Тема 6. Аудиторські докази та оцінка якості роботи аудитора

План

1. Аудиторські докази, їхні види та вимоги до них.

2. Джерела, процедури та прийоми отримання аудиторських доказів.

3. Інформаційне забезпечення процесу аудиту.

Ключові слова та поняття: аудиторські докази, твердження фінансової звітності, аудиторська вибірка, аудиторські процедури, професійний скептицизм.

 

Після вивчення теми ви повинні вміти:

• застосовувати прийоми аудиторської вибірки;

• класифікувати аудиторські докази за певними ознаками;

• оцінювати вплив факторів на достатність аудиторських доказів;

• визначати поняття професійного скептицизму з метою отримання достатньої кількості відповідних доказів;

• визначати надійність та джерела аудиторських доказів;

• отримувати необхідні аудиторські докази в певному порядку і послідовності;

• оцінювати і застосовувати результати роботи інших фахівців, які беруть участь в аудиторській перевірці.

 

1.    Докази - це свідчення, які відображають будь-який факт і є незаперечними.

Згідно МСА 500 «Аудиторські докази» аудиторські докази - це інформація, отримана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку і звіту. Аудитор повинен отримати таку кількість ауди­торських доказів, яка дала б можливість зробити необхідні виснов­ки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висно­вок. Аудиторські докази одержують, належно поєднавши тести систем контролю та процедури перевірки на суттєвість.

Аудиторські докази класифікуються за такими ознаками:

За джерелами отримання докази можуть поділятися на:

1) зовнішні докази — це документальні підтвердження та усні заяви третіх сторін (покупців, замовників, постачальників, підря­дників, інших контрагентів підприємства-клієнта, обслуговуючих банківських установ, попереднього аудитора та ін.)

2) внутрішні докази — це внутрішня документація замовника, документальні підтвердження та усні заяви, отримані аудитором від керівництва;

3) докази отримані безпосередньо аудитором— це результати аналізу зовнішніх і (або) внутрішніх доказів.

4) комбіновані — це різнохарактерні докази, зібрані із різних джерел та не суперечать один одному за своїм змістом

За відношенням до етапів аудиту докази слід розрізняти, як такі, що отримані на етапах:

1) підготовчому;

2) проміжному;

3) фізичної перевірки;

4) аудиту рахунків;

5) заключному;

Докази, отримані на підготовчому та проміжному етапах, як правило, засвідчують рівень ефективності організаційної структури підприємства-клієнта, визначають структуру і зміст розділів бухгалтерського обліку клієнта, дають можливість оцінити якість внутрішнього контролю та, як результат — визначити зони ризи­ку бізнесу клієнта. Вони визначають необхідність та обсяг отри­мання доказів на наступних двох стадіях: фізичної перевірки та аудиту рахунків, які становлять основу процесу аудиторської перевірки.

Аудиторські докази, отримані на заключному етапі, є похідними. Вони являють собою результат аналізу застосовуваних процедур в ході аудиторської перевірки та дають можливість під­твердити достовірність або спростувати окремі докази по відношенню до об'єктів аудиторської перевірки, що формують зміст фінансової звітності.

За характером зв'язку між доказами і об'єктами аудиту докази поділяються на:

1) прямі, які можна отримати з первинних документів, регістрів аналітичного і синтетичного обліку, управлінської звітності підприємства клієнта, підтвердження отримані з незалежних джерел за межами суб'єкта господарювання, що не вимагають додаткового застосування певних процедур для підтвердження їх доречності або достовірності факту, події чи явища, що ви­вчається;

2) побічні (непрямі) — це докази, що не забезпечують безпо­середнього підтвердження точності та повноти досліджуваної інформації. Наприклад, аудиторські докази, зібрані на підготовчо­му етапі про високий рівень ефективності окремих облікових процедур та системи бухгалтерського обліку в цілому формують попередні висновки щодо відсутності суттєвих помилок у фінан­совій звітності, які не носять переконливого характеру.

За формою подання аудиторські докази розрізнять:

1) документальні;

2) електронні;

3) усні.

Зібрані аудиторські докази відображаються аудитором у робочих документах у вигляді таблиць, блок-схем, запитів, тестів, опитувань, описів. Об'єктивність й обґрунтованість аудиторсько­го висновку прямо пропорційна якості та кількості зібраних доказів та репрезентативності їх відображення.

На достовірність доказів впливають ряд факторів. Фактори, що впливають на достовірність доказів, наведені в табл.1.

 Таблиця.1