Педагогічна технологія « Будинок вільної дитини» М. Монтессорі. Особливості змісту педагогічної технології « Будинок вільної дитини».

Марія Монтессорі (1870- 1952) видатний італійський гуманіст яка

запропонувала світові цікаву технологію навчання. Методлологічною основою даної технології стали ідеї французьких психіатрів і педагогів Жана-Гаспара Ітара (1775-1838) та Едуарда Сегена (1812-1880)про те, що дітей з особливими потребами можна виховувати і навчати за допомогою спеціальних вправ.

У 1907 році М.Монтесорі змогла реалізувати свою теорію на практиці. Дослідження М.Монтессорі проводила у денному притулку, який називали

,, Будинок вільної дитини’’- своєрідний експериментальний майданчик в якому були створені різновікові групи, що об’єднували вихованців від двох з половиною до шести років. Кожен з них вчився на одинці або разом з іншими. Цей вибір дитина робила сама. Новачкам допомагали старші, тому діти мали можливість вільно спілкуватися і набували соціального досвіду. Навчання проходило з 9- 16 год. За таких умов у дітей швидко з’явився довільний інтерес до занять, що було основною метою їх виховання. Цей досвід М. Монтессорі виклала в книзі «Метод наукової педагогіки, застосовуваний до дитячого виховання у Будинках дитини»(1909).

Отже мета педагогічної технології М.Монтессрі полягає у вихованні вільної, незалежної і відповідальної особистості, здатної легко адаптуватися до змінних умов, максимальне розкриття внутрішнього потенціалу дитини у процесі вільної самостійної діяльності.

Особливості технології Монтессорі:

Концептуальними засадами пед технології М.Монтессорі є необхіднісь створення педагогом предметно- просторового середовища, в якому дитина могла б найповніше розкрити свій внутрішній потенціал у процесі вільної самодіяльності. Це середовище має забезпечити розвиток кожної дитини за її індивідуальним темпом. Завдання педагога полягає у наданні дитині засобів для саморозвитку і розкритті правил їх використання. Такими засобами є автодидактичні (самонавчаючі) Монтесорі-матеріали, з якими дитина працює спочатку наслідуючи педагога, діючи за зразком, а потім – самостійно виконуючи різні вправи. 

          Дидактичні матеріали М.Монтессорі опосередковано готують дитину до майбутнього учіння. Вони не вивчають письма- письмом, читання- читанням, малювання- малюваням, а надають дитині змогу самостійно «скласти з елементів» ці складні дії, причому кожну – у свій час, відповідно до сензитивного періоду. Запропонована система М.Монтессорі передбачала ретельне вивчення фізичного і психічного розвитку дитини в основі якого було покладено так звану сенсорну культуру сприйняття зовнішнього світу.

    Система матеріалів презентується у чіткій послідовності належить до таких розділів:

Матеріали для вправ у повсякденному житті та вироблення навичок соціальної поведінки;

 Вправи у повсякденному житті поділяють на такі види:

- підготовчі вправи (елементарні маніпуляції) на контроль і координацію рухів. Вони охоплюють підготовку робочого місця, а також вправи, виконуючи які, діти вчаться переносити з міся на місце стільчики, різні прадмети, нічого не зачіпаючи і обминаючи інших дітей, пересипати сипкі речовини, переливати воду.

- піклування про себе (миття рук, чищення взуття, застібання і розтібання гудзиків, змійок, кнопок);

- догляд за навколишнім середовищем (витирання пислу, чищення килимка, робота у саду);

- вправи у соціальній поведінці (уроки ввічливості)

- особливі вправи для розвитку координації рухів (ходіння по лінії та вправи в тиші).

- Займаючись із дітьми вправами у повсякденному житті, педагог може використовувати такі форми організації дитячої діяльності:

 групові уроки, індивідуальні уроки, вільна й самостійна діяльність дітей у спеціально організованому середовищі.

