Метоли оцінки вибуття запасів

Вартість запасів, що вибувають, як у бухгалтерському, так і в податковому обліку оцінюється за методами, передбаченими п. 16 П(С)БО 9 (див. табл. 2). Вибір методу відображається в наказі про облікову політику підприємства. При цьому для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один метод (п. 140.4 ПК).

Таблиця 2.

Назва методу	Характеристика методу
1	2
Ідентифікованої собівартості від­повідної одиниці запасів	Суть цього методу полягає у прямому обліку витрат на кожну одиницю або партію про­дукції. Як правило, він застосовується в індивідуальному (позамовному) виробництві з коротким за часом технологічним циклом, а також при використанні запасів, що не замінюють один одного
Середньо­зваженої собівартості	Застосовується при вибутті запасів, що замінюють один одного, наприклад, на про­мислових підприємствах, які випускають серійну продукцію і мають велику номен­клатуру сировини та матеріалів. При використанні цього методу оцінка запасів може здійснюватися: — за щомісячною середньозваженою собівартістю. У цьому випадку оцінка здійсню­ється за кожною одиницею запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і запасів, отриманих у звітному місяці (п. 18 П(С)БО 9); — кожною операцією вибуття запасів. При цьому оцінка здійснюється шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на дату операції в конкретному місяці на сумарну кіль­кість запасів на цю дату (п. 19 П(С)БО 9)
ФіФО	Цей метод заснований на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовнос­ті, у якій вони надійшли на підприємство. Тобто запаси, що вибули першими, оціню­ються за вартістю перших за часом надходження запасів (п. 20 П(С)БО 9). Цей метод доцільно використовувати при значних коливаннях цін придбання
Нормативних витрат	Суть методу полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлю­ються підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. При цьому такі норми витрат і ціни повинні ре­гулярно перевірятися і переглядатися. Це необхідно для того, щоб нормативні витрати були максимально наближені до фактичних. При виявленні відхилень нормативних витрат від фактичних оцінка продукції коригується до фактичної виробничої собівар­тості (п. 21 П(С)БО 9). Цей метод найчастіше застосовується при відпуску протягом місяця у виробництво за­пасів, виготовлених власними силами підприємства
Ціни продажу	Застосовується підприємствами роздрібної торгівлі, які мають велику та змінну номен­клатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Заснований на використанні середнього відсотка торговельної націнки, при цьому (п. 22 П(С)БО 9): 1) собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздріб­ною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на них; 2) сума торговельної націнки на реалізовані товари - як добуток продажної (роздріб­ної) вартості цих товарів і середнього відсотка торговельної націнки; 3) середній відсоток торговельної націнки за місяць - шляхом ділення суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і суми торговельних націнок на това­ри, що надійшли у звітному місяці, на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і товарів, що надійшли у звітному місяці*
* Покажемо на прикладі розрахунок середнього відсотка торговельної націнки: - залишок торговельної націнки на початок місяця - 1 350 грн.; - торговельна націнка на товари, що надійшли протягом місяця, - 2 790 грн.; - продажна вартість товарів на початок місяця - 13 350 грн.; - продажна вартість товарів, що надійшли протягом місяця, - 24 325 грн. Визначимо середній відсоток: (1 350 грн. + 2 790 грн.): (13 350 грн. + 24 325 грн.) = 10,99 %.

 

Як бачимо, вартість вибуття запасів при застосуванні різних методів різна. Тому для більш правильного визначення свого фінансового результату підприємству необхідно проаналізувати всі методи та знайти для себе найбільш прийнятний.

 

Переоцінка запасів

У бухгалтерському обліку запаси відображаються за найменшою із двох оцінок - первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. При цьому запаси відображаються за чистою вартістю реалізації в тому випадку, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони були зіпсовані, застаріли, загалом, втратили первісно очікувану економічну вигоду (п. 24, 25 П(С)БО 9). Нагадаємо, чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу витрат на завершення виробництва та збут.

Як відомо, існує два види переоцінок: уцінка та дооцінка, проте виробничі запаси можна лише уцінити (такий висновок напрошується з вище викладеної норми). Дооцінка можлива лише за раніше уціненими запасами та в розмірі, що не перевищує суми раніше проведеної уцінки (п. 28 П(С)БО 9). Тобто переоцінка запасів здійснюється таким чином.

Отримані запаси спочатку відображаються в обліку за первісною вартістю. Якщо надалі їх вартість з якихось причин знижується, вони уцінюются. При цьому в обліку відображаються запаси за чистою вартістю і сума уцінки (Дт 946 «Втрати від знецінення запасів» - Кт 20, тобто сума уцінки включається до інших операційних витрат). Якщо вартість раніше уцінених запасів знову підвищилася, тоді можна провести їх дооцінку на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більшу від суми попередньої уцінки. У цьому випадку в обліку відображаються запаси за новою чистою вартістю реалізації та сума дооцінки (Дт 20 - Кт 719 «Інші доходи від операційної діяльності», тобто сума дооцінки визнається іншим операційним доходом).

Порядок переоцінки запасів регулюється Положенням № 120. Згідно з його нормами при проведенні уцінки необхідно:

•   призначити наказом керівника підприємства відповідну комісію для інвентаризації запасів, що підлягають уцінці;

•   оформити Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей типової форми № инв-3, затвердженої Постановою № 241;

•   за даними інвентаризаційного опису скласти Опис-акт уцінки товарів і продукції, що залежалися, та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (додаток до Положення № 120) і зазначити в ньому нову та стару ціни уцінених. запасів.

Вищезазначені документи затверджуються кедрівником підприємства і є підставою для відображення результатів уцінки в обліку. Оскільки для оформлення операції з дооцінки окремого нормативного документа не передбачено, рекомендуємо скористатися описом-актом уцінки.

У податковому обліку результати переоцінки запасів не відображаються.

У наказі про облікову політику необхідно зафіксувати причину, з якої підприємство може переоцінювати запаси. її формулювання може бути таким: «Якщо на дату балансу ціна запасів знизилася або вони зіпсовані, застаріли, у цьому випадку проводиться переоцінка таких; запасів і в обліку вони відображаються за чистою: вартістю реалізації».