкий стан. Як роз­чинники використовують бензин, скипидар, ароматичні вуглеводні (бензол, толуол, ксилол), спирти (етиловий, бутиловий, метиловий), ефіри, кетони (ацетон, циклогексанон), хлоровані вуглеводні (дихло­ретан, хлорбензол) та їх суміші.

Розріджувачі не розчиняють плівкоутворювачі, але добре змі­шуються з концентрованими розчинами лакофарбових матеріалів і розріджують їх до потрібної в'язкості. Розріджувачами є дешеві легколеткі органічні розчинники, які мають відносно високу швидкість випаровування.

Оліфи

Оліфа - це масляниста рідина, здатна після висихання створю­вати еластичні міцні плівки. Залежно від вихідної сировини оліфи по­діляють на натуральні й штучні, а залежно від складу - на натуральні чисті та з розчинниками.

Натуральні чисті оліфи мають 95% масел і 5% сикативу. Нази­вають їх за видом використаного масла: лляні, конопляні, соняшникові. Вони мають високі споживні властивості: висихають від пороху за 12 год, повністю - за 24 год, створюють тверді, блискучі, еластичні, прозорі, з високою адгезією, атмосферостійкі плівки, що мають високі захисні властивості. Використовують їх для виготовлення і розведення фарб, одержання ґрунтовок, шпаклівок, масляних лаків, які застосовують для фарбування підлоги, дахів, вікон, засобів транспорту тощо.

Натуральні оліфи з розчинниками (ущільнені) містять 50-75% плівкоутворювача і 25-50% розчинників. Масла для одержання цих оліф піддають тривалій термічній обробці. Ущільнені в такий спосіб оліфи розріджують до робочої в'язкості розчинниками. Випускають оліфи під назвами: "Оксоль" (лляна, конопляна, соняшникова, зміша­на), гліфталеві, пентафталеві, комбіновані. У процесі виготовлення оліф заощаджуються рослинні олії. Оксолі створюють плівки тверді, блискучі, водостійкі, але менш довговічні, ніж натуральні оліфи. Ви­користовують їх переважно для внутрішніх робіт. Алкідні і комбіно­вані оліфи використовують як для внутрішніх, так і для зовнішніх робіт.

Штучні оліфи - розчини продуктів переробки нафти, сланців, каніфолі в органічних розчинниках. Вони створюють плівки тверді, темного кольору, недостатньо водо- і атмосферостійкі, такі, що пові­льно висихають (за 72 год). Використовують їх для покриття повер­хонь, що не підлягають дії води і атмосфери.

Лаки

Лаки - це розчини плівкотвірних речовин в органічних розчин­никах, які утворюють після висихання тверду, прозору (рідко непро­зору) плівку. За природою плівкотвірних речовин лаки поділяють на смоляні, ефіроцелюлозні й масляні.

Лаки смоляні - це розчини синтетичних рослинних і бітумних смол у розчинниках. На основі рослинних смол виготовляють шелако­ві і каніфольні лаки, що утворюють тверді, блискучі, але недостатньо водостійкі плівки. Застосовують смоляні лаки для покриття меблів, іграшок, музичних інструментів.

Лаки на основі синтетичних смол поділяють на лаки на основі термопластичних і на лаки на основі термореактивних полімерів.

До лаків на основі термопластичних полімерів належать такі:

Лаки на основі термореактивних полімерів утворюють лакову плівку внаслідок зшивання макромолекул, тому лакова плівка після твердіння не розчиняється і не плавиться. Покриття на основі цих ла­ків мають підвищені твердість, блиск, атмосферостійкість і стійкість до стирання, але вони не ремонтопридатні. Найбільшого розповсю­дження отримали алкідні, поліефірні і поліуретанові лаки. Використо­вують їх для оздоблення меблів, паркетної підлоги, для внутрішніх і зовнішніх робіт по масляній фарбі, дереву.

Лаки на основі бітумних смол - це розчини природних і штуч­них бітумів у скипидарі, бензині та інших розчинниках. Вони утво­рюють тверді блискучі плівки чорного кольору, водо- і хімічно стійкі, з високими діелектричними й антикорозійними властивостями, але недостатньо тепло-, зносо- і атмосферостійкі. Якщо до складу цих ла­ків входять масла, то такі лаки більш атмосферостійкі.

