Тема: Технологія професійно-педагогічного спілкування.

Мета: сформувати у студентів уявлення про міжособистінсі особливості спілкування педагога та студента, про моделі спілкування педагога та студентів, про учбові конфлікти та методи вирішення учбових конфліктів.

План:

1. Особливості міжособистісного спілкування педагога і студента.

2. Моделі спілкування педагога та студентів.

3. Учбові конфлікти.

4. Стратегії та методи вирішення конфліктних ситуацій.

Рекомендована література:

1. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К., 1990.

2.  Обозов Н.Н. Психологическая культура взаимных отношений. – М., 1986.

3.  Петровская Л.А. Компетентность в общении. – М., 1989.

4.  Рогов Е.И. Психология общения. – М., 2001.

5.  Рувинский Л.И. Учителю о педагогической технике. – М., 1988.

1. Особливості міжособистісного спілкування педагога і студента. Серед цих особливостей спочатку варто зазначити, причини упередженого ставлення педагога до студента. Упередженість недопустима у педагогічному спілкуванні. Вона є наслідком осо­бливої психологічної установки викладача, учасником якої часто бував він сам. Наведемо декілька причин такої установки.

1. Неправдиві стереотипи до сприйняття людини за зовнішні­ми даними. Скажімо, цей — в окулярах, значить розумний, цей — спортсмен з вигляду, значить нерозумний та ін. Установка на зовнішність часто стає причиною помилок, що з рештою відо­бражаються в педагогічних прорахунках.

2. Приписування достоїнств чи недоліків людині, виходячи лише з її соціального статусу. У цьому випадку студенти опиня­ються не в кращому становищі: їх соціальний статус менший від нашого.

Суб'єктивізм, штампи, трафарети, попередня інформація, яку педагог отримує про студента (або іншого педагога). Слідуючи за ними, педагог стає на неправильний шлях педагогічного спілку­вання або взагалі виявляється за його межами. Необхідно переві­рити будь-яку інформацію і переоцінити попередні установки, щоб пізнати реальну людину, її плюси і мінуси і будувати спіл­кування, опираючись на плюси, усвідомлюючи, що кожна люди­на в чомусь є кращою за інших, в тому числі кращою від тебе са­мого.

Бар'єри в спілкуванні «викладач-студент»:

Володіння таємницями педагогічного спілкування — завдання досить важке для викладача-початківця. На шляху до досягнення цієї мети він натрапляє на різні перешкоди. Які ж їх причини? Бар'єри в спілкуванні викладача виникають непомітно, і спершу викладач може не усвідомлювати їх. Однак якщо причину, що породжує бар'єри в спілкуванні, не усунуто, то це призводить до формування негативного стилю спілкування» У зв'язку з цим важливо знати, що ж може викли­кати комунікації як бар'єр. Серед багатьох чинників, котрі впли­вають на особливості організації взаємодії між викладачем та студентом, особливе значення мають соціальний, психологічний, фізичний і смисловий (когнітивний). Відповідно до цього у спіл­куванні педагога виокремлюють соціальний, психологічний, фі­зичний і смисловий бар'єри,

Соціальний бар'єр зумовлений домінуванням рольової позиції викладача в системі педагогічної взаємодії. Викладач підносить­ся над особистістю студента, постійно демонструє свій соціаль­ний статус.

Фізичний бар'єр пов'язаний з організацією фізичного простору взаємодії. Так, неправильно організований простір спіл­кування спричинює ізольованість викладача. Він неначе віддаляє себе від студентів, намагаючися сховатися за стіл, стілець чи в куток.

Смисловий бар'єр, як правило, пов'язаний з неадаптова- ним до рівня сприйняття студентів мовленням викладача, яке за­надто насичене незрозумілими словами, науковими термінами, що використовуються без коментаря. Це стає причиною знижен­ня ін тересу у слухачів, утворює дистанцію у взаємодії. Найтиповіші з них:

- бар 'єр незбігу настанов: викладач приходить на заняття із цікавим задумом, захоплений ним, а студенти байдужі, не­зібрані, неуважні, внаслідок чого недосвідчений викладач роздратований, нервує;

- бар 'єр боязні аудиторії: характерний для викладачів-по- чатківців, вони непогано володіють матеріалом, добре під­готувалися до заняття, але сама думка про безпосередній контакт зі студентами лякає їх;

- бар 'єр відсутності контакту, викладач входить до ауди­торії і замість того, щоб швидко організувати взаємодію зі студентами, починає діяти «автономно» (наприклад, пише пояснення на дошці);

- бар 'єр звуження функцій спілкування: педагог враховує тільки інформаційні завдання спілкування, залишаючи поза увагою соціально-перцептивні, комунікативні функції спіл­кування;

- бар 'ср негативної установки на аудиторію;

- бар 'єр попереднього негативного досвіду: спілкування з аудиторією чи студентом;

- бар 'єр боязні педагогічних помилок (запізнитися на заняття, не вкластися в час, неправильно оцінити відповідь студента тощо);

- бар 'єр наслідування: молодий викладач наслідує манери спілкування іншого педагога, не враховуючи власної педа­гогічної індивідуальності.

Наявність зазначених бар'єрів спілкування, як правило, пород­жує малоефективні моделі спілкування викладача і студентів.

2. моделі спілкування педагога та студентів. Модель першу умовно називають «Монблан», тому що педагог підноситься над аудиторією, як гірська вершина. Він відірваний від студентів, мало цікавиться особистістю студента та своїми взаєминами з ним. Спілкування зводиться лише до повідомлення інформації. Подібна модель формалізує всю систему навчально- виховного процесу, формує в студентів пасивну позицію у педа­гогічній взаємодії.

Модель друга — «Китайська стіна». Характеризує таке спіл­кування педагога зі студентом, коли педагог намагається підкре­слити свою зверхність, виявляє зневажливе ставлення до нього.

Модель третя — «Локатор». За цієї моделі переважає вибір­ковість викладача в організації взаємовідносин зі студентами. Він зосереджує свою увагу або на групі слабких або, навпаки, силь­них студентів. Внаслідок цього не створюється цілісна й безпе­рервна система спілкування.

Модель четверта— «Робот». Вона характеризує поведінку педагога, який цілеспрямовано й послідовно діє на підставі пев­ної програми, незважаючи на обставини, що вимагають змін у спілкуванні.

Модель п'ята — «Я сам». Сутність цієї моделі організації пе­дагогічної взаємодії полягає в тому, що викладач постає в ролі головної дійової особи, нерідко гальмуючи цим усі вияви ініціа­тиви з боку студентів.

Модель шоста — «Гамлет» — характеризує дії викладача, для якого властиві постійні сумніви: чи правильно його зрозуміють, чи адекватно відреагують на те чи те зауваження тощо.

Модель сьома— «Друг». Тут викладач може втратити діло­вий контакт у спілкуванні.

Модель восьма— «Глухар» — характеризує педагога, який під час взаємодії зі студентами чує лише себе, не спрямований на сту­дента, не усвідомлює його переживань та потреб у ситуації контакту.