Оцінювання, контроль та методи оцінки  якості товарів

Оцінювання якості – це вибір показників, визначення їх дійсного значення і зіставлення їх з базовими показниками. Щодо споживчих властивостей важливо вибрати такі показники, які мають вирішальне значення. В якості базових показників прийняті регламентовані значення стандартів або інших нормативних документів (НД), а також стандартні зразки, еталони. Після зіставлення дійсних значень вимірюваного показника з базовим встановлюються певні градації, класи, товарні ґатунки(сорти), марки продукції.

Градація, клас, сорт – категорія або розряд, присвоєний об'єктам після зіставлення дійсних і базових показників.

Стандартний товар – товар, який відповідає встановленим вимогам за всіма обраними показниками.

Нестандартний товар – товар, який не відповідає встановленим вимогам по одному або комплексу показників, але ця невідповідність не є критичною (небезпечною).

Брак – товар з виявленими вадами, що можуть бути усунуті або їх не можна виправити за одним або комплексом показників.

Марки, номери – градації якості, які відрізняються значеннями одного або кількох певних показників.

Ґатунок (сорт) – градація якості товару за одним або кількома показниками. Поділ за сортами здійснюється залежно від наявності дефектів і відхилення за деякими показниками споживчих властивостей. Сорти позначаються порядковими номерами – 1-й, 2-й, 3-й, іноді термінами - екстра, вищий, прима, тощо.

Мета оцінювання може бути такою: планування показників якості, аналіз динаміки якості в часі, контроль якості, сертифікація товарів, обґрунтування правил споживання і догляду за товарами.

Рівень може оцінюватися трьома методами: диференційн им, комплексним і змішаним.

Диференційний – це зіставлення одиничних показників з базовими після визначення відносних показників. Якщо вони дорівнюють одиниці чи більше, то рівень якості не нижчий від базового. Комплексний метод – рівень якості виражається одним числом, тобто одним узагальненим показником, який характеризує основне призначення товарів.

Змішаний метод поєднує в собі комплексний і диференційний методи.

Контроль якості товарів – це перевірка відповідності пока­зників якості встановленим вимогам, що наводяться в стан­дартах, технічних умовах, договорах постачання й інших до­кументах, які регламентують вимоги до якості. Контроль якості найважливіша функція управління якістю.

Найважливіші завдання контролю:

• убезпечити споживача від недоброякісних товарів;

• знизити до мінімуму частку бракованих і низькосортних товарів;

• забезпечити інформацією про якість вихідних матеріалів, напівфабрикатів, які комплектують вироби і готові товари.

Контроль якості є державний і громадський.

Державний поділяється на позавідомчий і відомчий. Позавідомчий – функції Держстандарту. Відомчий проводять міністерства, відомства, а на підприємствах – відділи технічного контролю (ВТК), заводські лабораторії, на невеликих під­приємствах - окремі посадові особи з відповідною підготовкою. їх мета – запобігти виходу з підприємства неякісного товару. У будь-якому торговому підприємстві повинен проводитися приймальний контроль кожної партії товару, який надходить. Він може бути суцільним чи вибірковим залежно від умов договору постачання. Результати поширюються на всю партію.

1. Органолептичний метод ґрунтується на визначенні пока­зників за допомогою органів почуттів людини: зору, нюху, слуху, дотику, смаку. Показники виражаються в балах. Цей метод найбільш прийнятний у торгівлі.

2. Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і під­рахунку числа визначених предметів, подій, слухів, витрат, явищ. Його використовують при статистичному контролі якості або при дослідному носінні.

3. Розрахунковий метод ґрунтується на визначенні показників якості розрахунковим шляхом.

4. Вимірювальний метод найбільш об'єктивний, він дає найточніші результати. Перспективними напрямами цього методу є прискорені експрес-методи, які не руйнують контролю.

К ласифікація дефектів

 

Одним із завдань оцінки якості товарів є виявлення чи невідповідність дефектів. Дефект – невиконання заданої чи очікуваної вимоги, яка стосується об’єкта, а також вимоги, яка відноситься до безпеки (МС ІSО 9000:1994).

Класифікація дефектів. Дефекти поділяються за ступенем значимості, наявності методів, засобів і місця виникнення. За ступенем значимості дефекти бувають критичні, значні та малозначні.

Залежно від наявності методів і засобів виявлення дефекти бувають явні чи сховані. За методами усунення дефекти можуть бути переборними і непереборними.

Оцінку якості товару роблять товарознавці або спеціальна експертиза за ознаками градації якості: стандартний, нестандартний, брак і відходи. На всі види встановлюються нормативи. Критичні дефекти – це невідповідність товару, коли їхня наявність небезпечна для життя. Значні дефекти – невідповідність істотна, впливає на використання за призначенням.

Малозначні дефекти – не порушені споживчі властивості.

Залежно від місця виникнення всі дефекти умовно поділяють на технологічні, передреалізаційні і післяреалізаційні.

При виявленні дефектів товарознавці висувають претензії виготовлювачам відповідно до Інструкції з приймання товарів народного споживання по якості.

Якщо дефекти виявлені уже покупцем, то за наявності під­тверджуючих документів у силу вступає "Закон про Захист прав споживачів".

Характеристику кожної ознаки за схемою "Класифікація дефектів" подано на рис. 2.1.

 

 

Рис. 2.1. Класифікація дефектів