Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема: стиль професійно-педагогічного спілкування. Комунікабельність педагога і шляхи її самовиховання.
Мета: сформувати у студентів уявлення про основні стилі педагогічного, про комунікативні вміння і комунікативні здібності педагога. План: 1. Стилі педагогічного спілкування. 2. Основні типи педагогічного спілкування. 3. Психологічні функції мовлення викладача. 4. Правила педагогічного спілкування. Рекомендована література: 1. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К., 1990. 2. Обозов Н.Н. Психологическая культура взаимных отношений. – М., 1986. 3. Петровская Л.А. Компетентность в общении. – М., 1989. 4. Рогов Е.И. Психология общения. – М., 2001. 5. Рувинский Л.И. Учителю о педагогической технике. – М., 1988. 1. Стилі педагогічного спілкування. Стилі педагогічного спілкування - це індивідуальні способи самореалізації вчителя, який є ініціатором взаємодії в системі «учитель – учень». Залежно від ставлення педагог обирає найзручніші для нього способи організації діяльності студентів: або він захоплює власним прикладом, або вміло радиться з приводу справи, або ж наказує зробити. Стиль керівництва, як і ставлення, є складником загального стилю спілкування викладача. За В.А. Кан-Каліком, виділяють головні стилі педагогічного спілкування. 1. Спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю. Засадовим для нього є активно-позитивне ставлення до студентів, закоханість у справу, що передається студентам, співроздуми та співпереживання щодо цікавих і корисних заходів. За такими викладачами студенти ходять слідом, бо вони сповнюють їхнє життя радістю, гордістю за успіхи у колективних справах. 2. Стиль педагогічного спілкування, що ґрунтується на дружньому ставленні. Демонстрація дружнього ставлення — запорука успішної взаємодії. Цей стиль базується на особистісному позитивному сприйнятті студентами викладача, який виявляє приязнь, повагу до них. Цс позитивний стиль спілкування, проте в перспективі його розвитку слід мати творчий союз на підставі захоплення справою. Окремі педагоги неправильно інтерпретують стиль дружби і перетворюють дружні стосунки на панібратські, що негативно впливає на весь навчально-виховний процес. 3. Інколи молоді викладачі, не вміючи встановити дружніх стосунків на ґрунті самовіддачі, вдаються до обмеження спілкування формальними взаєминами і обирають стиль спілкування-дистанція. У цих педагогів в цілому може бути позитивне ставлення, але організація діяльності ближча до авторитарного стилю, що знижує загальний творчий рівень спільної з студентами роботи.
4. Спілкування-залякуванпя. Вдаються до нього також ті молоді педагоги, котрі не в змозі організувати спільну діяльність, адже для цього потрібні професійні навички. Ось форма ситуативного вияву спілкування-заляку- вання: «Не чекайте на екзамені п'ятірок. Знайте, що двійок вашому курсу, хоч кілька, а буде», «Слухайте уважно, а то зараз викличу...». Така форма спілкування свідчить про те, як діяти не слід. Загалом, жорстка регламентація руйнує творчу атмосферу. 2. Основні типи педагогічного спілкування. Типи спілкування: Відчужений - закритий, слабко проявляє власну індивідуальність, функціонер. Знає, що тут він працювати вже не буде або переконався, що педагогічна діяльність не його життєве покликання. Як наслідок, зміст стосунків з колегами та учнями його не турбує, а отже, є поверховим. Водночас підтримує виважені стосунки з адміністрацією, тому ретельно виконує власні функціональні обов'язки, але не виходить за їх межі, тобто не виявляє ініціативи («Людина у футлярі»). Самозречений - повністю віддає свою духовну енергію особистим проблемам учнів. Часто емоційний, імпульсивний, підлягає перепадам у настрої, метушливий, легко ображається, гостинний. Слабка рефлексія виявляється в ситуативності вчинків, умінні жити вчорашнім днем, не прогнозуючи можливого перебігу навчально-виховної ситуації. Діти молодшого шкільного віку його люблять, а старшокласники ставляться поблажливо, називаючи «мамою», «курочкою» тощо. Маніпулятивний - вважається професіоналом. Певною мірою це ідеал професійної педагогічної майстерності. Він чітко знає, чого хоче домогтися, враховує вікові та інші особливості дітей, має власний стиль у роботі. Учні з його уроків виходять стомленими, ставляться до нього шанобливо, але насторожено. Дитячі прізвиська є популяризацією професійного стилю спілкування (Гуру, Демократ), що засвідчують високий статус як педагога.
