Міністерство освіти і науки України

Міністерство освіти і науки України

Львівський і нститут е кономіки і туризму

Кафедра обліку і фінансів

 

 

                                                     

 

 

КУРС ЛЕКЦІЙ

„ АУДИТ”

для студентів 3 курсу

Галузь знань 0305 «Економіка і підприємництво»

Спеціалізації 6.030509 «Облік і фінанси в готельно-ресторанному та туристичному бізнесі»

 

 

Львів 2011

 

     Розглянуто та рекомендовано до видання Навчально - методичною Радою інституту

 

„ ______„ _________________2011., протокол №

 

Укладач: Гелей Л.О.

 

Рецензент: Воронко Р.М. доц. кафедри „ Аудиту” Львівської комерційної академії

 

 

 

 

Відповідальний за випуск: к.е.н., доц. Майор О.В.

 

ЗМІСТ

                                                                                                                   ст.

Вступ	4
Тема 1. Суть і предмет аудиту	5
Тема 2. Класифікація та види аудиту	15
Тема 3. Методи аудиту фінансової звітності та критерії її оцінювання	23
Тема 4. Аудиторський ризик і оцінювання системи внутрішнього контролю	26
Тема 5. Планування аудиту	34
Тема 6. Аудиторські докази та оцінка якості роботи аудитора	41
Тема 7. Робочі документи. Процедури виявлення обману і помилок	50
Тема 8. Аудиторський висновок та інші підсумкові документи	59
Тема 9. Підсумковий контроль	64
Тема 10. Реалізація матеріалів аудиту	69
Тема 11. Аудиторські послуги, їх об’єкти і види	72
Список використаної літератури	75

Вступ

     Сучасні економічні відносини між власниками і керівництвом підприємства, між суб'єктами підприємницької діяльності та між суб'єктами підприємницької діяльності і державою вимагають незалежного аудиторського контролю, який повинен захищати майнові інтереси як власників, так і держави.

Ці обставини є визначальними в тому, що підготовка майбутніх спеціалістів за економічним спрямуванням пов'язана з обов'язковим опануванням студентами основних засад регулювання та здійснення аудиторської діяльності. Пропоноване видання надасть їм допомогу у цій справі.

Процеси глобалізації, які знаходяться в основі розвитку сучасних економічних відносин, мають своїм наслідком те, що необхідно мати єдині підходи для інформаційного забезпечення прийняття рішень користувачами фінансових звітів. У свою чергу таке інформаційне забезпечення повинно бути надійним, що досягається застосуванням стандартних підходів до проведення перевірки (аудиту) фінансових звітів суб'єктів господарювання.     

У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми), в особі його власників (акціонерів), держави, і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Аудит є обов’язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

  Розвиткові аудиту сприяло також розмежування функцій та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

  Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит – це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій.

   Мета аудиту – сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.

Тема 1. Суть та значення аудиту

План

1. Історія виникнення, становлення та розвиток аудиту

2. Місце аудиту в системі господарського контролю

3. Відмінності аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства

4. Предмет та об’єкту аудиту.

Ключові слова: аудит, аудитор, аудиторська фірма, діяльність аудиторської фірми, інші послуги аудиторської фірми, контроль, державний контроль, муніципальний контроль, контроль власника, незалежний контроль, об’єкти аудиту, предмет аудиту.

Після вивчення теми, студенти повинні вміти:

- визначати мету, завдання та призначення аудиту за законодавством України та за міжнародними стандартами аудиту;

- застосовувати правила, що стосуються визначення аудиторської діяльності;

- класифікувати аудит за видами та застосовувати класифікацію аудиту в практичній діяльності аудиторських фірм;

- визначати та класифікувати об’єкти аудиту;

- визначати відмінності аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності та їх спільні ознаки;

- характеризувати вимоги до аудиту в умовах реформування обліку і звітності України.

1. Термін „аудит” неправомірно використовується у нашій системі освіти і науки. У світовій практиці цей термін використовують як вид роботи, наприклад, „Аудит фінансової звітності”, „Аудит екологічної діяльності”.

Розвиток аудиту бере свій початок у Шотландії. Датою виникнення його діяльності є 1853 р, коли був офіційно заснований Едінбурський інститут аудиторів.

Законодавчим органом штату в 1886 р у Нью-Йорку був ухвалений закон, який регулював аудиторську діяльність, а в 1887 р. – організована асоціація аудиторів. Зараз майже усі країни світу з ринковою економікою мають громадський інститут аудиту з правовою й організаційною основою.

