Каналізація сільських населених пунктів.

Каналізація - це збирання, транспортування, очищення, знезараження стічних вод, утилізація осадів, отриманих зі стічних вод, та скидання чистої води у природні поверхневі водотоки. Стічні води - це води, забруднені побутовими і виробничими відходами. Стічні води загрозливі для санітарного стану поверхневих вод, а тому перед скиданням у природні джерела вони повинні бути очищені та знезаражені.

Каналізація здійснюється за допомогою систем каналізації - комплексу споруд у складі приймальних пристроїв, каналізаційних мереж, каналізаційних насосних станцій, очисних і скидних споруд (рис. 5.38).

1 - зона одноповерхової забудови: 2 - зона двоповерхової забудови; 3 - трисекційні житлові будинки; 4 - громадські і комунальні будівлі: 5 - локальні очисні споруди; 6 — виробничі будівлі: 7 - насосна станція підкачки виробничих стічних вод: 8 — площадка очисних споруд; 9 - стави  доочищення стічних вод; 10 - випуск у водотік; К1, НК1 - відповідно самотічні й напірні  каналізаційні трубопроводи.

Стічні води потрапляють до приймальних пристроїв і самотічно направляються в каналізаційну мережу для подальшого очищення (рис. 5.39).

 

 

 

 

1 - витяжна труба; 2 - каналізаційний стояк; 3 - ванна: 4 - умивальник; 5 - змивний бачок; 6 - унітаз; 7 - відвідна труба; 8 - мийка: 9, 11 - гідравлічний затвор; 10 - ревізія; 12 - випуск; 13.17- оглядовий колодязь відповідно дворової і вуличної мережі: 14 - дворова мережа; 15 - контрольний колодязь; 16 - з'єднувальна лінія: 18 - вулична мережа

Каналізація приватних помешкань забезпечується децентралізованими системами (рис. 5.40).

 

Системи каналізації проектуються на пропускання через каналізаційну мережу та споруди розрахункових витрат стічних вод. Витрати стічних вод визначаються аналогічно водоспоживанню, на підставі кількості споживачів і питомого водовідведення. Питоме водовідведення - це витрата стічних вод у літрах за добу на одного мешканця або в кубічних метрах на одиницю продукції. Стічні води надходять у каналізаційну мережу, як і при водопостачанні, нерівномірно, що враховується коефіцієнтами добової і годинної нерівномірності.

Максимальна годинна витрата стічних вод у комунальному господарстві визначається залежністю

Q _{max год} = q _ж · N · K _{заг max}/24·1000,    (5.18)

де Q _{max год} - максимальна годинна витрата, м³/г; q _ж - питоме відведення, л/доб·ж; N - кількість жителів; K _{заг max} - загальний коефіцієнт нерівномірності водовідведення, приймається в межах 1,44...2,5.

Питоме водовідведення в сільській місцевості складає біля 150 л/доб на одного жителя.

Каналізаційні мережі робляться з керамічних, азбестоцементних, чавунних і пластмасових труб. Каналізаційна мережа працює в безнапірному режимі, і глибина наповнення її складає 0,5...0,7 від величини діаметра. Рух стічних вод здійснюється за рахунок похилу трубопроводів. У зв'язку з тим, що центральні каналізаційні колектори прокладаються з певним похилом у бік водовідведення, наприкінці вони можуть значно заглиблюватися, а тому для підняття стічних вод на поверхню і подачі їх на очисні споруди застосовуються каналізаційні насосні станції (рис. 5.41).

Для спостереження за роботою каналізаційної мережі, її промивання і прочищення на ній встановлюються спостережні колодязі.

 

Рис. 5.41. Каналізаційна насосна станція:

І - приймальний резервуар:

II - машинний зал;

III - верхня будівля;

1 - самотічний колектор;

2 - решітка,

3 - усмоктувальна труба;

4 - насос;

5 - напірний трубопровід