Конфліктний - типовими для нього є висловлювання про недостатні права та реальні механізми впливу на учня. Як наслідок, домінують теми про необхідність введення санкцій, нових способів покарання в навчанні і вихованні («працювати з кожним роком все важче...»). Здебільшого не прагне до взаєморозуміння з учнями. Поверховий у викладанні, схильний до формалізму в роботі, намагається працювати наближено до норми, але прямими способами, у чому схожий на «відчуженого». Прагне до визнання з боку колег і адміністрації, але часто є «чужим» у педагогічному колективі, тому самостверджується на учнях, що призводить до посилення з ними конфліктів. Дитячі прізвиська відзначаються жорсткістю, навіть - жорстокістю: Швабра, Пацюк, Шланг, Пробірка, Лисий глобус тощо. Ліберальний - позиція невтручання в процес взаємин і поверхові стосунки з оточенням. Невпевнений у своїх силах. Може не сприймати існуючі в школі порядки, але водночас не має власної програми їх перебудови, зміни, тому своє завдання вбачає у згладженні негативного, на його думку, впливу адміністрації. Насторожений, незалежний. Справді талановитий, про що відомо небагатьом особам. Не схильний популяризувати свої досягнення. Не остерігається встановлювати неформальні стосунки з учнями. Його прізвиська є похідними від імені або по батькові, нерідко зі зменшувальними, ласкавими суфіксами. Авторитарно-монологічний - типовими є наявність власних, часто безкомпромісних, поглядів на різні явища і події. Дотримується жорстких життєвих правил. З ним проблематично рівноправно спілкуватися. Часто прагне демонструвати свою перевагу з позиції старшого і більш досвідченого. Його складно переконати, оскільки він самостійно бажає про все дізнаватися. Знає, як досягати поставленої мети. Вольовий, завжди виконає сплановану програму дій. Послідовний, педантичний. Голос на уроці підвищує з конкретними виховними цілями. Причини конфліктів з оточенням, як правило, полягають у власному відчаї від почуття безвиході. Паралельний - професіонал. Досконало знає предмет, любить свою роботу. З особистих недоліків здатний зробити переваги, наприклад, коли дефекти мови стають ознакою інтелігентності, а неуважність - милим чудернацтвом. Зорієнтований більше на процес роботи, а не на її результати. Діалогічний (особистісно-зорієнтований) - схожий на «паралельний» тип, але має акцентовану спрямованість на рівноправну взаємодію з учнями, діалогічне спілкування. Самокритичний, тривожний. 3. Психологічні функції мовлення викладача. Психологічна функція мовлення викладача — це створення умов для забезпечення психологічної свободи, вияву індивідуальної своєрідності, зняття соціальних затисків, які заважають цьому. Йдеться передусім про ситуації, коли виникає потреба психологічно захистити студента: підкреслити повагу до нього як особистості, піднести його авторитет, зняти страх перед можливою невдачею, заохотити зусилля для досягнення успіху. Мовлення викладача в цих ситуаціях може бути тим інструментом, за допомогою якого знімається невпевненість студента в собі, ініціюються його активність, творчість, вселяється віра в можливості самореалізації, досягнення позитивних результатів у діяльності. Вибір мовленнєвих моделей викладачем тут здійснюється не з позиції «ви повинні», «зобов'язані», а з позиції «ви маєте право».
1. Забезпечення повноцінного сприймання навчальної інформації студентами. Відомо, що є пряма залежність між комунікативними особливостями мовлення викладача і характером пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення нового матеріалу. Мовлення викладача може допомогти зробити цю діяльність активною, цікавою для студента, а може ускладнити сприймання, поставити студента в позицію пасивного спостерігача на занятті. 2. Комунікативні здібності й уміння — це вміння спілкуватися, обмінюватися інформацією і на цій підставі встановлення педагогічно доцільних відносин з учасниками педагогічного процесу. Основні засоби спілкування — слово, мова, міміка і жести. Іноді залучаються різні наочні прилади, технічні засоби. Основні компоненти комунікативного процесу: - сприйняття і розуміння іншої людини, але разом з тим і уміння «подавати себе», самовиражатися; - вміння наближувати точки зору— свою і співрозмовника, настрій; - вміння керувати спілкуванням, вносити в нього потрібні корективи. Ці вміння виступають як узагальнена властивість особистості — товариськість. Індивідуально-психологічні особливості тих, кого навчають, і педагогічних ситуацій вимушують викладача вищої школи бути витриманим, тактовним, вміти володіти собою. Сукупність усіх цих якостей визначається як емоційна стійкість. Її відсутність — одне з істотних протипоказань педагогічної професії. На ефективність пізнавальної діяльності студентів впливає також їх самопочуття на занятті, психолого-емоційний стан. Студенти, які відчувають себе впевнено, спокійно, розкуто, активніші в пізнанні, мають більше можливостей для творчої діяльності. Тому зрозуміла думка сучасних вчених про те, як важливо створити на занятті кожному умови для успіху. У розв'язанні цих завдань величезне значення має мовлення викладача, стиль його комунікативної поведінки. Якщо вона будується на засадах коректності, поваги до студента, розуміння його індивідуальності, то краще забезпечується його розвиток, тому що він відчуває себе особистістю, в його діяльності зацікавлені викладачі, інші студенти. Протилежний ефект виникає тоді, коли мовлення викладача перенасичене наказами, заборонами, що супроводжується інтонаціями незадоволення, роздратованості «вчительські» вирази зі словами «помовчіть», «перестаньте», «сидіть тихо», «припиніть», «закрийте роти». Не надає натхнення студентам і звичка деяких викладачів перебивати відповіді оціночними репліками негативного характеру «Ви, як завжди, нічого не робите», «І куди тільки дивляться ваші батьки?», «Вам цього не зрозуміти» тощо). На перший погляд ці безвинні викладацькі вислови дисциплінарного характеру мають на меті застерегти студентів від непродуманих дій. Однак таке сприйняття мовлення вчителя помилкове. Воно призводить не тільки до руйнування відносин між викладачем та студентом, а й до зниження пізнавальної активності студентів, а інколи й інтересу до навчання взагалі. Нерідко студенти, знаючи особливості такої мовленнєвої поведінки викладача, вже ніяк не реагують на зауваження навіть тоді, коли вони доцільні.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 46; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.134.78.106 (0.01 с.) |