Матеріали для вправ для розвитку сенсорики.

Їх метою є вдосконалення відчуттів: зору, слуху, смаку, нюху, тактильного, баричного і термічного відчуттів.

Матеріали для вправ на розвиток мовлення, навичок письма, читання, математичних уявлень. Їх метою є не накопичення кількості знань, а в реалізації потреби вчитися і розвивати свої сили. Матеріали поділяються на три великі групи: тварини, рослини, людина. Набори карт виготовлені відповідно до понять кожної групи із зеленим, жовтим, червоним кантом, що полегшує роботу дитині, так і педагогу.

Матеріали для вправ із розділу «Космічне виховання». Метою є формування у дітей цілісного сприйняття картинисвіту, усвідомлення за перетворення, що здійснює людство на землі ів космосі. Матеріал: глобуси, географічні карти, астрономічні календарі, за якими діти встановлюють час року, місяць, день, число.

    Отже дидактичні матеріали М.Монтессорі допомагають дітям через спостереження і самостійну діяльність відчути себе частинкою природи культури і суспільства.

Роль педагога в даній технології:

-педагог –посередник (забезпечує звязок мыж дитиною ы ровивальним предметно- просторовим середовищем);

- педагог-керівник (уважно спостерігає за дитиною і в потрібний момент надає їй допомогу);

- педагог- учитель (навчає дитину);

- педагог-організатор(створює підготовлене середовище, яке забезпечує засоби для самонавчання та самовиховання дитини; піклується про порядок в організованому ним середовищі);

- педагог –дослідник (уважно спостерігає за дітьми і вміє оцінити рівень фізичного та психічного розвитку кожної дитини);

- педагог- захисник(стежить, щоб діти не заважали один одному; виконує місію охоронця).

Форми організації освітнього процесу.

Індивідуальні

Групові (вправи тиші; ходіння по лінії; презентація розділів «Космічне виховання»).

3.«Йєна- план –школа» П. Петерсена. Особливості змісту технології «Йєна-план».

Петер Петерсен (1884-1952), - педагог, професор Йєнського університету, який зробив вагомий внесок у розвиток педагогічної науки, шкільної та вищої освіти в Німеччині.           

Педагогічні погляди П. Петерсена формувалися під впливом багатьох європейських педагогів-гуманістів. Гуманізм його педагогіки можна сформулювати в наступних тезах: створення позитивного психологічного клімату, конструктивність прийняття людини як особистості та її підтримка.

Працюючи в Йенському університеті, де він перший у Німеччині відкрив та очолив факультет педагогіки, була розроблена та впроваджена ним нова модель організації навчального процесу в русі ідей нового часу - Йєна-план.

В основу роботи Йєна-плану покладені принципи, які визначають систему взаємовідносин в тріаді «людина - школа - суспільство», визнання унікальності кожної особистості, її поваги; поєднання свободи і самостійності дітей та їх взаємозалежність в повсякденному житті, навчанні, праці; тісна співпраця вчителів і батьків; створення суспільства, побудованого на гармонії взаємовідносин між людьми, яке стимулює розвиток індивідуальності особистості; визнання школи - організацією самоврядування; побудова процесу навчання на основі ритмічно змінюючих один одного видів діяльності; оцінка поведінки та успіху конкретної дитини з погляду її розвитку.

     Технологія «Йєна-план» була запропонована 1927 році Петерсеном на ІУ Міжнародному конгресі «Всесвітнього союзу за оновлення освіти». Метою було виховання гуманної особистості у дусі «спільності й братерства».

Петерсен вважав,що об»єднання дітей дітей різного віку, станів, здібностей, у так звані штам-групи (нім. Stamm — рід, плем´я) дасть можливість кожній дитині розвивати свою особистість незалежно від раси, статі, національності, соціального становища, релігії, взаємодіяти з матеріальним і духовним світом, соціальним і культурним оточенням. Структуру школи П. Петерсена утворюють такі базові групи:

- молодша (1—3 рік навчання);

- середня (4—6 рік навчання);

- старша (7—8 рік навчання);

- молодіжна (9—10 рік навчання).