Існує думка, підкріплена історичними фактами, що вперше в історії людської цивілізації аудит як вид фінансового контролю виник у Китаї в 700 р. до н.е., де вже тоді існувала посада Генерального аудитора, який був гарантом чесності державних службовців, які мали доступ до державних грошей.

Крім того є свідчення що в третьому тисячолітті до нашої ери аудит існував у таких рабовласницьких державах як Єгипет, Афіни, Вавилон, Рим, Греція.

План

1. Головна мета та завдання аудиту

2. Види аудиту та класифікація аудиторських послуг

3. Принципи аудиторського контролю

Ключові слова: аудит, аудитор, незалежний контроль, об’єкти аудиту, предмет аудиту, зовнішній аудит, внутрішній аудит, фін6ансовий аудит, операційний аудит, управлінський аудит, супутні аудиторські послуги.

Після вивчення теми, студенти повинні вміти:

- визначати мету, завдання та призначення аудиту за законодавством України та за міжнародними стандартами аудиту;

- застосовувати правила, що стосуються визначення аудиторської діяльності;

- класифікувати аудит за видами та застосовувати класифікацію аудиту в практичній діяльності аудиторських фірм;

- визначати та класифікувати об’єкти аудиту;

- характеризувати вимоги до аудиту в умовах реформування обліку і звітності України.

1. Аудит – це дослідження, а будь-яке дослідження визначається поставленою метою. Визначення мети необхідно, щоб створити деяку структуру, яка допомогла б аудитору зібрати необхідну кількість актуальних свідчень при виконання аудиту.

Головна мета аудиту – переконати користувачів фінансових звітів у тому, що ці звіти дають достатньо точне уявлення про стан підприємства на певну дату.

Об'єктивна і достовірна інформація про діяльність певних господарюючих суб'єктів необхідна:

— власникам господарюючих суб'єктів для визначення стратегії їх розвитку;

— інвесторам (вітчизняним та іноземним) при вкладанні своїх капіталів у інші господарюючі суб'єкти;

— банкам для прийняття рішення про доцільність надання кредиту;

— постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги;

— акціонерам для контролю за роботою адміністрації това­риства;

— державним контролюючим органам для планування потреб макроекономіки та оцінки податкових надходжень до бюджету тощо;

— державним органам, судам, прокуратурам для підтверд­ження достовірності фінансової інформації, що їх цікавить, включаючи інформацію, яка є комерційною таємницею.

Користувачі, для яких достовірність фінансової інформації є досить значною, потребують засвідчення її аудитором. При цьому слід пам'ятати, що запити споживачів інформації є досить різними.

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів показані в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів

Користувачі звітності	Інформаційні потреби
1	2
Інвестори, власники	Придбання, продаж та володіння цінними паперами Участь у капіталі підприємства Оцінка якості управління Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу
Керівництво підприємства	Регулювання діяльності підприємства
Банки, постачальники та інші кредитори	Забезпечення зобов'язань підприємства Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання
Замовники	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання
Працівники підприємства	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання Забезпечення зобов'язань підприємства перед працівниками
Органи державного управління	Формування макроекономічних показників

 

Завдання аудиту визначається його метою. На сучасному розвитку економіки в Україні основним завданням аудиту є збирання достовірної вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображати всі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється, настільки, наскільки вони відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того щоб скласти думку, аудитор повинен одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація в бухгалтерській документації та інших джерелах даних достовірна і достатня. Аудитор повинен також вирішити, чи правильно відображена в обліку і звітності відповідна інформація.

Виконання основного завдання направлене на задоволення потреб усіх користувачів звітності. Проте аудитор, на відміну від інших суб'єктів контролю, виступає діловим партнером клієнта, який, до того ж, повинен надавати різнобічну допомогу клієнту в усіх його справах. Тому аудит паралельно з основним виконує і функціональні завдання: коригування, оперативний контроль і стратегічні завдання.

Завдання коригування. У випадку, якщо за результатами аудиту аудитор зробив негативні висновки, він може на прохання клієнта дати рекомендації щодо виправлення помилок (але не виправляти їх).

Завдання оперативного контролю — систематичний контроль безпосередньо в процесі діяльності суб'єкта з метою попе­редження помилок або вибору оптимальних рішень (не приймати рішення, а допомагати у їх виборі).