Бітумні лаки використовують для покриття металевих виробів, трубопроводів, садового інвентарю; масломісткі - для антикорозійно­го захисту деталей машин, засобів транспорту, інструментів для елек­троізоляції поверхонь тощо.

Ефіроцелюлозні лаки - це розчини нітроцелюлози або її суміші з синтетичними смолами в органічних розчинниках (ацетоні, етилаце­таті та ін.). Вони утворюють плівки, що швидко висихають (за 10-60 хв), блискучі, тверді, міцні, водо- і атмосферостійкі, але недостатньо теплостійкі і вогненебезпечні. Використовують нітролаки для оздоб­лення меблів, олівців, шкір, деталей машин і приладів, виробів із ко­льорових і чорних металів, паперу та інших матеріалів.

Масляні лаки - це розчини масломістких смол або суміші рослин­них олій або синтетичних смол в органічних розчинниках. Ці лаки ство­рюють плівки, які повільно сохнуть (8-24 год), еластичні, блискучі, водо- і атмосферостійкі, з високими антикорозійними властивостями. Використо­вують їх для внутрішніх і зовнішніх робіт по дереву, металу і масляних фарбах.

Фарби

Фарби - це суспензії пігментів або їх суміші з наповнювачами в плівкоутворювачах, які після висихання утворюють непрозорі покрит­тя. За видом плівкотвірної речовини розрізняють фарби масляні, водо­емульсійні, клейові та силікатні. Фарби групують за призначенням, консистенцією, кольором та іншими ознаками.Фарби масляні — це суспензії пігментів в оліфах. Масляні фарби висихають повністю за 24 год, створюють плівки високої адгезії, елас­тичні, міцні, водо- і атмосферостійкі, помірного блиску. Випускають таких марок: МА-ІІ, МА-22 та ін. Використовують масляні фарби для внутрішніх і зовнішніх робіт по дереву, металу, штукатурці.

Фарби водоемульсійні - це суспензія пігментів у водній емуль­сії плівкоутворювачів. За видом плівкоутворювача розрізняють фарби вінілацетатні (ВА), стиролбутадієнові (КЧ), поліакрилові (АК) та ін. Водоемульсійні фарби мають низку переваг перед іншими: економіч­ність (можливість розріджувати фарбу водою); безпечність і нешкід­ливість завдяки відсутності органічних розчинників; високу швидкість висихання (1-2 год); довговічність. їх недоліками є відносно невелика міцність (особливо до стирання), низька водо- і морозостійкість, недо­статня стабільність при зберіганні, здатність до пожовтіння під впли­вом світла.

Використовують емульсійні фарби для оздоблення фасадів буді­вель, внутрішніх робіт по штукатурці, для фарбування шкір, меблів та ін.

Фарби клейові і силікатні - це суспензії пігментів у водних розчинах клеїв і силікатів натрію та калію. У продаж вони надходять у вигляді пасти або порошкової суміші пігментів, наповнювачів, зв'язуючих, антисептиків та інших домішок. Робочу суспензію фарб готують безпосередньо перед використанням, ретельно перемішують пасти або суміші з розчином клею або силікатів. Ці фарби відносно дешеві, мають достатню міцність. Використовують їх для оздоблення стін, стелі, будівель. Недоліком є недостатня водо- і атмосферостій-кість. Силікатні фарби та фарби на основі казеїнового клею мають бі­льшу атмосферостійкість та довговічність покрить (казеїнові - 4-5 років, силікатні — більше 10 років), тому їх застосовують для фарбу­вання фасадів будівель і вогнезахисного фарбування дерева.

Емалі

Емалі - це суспензії пігментів або їх суміші з наповнювачами у лаках. Емалі швидко висихають, створюють блискучі водо- і атмосфе­ростійкі плівки. За видом лаку емалеві фарби підрозділяють на алкідні (ГФ, ПФ, МЛ, АС), нітроемалі (НЦ-25, НЦ-132К), кремнієорганічні (КО); масляні, перхлорвінілові. Використовують емалі для внутрішніх (ГФ-230, НЦ-25) і зовнішніх робіт (ПФ-115, КО-174, НЦ-132), дляфарбування дерева, металу, шкір, засобів транспорту, приладів, побу­тових машин, будівельних конструкцій. Вогнестійкі КО-емалі придат­ні для фарбування опалювальних печей, радіаторів, для підвищення вогнетривкості виробів з паперу, дерева і тканин.