У штам-групах старші діти є опікунами молодших, допомагають їм у підготовці до занять. Через рік найстарші переходять до наступної базової групи, в якій вважаються найменшими, і т. д. Спілкуючись один з одним, допомагаючи і приймаючи допомогу, діти опановують навички спільної діяльності, вміння організовувати роботу свою і підопічних.

Петерсен категорично виступав проти зауважень у словесній формі. Він важав,що невербальні способи впливу на дитину є набагато дієвішими. Так наприклад, змусити дитину поводитися тихіше, можна тільки одим жестом, піднісши палець до рота. Заперечувались оцінки і свідоцтва (замість них – звіт для батьків і звіт для дитини). Школа розглядалась як дослідне поле для розвитку дитини.

Навачльний матеріал інтегрований за темами а його зміст визначався інтересами учнів. Домашні завдання діти отримували не кожен день, а відразу на кожен тиждень. Порядок виконання завдань учень обирає самостійно.

    П. Петерсен здійснив реформування шкільної освіти створивши «Йєна-план». При відновленні німецької шкільної системи освіти після ІІ світової війни, модель школи П. Петерсена довго ігнорувалася. Багато сільських шкіл вважали педагогіку Петерсена антисучасною. З цієї причини у вісімдесяті роки ХХ століття у Німеччині діяло тільки чотири школи за Йена-планом, у колишній Німецькій Демократичній Республіці модель Петерсена сприймали як політично небезпечну. Але на сучасному етапі, багато агресії та насильства в школах Європи привело до того, що Йена-план на сьогодні знову актуалізується. У Голландії за цим планом діють 200 таких шкіл, і мають дуже добру репутацію. Школи, що виникли на хвилі реформатор-ского педагогічного руху Німеччини сприяли здійсненню світової реформи шкільної освіти. Більшість інноваційних технологій на сьогодні використовується в педагогічній науці.

Свої спостереження і досвід роботи Петер Петерсен окреслив у основних принципах Йєна-план школи, а саме:

1. Кожний із нас унікальний.

2.  Для розвитку індивідуальності кожному необхідно особисто.

3. Кожний є цілісною особистістю.

 4. Кожний має право бути новатором у галузі культури.

5. Люди повинні працювати над створенням суспільства, в якому поважають цінність і гідність кожної особистості.

6. Люди повинні працювати над створенням суспільства, яке сприяє розвитку індивідуальності кожного і стимулює його.

7. Люди повинні працювати над створенням такого суспільства, в якому суперечності між індивідами або групами людей розв´язуються справедливо і конструктивно.

8. Люди повинні працювати над створенням суспільства, в якому до Землі й Космосу ставляться з повагою і піклуванням.

9. Необхідно використовувати природні й культурні ресурси відповідально перед майбутніми поколіннями.

10. Школа — це організація, якій властиві відносне самоуправління і взаємодія людей, що мають відношення до педагогічного процесу.

12. Педагогічна діяльність дорослих повинна бути заснована на дотриманні зазначених вище принципів.

11. Зміст шкільної програми визначається потребами, інтересами дітей та основами культури, які вважаються у суспільстві необхідними для розвитку особистості.

12. Викладання має здійснюватися шляхом створення навчальних ситуацій.

13. Процеси викладання та вивчення складаються з ритмічного повторення основних видів діяльності: діалогу, гри, праці, свята.

14. Діти навчаються у різновікових групах.

15. У школі мають чергуватися розвивальне навчання, вільна гра і самостійне вивчення навчального матеріалу.

16. У процесі навчання найважливішим елементом є робота в групах.

17. Про поведінку та успіхи дитини судять з точки зору розвитку саме цієї дитини.

28. Школа — це структура, яка постійно перебуває у пошуку і змінюється.