Стратегічні завдання полягають в обґрунтуванні оптимальної або пропозиція альтернативної стратегії та перспективної програми розвитку суб'єкта господарювання на підставі даних, одержаних у процесі аудиту.

 

Під час аудиторської перевірки слід вирішити такі завдання:

- впевнитись у законності діяльності підприємства;

- ознайомитись зі схемою господарювання та управління;

- оцінити надійність систем внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку підприємства;

- проконтролювати здійснення господарських процесів;

- перевірити первинні документи та облікові регістри;

- зіставити дані поточного обліку зі звітністю та Головною книгою;

- установити фактичну наявність та повноту відображення активів та зобов’язань підприємства;

- установити точність та об’єктивність зроблених облікових записів;

- впевнитись у порівнянні показників бухгалтерської звітності та інших фінансових звітів

Користувачами інформації аудиту є:

- власники підприємства (його замовники, акціонери);

- керівництво підприємства;

- інші юридичні та фізичні особи (податкова адміністрація, покупці, постачальники, банки, інвестори, робітники і службовці, суд, арбітраж).

 З досвіду українських і зарубіжних аудиторських фірм можна зробити висновок, що на мету і завдання аудиту впливають такі чинники:

- види аудиту та аудиторських послуг;

- зміст договору аудиторську перевірку;

- підходи до аудиту (його розвиток).

Основні завдання:

- розробка плану і робочої програми перевірки;

- дослідження та збір аудиторських доказів;

- аналіз і оцінка аудиторських доказів;

- складання аудиторського висновку й акту виконання робіт.

 

2. Вивчення вітчизняної і зарубіжної літератури з питань аудиту підтверджує неоднозначність поглядів різних економістів щодо видів аудиту та його класифікації.

Р.Адамста та Р. Монтгомері виділяє наступні види аудиту:

- зовнішній та внутрішній аудит;

- екологічний;

- оглядова перевірка.

Андрєєв В.Д. розглядає такі види аудиту:

- зовнішній та внутрішній аудит;

- екологічний;

- добровільний, обов’язковий;

- узгоджений;

- консалтинг;

- оперативний.

Аренс та Лоббек виділяють такі види аудиту:

- фінансової звітності;

- на відповідність;

- функціональний;

- організаційний;

-  спеціальний.

На сьогодні існує різна класифікація видів аудиту проте найбільш розповсюдженою є:

1) за формою здійснення: зовнішній внутрішній аудит;

2) залежно від обов’язковості проведення: обов’язковий, ініціативний;

3) залежно від об’єкта контролю: первинний, узгоджений;

4) залежно від видів аудиту: фінансовий, управлінський, спеціальний, екологічний, на відповідність

     Зовнішній аудит здійснюють незалежні аудитори (аудиторські фірми), для задоволення потреб зовнішніх користувачів фінансової звітності зі сертифікатом аудитора, що дає їм право займатися аудиторською діяльністю на договірній основі. Незалежні аудитор повинні мати сертифікати.

В Україні з 2001 року ліцензування відмінено, а аудитори (аудиторські фірми) підлягають реєстрації в АПУ.

Головною характерною рисою зовнішнього аудиту є існування тристоронніх відносин, (аудитора, відповідальної сторони, та користувача), в яких аудитор має незалежність від інших двох сторін.

В ідпов ідальна сторона – це особа, яка несе відповідальність  за предмет перевірки. Наприклад, управлінський персонал, який звітує за результати своєї діяльності складає фінансову звітність. Відповідальна сторона може бути стороною, яка наймає аудитора (замовника).

Користувач - особа, для яких аудитор готує висновок з завдання з надання впевненості. (інвестори, працівники, банки, постачальники, клієнти, уряд, громад кість).

Зовнішній аудит поділяють на три види:

1) аудит на підтвердження фінансової звітності;

2) аудит на відповідність вимогам;

3) аудит ефективності фінансово-господарської діяльності.

 Зовнішній аудитор покладається на результати роботи внутрішнього аудиту.   

                     

Внутрішній аудит виконують високоштатні працівники підприємства з метою надання допомоги керівництву в прийнятті управлінських рішень. У перелік обов’язків цього аудиту входить: перевірка фінансової звітності, обліку, первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, складання і перевірка бізнес-планів.

Питання для самоконтролю?

1.Яка головні мета проведення аудиту?