Якість лакофарбових матеріалів

Доброякісні лакофарбові матеріали повинні виготовлятися з відповідних матеріалів, забезпечуючи задану в'язкість, щільність, ук­риття, час висихання та інші показники споживних властивостей. Ко­лір лакофарбових матеріалів повинен відповідати еталону.

Покриття після затвердіння повинні бути рівними, без тріщин, відшарувань, бульбашок, мазків від пензлів, мати задану твердість, міцність на згин і удар, стійкість до стирання.

Лакофарбові матеріали пакують у скляні й пластмасові, металеві банки, пляшки, флакони, фляги, бочки, фанерні барабани, пакети, ко­робки та ін. У всіх випадках необхідно забезпечити герметичність па­кування, а також їх збереження в процесі транспортування і зберіган­ня.

Банки, пляшки і флакони складають у дерев'яні ящики з гнізда­ми, а бутлі - у плетені кошики. Аерозольні балончики спочатку скла­дають у картонні коробки, а потім у ящики. Вільні місця в ящиках і кошиках заповнюють пакувальними матеріалами.

Вимоги до маркування

Транспортна тара повинна мати бирки, етикетки або трафаретне маркування з такими позначками: назва або товарний знак підприємс­тва, назва і марка матеріалу, маса брутто і нетто, номер партії, дата виготовлення, номер ДСТУ. Легкозаймисті вироби додатково марку­ються вказівкою "Вогненебезпечно", шкідливі - "Отрута". Споживна тара маркується такими самими позначками, крім маси брутто. Вка­зують також кодове позначення лакофарбового матеріалу, його при­значення і особливості використання.

Кодове позначення фарб, емалей, ґрунтовок і шпакльовок скла­дається з п'яти, а для лаків - з чотирьох груп знаків. Перша група зна­ків визначає групу лакофарбового матеріалу і позначається словом "фарба", "емаль". Для фарб алкідних і масляних замість слова "фарба" вказують найменування пігменту, наприклад "сурик залізний".

Друга група знаків визначає вид основного плівкоутворювача, що кодується двома буквами: МА - масла рослинні або оліфи, ГФ -гліфталеві та інТретя група знаків відокремлюється від другої знаком тире, що вказує на призначення матеріалу, і позначається цифрами від 1 до 9 (1 - атмосферостійкі, 2 - експлуатуються під навісом або всередині приміщень, 4 - водостійкі та ін.).

Четверта група знаків визначає різновид лакофарбових матеріа­лів і позначається одною, двома або трьома цифрами, наприклад 32, 18.

П'ята група знаків вказує на колір лакофарбових матеріалів і по­значається словом "блакитна", "жовта".

Допускається додаткове позначення особливостей лакофарбо­вих матеріалів. Після першої групи знаків буквами можуть позначати різновид лакофарбових матеріалів, які не містять органічних розчин­ників: П - порошкова фарба, В - водорозчинна, Е - емульсійна. Після порядкового номеру буквами можуть позначати метод затвердіння: ГС - гарячої, ХС - холодної сушки; гладкість і блиск: М - матовий, ПМ - напівматовий.

Код "Емаль НЦ-218 червона" розшифровується так: емаль нітроцелюлозна гранично атмосферостійка, з порядковим номером 18, червоного кольору.

Контроль якості лакофарбових матеріалів у торгівлі проводить­ся за відібраною пробою від кожної партії (3-10% кількості пакуваль­них місць) і має за мету вибірково оцінити відповідність продукції вимогам ДСТУ. Перевіряють цілісність і щільність закриття тари, по­вноту і чіткість маркування, однорідність кольору і консистенції, в'язкість продукту, ступінь перетирання, прозорість (оліф і лаків), від­сутність відстою або розшарування.

Визначення складу і показників якості покрить проводять за за­явками торговельних підприємств спеціальні лабораторії, обладнані необхідними приладами для перевірки.