Умовні рефлекси. Утворення умовних рефлексів 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Умовні рефлекси. Утворення умовних рефлексів



Умови зовнішнього середовища, в якому перебувають тварини, постійно змінюються, а оскільки безумовні рефлекси є досить консервативними, то вони не можуть забезпечити тонкого пристосування реакцій організму у відповідності з цими змінами. В процесі еволюції у тварин виробилась здатність утворювати рефлекси, які здійснюються тільки за певних умов і які І. П. Павлов назвав умовними рефлексами.

Умовні рефлекси відрізняються від безумовних також ще тим, що вони мають тимчасовий характер і можуть згасати із зміною умов середовища. Збігаючись у своїй дії з безумовними подразниками, умовні рефлекси набувають сигнального, попереджуючого значення. Вони забезпечують тваринам можливість завчасно оцінити небезпечні або позитивні подразники.

Умовні рефлекси утворюються на основі безумовних. Але в процесі розвитку організму умовні рефлекси підпорядовують собі функцію безумовних, пристосовуючи їх у відповідності з новими вимогами зовнішнього середовища. При утворенні умовних рефлексів необхідно дотримуватись певних правил, умов. Першою і основною умовою є збіг в часі один або кілька разів дії умовного (індиферентного) і безумовного подразників. Наприклад, при утворенні умовного слиновидільного рефлексу на звук дзвінка у собак необхідно, щоб цей звук кілька разів супроводжувався годуванням. Після такого поєднання в часі слина виділяється при включенні тільки дзвінка без супроводження його подачею їжі. Важливою умовою при утворенні умовних рефлексів є певна послідовність дії подразників. Необхідно, щоб дія індиферентного подразника дещо передувала дії безумовного подразника. Така послідовність подачі подразників зумовлена тим, що під впливом безумовного подразника в корі у нервовому центрі цього подразника утворюється сильне вогнище збудження. Збудливість інших ділянок кори при цьому знижується, тому слабкий умовний подразник не викличе збудження відповідної зони кори.

Для утворення умовних рефлексів необхідно також, щоб кора великого мозку була вільна від інших видів діяльності, а організм перебував у нормальному функціональному стані. Дія сторонніх подразників, хворобливий стан організму значно утруднюють утворення умовних рефлексів.

Механізм утворення умовних рефлексів Дослідженнями І. П. Павлова було виявлено, що в основі утворення умовних рефлексів лежить встановлення тимчасових нервових зв'язків у корі великого мозку між нервовими центрами безумовного рефлексу і умовного подразника. Тимчасовий нервовий зв'язок утворюється внаслідок взаємодії процесів збудження і торування шляху для його проведення, які одночасно і багаторазово виникають в кіркових центрах безумовного рефлексу і умовного подразника. Як показали дальші дослідження, виконані ще в лабораторії І. П. Павлова, а потім його учнями і послідовниками, утворення тимчасових зв'язків властиве не тільки корі великого мозку, а і іншим відділам центральної нервової системи. Про це свідчать досліди, в яких прості умовні рефлекси вироблялись у тварин з видаленою корою. Встановлено також, що реакції типу умовних рефлексів можуть бути вироблені у тварин, які не мають кори, і навіть у безхребетних з дуже примітивною нервовою системою, наприклад кільчастих червів.

Але для вищих тварин і людини основну роль у формуванні тимчасових зв'язків відіграє кора великого мозку. Підкіркові структури також мають важливе значення для утворення умовних рефлексів. Так, в дослідах на кішках показано, що під час утворення умовних рефлексів викликані потенціали виникають не тільки в корі, а і в зовнішньому колінчастому тілі — специфічному ядрі згір'я. Руйнування ретикулярної формації середнього мозку порушує швидкість утворення рухових умовних рефлексів, а подразнення цієї ділянки мозку за допомогою вживлених електродів, навпаки, прискорює швидкість утворення їх.

Таким чином, умовні рефлекси формуються внаслідок взаємоузгодженої діяльності кори і підкіркових центрів, тому структура рефлекторної дуги умовних рефлексів має досить складний характер. Але слід зазначити, що роль кори і підкіркових структур в утворенні різних рефлексів неоднакова. Наприклад, в утворенні вегетативних умовних рефлексів кора і підкірка відіграють однакову роль, тоді як в складних поведінкових реакціях головна роль належить корі. Проте і в цих випадках підкіркові центри і ретикулярна формація сприяють утворенню умовних рефлексів. Діяльність різних відділів центральної нервової системи при утворенні складних поведінкових умовних рефлексів проявляється в тому, що процеси утворення їх супроводжуються появою орієнтувальних рефлекторних реакцій, які виконуються різними структурами ретикулярної формації. Підвищуючи збудливість кори великого мозку, активуючі впливи ретикулярної формації сприяють замиканню тимчасових нервових зв'язків. Надзвичайно складним є питання про функціональні і структурні зміни, які відбуваються у нейронах кори і підкіркових центрів при утворенні умовних рефлексів. За допомогою мікроелектродних вимірювань встановлено, що нейрони кори великого мозку генерують такі нервові імпульси, збуджуючі і постсинаптичні потенціали, як і інші нервові клітини центральної нервової системи. Тому існує думка, що функціональні зміни в корі, що лежать в основі утворення умовних рефлексів, полягають не в зміні властивостей окремих нейронів, а в особливостях взаємодії великої кількості нейронів. Ця думка базується на співставленні швидкості процесів збудження і гальмування окремих нейронів, зареєстрованих з допомогою мікроелектродів і швидкості процесів збудження і гальмування, яка визначається умовнорефлекторним шляхом. Як відомо, синаптичне збудження — це локальний процес, а нервові імпульси розповсюджуються в корі набагато швидше, ніж процеси умовнорефлекторного збудження. Експериментальні дані вказують на те, що під час утворення умовних рефлексів у корі великого мозку змінюються функціональні характеристики зв'язків між нейронами різних її ділянок таким чином, що стає можливою більш ефективна передача збудження між ними. Причини, які лежать в основі підвищення ефективності міжнейронних зв'язків, поки що не з'ясовані. З цього приводу висловлюються різні припущення. Так, Л. Г. Воронін вважає, що в основі підвищення ефективності міжнейронних зв'язків лежить явище посттетанічної потенціації. А. І. Ройтбак велику роль відводить гліальним клітинам кори, М. Н. Ліванов вважає, що таким механізмом може бути синхронізація коливань електрокортикограми між ділянками кори, в які надходять імпульси від умовного і безумовного подразників.

Існують також припущення про можливість зміни властивостей синаптичних зв'язків між нейронами або утворення нових синапсів.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 28; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.85.178 (0.006 с.)