2.Проаналізуйте та поясність основні інформаційні потреби користувачів фінансових звітів та аудиторських висновків

3.Назвіть основні завдання аудиту

4.Назвіть основні види аудиту

5.Опишіть схему тристоронніх відносин в аудиті та визначте повноваження кожної зі сторін

6.Дайте характеристику зовнішнього аудиту

7.Охарактеризуйте внутрішній аудит

8.Назвіть ознаки відмінності між зовнішнім і внутрішнім аудитом?

9.Охарактеризуйте цілі і призначення проведення екологічного аудиту?

10.  Що собою являє фінансовий та управлінський аудит?

11. Охарактеризуйте обов’язків та ініціативний аудит?

12. Назвіть види аудиторських послуг?

13. Назвіть основні принцип етики професійних аудиторів?

14.  Дайте визначення предмету, методу та об’єкту аудиту.

 

 

ПЛАН

1. Метод аудиторської діяльності

2. Ознаки та критерії оцінювання фінансової звітності

3. Вибір методів і прийомів аудиторської перевірки

Ключові слова та поняття: метод аудиту, метод аудиторсь­кої діяльності, методика аудиту, прийоми аудиту, критерії, оцінка, експрес-аудит.

Після вивчення теми ви повинні вміти:

• характеризувати методичні прийоми аудиту;

• застосовувати методи дослідження, які використовуються в світовій та національній практиці;

• класифікувати прийоми, за допомогою яких оцінюється стан об'єктів, що досліджуються;

• визначати перелік критерій ознак аудиторського оцінювання фінансової звітності;

• вирішувати самостійно, які конкретно способи і прийоми доцільно застосовувати для оцінювання фінансової звітності за певними ознаками;

• опрацьовувати власні методичні прийоми, які не суперечили б стандартам аудиту;

• визначати переваги і недоліки окремих методів і прийомів ауди­ту;

• застосовувати прийоми оперативного експрес-аудиту з метою оцінювання стану і динаміки розвитку підприємства;

• визначати конкретне практичне завдання проведення аудиту по суті;

• застосовувати чинні стандарти для визначення аудиторських завдань з надання впевненості.

 

1. Метод аудиторської діяльності сформувався в системі прикладних економічних наук. Крім того, він використовує загальнонаукові методи дослідження, що ґрунтуються на філософських принципах.

Дослідженню питань методу аудиту присвячено численні доробки зарубіжних та вітчизняних науковців і практиків. Характеристика і класифікація методів аудиту, яку проведено Білухою М.Т., викладена нижче.

Метод (від грец. дослідження) - прийом дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що досліджуються, тобто шлях наукового пізнання і встановлення істини.

У практиці аудиту широко апробовані різні методи і прийоми

Загальнонаукові методи: аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз тощо.

Органолептичні методи (від грець. знаряддя, інструмент) — це інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові й суцільні спостереження, технологічний та хіміко-технологічний контроль, експертизи, службові розслідування, експеримент.

Під час аудиту також використовують розрахунково-аналітичні методи — статистичні розрахунки, економіко-математичні методи, економічний аналіз тощо.

В аудиті також: використовують документальні способи перевірки - дослідження документів, суцільне і несуцільне (вибіркове) спостереження, групування недоліків, формальну й арифметичну перевірку документів, нормативну (юридичну) оцінку документально оформлених господарських операцій, логічну перевірку, зустрічну перевірку, балансовий метод, порівняння, оцінювання законності й обґрунтованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку тощо. При цьому джерелами інформації є: первинні документи, в тому числі технічні носії інформації, реєстри синтетичного аналітичного обліку, фінансова, податкова, статистична й оперативна звітність тощо.

Методи аудиту поділяють на:

- методичні прийоми проведення;

- методичні прийоми організації.

Методичні прийоми проведення включають:

- фактична перевірка;

- документальна перевірка: перевірка по суті, формальна, арифметична.

- Підтвердження;

- Спостереження;

- Обстеження;

- Опитування;

- Перевірка механічної точності;

- Аналітичні тести;

- Сканування;

- Спеціальна перевірка;

- Зустрічна перевірка

Методичні прийоми організації:

- суцільний;

- вибірковий

- аналітичний;

- комбінований          

Узагальнення і реалізація результатів аудиту - сукупність прийомів синтезування результатів аудиту і прийняття відповідних рішень щодо виправлення недоліків і запобігання їх повторенню в майбутньому (групування недоліків і правопорушень, економічне обґрунтування, систематизація недоліків у висновку аудитора, рішень за результатами аудиту).

Отже, метод аудиту — це сукупність прийомів і способів аудиту за процесами розширеного відтворення національного продукту і дотримання його законодавчого та нормативно-правового регулювання за умов ринкової економіки.

Метод аудиторської діяльності - це сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюють стан об'єктів, що досліджуються.

Велика кількість цих прийомів об'єднується в три групи:

- прийоми першої групи дозволяють визначити кількісний стан об'єкта (огляд, перерахунок, вимірювання, взвішування, лабораторний аналіз тощо);

- прийоми другої групи дають змогу зіставити показники (фактичної наявності з реальними потребами і нормативами, фактичного використання у виробництві сировини і матеріалів до діючих норм, дані бухгалтерського обліку з інформацією яка міститься в не бухгалтерських документах та відповідних документах інших підприємств, результати контрольних замірів з обсягами робіт, фактичних показників з прогнозними та відповідними даними минулих періодів, з показниками аналогічних підприємств та середньогалузевими показниками, зміст господарських операцій з відповідними положеннями законодавства та інших нормативних документів, діючі на підприємстві системи управління з їх вітчизняними і зарубіжними аналогами);

- прийоми третьої групи пов'язані з оцінюванням минулого, теперішнього і майбутнього стану об'єктів аудиторської перевірки, вони є логічним завершенням процесу зіставлення. Тобто оцінюється стан об'єктів, по відношенню до яких застосовувалися обидва попередні прийоми.

 

2. За допомогою різних методичних прийомів оцінюється стан ресурсів, чинність господарських операцій, достовірність економічної інформації, що виходить за межі господарюючого суб'єкта, в т.ч. і фінансової звітності, цілеспрямованість організаційних структур, методів, функцій управління, тобто оцінюється стан усіх об'єктів аудиту.

Звідси змістом усіх без винятку аудиторських операцій є оцінка, тобто правильне сприйняття суттєвих сторін об'єктів аудиторської діяльності.

Головною проблемою в досягненні мети аудиту — оцінюванні фінансової звітності - є вирішення питань: на що спрямувати роботу аудитора, адже в завдання аудитора не входить підтвердження абсолютної точності всіх бухгалтерських записів і реєстрів.

Перелік ознак оцінювання фінансової звітності є основою для визначення способів і прийомів, які ефективно використовуються при перевірці певного об'єкта аудиту.

В аудиторській практиці не існує єдиної думки і єдиного підходу щодо методології перевірки фінансової звітності та висловлення думки щодо неї. При викладенні матеріалу використано результати дослідження вітчизняних науковців під керівництвом  О.А. Петрик.

До ознак аудиторського оцінювання необхідно віднести наступні.

Критерії - оцінювання, за допомогою якого можна визначити відповідність звітності попередньо встановленим нормам, прави­лам та показникам.

Завдання - деталізують головну мету аудиту, відображають її складові.

Напрями — характеризують спрямованість аудиторської перевірки, оскільки вказують, на перевірку яких об'єктів аудитор спрямовує свою діяльність (система бухгалтерського обліку, внутрішній контроль).

Вимоги - умови, яких обов'язково необхідно дотримуватися під час проведення аудиту, правила та вимоги до свого аудитора; пра­вила складання фінансової звітності клієнта.

Підходи - сукупність способів та прийомів, за допомогою яких аудитор здійснює перевірку фінансової звітності, вирішує певні завдання.

Принципи бухгалтерського обліку — правила, якими слід керуватися під час вимірювання, оцінювання та реєстрації господарських операцій і під час відображення їх результатів у фінансовій звітності.

Передумови - являють собою події, інформацію, які виникають до проведення аудиту й існують незалежно від нього.

3. Ознаки і критерії оцінювання аудитором фінансової звітності є підставою для визначення:

• методів і прийомів аудиту в цілому;

• методів і прийомів які найбільше підходять для перевірки за певною ознакою і критерієм;

• методів і прийомів залежно від об'єктів аудиту;

• методів і прийомів, які найбільш доцільно використовувати під час перевірки конкретного об'єкту аудита.

Методи і технічні прийоми визначені в спеціальній вітчизняній і зарубіжній літературі. Особливо слід відзначити ґрунтовну класифікацію їх М. Білухою, Ф. Бутинцем, О. Петрик та ін.

У світовій та національній аудиторській практиці знаходять широке застосування наступні методи і прийоми.

Метод опитування передбачає отримання письмової або усної інформації з питань аудиторської перевірки від працівників господарюючого суб'єкта - його керівника, управлінців, менеджерів, головного бухгалтера та інших відповідальних осіб. Отримані відповіді входять до складу аудиторських доказів.

Метод інспекції передбачає перевірку фізичної наявності матеріальних активів, необхідність їх для господарської діяльності, а також перевірку відповідних облікових записів, розрахунків тощо.

Письмове запитання може надсилатися до третіх осіб (банку, дебіторів, кредиторів) з проханням відповісти на запит аудитора.

Метод аналітичного огляду, за допомогою якого аудитор визначає тенденції та перспективи діяльності господарюючого суб'єкта не лише за даними його фінансового становища, а й за результатами роботи інших споріднених підприємств цієї галузі, конкурентів тощо.

Аналітична перевірка фінансової інформації здійснюється для визначення тенденції процесів виробництва, взаємозв'язку економічних показників і виявлення незвичайних відхилень, розрахунків і економічних коефіцієнтів для оцінювання фінансового стану і підготовки огляду фінансової інформації, аналітичні процедури визначають аналіз показників у динаміці порівняно з планом, з аналітичними показниками іншого підприємства, яке функціонує в подібних умовах.

Вибіркове обстеження, тобто проведення самостійних аудиторських процедур, здійснюється для одержання в достатньому обсязі аудиторських свідчень, на підприємстві яких складається аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності.

Огляд фінансової інформації здійснюється на загальній стадії аудиту за всіма зібраними фактами і матеріалами аудиторських обстежень.

Всеохоплюючий огляд дає можливість визначити, виходячи з принципу суттєвості, чи складена фінансова звітність відповідно до діючого порядку, чи відповідає вона фактичному стану справ на підприємстві, чи розкриті всі питання належним чином, чи відповідає фінансова звітність вимогам закону та іншим нормативним актам.

Прийом анкетування — це один із прийомів опитування. Він по­лягає в отриманні від працівників та третіх осіб відповідей на зазда­легідь сформульовані запитання.

Прийом тестування, завдяки якому аудитор сам відповідає на певний перелік питань на кожному етапі аудиторської перевірки або по кожному об'єкту аудиту.

У практичній діяльності аудит повинен вирішувати самостійно, які конкретно способи і прийоми доцільно застосовувати для оцінювання фінансової звітності за певними ознаками. Подальший вибір способів і прийомів аудиторської перевірки відповідно до ознак є проблемою окремих етапів проведення аудиту.

Вибір процедури перевірки, методів і рівня їх використання покладається на професійний досвід аудитора.

 

Питання для самоконтролю?

1. Що розуміють під методикою аудиту?

2. Які групи методів і методичних прийомів може застосовувати аудитор у ході аудиторської перевірки?

3. Які прийоми документального контролю та способи можуть застосовуватись аудитором

4. У чому полягає особливість методики, що застосовується в ході аудиту фінансової звітності?

5. Чим зумовлена необхідність проведення аналізу при перевірці фінансової звітності? За якими напрямами він здійснюється?

План

1. Суть аудиторського ризику.

2. Складові аудиторського ризику.

3. Методика визначення аудиторського ризику.

4. Помилки та шахрайство в аудиті

 

Ключові слова та поняття: аудиторський ризик, динамічний ризик, статистичний ризик, фактори оцінювання ризиків, властивий ризик, ризик контролю, ризик невиявлення викривлень, суттєвість, помилка, шахрайство

 

Після вивчення теми ви повинні вміти:

• визначати поняття аудиторського ризику та його видів;

• характеризувати ознаки загального аудиторського ризику;

• застосовувати різні моделі розрахунку аудиторського ризику;

• визначати вплив факторів ризику на діяльність підприємства;

• визначати поняття суттєвості відносно користувачів аудитор­ського висновку;

• планувати і оцінювати суттєвість;

• визначати фактори, що зумовлюють обман та помилку.

1. Аудиторська діяльність – це один із видів підприємницької діяльності. Як відомо здійснення підприємницької діяльності завжди пов’язане з певним рівнем комерційного (підприємницького) ризику, який залежить від виду та умов конкретного бізнесу. Цей ризик проявляється в тому, наприклад, вчасне (або зовсім) не розраховуються за придбаний товар, внаслідок конкуренції будуть втрачені ринки збуту, та інш. Отже, аудиторській діяльності також властиві певні види підприємницького ризику.

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком.

За будь-якої перевірки (державна або аудиторська) завжди є ризик пропустити помилку, але тільки аудитори в усьому світі несуть матеріальну відповідальність за пропущені помилки, які призвели користувачів до прийняття неправильного управлінського рішення.

Аудитор повинен чітко розуміти, у чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Це дуже важлива проблема, оскільки від розв’язання її залежить: згода аудитора на проведення перевірки фінансової звітності або відмові від неї; складання плану перевірки фінансової звітності та визначення її строків; вибір напрямів, підходів, методів і прийомів аудиторської перевірки.

Під ризиком у загальному значенні цього терміна варто розуміти можливу небезпеку втрат, обумовлену специфікою тих або інших явищ природи й видів діяльності людського співтовариства.

Для аудиторської діяльності характерні два основні види ризиків: підприємницький (ризик для бізнесу) і аудиторський.

Підприємницький ризик пов'язаний з наявністю під час на­дання аудиторських послуг трьох видів відповідальності:

1) стосовно клієнта;

2) перед третіми особами (користувачами фінансової звіт­ності);

3) кримінальної.

Підприємницький ризик, пов'язаний з відповідальністю стосовно клієнта, полягає в тому, що аудитор (або аудиторська фірма) може зазнати невдачі унаслідок взаємостосунків з клі­єнтом, навіть якщо аудиторський висновок, представлений ау­дитором цьому клієнту, обґрунтовано і реально характеризує фінансову звітність клієнта.

Підприємницький ризик, пов'язаний з відповідальністю аудитора (аудиторської фірми) перед третіми особами, безпо­середньо пов'язаний з інформаційним ризиком, точніше, з ви­користанням користувачами аудиторського висновку для зни­ження інформаційного ризику. В цьому випадку аудиторська фірма може нести відповідальність перед третіми особами, якщо позивач зазнав збитків у результаті того, що він поклав­ся на викривлену фінансову звітність, достовірність якої між тим підтверджена аудитором. До таких осіб належать наявні та потенційні партнери економічного суб'єкта, акціонери, ко­мерційні банки, постачальники, покупці та ін.

Наприклад, типовий розгляд подібної ситуації може мати місце тоді, коли банк не в змозі повернути велику позику, що була видана на основі аудиторського висновку клієнту, який насправді виявився неплатоспроможним. Банк у цьому випад­ку може стверджувати, що, видаючи цю позику, він спирався на перевірену аудитором фінансову звітність, що ввела в ома­ну. Він може зажадати, щоб аудиторську фірму притягли до відповідальності за те, що вона не змогла провести аудит з на­лежною ретельністю.

Отже, підприємницький ризик аудитора залежить від та­ких чинників:

• конкурентоспроможності аудитора або аудиторської фірми; 

• повноти представлення аудитором кола ймовірних ко­ристувачів інформації аудиторського висновку та про управ­лінські рішення, що приймаються ним на основі фінансової звітності клієнта;

• ймовірності судових позовів від користувачів щодо ауди­тора (аудиторської фірми);

• розуміння специфіки бізнесу клієнта, цілей проведення аудиту, чесності та порядності управлінського персоналу клі­єнта;

• строків проведення аудиторської перевірки. 

Аудиторський ризик являє собою побоювання того, що аудитор може висловити невідповідну думку про фінансову звітність, яка має суттєво недостовірну інформацію.

Особливо розповсюджений інформаційний ризик – це ризик того, що звітна інформація, представлена користувачам, містить суттєві відхилення і не відповідає дійсності. Користувачам інформації і аудиторам слід пам’ятати, що повне усунення інформаційного ризику за допомогою аудиту неможливо, така мета є просто нереальною.

В економічній літературі існує три види ризику: негативний (збитки), нульовий і позитивний (прибуток).

Ризиком можна управляти, тобто використовувати різні методи, які дозволять повною мірою спрогнозувати ризиковані події й реалізувати захід щодо зниження ризику. Ефективність організації управління ризиком у багатьох випадках визначається класифікацією ризиків.

 Ризики, як правило, поділяються на динамічні й статистичні типи.

Динамічний ризик - це ризик непередбачених змін вартості основного капіталу вн